Рішення

від 29.05.2025 по справі 358/2043/24

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/2043/24 Провадження № 2/358/284/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Орло Ю.В., представника відповідача адвоката Козачкова В.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Білоцерківбуд» в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна служба України з питань праці про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

27.12.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до Колективного підприємства «Білоцерківбуд» в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна служба України з питань праці про встановлення факту нещасного випадку на виробництві.

Просив встановити факт нещасних випадків на виробництві, який стався із ним у жовтні 1999 року та в грудні 2005 під час виконання службових обов`язків в КП «Білоцерківбуд» та зобов`язати Державну службу з питань праці провести розслідування нещасного випадку, що сталися з ним у жовтні 1999 та в грудні 2005 під час виконання службових обов`язків в КП «Білоцерківбуд» та скласти акти розслідування нещасних випадків.

В обґрунтування позову зазначив наступне. З 15.01.1988 по 07.09.2009 він працював у КП «Білоцерківбуд» спочатку в комплексній бригаді, потім на посаді муляра, а з 05.11.1999 року на посаді сторожа. Восени 1999 року підприємство, на якому він працював, приймало участь у розбудові Таращанської районної лікарні. У зв`язку із недостатністю робочої сили, близько двох з половиною місяців, він був задіяний у непомірних фізичних навантаженнях, що призвело до стійкої втрати працездатності. Внаслідок чого 29.10.1999 року він звернувся до лікаря-хірурга, де йому було встановлено діагноз «правостороння пахова грижа», що підтверджується записом у його медичній картці. Згідно наказу відповідача № 364-к від 05.11.1999 його було переведено на посаду «сторожа» з 05.11.1999 по 06.12.1999. На цій посаді він працював до 2009 року та його переміщення було пов`язане із станом його здоров`я, про що він повідомив роботодавця. З 1999 року він постійно звертається до лікувальних закладів із скаргами на своє здоров`я, пов`язане із опорно-руховим апаратом. Крім того, в кінці грудня 2005, знаходячись на своєму робочому місці, за відсутності світла, не втримавшись на льоду, він впав та отримав травму. До лікарів травматолога та терапевта він звернувся лише 05.01.2006. В подальшому йому було встановлено діагноз «забій в області серця» та «закрита травма грудної клітини (2005р)». В обох випадках відповідачем не створювалася комісія, не проводилося жодного розслідування, будь-яких виплат він не отримував. Після звільнення ніде не працював та весь час періодично займався своїм лікуванням. 16.05.2013 йому вперше було встановлено 3 групу інвалідності, діагноз «вертеброгенна мієлорадикулопатія грудного та поперекового відділу хребта з стійким больовим синдромом, нейро-трофічними порушеннями, порушенням функції тазових органів». 01.06.2019 йому було встановлено 3 групу інвалідності довічно та дано висновок «обмежено працездатний». У листопаді 2023 на прохання клініки професійних захворювань надати відомості про проходження медичних оглядів працівника ОСОБА_1 , керівництво КП «Білоцерківбуд» дало відмову. У листопаді 2024 до відповідача був направлений адвокатський запит, зокрема і про надання відомостей про проходження медичних оглядів працівника ОСОБА_1 . Однак відповідачем не було надано відповіді. Згідно відповіді Державної служби України з питань праці від 24.06.2024 йому було повідомлено про те, що розслідування проводиться незалежно від дати настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання в разі встановлення факту їх настання за рішенням суду. Вказані обставини стали підставою для його звернення до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що з вересня по 28.10.1999 він, як працівник ПМК-260 треста «Білоцерківбуд» приймав участь у розбудові інфраструктури Таращанської РЛ, внаслідок чого від непомірних фізичних навантажень заподіяв значної шкоди своєму здоров`ю. На будівницті окрім нього знаходилися ОСОБА_2 , який виконував зварювальні роботи та ОСОБА_3 , який займався покрівельними та оздоблювальними роботами на даху п`яти поверхової будівлі. Третій працівник ОСОБА_4 через декілька днів на об`єкті більше не з`являвся. Він (позивач ОСОБА_5 ) був один одночасно задіяний на кількох дуже різних важких будівельних роботах, а саме: завівши компресора, розмотавши шланги, він самотужки тягнув їх на 5-й поверх і виконував важкі роботи з відбійним молотком із розбиття бетону та плит перекриття. Так як покрівельні роботи і укладка великоформатної плитки потребувала великої кількості цементного розчину, він самотужки займався з розстворомішалкою. З великої відстані складу підвозив візком плитку, цемент, пісок і замішував розстворомішалку; возиком підвозив розчин до стіни, де знаходилася спеціальна будівельна лебідка, насипав розчин та по сходах підіймався на дах будівлі; на даху він підтягував по тросах контейнер із розчином та висипав у ящик. Також на території лікарні, він займався земляними роботами; у кінці жовтня 1999 на об`єкт приїхала штукатур ОСОБА_6 , якій він, також, підносив усе необхідне. В подальшому внаслідок погіршення стану здоров`я він звертався до лікарів та усно повідомляв роботодавця про незадовільний стан здоров`я, однак медичні огляди за місцем роботи він не проходив та за вказівкою роботодавця він був переведений в охорону. Після звільнення з даного місця роботи він більше не працював, оскільки займався своїм лікуванням.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Орло Ю.В. підтримала позов з підстав у ньому зазначених та просила задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Козачков В.Л. просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає позов безпідставним, надуманим та позовні вимоги такими, що не підтверджується відповідними доказами. Зазначив, що протягом 25 років позивач не звертався до державних органів щодо встановлення даних фактів, пояснення свідків є суперечливими та вони не надали інформації щодо заподіяння шкоди здоров`ю позивача у зазначені останнім періоди.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна служба України з питань праці, в судове засідання не з`явився; суду надані письмові пояснення третьої особи, з яких вбачається, що Держпраці не є стороною у спірних правовідносинах, оскільки права позивача не порушувалися даною установою; просить розглянути справу без участі представника третьої особи та взяти до уваги письмові пояснення.

З урахуванням думки учасників справи та положень ст.223 ЦПК України, судом протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Згідно зі ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зіст.264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено наступне.

З трудової книжки позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 вбачається, що 15.01.1988 позивач прийтяний до МПК-260 треста «Білоцерківхімбуд» бетонщиком другого розряду у комплексну бригаду; 20.07.2989- йому присвоєний третій розряд муляра; 05.11.1999 переведений сторожем виробничої бази; 07.09.2009 звільнений за згодою стоірн. В подальшому перебував на обліку в центрі зайнятості, відомості про інші місця роботи відсутні. а.с.10.

Згідно копії наказу № 364-к від 05.11.1999 ОСОБА_1 переведений з 05.11.99 по 06.12.99 включно сторожем бази у зв`язку із вибуттям у щорічну відпустку сторожа будівельної ділянки. а.с.11 (зв.бік)

Згідно довідки КП «Білоцерківбуд» від 02.12.2021 № 75, ОСОБА_1 дійсно працював у ПМК-260 КП «Білоцерківхімбуд» в м.Богуслав Київської області з 15.01.1988 по 07.09.2009. а.с.15.

Згідно повідомлення МСЕК від 16.05.2013, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності по 01.06.2015. а.с.12.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 16.05.2019, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності довічно; причина інвалідності ураження ОРА; рекомендовано диспансерний огляд у невролога. а.с.13.

Згідно витягу з історії хвороби №603560/1104 від 18.04.2013, ОСОБА_1 в період з 09.04.2013 по 18.04.2013 знаходився на лікуванні у КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня» у відділенні захворювань периферичної нервової системи, ранньої реабілітації з інтенсивною терапією та відновного лікування цереброваскулярної патології; виписаний із відділенням із заключними діагнозами, пов`язаними із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. а.с.17.

28.02.2017 ОСОБА_1 був проконсультований лікарем Консультативного поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім.акад.А.П. Ромоданова НАМН України» та за результатами досліджень йому було рекомендовано лікування у травматолога. а.с.18.

16.11.2023 ОСОБА_1 був проконсультований лікарем Консультативного-діагностичного відділення профпатології КНМ «Київська міська клінічна лікарня №5» за заключними діагнозами, пов`язаними із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів та йому рекомендовано диспансерний нагляд та лікування у сімейного лікаря. а.с.19.

Згідно направлення Богуславської ЦРЛ, ОСОБА_1 було направлено до КОКЛ №1 на консультацію до гастроентеролога із даними обстежень за 2008 рік. В направленні зазначено: місце роботи ПМК 260 охоронник; хворіє з 1999р.; захворювання пов`язуєз частим підйомом вантажу в 1991р. а.с.51.

03.04.2012 ОСОБА_1 проведено обстеження електронейроміографія в АМН України ДУ «Інститут нейрохірургії ім.акад.А.П. Ромоданова НАМН України» щодо оцінки функції м`язів та нервової тканини. а.с.58.

Згідно направлення Богуславської ЦРЛ від 19.03.2013р., ОСОБА_1 було направлено до КОКЛ №1 на консультацію до невролога із даними обстежень за 2012 рік. В направленні зазначено: місце роботи не працює; час захворювання - 1999р. Направлений на консультацію та вирішення питання подальшого лікування в умовах КОКЛ №1 та видачі заключення для МСЕК. а.с.56.

Згідно виписки № 938/122 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 11.02.2014 по 25.02.2014 він перебував на стаціонарному лікуванні у Богуславській ЦРЛ із відомостями про повний діагноз, пов`язаний із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. Виписаний із незначним покращенням. а.с.55.

Згідно виписки № 5276/673 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 20.10.2014 по 30.10.2014 він перебував на стаціонарному лікуванні у Богуславській ЦРЛ із відомостями про повний діагноз, пов`язаний із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. Виписаний із незначним покращенням. а.с.53.

Згідно виписки № 580/78 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 26.01.2015 по 06.02.2015 він перебував на стаціонарному лікуванні у Богуславській ЦРЛ із відомостями про повний діагноз, пов`язаний із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. Виписаний із незначним покращенням. а.с.52.

Згідно виписки № 1850/221 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 10.04.2017 по 19.04.2017 він перебував на стаціонарному лікуванні у Богуславській ЦРЛ із відомостями про повний діагноз, пов`язаний із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. Виписаний із незначним покращенням. а.с.54.

10.01.2018 ОСОБА_1 був проконсультований у ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова НАМН України» та згідно консультативного висновку №9755, йому рекомендоване амбулаторне лікування під наглядом лікуючого лікаря. а.с.20.

Згідно виписки із медичної карти хворого ОСОБА_1 від 04. 03.2025 №44, стан хворого після перенесеної закритої травми грудної клітини (2005р); 29.09.1999 встановлено діагноз правобічна пахова грижа; 05.01.2006 забій правого зап`ястка; в період з 2006-2008 неодноразово звертався за медичною допомогою. В медичний карті наявний запис за 15.04.2013 закрита травма грудної клитини (2005р.)

Згідно листа КП «Білоцерківбуд» від 28.11.2024 № 5, за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві, будь-яких нещасних випадків, в результаті яких йому було заподіяно (отримано) шкоди здоров`ю (професійні захворювання, виробничі травми, нещасні випадки), тощо не фіксувалися. а.с.11.

Листом КУ БМР «Трудовий архів» від 02.11.2021 № 205 позивача повідомлено про неможливість надати довідки про нещасний випадок на виробництві щодо нього, оскільки документи з особового складу підприємства ПМК-260 КП «Білоцерківбуд» на зберігання в архів не надходили. а.с.14.

Листом Державної служби з питань праці від 24.06.2024 позивача повідомлено, що процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві визначена Порядком розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві визначена Порядком, затв.Постановою КМУ від 17.04.2019 № 337; у разі встановлення факту нещасного випадку та /або гострого професійного захворювання рішенням суду розслідування проводиться незалежно від їх дати. Крім того, позивачу вказаним листом роз`яснено право на звернення до суду для встановлення фактів нещасних випадків, які сталися у 1999 та 2005р.р. а.с.16.

Звертаючись із позовом про встановлення факту нещасного випадку ОСОБА_1 вказував, що позбавлений можливості встановити факт нещасного випадку на виробництві, що сталися із ним, у позасудовий спосіб, оскільки розслідування цих випадків не проводилися, усні заяви щодо цих випадків представниками відповідача у різні періоди ігнорувалися.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив наступне. Так, в період 2000-2023 р.р він працював начальником Богуславського фонду соціального страхування він нещасних випадків. У вказаний період до нього звертався ОСОБА_1 для отримання консультацій з приводу того, що він працював на виробництві, втратив здоров`я та які необхідно мати документи для встановлення факту нещасного випадку чи професійного захворювання. Точного часу звернення ОСОБА_1 до нього він не пам`ятає, однак зазначив, що приблизно це 2020р. ОСОБА_1 звертався до нього в усному порядку не менше 10 разів протягом певного періоду. Під час звернень позивач повідомляв йому, що працював на МПК-260 та його відряджали на роботу на різних об`єктах. Він (свідок ОСОБА_8 ) рекомендував ОСОБА_1 звернутися до керівництва МПК-260, оскільки позивач не знав чи проводилось розслідування нещасного випадку на виробництві. В подальшому після кожного візиту позивач повертався та розказував, що необхідних документів у роботодавця немає. Про те, що позивачу було відмовлено роботодавцем у наданні документів, йому відомо зі слів позивача.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив наступне. В «Білоцерківхімбуд» він працював із 1997р., із бригадами вахтовим методом. В 1999 його разом із іншими робітниками направили в м.Тараща на розбудову лікарні, де сказала їм робити кришу. Разом із ним в м.Тараща в бригаді був позивач ОСОБА_1 . Для цього необхідно було внизу колотити раствор та вручну подавати вгору. Крім того, необхідно було подавати вгору, також плитку 50х50 скляну. Вказані роботи виконував позивач. На початку робіт їх було 2 чоловіка - підсобних, однак в подальшому інший робітник не вийшов на роботу, тому позивач один продовжив виконувати вказану роботу. Зазначив, що позивач виконував один роботу приблизно 2 тижні, в подальшому зазначив, що більше тижня. Позивач повідомляв його (свідка ОСОБА_10 ), що йому важко одному виконувати всю роботу, однак у допомогу йому нікого не давали, оскільки ПМК-260 вже розпадався та роботу потрібно було виконати. Після цих робіт позивач повідомляв його, що звертався до лікаря, в подальшому позивача перевели сторожем. Про скарги позивача він особисто керівництву не доповідав, оскільки вони вже закінчили роботу на об`єкті. ОСОБА_1 одноособово виконував підсобні роботи на об`єкті: колотив розчин, подавав його, подавав плитку. Достеменно об`єми розчину він не може повідомити. Подавав розчин ОСОБА_1 у відрах, по одному відру приблизно вагою 10-12 кг, подавав плитку 1 вагою приблизно 15 кг, використоував лебідку також.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Частинами 1, 2ст. 153 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ізст.171 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1ст.13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а у разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 235/3344/20.

Відповідно ст.14Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці»передбачено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

На виконання вищенаведених приписів законодавства,постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - Порядок №337).

Порядком № 337 визначено: нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Пунктом 9 Порядку №337 передбачено, що розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

На підставі пункту 10 Порядку №337, спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства.

Отже, до компетенції суду належить встановлення факту нещасного випадку на виробництві, а визнання такого нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом чи не пов`язаного з виробництвом належить до повноважень спеціальної комісії з розслідування такого нещасного випадку, яка створюється після визнання факту настання нещасного випадку на виробництві органом, на який згідно Порядку покладений такий обов`язок.

У пункті 12 Порядку №337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи.

Окрім того, пунктом 29 Порядку №337 визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку. Якщо такий факт встановлено у судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).

Стаття 3 Конституції Українивизначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Суд враховує наступне. Позивач ОСОБА_1 працював у відповідача, зокрема у період з 20.07.1989 по 05.11.1999 рік мулярем. Свідок ОСОБА_9 підтвердив обставини виконання позивачем, також, підсобних робіт у 1999 році під час розбудови Таращанської лікарні. Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача захворювань хребта та порушення функції тазових органів. Свідок ОСОБА_7 підтвердив факт неодноразового звернення позивача до нього щодо збору доказів для оформлення нещасного випадку на виробництві за час роботи позивача у відповідача.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що доводи позивача, що з ним стався нещасний випадок на виробництві у жовтні 1999 року підтверджені належними допустими та достовірними доказами, які є достатніми для встановлення даного факту в судовому порядку оскільки взаємопов`язані між собою.

Доказів протилежного представником відповідача не надано.

При вирішенні поставленого перед судом питання під час розгляду даної справи, суд застосовує відповідний стандарт доказування «баланс ймовірностей», та встановлює чи мають надані сторонами докази такий ступінь достовірності, за яких суд може визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

З урахуванням вищенаведеного, суд призодить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався із ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов`язків в КП «Білоцерківбуд» у жовтні 1999 року та внаслідок якого заподіяно шкоду його здоров`ю.

Суд зазначає, що звернення до суду позивача з даним позовом не обмежено строками.

Разом із тим, вимоги позивача про встановлення факт нещасного випадку на виробництві, який стався із ним при виконанні трудових обов`язків в КП «Білоцерківбуд» в грудні 2005 року не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджуються сукупністю наданих позивачем доказів та викладена письмова інформація в них є суперечливою. Так, зокрема, витяг з історії звороби №603560/1104 від 08.04.2013 (а.с.17) містить інформацію про наявність у ОСОБА_1 закритої травми грудної клітини за 2005р. Разом із тим виписка із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 на а.с. 57 містить інофрмацію про те, що ОСОБА_1 05.01.2006 був проконсультований травматологом та у нього виявлений забій правого зап`ястка. Інші письмові докази не містять підтвердження доводів заявника за даним фактом, свідки даної події відсутні.

Крім того, суд вважає за необідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання Державної служби з питань праці провести розслідування нещасного випадку, оскільки вказане витання врегульоване «Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробтицтві» № 337 від 17.04.2019, яким передбачені відповідні дії упоноважених осіб в разі встановлення факту нещасного випадку на виробництві на підставі рішення суду.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В порядку ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем сплачено 1211,20 грн та за вимогами він просив встановити факт нещасного випадку під час виконання службових обов`язків у жовтні 1999 та в грудні 2005. Оскільки судом встановлено лише факт нещасного випадку під час виконання службових обов`язків у жовтні 1999, пропорційним є стягнення судового збору в сумі 605,60 грн, з урахуванням того, що позов задоволений на 50%.

Керуючись ст.ст.10, 76, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Встановити факт нещасного випадку на виробництві, який стався із ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов`язків в КП «Білоцерківбуд» у жовтні 1999 року та внаслідок якого заподіяно шкоду його здоров`ю.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з КП «Білоцерківбуд» в особі ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 19408519) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 30.05.2025 року о 13:00.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець