Рішення від 26.05.2025 по справі 134/677/25

Справа № 134/677/25

2/134/320/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 травня 2025 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючоїсудді Кантонистої О.О.

за участю: секретаря судового засідання Франко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

29 квітня 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області засобами поштового зв`язку надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ» № 1412965892819 від 08.05.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 2100 грн. строком на 120 днів з 08.05.2024 року по 05.09.2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 531,32 % до 540,20 % (1,036 % в день перші 20 днів, 1,48 % в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 8424,78 % до 11840,22 %.

Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору, однак свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, загальний розмір якої станом на 21 квітня 2025 року становить 9376,92 грн., з яких: 2100 грн. заборгованість за кредитом; 3076,92 грн. заборгованість за відсотками; 4200 грн. штраф.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань за кредитним договором, що є порушенням прав ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ».

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1412965892819 від 08.05.2024 року в розмірі 9376,92 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 30 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07 травня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову. При цьому, вказує, що не отримував позовної заяви, оскільки не проживає за місцем реєстрації. Вимогу позивачу про стягнення штрафу в розмірі 4200 грн. вважає неправомірною, оскільки під час дії правового режиму воєнного стану діють обмеження щодо нарахування штрафів. Також відповідач зазначає, що у нього склалася складна життєва ситуація, оскільки він має на утриманні малолітнього сина, в якого виявлено затримку розвитку 4 рівня, тому всі наявні ресурси та кошти йдуть на його підтримку, реабілітацію та лікування. Крім того, він має більше 20 кредитів, що створює для нього щоденний психологічний тиск. Він вживав заходів щодо реструктуризації боргу, в зв`язку з чим звертався до позивача, однак жодної відповіді не отримав.

В судове засідання 26 травня 2025 року сторони не з`явилися.

Представник позивача адвокат Грушевий Ю.В. у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду 14 травня 2025 року.

Слід зазначити, що судова повістка направлялася відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання разом із позовною заявою з додатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно доположеньст.12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 8 ст.178ЦПКУкраїни у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У данійсправівідповідачподав відзивнапозовчерез систему«Електроннийсуд»,однак,впорушеннявимог п.2ч.5ст.178ЦПКУкраїни,недодавдо відзиву документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

У відповідності до ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно із ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Таким чином, суд не може взяти до уваги поданий відповідачем відзив на позов та вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви на отримання кредиту (дата створення 08.05.2024) ОСОБА_1 , зазначивши свої персональні дані, в тому числі вказавши реквізити банківської карти, просив ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту 2100 грн., строк кредиту 120 днів.

08 травня 2024 року між ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1412965892819, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором.

Відповідно до умов Договору позичальник отримав кредит у сумі 2100 грн строком на 120 днів з 08.05.2024 по 05.09.2024 з дисконтною процентною ставкою 1,036 % за кожен день користування кредитом з 1 по 20 день користування кредитом включно, базовою процентною ставкою 1,48 % за кожен день користування кредитом з 21 дня користування кредитом по день повернення кредиту (п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Сторони передбачили, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 5671,43 грн. (п. 1.8 Договору).

Кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця в сумі 2100 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п. 2.23 Договору).

Згідно п. 1.3.1. Договору, відповідач зобов`язався оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у Графіку платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору, протягом дії кредиту.

За положеннями п. 3.3. Договору, у разі несплати позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п. 1.3.1. даного Договору, за дисконтною процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п. 1.4.2. Договору.

Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y1S7G5.

ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» виконало взяті за договором зобов`язання та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 2100 грн шляхом перерахування коштів за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного позивальником у кредитному договорі, що підтверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 12.03.2025 № 7/8184 та довідкою про ідентифікацію.

Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором кредиту № 1412965892819 від 08.05.2024 вбачається, що відповідачем 28.05.2024 було сплачено 652,68 грн., загальний розмір заборгованості станом на 21 квітня 2025 року становить 9376,92 грн., з яких: 2100 грн. заборгованість за кредитом; 3076,92 грн. заборгованість за відсотками; 4200 грн. штраф.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно дост. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першоюст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Досліджені судом докази вказують на те, що 08 травня 2024 року ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, на виконання якого ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» перерахувало на картковий рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 2100 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив повністю проценти за користування кредитом.

Враховуючи викладене,оскільки ОСОБА_1 у визначенийкредитним договоромстрок неповернув отриманікредитні кошти,тому вимогипозивача вчастині стягненнязаборгованості заосновною сумоюборгу,які доведеніналежними тадопустимими доказами,ґрунтуються назаконі такредитному договорі,підлягають задоволеннюі з ОСОБА_1 на користьпозивача слідстягнути заборгованістьза тіломкредиту врозмірі 2100грн.за кредитнимдоговором № 1412965892819 від 08.05.2024.

Що стосуєтьсярозміру відсотківза користуваннякредитними коштамиза кредитнимдоговором № 1412965892819 від 08.05.2024, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, то суд зважає на наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що розмір заборгованості по відсотках, яку просить стягнути позивач, становить 3076,92 грн.

Для розрахунку застосовувалася базова процента ставка 1,48 % в день, що узгоджується з умовами кредитного договору (2100 (сума кредиту) х 1,48 (відсотки) х 120 (дні) : 100 = 3729,60).

28.05.2024 року ОСОБА_1 сплатив за кредитним договором 625,68 грн. Вказані кошти були зараховані на сплату відсотків, а тому заборгованість по відсотках становить 3076,92 грн. (3729,60 грн. 625,68 грн.).

Нарахування відсотків здійснено позивачем в межах строку дії кредитного договору.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4200 грн., суд зазначає про таке.

Пункт 6.4 Договору передбачає, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавця неустойку у вигляді штрафу у встановленому цим пунктом порядку. У будь-якому разі сукупна сума неустойки (штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань на підставі цього договору, загальний розмір кредиту, за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Разом з тим, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 4200 грн. за кредитним договором, оскільки такий нарахований кредитодавцем у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1412965892819 від 08.05.2024 року в розмірі 5176,92 грн., з яких: 2100 грн. заборгованість за кредитом; 3076,92 грн. заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028 грн., ціна позову становила 9376,92 грн., позов задоволено на суму 5176,92 грн., тобто на 55,21 % (5176,92 х 100 : 9376,92), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1671,76 грн. (3028 х 55,21 %) судового збору.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141ЦПКУкраїни передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141ЦПКУкраїни при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141ЦПКУкраїни передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Позивачем на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу надано договір № 1 про надання правової допомоги від 02.01.2025, укладений між ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» та Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.»; акт виконаних робіт від 17.03.2025 до вказаного договору, який включає: опрацювання кредитної справи боржника, надання усної консультації, опрацювання державних реєстрів з приводу майнового стану, підготовка пропозицій дій відносно позичальника, підготовка та направлення претензії, здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами, виїзд за місцем перебування боржника, підготовка та подання позовних матеріалів, контроль розгляду справи в суді; рахунок на оплату № 17/17-03 від 17.03.2025 та платіжну інструкцію № LK473/9 від 17.03.2025, відповідно до яких ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» сплатило АБ «Грушевий Ю.В.» за надану правничу допомогу 10600 грн.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлено.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

Суд вважає, що розмір заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу є завищеним, оскільки дана справа незначної складності, наявна стала судова практика щодо вирішення спорів, пов`язаних зі стягненням кредитної заборгованості, ціна позову становить 9376,92 грн., позовні вимоги задоволено частково (на суму 5176,92 грн.), у справі було одне засідання, яке проводилося у відсутності сторін.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» до 2000 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13,81,141,263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 141296589819 від 08 травня 2024 року в розмірі 5176,92 грн. (п`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень, 92 копійки).

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ВІВА КАПІТАЛ» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1671,76грн. (одна тисяча шістсот сімдесят одна гривня, 76 копійок) та 2000грн. (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Таранця, 20, м. Шпола Звенигородського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 40860735.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 30 травня 2025 року.

Суддя