Постанова від 30.05.2025 по справі 467/697/25

Справа № 467/697/25

Провадження № 1-в/467/171/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка подання начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_4 про звільнення від покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України засудженого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.ІзмаїлОдеської області, засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 липня 2023 року за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року скасовано звільнення від покарання, направлено для відбування покарання у виді позбавлення волі

В С Т А Н О В И В:

В.о.начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України щодо засудженого ОСОБА_5 , мотивуючисвоє клопотаннятим,що засуджений відбуває покарання у державній установі «Південноукраїнська виправнаколонія (№83)»з 30квітня 2025року згідновироку Ізмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від07липня 2023року.09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року за № 3886-1Х. Нині викрадення чужого майна є кримінально караним, якщо його вартість становить понад два неоподаткованих мінімуми доходів громадян. Матеріальний збиток, спричинений засудженим згідно вироку суду від 07 липня 2023 року не перевищує двох неоподаткованих мінімуми доходів громадян. Таким чином, дії засудженого підпадають під дію ч.2 ст. 51 КпАП України, а не під дію КК України.

Представник колонії у судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи в його відсутність.

Засуджений у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, подав заяву про слухання справи в його відсутність.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подання.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Початок строку покарання: 02 квітня 2025 року. Кінець строку: 01 квітня 2027 року.

ОСОБА_5 засуджений вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 липня 2023 року за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року скасовано звільнення від покарання, направлено засудженого для відбування покарання у виді позбавлення волі.

Згідно вироку суду останній здійснив викрадення чужого майна 07 серпня 2019 року у розмірі 1233 грн. 33 к., 11 листопада 2019 року у розмірі 1596 грн. 16 к., 10 липня 2020 року у розмірі 2579 грн. 66 к.

На час, до якого відносяться інкриміновані засудженому діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VI від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009 року у 2019, 2020 роках на час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому діяння згідно вироків суду, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 192.1, 210.2 грн. Якщо вартість викраденого майна перевищувала вказані суми, то наставала кримінальна відповідальність.

З 09.08.2024 року набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 року, яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, чинній з 09.08.2024 року, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).

Згідно із ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначенізміни дозаконодавства,а такожположення наведеноївище ч.2ст.4КК Українита ч.1ст.5КК України,таємне викраденнячужого майнавартістю до1921грн.,2101грн.на час,до якоговідносяться інкриміновані засудженомудіяння (2019,2020роки),кваліфікувалися бза ч.1ст.51КУпАП,як дрібневикрадення чужогомайна шляхомкрадіжки,а таємневикрадення чужогомайна вартістюпонад вказані суми-за ч.1ст.185КК України(крадіжка),а занаявності кваліфікуючихознак (наприкладвчинення повторно,за попередньоюзмовою групоюосіб, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище) - за відповідною частиною статті 185 КК України.

За таких обставин, враховуючи, що вироком суду встановлено, що вартість викраденого майна за епізодами від 07 серпня 2019 року, 11 листопада 2019 року не перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених у 2019 році, а за епізодом від 10 липня 2020 року перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених у 2020 році, з огляду на положення абз. 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення покарання» про те, що покарання не призначається за окремим епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, суд вважає, що засуджений підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком суду за ч.1 ст. 185 КК України у виді арешту строком на 3 місяці на підставі ст. 74 КК України. Також з вироку суду підлягає виключенню вказівка на призначення покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України.

Керуючись ст. ст. 537-539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання в.о. начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_4 про звільнення від покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Звільнити на підставіч.2ст.74КК України ОСОБА_5 , засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від07липня 2023року від покарання, призначеногоза ч.1ст.185КК України у виді 3 місяців арешту.

Вважати ОСОБА_5 засудженим вироком Ізмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від07липня 2023рокудо покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя ОСОБА_1