Постанова від 20.05.2025 по справі 593/617/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/617/24Головуючий у1-йінстанції Крамар В. М. Провадження № 22-ц/817/463/25 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Гичко К.С.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Деняк В.І., представника ТОВ ФК Інвент - адвоката Коновала Р.О., представника ТОВ Нью Віта Груп - адвоката Краснікова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Деняк Вікторії Іванівни на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2025 року та додаткове рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 3 березня 2025 року, ухвалені суддею Крамар В.М. у цивільній справі №593/617/24 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент", товариства з обмеженою відповідальністю "Нью віта груп", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю "Терра інвест", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Олена Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54205888 від 19.03.2024 16:43:28 та внесене на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №72162110 від 20.03.2024 року про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент»» на нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 метрів квадратних; витребувати нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 метрів квадратних, - з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Нью віта груп» на користь ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 17.10.2007 року між ним та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» з метою забезпечення виконання зобов`язань згідно договору кредитної лінії № 38/2007-МКБ від 17.10.2007 року укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку нерухоме майно - магазин з офісом, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв.м. 23.04.2024 року позивачем отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з якої вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Оленою Володимирівною 19.03.2024 року вчинено запис про право власності, за яким належний позивачу на праві власності предмет спору зареєстровано за ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент»». Підставою для реєстрації права власності (переходу права власності) вказано рішення суду серія та номер 2/593/38/2019 від 01.07.2019, видавник Бережанський районний суд Тернопільської області; постанова суду, серія та номер 593/1826/18, виданий 21.04.2021, видавник Верховний суд.

Позивач вважає, що запис про право власності за ТОВ ФК «Інвент» на предмет спору вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою О.В. з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки право власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент»» судом не визнавалося (такого рішення не існує).

Рішеннями у справі № 593/1826/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Інвент» вирішувалось питання про скасування державної реєстрації переходу права власності на це ж нерухоме майно, вчинене приватним нотаріусом Жовніром І.Т. 10.07.2018 р.

Право власності на предмет спору за ТОВ ФК «Інвент» у вказаній цивільній справі не визнавалось.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент»», за яким право власності на предмет спору зареєстровано незаконно, в наступному відчужило предмет спору товариству з обмеженою відповідальністю «Терра інвест», яке в свою чергу його відчужило товариству з обмеженою відповідальністю «Нью віта груп».

Рішенням Бережанського районногосуду Тернопільськоїобласті від30січня 2025року у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент»», товариства з обмеженою відповідальністю «Нью віта груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю «Терра інвест», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Олена Володимирівна, - про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Додатковим рішенням Бережанськогорайонного судуТернопільської областівід 3березня 2025року стягнуто з ОСОБА_1 . На користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент 45 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

В апеляційнійскарзі на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Деняк В.І. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що рішення ухвалено без повного та всебічного зясування обставин, на які посилаються сторони.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2024 року у справі №2/593/201/202 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача у витребуванні копій документів реєстраційної справи у державного реєстратора, виходячи із того, що позивач не надав доказів вжиття ним заходів для отримання копій витребуваних документів у державного реєстратора. Така відмова не дозволила повно та всебічно дослідити всі обставини вчинених державним реєстратором дій та прийнятих рішень стосовно нерухомого майна, а також дослідити релеватність поданих ТОВ ФК Інвент документів для реєстрації права власності на нерухоме майно, яке позивач вважає своєю власністю. Іншого способу ніж витребування доказів за рішенням суду, немає, так як відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень витребування реєстраційних справ або документів із них можливо виключно за рішенням суду.

Судом не враховано обставини, на які посилався позивач, згідно з якими протягом майже 3 років ТОВ ФК Інвент (після прийняття рішення Верховним Судом 21 квітня 2021 року) не могла правомірно здійснити перереєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 418, 5 кв.м.

Так, позивач надавав докази, що державні реєстратори, до яких зверталося ТОВ ФК Інвент, відмовляли у вчиненні реєстраційних дій на підставі того, що судові рішення, які надавалися для здійснення реєстрації прав, не підтверджують набуття товариством права власності на зазначене нерухоме майно.

Також суд не взяв до уваги, що і сам відповідач визнавав, що рішення Бережанського районного суду від 01.07.2019 року та постанова Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі №593/1826/18 не можуть бути підставою для вчинення реєстраційних дій.

Зокрема, таке визнання вбачається із змісту заяви про поворот виконання судового рішення, з якою ТОВ ФК Інвент у серпні 2021 року зверталось в суд у межах справи №593/1826/18.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд однобоко застосував преюдицію, спираючись на частину обставин, що встановлені під час розгляду цивільної справи №593/1826/18. Обставини, встановлені у цій справі, не стосуються рішення державного реєстратора у березні 2024 року та не доводять законність рішення державного реєстратора.

Суд першої інстанції не придав значення тому факту, що рішення приватного нотаріуса Тернопільського нотаріального округу Жовніра І.Т. від 10 липня 2018 року про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ТОВ ФК Інвент на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 скасовано постановою Тернопільського апеляційного суду від 06.12.2019 року. Інших правовстановлюючих рішень на нерухоме майно жодним судом не приймалось.

В результаті неповної оцінки обставин справи суд прийшов до помилкового висновку, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Виникне ситуація, коли право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 буде зареєстровано за невласником.

Такий висновок є помилковим, оскільки судом не вирішувалося питання про встановлення права власності на зазначене майно.

Саме по собі скасування Верховним Судом 21.04.2021 року постанови Тернопільського апеляційного суду від 06.12.2019 року не є правовизнавальним (правовстановлюючим) рішенням, про це повинно бути зазначено в рішенні суду.

Єдиним правомірним підтверджуючим право власності на зазначене нерухоме майно, ніким у законний спосіб не скасованим, є запис, вчинений відповідно до рішення державного реєстратора Монастириської міської ради Савки С.В. від 07 лютого 2020 року, індексний номер рішення 51035440. Відповідно до цього запису право власності на вказане майно належить ОСОБА_1 .

Верховний Суд, задовольняючи касаційні вимоги відповідача, постановою від 21.04.2021 року не скасовував це право та не визнавав за відповідачем права на нерухоме майно.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ТОВ ФКІнвент є власником спірного нерухомого майна, а ОСОБА_1 не є власником цього майна та не має права вимагати скасування рішення приватного нотаріуса та внесеного на підставі цього рішення запису про державну реєстрацію права власності ТОВ ФКІнвент.

Такий висновок не підтверджується жодним належним та допустимим доказом.

Судом не прийнято до уваги положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не надано належної оцінки рішенням та діям державного реєстратора приватного нотаріуса Кисельової О.В., а навпаки, такі дії державного реєстратора визнаються судом правомірними.

Державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію право власності ТОВ ФК Інвент, не мав даних, щоб встановити відповідність заявлених прав, відсутність суперечностей тощо.

Судове рішення не грунтується на засадах верховенства права. Так, суд, вважаючи правильним прийняття рішення державним реєстратором щодо нерухомого майна в порядку, встановленому розясненням міністерства юстиції України і державного підприємства Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України, а не в порядку, встановленому ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, допускає недотримання вимог закону при здійсненні реєстраційних дій щодо нерухомого майна, що є порушенням принципу верховенства права.

Також суд необгрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про витребування майна з незаконного володіння ТОВ НьоюВітаГруп.

Верховний Суд неодноразово вказував, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом віндикаційного позову, а тому у позивача наявне право предявлення віндикаційного позову до останнього набувача спірного майна - ТОВ ТОВ НьоюВітаГруп.

В апеляційнійскарзі на додаткове рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 3 березня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Деняк В.І. просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

Вказує, що відповідно до практики ЄСПЛ, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.

Посилається на практику Верховного суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема, на постанови від 15 лютого 2021 року у справі №440/4206/19, від 20 липня 2021 року у справі №922/2604/20, від 27 липня 2021 року у справі №671/1957/20.

Однак, суд першої інстанції стягнув витрати на правничу допомогу без будь-яких доказів, які би свідчили про фактичне понесення товариством таких витрат.

Наданий стороною акт приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням факту надання послуг, але аж ніяк не підтвердженням проведення клієнтом оплати наданих правничих послуг.

У матеріалах справи відсутні будь-які рахунки на оплату або ж платіжні інструкції, які б свідчили про факт здійснення оплати ТОВ ФК Інвент за надані правничі послуги.

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду ТОВ ФК Інвент заперечує проти її задоволення та зазначає, що твердження ОСОБА_1 та його представника про те, що позивачу належить право власності на спірне нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить запис у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, вчинений відповідно до рішення державного реєстратора Савки С.В. від 7.02.2020 року, є помилковим та безпідставним. У звязку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобовязань за кредитним договором ТОВ ФК Інвент було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб на підставі договору іпотеки шляхом набуття у власність предмета іпотеки. На підставі рішення приватного нотаріуса Жовніра І.Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис про право власності ТОВ ФК Інвент на нежитлову будівлю.

У подальшому, у межах цивільної справи №593/1826/18 за позовом ОСОБА_1 оскаржував таку державну реєстрацію права власності.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 6 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. На підставі вказаного судового рішення державним реєстратором Савкою С.В. було внесено запис про право власності ОСОБА_1 на спірне майно. Однак, постанова апеляційного суду була скасована Верховним Судом, який підтвердив факт законності набуття ТОВ ФК Інвент права власності на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 вказала про те, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сам по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

Отже, у звязку із скасуванням постанови Тернопільського апеляційного суду від 6 грудня 2019 року у справі №593/1826/18 рішення приватного нотаріуса Жовніра І.Т. від 10 липня 2018 року , індексний номер 41991554, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено напис №26978474 про реєстрацію права власності ТОВ ФК Інвент є чинним та не скасованим.

Відтак, саме ТОВ ФК Інвент є законним власником нежитлової будівлі.

Тому законним та обгрунтованим є висновок суду про те, що ОСОБА_1 , який не є власником спірного майна, не має права вимагати скасування рішення приватного нотаріуса Кисельової О.В. від 19.03.2024 року.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Також у відзиві ТОВ ФК Інвент вказує попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у звязку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн, а детальний розрахунок буде подано протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення ТОВ ФК Інвент не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що Верховний Суд у додатковій постанові від 18 квітня 2024 року у справі №922/2822/23 вказав про те, що витрати на правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи чи їх вартість уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ НьюВітаГруп вважає апеляційну скаргу безпідставною та заперечує щодо її задоволення.

Вважає помилковим твердження позивача про те, що він є власником спірного нерухомого майна. Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №593/1826/18 підтверджено факт законності набуття товариством ФК Інвент права власності на нерухоме майно.

Оскільки Верховним Судом скасована постанова Тернопільського апеляційного суду від 6.12.2019 року у вищевказаній справі, тому відпала правова підстава для скасування запису про право власності ТОВ ФК Інвент, а відтак рішення приватного нотаріуса Жовніра І.Т., індексний номер 41991554 від 10 липня 2018 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №26978474 про право власності ТОВ ФК Інвент є чинним та не скасованим.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Вказує, що не заслуговують на увагу твердження сторони позивача про те, що Міністерство юстиції України не має права надавати розяснення у сфері державної реєстрації речових прав. Такими повноваженнями Міністерство юстиції України наділене Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою КМУ від 2 липня 2014 року №228.

ТОВ НьюВітаГруп є добросовісним набувачем спірного майна, який набув право власності за відплатним договором, а саме на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28.06.2024 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н.В. за ціною 8 998 000 грн.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Деняк В.І., яка доводи апеляційної скарги підтримала, представника ТОВ ФК Інвент - адвоката Коновала Р.О. та представника ТОВ Нью Віта Груп - адвоката Краснікова Т.В., які проти задоволення апеляційної скарги заперечують та вважають, що рішення суду є законним та обґрунтованим ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

17 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 38/2007-МКБ, згідно з умовами якого позичальник зобов`язався повернути банку до 17 жовтня 2014 року отримані кредитні кошти в загальній сумі 200 000,00 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 13,4 % річних; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Цього ж дня, 17 жовтня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який посвідчений нотаріусом Бережанського районного округу Хрущ Д.С. та зареєстрований в реєстрі за № 5585 (далі - іпотечний договір), згідно з умовами якого з метою забезпечення зобов`язань за договором кредитної лінії № 38/2007-МКБ від 17 жовтня 2007 року ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому згідно з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 вересня 2007 року нежитлову будівлю - магазин з офісом, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м.

28 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), яке є правонаступником ВАТ КБ «Надра», укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки, відповідно до пункту 3.3.1 якого іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, виконання яких забезпечено іпотекою за цим договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно з цим договором. Згідно з пунктом 3.3.6 договору іпотекодержатель має право без письмової згоди іпотекодавця здійснити відступлення прав за цим договором з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором у порядку, встановленому законодавством (далі - договір про внесення змін № 1).

У подальшому, на підставі договору від 22 травня 2018 року № 38/2007-МКБ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвент» (далі - договір відступлення за кредитним договором), відбулося відступлення прав кредитора за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 38/2007-МКБ, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра».

22 травня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвент» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. за реєстровим № 632 (далі - договір відступлення за іпотечним договором), згідно з яким відбувся й перехід від ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Інвент» прав іпотекодержателя за наведеним вище іпотечним договором.

Пунктом 3.4 договору про відступлення за кредитним договором визначено обов`язок первісного кредитора та нового кредитора повідомити позичальника про відступлення прав вимоги за кредитним договором протягом п`яти календарних днів з моменту набрання чинності цим договором.

Положеннями підпункту 3.3.2 пункту 3.3 згаданого договору про відступлення прав за іпотечним договором визначено, що первісний іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця про відступлення прав на користь нового іпотекодержателя у строк та порядку, передбаченим договором про відступлення права вимоги.

На виконання вищезазначених вимог закону та договорів, 25 травня 2018 року ТОВ «ФК «Інвент», як новий кредитор за кредитним договором та новий іпотекодержатель за договором іпотеки, надіслало ОСОБА_1 та його поручителю ОСОБА_2 повідомлення від 22 травня 2018 року про відступлення прав (заміну кредитора) за кредитним договором та договором іпотеки.

У цьому ж конверті позивачу в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» надіслано вимогу від 24 травня 2018 року № 023/18 про усунення порушень взятих на себе зобов`язань за згаданим договором кредитної лінії та вимогу повернути борг в розмірі 4 002 119,79 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією.

Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, зазначені документи (повідомлення про заміну кредитора та вимога про усунення порушень) отримані сином позивача ОСОБА_3 30 травня 2018 року, про що свідчить відмітка працівника пошти із зазначенням прізвища отримувача: «син ОСОБА_4 ».

10 липня 2018 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром І.Т. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТзОВ Фінансова компанія Інвент на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину з офісом, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м. Підстава виникнення права власності : договір іпотеки, серія та номер 5585, виданий 17 жовтня 2007 року; договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки, серія та номер 1981, виданий 28 серпня 2014 року; договір про відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер 632, виданий 22 травня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 130387426 від 10.07.2018 року.

У подальшому, у листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про скасування рішення державного реєстратора (нотаріуса Жовніра І.Т.) про реєстрацію права власності іпотекодержателя ТзОВ Фінансова компанія Інвент на предмет іпотеки - нежитлову будівлю магазину з офісом, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 кв. м.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 1 липня 2019 року у справі №593/1826/18 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року по справі № 593/1826/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра Івана Теодоровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» про скасування рішення нотаріуса в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на нежитлову будівлю задоволено. Скасовано рішення приватного нотаріуса Тернопільського нотаріального округу Жовніра Івана Теодоровича від 10 липня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» на нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного судового рішення запис про зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» 10.07.2018 року право власності на предмет спору було скасовано/анульовано 07.02.2020 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 593/1826/18 (провадження № 61-5759св19) скасовано постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року по справі № 593/1826/18 та залишено в силі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 1 липня 2019 року.

Із змісту вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що встановивши дотримання товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент вимог чинного законодавства щодо набуття права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (переходу права власності) на нежитлову будівлю у звязку з їх недоведеністю.

Верховний Суд зазначив про те, що Тернопільський апеляційний суд помилково скасував законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Протягом 2021-2024 років ТзОВ Фінансова компанія Інвент вживало заходів для відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності вказаного товариства та нежитлову будівлю, магазину з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у листах Міністерства юстиції України від 19.12.2022 № 120032/8.4.4/32-22 та державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України від 16.06.2023 року № 2705/13.1-11, для вчинення дій із повернення відомостей про речові права, обтяження речових прав у попередній стан, важливим є також елемент збереження дати реєстрації відповідно права, обтяження речового права та роз`яснено алгоритм повернення у попередній стан відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таке повернення у попередній стан запису про право власності, відповідно до листа державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України від 16.06.2023 року № 2705/13.1-11 технічно здійснюється шляхом державної реєстрації набуття такого речового права.

19 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Оленою Володимирівною вчинено дії щодо відновлення анульованого запису про право власності ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» на нежитлову будівлю, магазину з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №72162110 від 20.03.2024 року про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент»» на нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 418,5 метрів квадратних.

9 квітня 2024 року ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» відчужило нежитлову будівлю магазину з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , товариству з обмеженою відповідальністю «Терра інвест», яке в свою чергу, 28 червня 2024 року відчужило вказане майно товариству з обмеженою відповідальністю «Нью віта груп».

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Правомірність набуття у позасудовому порядку права власності та державної реєстрації права власності за ТОВ ФК Інвент як іпотекодержателем на нежитлову будівлю - магазин з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується рішенням Бережанського районного суду Тернопільської областівід 01 липня 2019 року у справі №593/1826/18, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року.

Таким чином, з 10 липня 2018 року ОСОБА_1 втратив право власності на спірне нерухоме майно, та з цього моменту він не є власником нежитлової будівлі - магазину з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки права ОСОБА_1 як власника нерухомого майна не існували на момент подання даного позову, а отже, відсутній і сам предмет правового захисту в розумінні статей 4, 12 ЦПК України, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Станом на час внесення приватним нотаріусом Кисельовою О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №?72162110 від 20.03.2024 року ОСОБА_1 не був власником нежитлової будівлі магазину з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Дії приватного нотаріуса Кисельової О.В. щодо відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ ФК Інвент на нежитлову будівлю магазину з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , жодним чином не порушують прав ОСОБА_1 , оскільки зазначене майно правомірно вибуло з його власності 10 липня 2018 року.

Доводи апеляційноїскарги про те, що протягом майже 3 років ТОВ ФК Інвент (після прийняття рішення Верховним Судом 21 квітня 2021 року) не могло правомірно здійснити перереєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 418, 5 кв.м, колегія суддів оцінює критично, оскільки враховуючи зміст судових рішень першої та касаційної інстанцій у справі №593/1826/18, технічні труднощі, які виникли у ТзОВ ФК Інвент щодо відновлення анульованого запису про право власності цього товариства (який був анульований на підставі судового рішення, яке в подальшому визнано незаконним та скасоване Верховним Судом), не є обставинами, які вказують на відсутність у відповідача дійсного речового права, підтвердженого судовим рішенням.

Щодо доводівапеляційної скарги про те, що право власності на предмет спору за ТОВ ФК «Інвент» у цивільній справі №593/1826/18 судами не визнавалось, колегія суддів зазначає наступне.

Право власності ТОВ ФК «Інвент» на нерухоме майно виникло не на підставі судового рішення, а в позасудовому порядку - внаслідок реалізації цим товариством прав іпотекодержателя шляхом реєстрації державним реєстратором за кредитором права власності на предмет іпотеки - нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 418, 5 кв.м.

У постанові від 21 квітня 2021 року у справі №593/1826/18 Верховний Суд підтвердив відсутність порушень з боку ТОВ "Інвент" при набутті права власності на цей обєкт нерухомого майна, у зв`язку з чим скасував постанову апеляційного суду та залишив чинним рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на зазначений обєкт за ТОВ "Інвент".

Отже, предмет іпотеки - нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 418, 5 кв.м, правомірно вибув із власності ОСОБА_1 10 липня 2018 року та цей обєкт нерухомості правомірно перейшов у власність ТОВ "Інвент".

Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2025 року є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 3 березня 2025 року слід зазначити наступне.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Представником ТОВ ФК Інвент - адвокатом Коновалом Р.О. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції надано: Довіреність від 11 грудня 2024 року; Договір №01/12/23 про надання правової допомоги від 1 грудня 2023 року; Замовлення №5 на надання правової допомоги від 7 травня 2024 року; Акт надання послуг №5/1 від 3 лютого 2025 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За таких обставин, визначаючи розмір понесених ТОВ ФК Інвент судових витрат, суд першої інстанції правильно врахував складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, ціну позову, принципи розумності та співмірності судових витрат та вірно їх визначив у розмірі 45000,00 грн.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ ФК Інвент не надано доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Додаткове рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 3 березня 2025 року є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Деняк Вікторії Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2025 року та додаткове рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 3 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 травня 2025 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.