Рішення від 07.05.2025 по справі 639/7981/24

Справа №639/7981/24

Провадження №2/639/378/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря Кобзар І.І.,

представника позивача адвоката Макаренка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми грошового переказу та пені, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2024 року до Новобаварського районного суду міста Харкова звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідача АТ КБ «Приватбанк» і просить суд стягнути з відповідача на її користь суму грошового переказу у розмірі 10000,00 Євро, пеню у розмірі 1000,00 Євро та стягнути суму понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.04.2024 року резидент ОСОБА_2 повернув позивачу борг шляхом здійснення переказу через міжнародну міжбанківську систему SWIFT з банку REVOLUT BANK UAB (банк, обслуговуючий платника) на валютний рахунок ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» шляхом платежу на суму 10 000 Євро. AT КБ «ПриватБанк» зазначені кошти прийняв, проте на картковий рахунок позивачу не зарахував. AT КБ «ПриватБанк» не відмовився отримувати на свій рахунок кошти від ОСОБА_3 , не повернув їх банку платника, а саме отримав і не здійснив перерахунок своєму клієнту - громадянці України, яка не знаходиться під будь-якими санкціями і відповідно до якої немає жодних обмежень з приводу отримання грошових коштів чи інших речових, майнових активів у відповідності до чинного законодавства. Із застосунку «Приват-24» позивач дізналася, що даний платіж Банком не зарахований і для його зарахування відповідач вимагає додаткові документи. Банк здійснив серію запитів документів щодо резидентства ОСОБА_4 у Португальській Республіці, у відповідь на які було запрошено у платника та надано Банку: закордонний паспорт платника, посвідчення водія Португальської Республіки від 13.11.2023 року платника, сертифікат проживання (atestado de residencia) за постійною адресою в Республіці Португалія від 04.07.2022 року, посвідку на постійне проживання платника в Португалії від 01.02.2022 року, законодавчий акт від 24.11.2023 року про продовження дії усіх виданих посвідок на постійне проживання до 30.06.2024 року із посиланням на офіційний сайт, що підтверджується роздруківкою електронного листування через систему клієнтської служби підтримки Допомога онлайн. Однак, незважаючи на надані документи і усі вичерпні докази того факту, що ОСОБА_5 є резидентом Португальської Республіки, Банк не зарахував вказаний платіж. Під час спілкування з оператором банку позивачці було повідомлено, що платіж не зарахований, томущо строкдії посвідкиплатника напостійне проживанняв Португаліїзакінчився влютому 2024року.Для зарахуваннякоштів позивачцібуло запропонованонадати чиннупосвідку напостійне проживанняплатника вРеспубліці Португалія.На початкусерпня 2024року позиваччерез системуклієнтської службипідтримки Допомогаонлайн надалабанку чиннупосвідку напостійне проживанняплатника вРеспубліці Португаліявід 21.07.2024року.Проте,платіж наїї рахуноквсе одноБанком зарахованийне бувз невідомихмотивів.Позивач попросилаБанк пояснити,на якійпідставі вінне зараховуєкошти.Банк надіславна електроннуадресу позивачалист №20.1.0.0.0/7-240807/9093від 07.08.2024року запідписом керівникадепартаменту міжнароднихпереказів СтрашкоМ.В.,в якомуне булонадано відповідейна поставленізапитання,проте булозазначено наступне:постановою ПравлінняНБУ №21від 24.02.2022р.внесено змінидо ПостановиПравління НБУ№ 18від 24.02.2022року «Пророботу банківськоїсистеми вперіод воєнногостану»,зокрема,постанову доповненопісля п.16новим пунктомтакого змісту:17.Уповноваженим установамзабороняється здійснюватибудь-яківалютні операції:1)з використаннямросійських рублівта білоруськихрублів;2)учасником якихє юридичнаабо фізичнаособа,яка маємісцезнаходження (зареєстрована/постійнопроживає)в російськійфедерації абов РеспубліціБілорусь;3)для виконаннязобов`язань передюридичними абофізичними особами,які маютьмісцезнаходження (зареєстрована/постійнопроживає)в російськійфедерації абов РеспубліціБілорусь.Таким чином,наразі банкамзаборонено здійснювативищезазначені валютніоперації.»При цьому,банк увласному листіне пояснив,на підставіякого самеіз трьохвище переліченихпунктів вінвідмовляється зараховуватиплатіж,а такожне відповів,на якомурахунку зберігаєкошти.Позивач проситьзвернути увагуна те,що жоденз цихпунктів нестосується переказу:так,даний переказздійснено нез використаннямросійських чибілоруських рублів,а валютаплатежу євро;учасником даноїоперації єфізична особа ОСОБА_5 (резидентПортугальської Республіки)та позивач ОСОБА_6 (резидентУкраїни);дана операціяне єїї зобов`язаннямперед особами,які маютьмісцезнаходження (зареєстровані/постійнопроживають)в російськійфедерації абов РеспубліціБілорусь,взагалі непозивач єплатником,а грошіприйшли наїї українськийрахунок відрезидента ОСОБА_7 .Так, 06.09.2024 року позивачем на адресу Банку було направлено вимогу про зарахування SWIFT-платежу від резидента Португальської Республіки ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_8 . В обґрунтування зазначеної вимоги, позивач зазначала про безпідставність незарахування платежу, оскільки платник ОСОБА_9 є резидентом Португалії, не має місцезнаходження, не зареєстрований та постійно не проживає в російській федерації або в Республіці Білорусь, у даному платежі не використовувались російські чи білоруські рублі і цим платежем не виконуються зобов`язання перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь. Крім того, позивач просила надати інформацію, на якому рахунку перебувають грошові кошти, що надійшли на ім`я ОСОБА_8 від резидента Португальської Республіки ОСОБА_10 увесь цей час (вже понад пів року). На звернення позивача банк надіслав листа №20.1.0.0.0/7-240807/9093 від 09.10.2024 року за підписом Головного фахівця з вдосконалення бізнес-процесів та технологій обробки звернень клієнтів й держорганів ГО ОСОБА_11 , який був абсолютно точною дослівною копією листа №20.1.0.0.0/7- 240807/9093 від 07.08.2024 року та жодним чином не відрізнявся від цього попереднього листа. На запитання стосовно того, на якому рахунку Банк утримує кошти платника відповіді в листі не було. Позивач вказує, що оскільки AT КБ «ПриватБанк» не відмовився отримувати на свій рахунок кошти від ОСОБА_3 , не повернув їх на банк платника, а саме отримав і не здійснив перерахунок своєму клієнту - громадянці України, яка не знаходиться під будь-якими санкціями і відповідно до якої немає ніяких обмежень з приводу отримання грошових коштів чи інших речових, майнових активів у відповідності до чинного законодавства AT КБ «ПриватБанк» отримані кошти в розмірі 10 000,00 євро незаконно привласнив та продовжує користуватись ними, всупереч чинному законодавству України та зокрема - Закону України «Про захист прав споживачів», чим порушує в тому числі право власності позивача на вказані кошти, що суперечить ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України.

В обґрунтування нарахування пені позивач посилається на ч.ч.1, 6 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги», згідно якої надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим законом або договором про надання платіжних послуг, зобов`язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг. Відповідно до розрахунку позивача, розмір пені складає 1000 Євро і підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова від 06.12.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» стягнення суми грошового переказу та пені. Призначено підготовче засідання.

На адресу від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення, в яких представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» відмовити у повному обсязі, в тому числі з підстав неналежності позивача.

Вказані вище письмові пояснення АТ КБ «ПриватБанк» судом залишені без розгляду під час підготовчого засідання 16.01.2025 року через відсутність належних повноважень представника, про що зазначено у протоколі судового засідання.

10.02.2025року ухвалоюНовобаварського (Жовтневого)районного судум.Харкова підготовчепровадження уцивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми грошового переказу та пені закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Між тим, 16.04.2025 року на адресу суду від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, підтвердивши, що кошти з переказу були заблоковані і залишились на спеціальних рахунках до відповідних змін чи скасувань Постанови НБУ №18 від 24.02.2022 року.

У судовому засіданні 07.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Макаренко О.М. надав вступне слово, в якому просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на викладені у позові обставини.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, я якій просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

12.04.2024 року ОСОБА_5 здійснив переказ через міжнародну міжбанківську систему SWIFT в банку REVOLUT BANK UAB на рахунок ОСОБА_8 НОМЕР_1 суму 10 000 євро, що вбачається з виписки про підвердження переказу від 04.06.2024 року (а.с. 28).

Вказані кошти на рахунок позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» не надійшли, зазначена обставина не оспорювалась учасниками справи. Між тим належного документального підтвердження того, що вказаний рахунок належить саме ОСОБА_1 , а також доказів про вид рахунку і доказів того, що він відкритий на ім`я позивача саме в АТ КБ «ПриватБанк» суду не надано.

06.09.2024 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою, в якій просила зарахувати SWIFTплатіж від резидента Португальської Республіки ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_8 і повідомити на якому рахунку і на якій підставі знаходяться грошові кошти, що надійшли на ім`я ОСОБА_8 від резидента Португальської Республіки ОСОБА_4 (а.с.24) .

07.08.2024 року та 10.09.2024 року представниками АТ КБ «ПриватБанк» надані ідентичні відповіді про те, що розглянуто вказане звернення ОСОБА_1 з питання SWIFT - переказу від 12.04.2024 р., за результатами якого повідомлено з посиланням на ч.1 ст. 55 Закону України «Про банки і банкіську діяльність», а також на Постанову Національного Банку України №18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зі змінами, внесеними Постановою НБУ №21 від 24.02.2022 року, а саме п. 17, яким передбачено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції: 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь; 3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь. Таким чином, наразі банкам заборонено здійснювати вищезазначені валютні операції (а.с.26, 27).

Представником позивача ОСОБА_1 -адвокатом МакаренкаО.М.на адресувідповідача такожнаправлявся відповіднийадвокатський запит(а.с.29).

Проте АТ«КБ Приватбанк»відмовив адвокатуу наданнівідповіді наадвокатський запит,мотивуючи тим,що запитуванаінформація єбанківською таємницею,про щонадіслав лист від 06-11-2024 року №20.1.0.0.0/7- 241105/43433 (а.с. 30).

Позивачем надано суду роздруківку її листування в чаті «Допомога онлайн» зі спеціалістами служби-підтримки SWIFT переказів (а.с.44-59), з якої вбачається з`ясування нею причин неотримання коштів переказу від ОСОБА_4 , а також надання нею додаткових документів щодо його особи для розгляду питання про проведення платежу або повернення переказу .

Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження постійного проживання (резиденства) ОСОБА_12 на території Республіки Португалія надано до позову із засвідченим перекладом копії паспорту іноземця ОСОБА_4 НОМЕР_2 , виданого 30.08.2024 року, що діє до 30.08.2026 року, дозволу на проживання для інвестора - строк дії до 01.02.2024 року, тимчасового дозволу на проживання строк дії до 21.07.2027 року, посвідчення водія Португальської Республіки від 13.11.2023 року (а.с.14-23). Всі вказані документи містять вказівку не те, що ОСОБА_5 має громадянство Білорусь.

Позивачем на підтвердження походження грошових коштів надано копію розписки від 18.09.2021 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , який проживає у АДРЕСА_1 , Португалія отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_4 , проживає у АДРЕСА_2 , грошовий займ в сумі 10000 Євро та зобов`язується повернути за 3 календарні роки, до 18.09.2024 року (а.с. 86).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України та ч.1,п.п.1,3,7,10ч.2ст.16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення

учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 1Закону України«Про захистправ споживачів»визначає,що споживачемєфізична особа,яка придбаває,замовляє,використовує абомає намірпридбати чизамовити продукціюдля особистихпотреб,безпосередньо непов`язанихзпідприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів та встановлює відповідальність суб`єктів переказу, є Закон України «Про платіжні послуги».

Правове регулювання SWIFT-платежів також здійснюється, зокрема, Законом України «Про платіжні послуги», який визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Законом України «Про платіжні послуги» визначено поняття:

- надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій

- користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку;

- отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача.

Згідно з ч.1-6 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. 2.Надавачі платіжнихпослуг несутьвідповідальність,визначену цимЗаконом,за виконанняпомилкової,неакцептованої платіжноїоперації абовиконання платіжноїоперації зпорушенням установленихцим Закономстроків. 3. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. 4. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати. 5. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за платіжними операціями, виконаними з порушенням установлених цим Законом строків, у разі:

1) порушення надавачем платіжних послуг платника строку виконання платіжної операції;

2) порушення надавачем платіжних послуг отримувача строку зарахування коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, виплати їх у готівковій формі та/або забезпечення доступності коштів;

3) порушення надавачем платіжних послуг отримувача строку повернення коштів у разі неможливості встановлення належного отримувача або у разі неявки отримувача готівкового переказу.

6. Надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг, зобов`язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг.

SWIFT-переказ - це міжнародна система для транзакцій, абревіатура якої розшифровується як Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications (Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій).

Правила здійснення грошових переказів через систему SWIFT розташовані на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк» https://privatbank.ua/peverodi-swift.

Разом з тим, відповідно до ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» закріплено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формах передбачених даною статтею.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діяв на день виникнення спірних правовідносин і продовжує діяти на даний час.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, запровадженням 24.02.2022 року воєнного стану на всій території України, для забезпечення захисту національних інтересів України та до прийняття і набрання чинності Законом України, яким регулюються відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, були введені певні тимчасові законодавчі обмеження та мораторії (заборони) щодо взаємодії з такими пов`язаними з державою-агресором особами.

Так, Постановою Національного Банку України №18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зі змінами, внесеними Постановою НБУ №21 від 24.02.2022 року, а саме п. 17 передбачено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції: 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь; 3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.

Відповідно до ч. 4.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», як зазначено в його преамбулі, спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - запобігання та протидія).

Банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в тому числі: забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість; виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями); забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення;

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Так, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з AT КБ «Приватбанк» на свою користь суму грошового переказу у розмірі 10000 Євро, оскільки 12.04.2024 року на рахунок позивача ОСОБА_5 здійснив переказ через міжнародну міжбанківську систему SWIFT в банку REVOLUT BANK UAB у розмірі 10000 Євро. Разом з тим, відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» з дотриманням вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 року №65, Постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», внутрішнім документам з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, було відмовлено у зарахуванні SWIFT-переказувід12.04.2024року учасникомякого,відповідно донаданих відомостей,є громадянинРеспубліки Білорусь.Позивачем залученідо позовуряд документівна підтвердженнянаявність дозволуна проживання і прав як інвестора у ОСОБА_14 на території Республіки Португалія, однак такі документиможуть підтверджуватинаявність дозволуна постійнепроживання,а такожспеціальних прав(керуваннятранспортними засобами)іноземця уРеспубліці Португалія,але неє підтвердженнямбезпосередньо фактупроживання (постійногопроживання)у ційкраїні урозумінні постановиПравління НБУвід 24.02.2022року №18«Про роботубанківської системив періодзапровадження воєнногостану» зізмінами,внесеними постановоюПравління НБУвід 24.02.2022№21.Між тимфакт громадянстваРеспубліки Білорусь ОСОБА_14 є ширшим за значенням поняттям, яке одночасно включає і його право на проживання у вказаній країні.

Зазначене не спростовується наданим позивачем науково-правовим висновком, який має консультативний характер (а.с.9-13).

Крім того судом встановлено, що ініціатором переказу виступав саме ОСОБА_15 ,який неє клієнтомАТКБ «ПриватБанк».Вказана особазробила переказкоштів,які неналежать позивачуяк власнику,оскільки доїх отриманняпозивач немає повноваженьна розпорядженнявказаними коштами.Надана позивачемборгова розпискане можеспростувати вказаніобставини,оскільки неє предметомданого спору.Крім тогопозивачем ненадано відповідноїдовідки проналежність рахунку НОМЕР_1 в АТКБ «ПриватБанк».Таким чиномпозивачем ненадано судудоказів,які бпідтверджували наявністьпідстав вважати,що відповідачнезаконно привласнивкошти,належні ОСОБА_1 ,та продовжуєними користуватися,оскільки такікошти заповідомленням банкубули заблокованіі залишилисьна спеціальнихрахунках довідповідних змінчи скасуваньПостанови НБУ№18від 24.02.2022року.Отже підставидля стягненняцих коштівз АТКБ «ПриватБанк»на користьпозивача відсутні. ОСОБА_15 неє позивачему данійсправі,отже можливістьповернення йомукоштів судомв рамкахданої справине розглядалась.За вказаних обставин судом не встановлено порушень з боку відповідача як надавача платіжних послуг позивачу, як споживачу таких послуг, або як їх власнику. У зв`язку з невстановленням відповідних порушень з боку відповідача, у суду відсутні також і підстави для задоволення позовних вимог про нарахування пені в порядку ч.6 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги».

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми грошового переказу та пені задоволенню не підлягає, у зв`язку з його недоведеністю.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача і з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1-18, 76-82, 95, 141, 142, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.15,16,316-319,321,328,526,598,612,1066,1068,1073,1074ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України«Про платіжнісистеми тапереказ коштівв Україні», Законом України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг», Законом України«Про банкиі банківськудіяльність», Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми грошового переказу та пені відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50.

Повне рішення складено 30.05.2025 року.

Суддя Н.В. Баркова