Рішення

від 24.01.2025 по справі 361/1149/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1149/21

провадження № 2/361/154/24

24.01.2025

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФКФорт, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 19 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за №1577, про стягнення із неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Хаус (далі ТОВФКІнвест Хаус) суми заборгованості в розмірі 1091265 грн. 20 коп. та стягнути на її користь із приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко К.Ю. стягнуті у ході виконання цього виконавчого напису грошові кошти в розмірі 1000 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що 19 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1577, про стягнення з неї на користь ТОВФКІнвест Хаус заборгованості за кредитним договором №33/РП/39/2008-840 від 31 січня 2008 року в розмірі 1091265 грн. 20 коп.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, зазначена у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості є необґрунтованою та безпідставною, її розмір нею не визнається та є спірним, нотаріус не перевірив безспірність суми заборгованості, жодної письмової вимоги (повідомлення) від кредитора вона не отримував, тому була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості оспорити пред`явлені до неї вимоги, надати свої заперечення щодо заявленої суми заборгованості. Також зазначала, що вказаний виконавчий напис ґрунтується на кредитному договорі №33/РП/39/2008-840 від 31 січня 2008 року, який нотаріально не посвідчений, що суперечить Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, яким передбачено, що стягнення заборгованості у безспірному порядку здійснюються лише за нотаріально посвідченими кредитними договорами.

Також у ході виконання оскаржуваного нею виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем Ярошенком К.Ю. з її банківської картки безпідставно стягнуто грошові кошти в розмірі 1000 грн., які на підставі ст. 1212 ЦК України вона вважає підлягають поверненню, шляхом стягнення їх з приватного виконавця Ярошенка К.Ю.

16 вересня 2022 року ухвалою суду до участі у даній справі залучено правонаступника відповідача ТОВФКІнвест Хаус Товариство з обмеженою відповідальністю ФКФорт (далі ТОВ ФК Форт).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій зазначала, що позов підтримує, просила суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ТОВФКФорт у судове засідання не з`явилося, у порядку ст. 206 ЦПК України подало до суду заяву, у якій вказувало про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнає, просить суд позов задовольнити та стягнути з нього лише 50% судового збору за подання до суду позовної заяви.

Відповідач приватний виконавець Ярошенко К.Ю., будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.

Третя особа приватний нотаріус Личук Т.В., будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, пояснення на позов до суду не подавав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1577, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВФКІнвест Хаус суми заборгованості за кредитним договором №33/РП/39/2008-840 від 31 січня 2008 року.

Зі змісту цього виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВФКІнвест Хаус заборгованість, що виникла по кредитному договору №33/РП/39/2008-840 від 31 січня 2008 року, договору відступлення прав вимоги №GL2N79735, укладеного 05 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Надра і ТОВФКІнвест Хаус, з відповідними додатками, боржником за яким є ОСОБА_1 у розмірі 1091265 грн. 20 коп.

17 вересня 2020 року постановою приватного виконавця Ярошенка К.Ю. відкрито виконавче провадження №63067795 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса у ході якого приватним виконавцем до банківських установ направлялися платіжні вимоги, на підставі якої з рахунку ОСОБА_1 було списано 1000 грн.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса від 19 червня 2020 року за №1577 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з грубим порушенням вимог законодавства, а грошові кошти з її рахунку у розмірі 1000 грн. списані безпідставно.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року №3425-XII (далі Закон №3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок №296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік №1172).

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

У ч. 1 ст. 87 Закону України Про нотаріат, п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України Про нотаріат, п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, містить такі ж самі правила та умови вчинення нотаріусами України виконавчих написів (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку№296/5).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку №1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі №3425-XII та Порядку № 296/5.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову за №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зазначеною постановою до вказаного Переліку внесені зміни, після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, Перелік доповнено новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, згідно із яким для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Внесеними до Переліку змінами нотаріусам надано право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій формі, тобто які не були посвідченні нотаріально.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 залишено без змін та вона набрала законної сили.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 постанови №7 від 20 травня 2013 року Про судове рішення в адміністративній справі роз`яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Оспорюваний ОСОБА_1 виконавчий напис нотаріус вчинив 19 червня 2020 року, тобто тоді коли уже діяла редакція Переліку №1172, яка передбачала вчинення виконавчого напису нотаріусом лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз`яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, ще не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач у справі ТОВФКФорт позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнало повністю, про що подало до суду відповідну заяву про визнання ним позову.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає, що вчинений 19 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1577, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВФКІнвест Хаус заборгованості в розмірі 1091265 грн. 20 коп. не відповідає вимогам закону, вчинений нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, тому цей виконавчий напис нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з приватного виконавця Ярошенка К.Ю. грошових коштів у розмірі 1000 грн., які стягнуті ним у виконавчому провадженні №63067795 з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса на підставі платіжної вимоги виконавця, суд вважає, що оскільки виконавець здійснює виконання виконавчого документа та грошові кошти стягнуті ним у процесі такого виконання, не є його власним прибутком, ці кошти перераховуються на рахунок стягувача, тому дана вимога не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивач ОСОБА_1 при подачі до суду даного позову та заяви про його забезпечення сплатила судовий збір у загальному розмірі 1362 грн.

Враховуючи наведене, визнання відповідачем ТОВФКФорт позову, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 із державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого нею судового збору в розмірі 681 грн., така ж сума судового збору підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 178, 206, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 19 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, зареєстрований в реєстрі за №1577, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Хаус, код ЄДРПОУ 41661563, заборгованості в розмірі 1091265 (один мільйон дев`яносто одна тисяча двісті шістдесят п`ять) грн. 20 коп. таким, що не підлягає виконанню.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із державного бюджету 50% судового збору в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн., сплаченого нею згідно із квитанціями від 11 лютого 2021 року №42472 та №42494.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Форт, код ЄДРПОУ 42725156, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.