Рішення

від 20.03.2025 по справі 495/580/25

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/580/25

Номер провадження 2/495/756/2025

20 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово судді Анісімової Н.Д.,

із участю секретаря судового засідання Кракатиця В.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Білгород-Дністровськомув порядкузагального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Короткий зміст та обґрунтування позову

25.11.2000 року сторони по справі зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 25.11.2000 року, актовий запис №330. У період перебування у шлюбі, позивачем на підставі ухвал Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2017 року, 22.07.2019 року, справа №495/6780/16-ц набуто право власності на нерухоме майно, а саме: літ.«П» - кормцех, загальною площею 272,4 кв.м.; літ.«Н1» - кормцех, загальною площею 274,8 кв.м.; літ.«О1» - кормцех, загальною площею 333,8; літ.«І» - замощення площа основи (забудови) складає 2889 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земльній ділянці площею 1,2788 га, кадастровий номер 5120882000:01:002:0698. Вказане нерухоме майно перейшло до позивача від кредитора внаслідок передачі відступного за неможливістю погашення кредитором боргу перед позивачем, які були особистою приватною власністю позивача. Після набуття у власність вказаного нерухомого майна, відповідач намагається відсторонити позивача, як власника від управління нерухомим майном, здійснює відповідні заходи для відчудження нерухомого майна.

Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2025 року позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2025 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в підготовче судове не з`явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідно до ст.196ЦПК України для виконання завдань підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче судове засідання.

Згідно положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На виконання вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК Українисудом було здійснено передбачені у вказаній нормі дії, які необхідні для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті.

Згідност.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, в порядку, встановленомустаттями206, 207цьогоКодексу.

В порядку ч.2ст.247 ЦПК України,розгляд справиздійснюється судомбез фіксуваннясудового процесуза допомогоюзвукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, докази, суд приходить до висновку.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

25.11.2000 року сторони по справі зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 25.11.2000 року, актовий запис №330.

У період перебування у шлюбі, позивачем на підставі ухвал Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2017 року, 22.07.2019 року, справа №495/6780/16-ц набуто право власності на нерухоме майно, а саме: літ.«П» - кормцех, загальною площею 272,4 кв.м.; літ.«Н1» - кормцех, загальною площею 274,8 кв.м.; літ.«О1» - кормцех, загальною площею 333,8; літ.«І» - замощення площа основи (забудови) складає 2889 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земльній ділянці площею 1,2788 га, кадастровий номер 5120882000:01:002:0698.

Вказане нерухоме майно перейшло до позивача від кредитора внаслідок передачі відступного за неможливістю погашення кредитором боргу перед позивачем, які були особистою приватною власністю позивача.

Після набуття у власність вказаного нерухомого майна, відповідач намагається відсторонити позивача, як власника від управління нерухомим майном, здійснює відповідні заходи для відчудження нерухомого майна.

Статтею 15 Цивільного кодексу Українивизначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно дост.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

За змістом статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Відповідно до статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини,чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4)житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України постанові від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжяналежність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти,за які таке майно було набуте (джерело набуття), У зв`язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу,але за особисті кошти одного з подружжя,це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу,або у період спільного проживання осіб без реєстрації шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя або цих осіб.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що до позивача від кредитора внаслідок передачі відступного за неможливістю погашення кредитором боргу перед позивачем, які були особистою приватною власністю перейшло нерухоме майно, що не заперечується відповідачем, яка позов визнала в повному обсязі, дане нерухоме майно є його особистою приватною власністю, відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК України.

Визнання позовних вимог відповідачем щодо придбання позивачем спірного майна за особисті кошти - суд приймає, оскільки відсутні будь-які докази на користь протилежного та суд про них не сповіщений.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що стороною позивача довела належними та допустимими доказами придбання спірного майна за особисті кошти, а тому є визначені законом підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4, 7, 12, 89, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 нерухоме майно, а саме: літ.«П» - кормцех, загальною площею 272,4 кв.м.; літ.«Н1» - кормцех, загальною площею 274,8 кв.м.; літ.«О1» - кормцех, загальною площею 333,8; літ.«І» - замощення площа основи (забудови) складає 2889 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земльній ділянці площею 1,2788 га, кадастровий номер 5120882000:01:002:0698.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право особистої приватної власності на нерухоме майно, а саме: літ.«П» - кормцех, загальною площею 272,4 кв.м.; літ.«Н1» - кормцех, загальною площею 274,8 кв.м.; літ.«О1» - кормцех, загальною площею 333,8; літ.«І» - замощення площа основи (забудови) складає 2889 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земльній ділянці площею 1,2788 га, кадастровий номер 5120882000:01:002:0698.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 1,2788 га, кадастровий номер 5120882000:01:002:0698.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Д.Анісімова