Рішення від 30.05.2025 по справі 300/140/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2025 р. справа № 300/140/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Репало О.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України від 30 серпня 2024 року № 18/в про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності без встановлення інвалідності та зобов`язання Міністерство оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Зазначено, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою професійної працездатності, оскільки ступень втрати професійної працездатності у відсотках первинно одноразово 20% встановлено станом час проходження військової служби, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Позивач вважає, що дата видачі довідки МСЕК про втрату працездатності після спливу тримісячного терміну після звільнення, з яким відповідач пов`язує втрату професійної працездатності, юридичного значення не має.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 23, 24).

Ухвалою суду від 03.02.2025 залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с. 39, 40).

Ухвалою суду від 09.04.2025 витребувано докази в Калуської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (код ЄДРПОУ 03314207) (а.с. 45, 46).

Ухвалою суду від 06.05.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано докази в КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" (код ЄДРПОУ 33578224) (а.с. 55, 56).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 29.01.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що дата огляду, яка зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії є моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності. Право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби. Зазначено, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом. В матеріалах справи відсутні докази, що позивач об`єктивно не мав можливості звернутися із заявою та надати відповідні документи до МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності у визначений Законом строк (а.с. 26-30).

03.02.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами відповідача. Зазначено, що МСЕК приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців (пункт 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи"). Позивач звернувся до сімейного лікаря у червні 2023 року з проханням направити його на МСЕК. Лише у вересні 2023 року була проведена районна МСЕК та її висновок направлений для розгляду на обласній МСЕК, яка відбулася у жовтні. Після чого позивача в кінці січня 2024 року МСЕК було направлено до санаторію, і лише у березні 2024 видано відповідну довідку (а.с. 41, 42).

Третя особа 03.02.2025 отримала копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 40 зворот), правом на подання пояснень не скористалася.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20.05.2023 № 78-РС звільнено з військової служби у запас за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ (необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) та згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2023 № 141 позивача виключено зі списків особового складу частини та з всіх видів забезпечення з 21.05.2023 (а.с. 12).

18.03.2024 відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 036861 позивачу під час первинного огляду встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (а.с. 13, 14).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.08.2024 № 18/в позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивача було звільнено з військової служби 21.05.2023, а 18.03.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби (а.с. 15).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.

Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Таким чином, суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставами для поновлення тримісячного строку, встановленого пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ позивач зазначив, що він звернувся до сімейного лікаря у червні 2023 року з проханням направити його на МСЕК. Лише у вересні 2023 року була проведена районна МСЕК та її висновок направлений для розгляду на обласній МСЕК, яка відбулася у жовтні. Після чого позивача в кінці січня 2024 року МСЕК було направлено до санаторію, і лише у березні 2024 видано відповідну довідку (а.с. 41, 42).

Дослідивши копії акту огляду МСЕК № 379 (первинного огляду позивача), листа Івано-Франківського обласного МСЕК про повернення на ЛКК та направлення на МСЕК від 14.07.2023 № 704, направлення на МСЕК від 03.07.2023, листа від 14.02.2024 № 40 НДІ Реабілітації осіб про направлення на консультацію щодо ступеня обмеження життєдіяльності, заключення ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідки про невизнання інвалідом, довідки МСЕК Серії 12 ААА 036861 (а.с. 13, 14, 58-68), суд вважає, що вказаними доказами підтверджено те, що позивачем пропущено тримісячний строк, встановлений пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ з поважних причин, які не залежали від волевиявлення позивача.

Оскільки, позивачем пропущено тримісячний строк, встановлений пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ з поважних причин, які не залежали від волевиявлення позивача, вказане не може бути перешкодою для позбавлення позивача права на отримання ним одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, надаючи оцінку факту порушеного права позивача, суд дійшов до висновку, що слід: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 30.08.2024 № 18/в про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 30.08.2024 № 18/в про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.