Рішення від 30.05.2025 по справі 640/4369/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 року № 640/4369/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпоярдження,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 у адміністративній справі №640/4369/19 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2019 провадження у справі №640/4369/19 зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 провадження у справі №640/4369/19 поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2020 замінено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на належного відповідача Національний банк України (ЄДРПОУ 00032106, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601).

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний судміста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/4369/19 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою суду від 10.10.2024 дану справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на відсутність з його боку порушень на ринку фінансових послуг. Позивач зазначає, що з огляду на особливості вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з метою уникнення будь-яких помилок та забезпечення отримання реальної згоди клієнта на отримання позики на визначених умовах, надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти) здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, зміст яких чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію. Крім того, на переконання позивача, введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного рішення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" є фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК №917 від 11.07.2017) та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за основним видом діяльності «надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в..у.» (код КВЕД 64.99).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2018 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» як позикодавцем і громадянином ОСОБА_1 як позичальником із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем укладений електронний Договір позики №9588.

Листом №9646/16-8 від 20.09.2018 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, надіслала ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» вимогу щодо надання інформації та документів по взаємовідносинам з гр. ОСОБА_1 .

На виконання вимоги, листом від 09.10.2018 №091018/01, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надало Нацкомфінпослуг інформацію та документи.

Листом Нацкомфінпослуг від 29.01.2019 №493/16-8 позивачу надісланий Акт про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на ринку фінансових послуг від 24.01.2019 №41/16-5/15 та повідомлено про розгляд справи про правопорушення.

Надалі, 05.03.2019 на адресу ТОВ «ФК «ГЕЛЕКС» надійшло Розпорядження Нацкомфінпослут від 19.02.2019 №231 про застосування заходу впливу до ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», яким зобов?язано ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та причини, що сприяли вчиненню порушення, а також повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення та вжиті заходи для усунення причин, що сприяли вчиненню правопорушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 21.03.2019 включно.

За змістом Розпорядження, Нацкомфінпослуг встановлено, що ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надано фінансову послугу гр. ОСОБА_1 шляхом обрання форми укладення Договору позики від 10.05.2018 №9588 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Однак, прийняття пропозиції від ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір (акцепт) гр ОСОБА_1 здійснено шляхом введення отриманого коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу з надання онлайн позик ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу 3 ч 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону. Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» не відповідає положенням аб. 3 ч. 6 ст. 11 Закону, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКС» надано фінансову послугу гр. ОСОБА_1 з не дотриманням порядку укладення електронного договору, встановленого ст.ст. 11 та 12 Закону.

Вважаючи прийняття оскаржуваного розпорядження безпідставним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому, порядок укладання електронного договору встановлений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до ч. 3 якої електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Отже, ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначає три способи надання особою, які була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт).

Суд погоджується з доводами TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» в частині можливості надання відповіді особою, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, оскільки аналіз наведених вище вимог законодавства свідчить про їх правомірність. При цьому, оскільки відповідний вид договорів підлягає укладенню виключно у письмовій формі, він може бути підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, дія щодо чого є складовою дій в межах такого способу прийняття пропозиції укласти електронний договір.

Разом з цим, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що наявний у відповідача обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення жодним чином не нівелює обов`язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. А оскільки доводи позивача ґрунтуються, в тому числі, на обставині правомірності, на його думку, надання відповіді особою, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, саме на TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» покладається обов`язок довести таку обставину.

На думку суду, наведення переліку етапів укладення електронного договору у тексті позовної заяви з подальшим посиланням на нього в якості аргументації позовних вимог не є належним засобом доказування укладення такого електронного договору у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Натомість таким доказом могла б бути роздруківка інформації з електронного файлу, або сам електронний файл, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в такій системі, яку позивач використовує для укладання електронних договорів.

Між тим, таких доказів позивачем долучено до матеріалів адміністративної справи не було, що, відповідно, свідчить про необґрунтованість позовних вимог TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Твердження позивача стосовно відсутності у Закону України «Про електронну комерцію» статусу закону, що регулює діяльність з надання фінансових послуг, та неможливості застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за його порушення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в тому числі і на затверджених Постановою Кабінету Міністрів України Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) від 07 грудня 2016 року № 913, якими встановлений вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, тобто TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ».

А саме, такими Ліцензійними умовами закріплено, що надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначені статтею 1054 ЦК України (п. 8 Ліцензійних умов).

До фінансових послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, Закон України «Про електронну комерцію» застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення фінансових послуг (п. 42 Ліцензійних умов).

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Таким чином, фінансова компанія, яка має ліцензії на право надавати фінансові послуги, в тому числі на умовах фінансового кредиту, повинна керуватись і Законом України «Про електронну комерцію».

Крім того, щодо тверджень позивача про правомірність використання сторонами договору №9588 від 10.05.2018 електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як зазначає позивач, договір № 19988 від 02.08.2018 скріплений на електронним підписом одноразовим ідентифікатором TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» у вигляді алфавітної послідовності - ОСОБА_1 та електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді цифрової послідовності - « 00460630».

На думку суду обидва з вказаних підписів не відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Так, електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» може бути використаний виключно особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, а не особою, яка надсилала пропозицію (оферту) укласти електронний договір.

Отже TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» не могла використовувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором при укладанні договору № 19988 від 02.08.2018.

У той же час, п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором має складатись саме з алфавітно-цифрової послідовності, тобто містити як алфавітні так і цифрові значення. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 у вигляді цифрової послідовності « 00460630» не відповідає вказаним вимогам.

Крім того, слід зауважити, що вирішальним моментом щодо укладення договору є ідентифікація особи, з якою такий договір укладений. Відтак, суд відхиляє доводи позивача щодо належної ідентифікації особи ОСОБА_1 шляхом накладання ідентифікатора у вигляді цифрової послідовності, в силу не відповідності вимогам вказаної вище норми п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

А оскільки договір №9588 від 10.05.2018 не є підписаний сторонами у порядку, визначеному чинним законодавством, він, в силу вимог ч. 2 статті 207 ЦК України, не може вважатись таким, що укладений у письмовій формі.

Як визначено статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Наведене вище в сукупності свідчить про порушення позивачем порядку укладання договору, що призвело до надання фінансової послуги не на підставі договору, що є порушенням вимог зазначеної вище статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 10 ч. 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до статті 39 вказаного Закону, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно до абз. 6 ч. 1.5. розділу І Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319, інформація про ознаки правопорушення законодавства про фінансові послуги може міститься в зверненнях громадян та матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 2.1. Розділу II вказаного Положення № 2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Згідно до п. 1 ч. 2.2. Положення № 2319, рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим та таким, що прийнято у межах повноважень відповідача, а тому правомірним, оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг. Відповідно, судом за час розгляду справи не встановлено підстав для скасування такого рішення відповідача.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність встановленим законодавством критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.