Рішення
від 30.05.2025 по справі 380/3650/25
МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 рокусправа № 380/3650/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (79024, м. Львів, м. Львів, вул. Старознесенька, 24-26; код ЄДРПОУ 39571104) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000122;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400031/2 від 10.02.2025;

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025 та № UA209000/2025/400031/2 від 10.02.2025, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000122 та № UA209140/2025/000126. Вважає такі рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України щодо порядку визначення митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Однак, відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, 12.03.2025 за вх.№21181 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання митної декларації №23UA209140003244U2 від 10.02.2025 було встановлено наступне:

- контрактом № ETH-2024-15 від 27.08.2024 (далі Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024 , Лот 08-24-75,; сорт hairloom, якість Washed Q Coffee UG/. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури № 0036/2024 від 25.11.2024 імпортовано товар «Washed Sigama UG Green coffee Beans». У п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі пакувальний лист, сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надані;

- відповідно до умов Контракту п.14 обов`язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні;

- до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Мірланд-Україна та Фейрлоджікс, проте, відповідно відомостей, що містяться у ЦМР перевізником є фірма Multitrans, документи, які висвітлюють зв`язок між цими підприємствами відсутні;

- надано рахунок на оплату витрат на транспортування № 420225 від 04.02.2025, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах, (CMR), вантаж перетнув кордон 10.02.2025, тобто, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування не були відомі у повному обсязі; - за власним бажанням декларантом надано висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені).

За результатами опрацювання митної декларації № 25UA209140003246U0 від 10.02.2025 було встановлено наступне:

- у п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі пакувальний лист, сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надані; - відповідно до умов Контракту п.14 обов`язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні;

- до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Фейрлоджікс та із ТОВ «Мірланд Україна», проте, відповідно відомостей, що містяться у ЦМР перевізником є фірма Multitrans, документи, які висвітлюють зв`язок між цими підприємствами відсутні;

- заявка на перевезення від 30.01.2025 № LG2455ST містить вартість перевезення у іноземній валюті курс перерахунку не зазначено, отже неможливо перевірити правильність розрахунку транспортних витрат;

- за власним бажанням декларантом надано висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

17.03.2025 за вх.№22502 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивачем до митного оформлення подано усі документи на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару. Надані позивачем документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

03.04.2025 за вх.№28230 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

07.04.2025 за вх.№29078 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39571104, місце реєстрації: 79024, Львівська область, м. Львів, вул. Старознесенська, будинок 24-26.

Основним видом економічної діяльності позивача є 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; Інші: 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

27.08.2024 між SIZ AGRO PLC (продавець) та ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» (покупець) укладено договір №ETH-2024-15, відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передавати у власність (постачати) покупцеві каву, надалі «товар», а покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей товар.

Умови поставки визначені у п. 3 договору: Free on Board (FOB), згідно з правилами ІНКТОРЕМС в редакції 2020 року. Контейнер повинен бути позбавлений сторонніх запахів, при цьому внутрішні стінки контейнера повинні бути вкриті картоном.

Місце відвантаження: порт Джибуді, Ефіопія. Порт відвантаження: порт Джидубі, Ефіопія. Порт Прибуття товару: Гданськ або Гдиня, Польща. Кінцевий пункт прибуття товару: Львів, Україна.

Відповідно до п. 3.5 договору, дата відвантаження вересень 2024 року. Поставка товару здійснюється протягом 30 днів з моменту здійснення покупцем оплати товару, але не пізніше, ніж 60 днів з дня здійснення оплати на рахунок продавця.

На виконання умов договору №ETH-2024-15 від 27.08.2024, покупець оплатив вартість товару та послуг згідно з рахунком на оплату (інвойсом) №280 від 03.02.2025.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №25UA209140003244U0, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- договір № ЕТН-2024-15 від 27.08.2024;

- комерційний інвойс № 0036/2024 від 25.11.2024;

- договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021;

- заявка № 011124/3 від 01.11.2024;

- коносамент № MEDUAA242802;

- рахунок на оплату № 280 від 03.02.2025;

- довідка № 0302/3 від 03.02.2025;

- договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022;

- заявка № LG2454ST від 30.01.2025;

- CMR № 03022025\6 від 04.02.2025;

- рахунок на оплату № 420225 від 04.02.2025;

- довідка про транспортні витрати № 420225 від 04.02.2025;

- транзитна декларація № MRN25PL322080NS7ZX9L0.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому росив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи: висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/1583-1 від 13.12.2024; лист пояснення ціни на каву № 27/11/24 від 27.11.2024; прайс-лист від 27.08.2024; платіжна інструкція № 122 від 20.09.2024; митна декларація країни відправлення № 1-004379.

За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209140003244U0 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025, в графі 33 зазначено наступне:

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено: -контрактом № ETH-2024-15 від 27.08.2024 (далі Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом:

найменування Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024, Лот 08-24-75; сорт hairloom, якість Washed Q Coffee UG/ Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури № 0036/2024 від 25.11.2024 імпортовано товар «Washed Sigama UG Green coffee Beans». У п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі пакувальний лист, сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надані; - відповідно до умов Контракту п.14 обов`язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця.

Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні;

- до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Мірланд-Україна та Фейрлоджікс; проте, відповідно відомостей, що містяться у ЦМР перевізником є фірма - Multitrans, документи, які висвітлюють зв`язок між цими підприємствами відсутні;

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів " від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR-зазначається підпис та штамп відправника. Однак графи наданої CMR не містять жодних відміток відправника; - надано рахунок на оплату витрат на транспортування № 420225 від 04.02.2025, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах, (CMR), вантаж перетнув кордон 10.02.2025, тобто, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування не були відомі у повному обсязі; - за власним бажанням декларантом надано висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару № 1: - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення.

На вимогу декларантом додатково надано: платіжну інструкцію, прайс лист, копію експортної декларації (Т1 та ех), лист-роз`яснення , висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені). Інших документів на вимогу не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за самостійно обраним декларантом методом/Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA100380/2025/602768 від 27.01.2025, де рівень митної вартості становить 5,56 дол/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000122.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025.

28.08.2024 між SIZ AGRO PLC (продавець) та ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» (покупець) укладено договір №ETH-2024-16, відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передавати у власність (постачати) покупцеві каву, надалі «товар», а покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей товар.

На виконання умов договору №ETH-2024-16 від 28.08.2024, покупець оплатив вартість товару та послуг згідно з рахунком на оплату (інвойсом) №294 від 05.02.2025.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №25UA209140003246U0, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- договір № ЕТН-2024-16 від 28.08.2024;

- комерційний інвойс № 0037/2024 від 25.11.2024;

- договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021;

- заявка № 021124/3 від 02.11.2024;

- коносамент № MEDUAA245714;

- рахунок на оплату № 294 від 05.02.2025;

- довідка № 0502/1 від 05.02.2025;

- договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022;

- заявка № LG2455ST від 30.01.2025;

- CMR № 03022025\5 від 05.02.2025;

- рахунок на оплату № 500225 від 05.02.2025;

- довідка про транспортні витрати № 500225 від 05.02.2025;

- транзитна декларація № MRN25PL322080NS805UL5.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи: висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/1583-2 від 13.12.2024; лист пояснення ціни на каву № 27/11/24 від 27.11.2024; прайс-лист від 27.08.2024; платіжна інструкція № 121 від 20.09.2024; митна декларація країни відправлення № 1-004456.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400031/2 від 10.02.2025, в графі 33 зазначено наступне:

«Згідно ч.1 ст. 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено:

- контрактом № ETH-2024-16 від 28.08.2024 (далі Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024, Лот 08-24-76; сорт hairloom, якість Washed Q Coffee Gujl04. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури №0037/2024 від 25.11.2024 імпортовано товар «Washed sidama ug green coffee». У п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі пакувальний лист, сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надані;

- відповідно до умов Контракту п.14 обов`язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця.

Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні; - до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Фейрлоджікс та із ТОВ «Мірланд Україна»; проте, відповідно відомостей, що містяться у ЦМР перевізником є фірма- Multitrans, документи, які висвітлюють зв`язок між цими підприємствами відсутні; -відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів " від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR-зазначається підпис та штамп відправника. Однак графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника;

- надано рахунок на оплату витрат на транспортування № 500225 від 05.02.2025, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах, (CMR), вантаж перетнув кордон 08.02.2025, тобто, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування не були відомі у повному обсязі; -заявка на перевезення від 30.01.2025 №LG2455ST містить вартість перевезення у іноземній валюті курс перерахунку не зазначено, отже неможливо перевірити правильність розрахунку транспортних витрат.

За власним бажанням декларантом надано висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ4.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом додатково надано: платіжну інструкцію, прайс-лист, копію експортної декларації (Т1 та ех), лист-роз`яснення, висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені;). Надані документи дублюють надані під час митного оформлення. Інших документів на вимогу не надано.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за самостійно обраним декларантом методом/Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA100380/2025/602768 від 27.01.2025, де рівень митної вартості становить 5,56 дол/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400031/2 від 10.02.2025.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Одним із таких другорядних методів є метод « 2б» - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (підпункт «б» пункту 2 частини першої статті 57 МК України). Правила застосування цього методу врегульовані приписами статті 60 МК України.

Так згідно частини першої статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (частини друга-п`ята статті 60 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що надані позивачем документи відповідачу по митних деклараціях №25UA209140003244U0, №25UA209140003246U0 у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Львівською митницею розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості придбаного позивачем товару, суд зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, також узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як зазначив суд вище суть методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів зводиться до того, що за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (частина друга-четверта статті 60 МК України).

Положення статті 55 МК України визначають загальні вимоги до змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, згідно з якими, таке рішення повинно містити також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини другої статті 55 МК України).

На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Виходячи з системного аналізу приписів пункту 4 частини другої статті 55 МК України, статті 60 МК України, пункту 2.1 Правил №598 митний орган, застосовуючи метод коригування за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у графі 33 відповідного рішення повинен зазначати не тільки номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а й наводити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, а також, що товар у митний декларації-джерелі коригування був справді подібний (аналогічний), зокрема що здійснювалась поставка товару цього ж виробника, або такої ж торговельної марки тощо.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018р. у справі №821/1617/17; від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17; від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020; від 31 жовтня 2019 року у справі № №820/9301/15.

Суд з`ясував, що в гр. 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів щодо джерела коригування зазначено лише номер та дату прийняття митної декларації джерела-коригування із вказівкою на вартість 1 кг. ввезеного товару, або із посиланням на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Натомість, оскаржувані рішення не містять пояснень про умови поставки товару, комерційні умови поставки та придбання товару за митними деклараціями-джерелами коригування, а також не містять пояснень про те, що поставлений товар за митними деклараціями-джерелами коригування справді був подібний (аналогічний) товару, який постачав позивач, зокрема, що це товар тієї ж торговельної марки, або виготовлений тим же виробником.

Відтак Львівська митниця, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та справді постачався подібний (аналогічний) товар, що і в цій ситуації.

Щодо суті виявлених порушень, які зазначені відповідачем, суд зазначає таке.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025, Львівська митниця зазначила: «контрактом № ETH-2024-15 від 27.08.2024 (далі Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024 , Лот 08-24-75; сорт hairloom, якість Washed Q Coffee UG/ Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури № 0036/2024 від 25.11.2024 імпортовано товар «Washed Sigama UG Green coffee Beans»».

Також, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400031/2 від 10.02.2025, митним органом зазначено: «контрактом № ETH-2024-16 від 28.08.2024 (далі Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024 , Лот 08-24-76; сорт hairloom, якість Washed Q Coffee Gujl04. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури №0037/2024 від 25.11.2024 імпортовано товар «Washed sidama ug green coffee»»

Так, судом встановлено, що інформація зазначені в пункті 2 договору № ЕТН-2024-15 від 27.08.2024 щодо лоту та якості товару є його найменуванням, інформація зазначена в комерційному інвойсі № 0036/2024 від 25.11.2024 щодо марки, року виготовлення та номера відповідної партії товару є його найменуванням.

Вказане також передбачено контрактом №ЕТН-2024-16 від 28.08.2024 (інформація зазначені в пункті 2 договору № ЕТН-2024-16 від 28.08.2024 щодо лоту та якості товару є його найменуванням, інформація зазначена в комерційному інвойсі № 0037/2024 від 25.11.2024 щодо марки, року виготовлення та номера відповідної партії товару є його найменуванням.

Також, договори № ЕТН-2024-15 від 27.08.2024 та №№ЕТН-2024-16 від 28.08.2024 не передбачають умови відповідно до якої оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку, навпаки, пункт 11 договору визначає, що оплата здійснюється згідно даного договору.

В той же час, в платіжній інструкції № 122 від 20.09.2024 також зазначено посилання на укладений договір, що підтверджує здійснення оплати в рамках укладеного договору № ЕТН-2024-15 від 27.08.2024, а в платіжній інструкції № 121 від 20.09.2024 зазначено посилання на укладений договір № ЕТН-2024-16 від 28.08.2024.

Таким чином, твердження відповідача про неможливість ідентифікації оплати із задекларованою партією товару, є хибними та не підтверджується обставинами справи.

Крім цього, відповідно до договорів № ЕТН-2024-15 від 27.08.2024 та № ЕТН-2024-16 від 28.08.2024 передбачена поставка однієї партії товару, а не декількох, що виключає можливість плутанини за який саме товар здійснюється оплата. Внаслідок цього, оплата здійснена в рамках виконання договору (з посиланням в комерційному інвойсі та платіжних дорученнях безпосередньо на договір) не може призвести до будь-яких сумнівів, щодо ідентифікації оплати.

В рішеннях про коригування митної вартості товарів Львівська митниця зазначила, що у п.10 контрактів наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі пакувальний лист, сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надані.

З цього приводу, суд зазначає, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митний кодекс України встановлює чіткий перелік документів, які можуть підтверджувати митну вартість товарів. Серед цього переліку відсутні будь-які документи щодо якості товарів чи їх пакування, внаслідок чого посилання митного органу на неподання сертифікату якості та пакувального листа, як на причину коригування митної вартості, є неправомірним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що на етапі розгляду поданих відповідачу документів, останній в своєму запиті не повідомляв ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн», про необхідність надання сертифікату якості та пакувального листа.

В оскаржуваних рішеннях митним органом також зазначено, що відповідно до умов контракту п.14 обов`язок страхування морських та військових ризиків покладається на покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні.

Так, судом встановлено, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB порт Джибуті, Ефіопія, відповідно до правил Інкотермс 2020. Правила Інкотермс 2020 щодо умов поставки FOB не передбачають обов`язковості страхування поставки. Більше того, жодні інші документи, які подавались Львівській митниці для митного оформлення не містили у собі даних про те, що поставка товару повинна бути обов`язково застрахована.

Більше того, довідки №0302/3 від 03.02.2025 та № 0502/1від 05.02.2025 про транспортні витрати на морське перевезення кави, які були надані митному органу одразу, разом з митними деклараціями, містили інформацію, що страхування вантажу не відбувалося.

Довідки №500225 від 05.02.2025 та №420225 від 04.02.2025 про транспортні витрати на автомобільне перевезення, які була надана митному органу, також містили інформацію, що страхування вантажу не проводилось.

Таким чином, відповідач не врахував положення умов поставки, визначені в контрактах та інформацію викладену в довідках №0302/3 від 03.02.2025 та № 0502/1від 05.02.2025 і в довідках про транспортні витрати.

Також у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025, митним органом зазначено, що до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Мірланд-Україна та Фейрлоджікс; проте, відповідно відомостей , що містяться у ЦМР перевізником є фірма- «Multitrans», документи, які висвітлюють зв`язок між цими підприємствами відсутні

Так, судом встановлено, що позивач уклав з ТзОВ «Фейрлоджікс» договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021 та заявку № 011124/3 від 01.11.2024 та відповідно погодили перевезення товару морським транспортом з Ефіопії до Польщі, а із ТзОВ «МірЛанд» договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022 та заявку № LG2454ST від 30.01.2025 та відповідно погодили перевезення товару автомобільним транспортом з Польщі до України.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №№UA209000/2025/400031/2 від 10.02.2025, митним органом зазначено, що до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Фейрлоджікс та із ТОВ «Мірланд Україна»; проте, відповідно відомостей , що містяться у ЦМР перевізником є фірма- «Multitrans», документи, які висвітлюють зв`язок між цими підприємствами відсутні.

Так, судом встановлено, що позивач уклав з ТзОВ «Фейрлоджікс» договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021 та заявку № 021124/3 від 02.11.2024 та відповідно погодили перевезення товару морським транспортом з Ефіопії до Польщі.

Також встановлено, що позивач уклав з ТзОВ «МірЛанд» договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022 та заявку № LG2455ST від 30.01.2025, та відповідно сторони погодили перевезення товару автомобільним транспортом з Польщі до України.

Вказане, в свою чергу свідчить, що позивачем подано достатні докази у підтвердження транспортних витрат.

Також в оскаржуваних рішеннях, митним органом зазначено, що відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR-зазначається підпис та штамп відправника. Однак графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника.

Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) містить перелік інформації, яка зазначається в, а саме: вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Отже, стаття 6 Конвенції не містить жодного згадування про те, що в CMR в обов`язковому порядку повинен міститися штамп та підпис відправника. В той же час, CMR, які надані митному органу під час митного оформлення товару, містили усі дані, які надавали змогу підтвердити дані про: дату складання CMR; вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, вагу і кількість товару, місце навантаження та місце розвантаження товару.

Також суд зазначає, що нездійснення зі сторони ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» оплати за послуги перевезення вантажу на підставі рахунку № 500225 від 05.02.2025 та №420225 від 04.02.2025, не може бути законною підставою для виникнення будь-яких сумнівів щодо визначення митної вартості товарів. Тим більше, стаття 53 Митного кодексу України чітко зазначає, що подаються безпосередньо самі рахунки, а не документи про їх оплату; а документи про оплату рахунків подаються, якщо такі рахунки оплачені.

Висновки митного органу про ненадання інших документів спростовуються наявними у справі доказами.

Також в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів Львівська митниця зазначила про те, що декларантом надано заявку на перевезення №011124/2 від 01.11.2024 та заявки від 30.01.2025 № №LG2455ST та від 30.01.2025 на автоперевезення. Вартість послуг у згаданих документах зазначена у іноземній валюті. Відсутні відомості щодо курсу перерахунку, отже, здійснити перевірку правильності розрахунку вартості складових перевезення , не можливо.

Так, судом встановлено, що ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» разом з митною декларацією №25UA209140003244U0 надало Львівській митниці договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022, відповідно до пункту 6.1 якого встановлено, що вартість ТЕП за цим договором попередньо встановлюється і узгоджується сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума вказується в рахунку-фактурі.

ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» разом з митною декларацією надало Львівській митниці такі документи: договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021; заявку № 021124/5 від 02.11.2024; коносамент № MEDUAA249344; рахунок на оплату № 295 від 05.02.2025; довідку № 0502/2 від 05.02.2025; договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022; заявку № LG2459ST від 30.01.2025; CMR № 03012025\3 від 05.02.2025; рахунок на оплату № 510225 від 05.02.2025; довідку про транспортні витрати № 510525 від 05.02.2025;.

Крім цього, ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» разом з митною декларацією №25UA209140003246U0 надало Львівській митниці договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022, пункт 6.1. договору якого також передбачає, що вартість ТЕП за цим договором попередньо встановлюється і узгоджується сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума вказується в рахунку-фактурі.

Також ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» разом з митною декларацією надало Львівській митниці такі документи: - договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021; - заявка № 021124/3 від 02.11.2024; - коносамент № MEDUAA245714; - рахунок на оплату № 294 від 05.02.2025; - довідка № 0502/1 від 05.02.2025; - договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022; - заявка № LG2455ST від 30.01.2025; - CMR № 03022025\5 від 05.02.2025; - рахунок на оплату № 500225 від 05.02.2025; - довідка про транспортні витрати № 500225 від 05.02.2025

Вищевказані документи в повній мірі підтверджували вартість перевезення окремо морським транспортом та окремо автомобільним транспортом, містили дані про вартість морського та автомобільного перевезення зазначену в національній валюті гривні.

Отже, суд приходить до висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на те, що картки відмови № UA209140/2025/000122, № UA209140/2025/000126 прийняті на основі рішень відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025 та № UA209000/2025/400031/2 від 10.02.2025 та є похідними від них, такі теж необхідно визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості, а відтак останнє підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Кліменченком Сергієм Васильовичем на підставі договору про надання правової допомоги від 23.04.2024 № 23042024 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1824546 від 17.02.2025.

Відповідно до п. 4.1 договору розмір гонорару та додаткових витрат, які Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємними частинами цього Договору. Такі додаткові угоди до Договору, набувають чинності з дня їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до додаткової угоди № 9 від 17.02.2025 до договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024р визначений розмір гонорару адвокатського об`єднання за надання правової допомоги клієнту в рамках судової справи та матеріали справи містять документи та детальний опис правової допомоги з визначенням її переліку та вартості що свідчить про реальність надання правової допомоги.

Згідно з актом від 24.03.2025 №16 прийому-передачі наданої правничої допомоги по договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024 адвокатом надано послуги з підготовки листів, заяв, клопотань, заперечень, пояснень тощо до органів Державної митної служби України (адвокатський запит № 1-ЛМ від 17.02.2025), правовий аналіз документів, що стосується предмету та виду правничої допомоги, підготовки позовної заяви до суду І інстанції, підготовки інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи в суді І інстанції (відповідь на відзив).

Загальна вартість наданої правничої допомоги становить 23000,00 гривень.

Щодо наведених в акті виконаних робіт таких видів послуг як послуги з підготовки листів, заяв, клопотань, заперечень, пояснень тощо до органів Державної митної служби України, правовий аналіз документів, що стосується предмету та виду правничої допомоги суд зазначає, що такі включаються до витрат, пов`язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останніми.

Суд також враховує, що відповідь на відзив за своїм змістом фактично дублює доводи та міркування, які викладені в позовній заяві.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Також при розгляді заяви щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги заперечення представника відповідача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Представник відповідача зазначив, що написання відповіді на відзив містить формальний виклад законодавства, яке стосується аналогічних справ, тому такого великого часу та зусиль не потребувало. Крім цього, написання відповіді на відзив є правом, а не обов`язком сторони. Вважає, що витрати за написання адвокатського запиту взагалі не стосуються даної судової справи, а відтак відшкодуванню не підлягають. Також, на думку представника відповідача, адвокатом формально збільшено обсяг виконаної роботи, шляхом написання процесуальних документів, в яких дублюється позиція позивача у справі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив рішення від 26.06.2019, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Вказаний висновок Верховного Суду в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.

У той же час, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд також бере до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 23000,00 грн витрати на правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Львівської митниці становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).

Дана позиція і висвітлена у Постанові ВС України справа №826/13632/18 від 14 лютого 2022 року.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 урахував висновки Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який у низці рішень (зокрема, у справах «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 269; «Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania», заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71; «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50 та ін.) зазначив, що у разі якщо сума витрат на професійну правничу допомогу буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, то така сума не може бути обов`язковою для Суду; останній повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою; відмова національних судів у відшкодуванні стороні судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, становить порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції має місце незалежно від сум цих витрат.

На цій підставі Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо під час вирішення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною в адміністративній справі суб`єктом приватного права, за рахунок бюджетних асигнувань іншої сторони суб`єкта владних повноважень, суди доходять висновку про неспівмірність зазначеного у клопотанні розміру витрат на таку допомогу, то суди повинні на підставі аналізу поданих сторонами доказів, з урахуванням категорії складності та значення справи для сторін, самостійно визначити розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований.

З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 2000 грн.

Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 9783,11 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (79024, м. Львів, м. Львів, вул. Старознесенька, 24-26; код ЄДРПОУ 39571104) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400028/2 від 10.02.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000122.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400031/2 від 10.02.2025.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» судовий збір в сумі 9783 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят три) гривень 11 копійок.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна


Суд	Миколаївський районний суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	30.05.2025
Оприлюднено	03.06.2025
Номер документу	127766749
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —380/3650/25

Рішення від 30.05.2025

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

Ухвала від 03.03.2025

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 30.05.2025 по справі 380/3650/25МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —380/3650/25

Рішення від 30.05.2025

Ухвала від 03.03.2025

Рішення
від 30.05.2025 по справі 380/3650/25
МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ