Рішення від 30.05.2025 по справі 640/7875/20

Справа № 640/7875/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

за участі : секретаря Ростомової А.П., представників : позивача Гнидка М.В., відповідача Одноволика О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "ДІПРОБУДМАШИНА" до Київської міської ради про визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «ДІПРОБУДМАШИНА» з позовом до Київської міської ради, в якому просить визнати протиправним та таким, що не відповідає Податковому кодексу України, п.5.3. Положення про плату за землю в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків у м.Києві» від 23.06.2011р. №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018р № 1910/5974).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 16.07.2020 р. про зупинено провадження у справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 р. про зупинення провадження у справі №640/7875/20 та направлено зазначену справу до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

05.04.2021 р. адміністративна справа №640/7875/20 повернулась з Шостого апеляційного адміністративного суду та передана судді Добрянській Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 р. адміністративну справу №640/7875/20 прийнято до свого провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про вихід з спрощеного провадження від 09.02.2022 р. вирішено призначити розгляд справи №640/7875/20 у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 22.02.2022 о 11 год. 30 хв. в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-А, 1-й поверх, зал судових засідань № 133.

Ухвалою від 22 лютого 2022 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 640/7875/20 до судового розгляду у судовому засіданні на 22 березня 2022 року о 12:00 год.

Згідно абз.4 п.2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 року №2825-IX (далі Закон №2825) зазначено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Так, на виконання вищенаведеного пункту Закону №2825 Окружний адміністративний суд міста Києва скерував матеріали справи №640/7875/20 за належністю.

09.04.2025 року матеріали справи №640/7875/20 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 14.04.2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 08 травня 2025 року на 11 год. 00 хв.

21.04.2025 року задоволено клопотання представника позивача та вирішено засідання по справі № 640/7875/20, в тому числі призначене на 08 травня 2025 року на 11 год. 00 хв., здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що п.5.3 Положення про плату за землю в м.Києві затверджене рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків у м.Києві від 23.06.2011 року №242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018р. №1910/5974 є протиправним, так як не відповідає Податковому кодексу України та порушує права позивача, оскільки на підставі даного пункту йому донараховано податкове зобов`язання податку на землю. Спірним пунктом Рішення відповідачем до платників земельного податку включені юридичні та фізичні особи, які фактично не є ані землекористувача ані власниками земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельні ділянки, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено. Таким чином земельний податок про який йде мова у п.5.3 Положення про плату за землю в м.Києві не є земельним податком , про який йде мова у ПК України, а відтак п.5.3 Положення про плату за землю є таким, що не відповідає правовому акту вищою юридичної сили.

05.05.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов у якому він вимоги не визнає з підстав того, що Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (із змінами та доповненнями) врегульовано питання функціонування місцевих податків і зборів.

Пунктом 2 цього рішення затверджено, в тому числі Положення про плату за землю, що є додатком 3 до цього рішення.

Встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України належить до виключної компетенції міської ради (стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні").

Зауважує, що Позивач просить визнати протиправним пункт 5.3. Положення про плату за землю в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" від 23.06.2011р. №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018р № 1910/5974) після проведення Головним управлінням ДПСу м. Києві (дачі - ГУДПС ум. Києві) камеральної перевірки звітної податкової декларації з плати за землю за 2019 рік, за наслідком якої складно акт від 04 грудня 2019 року N 93/26-15-04-07- 19/00241212 (далі - акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено, що розмір податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) за жовтень 2019 року, визначений Позивачем у звітній податковій декларації від 06 листопада 2019 року №9259949128 занижений на 136 330, 79 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки, ГУДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року № 0014050407, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 170 413, 49 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 136 330, 79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 082, 70 грн.

Зазначені рішення прийнято ГУ ДПС у м. Києві з огляду на те, що Позивач не виконав вимоги п. 284.1 статті 284, 286 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та п. 5.3, п. 11 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629, відповідно до яких, ставка земельного податку за земельні ділянки, які використовуються юридичними і фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

З огляду на зазначене робить висновок, що до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки Позивачем надано інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за оформлену землю. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в тому числі довідки про нормативно грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації за відповідний рік. Вважає, що не може бути визнано нечинним законне рішення органу місцевого самоврядування прийняте ним у межах повноважень з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до порушення чиїх-небудь прав, з одних лише формальних міркувань.

12.05.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши заяви по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Приватне акціонерне товариство «Дніпробудмашина» є власником нежитлових приміщень розташованих у м.Києві за адресами : вул.Прорізна 8 та вул.Лейпцизька 15, що визнається сторонами.

Київською міською радою 18.10.2018 року прийнято Рішення №1910/5974 «Про внесення змін до Рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві» Додатком №3 до якого є «Положення про плату за землю в м.Києві.».

У пункті 5.3 Додатку №3 «Положення про плату за землю в місті Києві» (далі Положення/Додаток №3) зазначено : «Ставка земельного податку за земельні ділянки, які використовуються юридичним та фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативно грошової оцінки земельних ділянок.».

На підставі вказаного пункту 5.3 Додатку №3 податковим органом було податковим повідомленням-рішенням донараховано позивачу податок на земельну ділянку, яке оскаржується ним в суді та рішення на цей час не прийнято.

Позивач не погодився з оскаржуваним п.5.3 Додатку №3 до Рішення КМР від 18.10.2018р. №1910/5974 та звернувся до суду з позовом.

Джерела права та висновки суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 73 № Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п.1.1 ст.1 ПКУ Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.5.2. та п.5.3 ст.5 ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно ст.6 ПКУ податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Відповідно до ст.7 ПКУ під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи:

7.1.1. платники податку;

7.1.2. об`єкт оподаткування;

7.1.3. база оподаткування;

7.1.4. ставка податку;

7.1.5. порядок обчислення податку;

7.1.6. податковий період;

7.1.7. строк та порядок сплати податку;

7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

7.2. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

7.3. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

7.4. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Згідно ст.8 ПКУ в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно ст.10 ПКУ до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно ст.12 ПКУ Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає:

перелік загальнодержавних податків та зборів;

перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів;

положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

Відповідно до п.1.284 ст.284 ПКУ Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно ст.265 ПКУ податок на майно складається з:

265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

265.1.2. транспортного податку;

265.1.3. плати за землю.

Відповідно до п. 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно п. 274.1 та п.274.2 ст. 274 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Спірним питанням постав пункт 5.3. Додатку №3 який міститься у п. 5 «Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).»

Та як раніше встановив суд визначення платників податку відноситься до виключної компетенції Верховної ради України ((пп.7.1.1 п.71. ст.7, ст.12ПКУ).

Та такий перелік платників податку встановлений п.269.1 ст.269ПКУ: 1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та 2) землекористувачі.

Водночас п.287.1 ст.287 ПКУ зазначає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного Кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Та відповідач пунктах 5.1, 5.2 Положення про плату за землю зазначив, що ставки податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено встановлюється залежно від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці №1 цього Положення. До 31 грудня 2033 року ставка податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб нормативну грошову оцінку яких проведено, для технологічних парків, утворених з урахуванням вимог Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» та кодів Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 встановлюється у розмірі 0 відсотків від нормативної грошової оцінки».

Проте у п.5.3 Положення про плату за землю зазначено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, які використовуються юридичним та фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

Таким чином відповідач визначив у оскаржуваному п.5.3 ставку податку на землю для платників, які відсутні як у п.269.1 ст.269 ПКУ та у п.1.1 Положення про плату за землю, чим вийшов за межи повноважень, так як це відповідно до ст.12 ПКУ відноситься до повноважень Верховної ради України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що п. 5.3 Положення про плату за землю суперечить нормам статей 1, 7, 269 ПК України, а отже є незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

В контексті вимог ч. 8 та 11 статті 171 КАС України, відповідно до яких суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині, та визнати його нечинним, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнанням незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п. 5.3 оскаржуваного Положення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, - 10, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ДІПРОБУДМАШИНА" до Київської міської ради задовольнити.

Визнати незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п. 5.3 Положення про плату за землю в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків у м.Києві» від 23.06.2011р. №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018р № 1910/5974).

Стягнути з Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "ДІПРОБУДМАШИНА" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295КАС України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "ДІПРОБУДМАШИНА" м.Київ вул.Лейпцизька 15 код ЄДРПОУ 00241212.

Відповідач: Київська міська рада м.Київ вул.Хрещатик б.36 код ЄДРПОУ 22883141.

Суддя Е.А.Іванов