Рішення від 30.05.2025 по справі 420/7656/25

Справа № 420/7656/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУМТЕКС» (вул. Спаська, 75А/1, м. Миколаїв, 54001) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУМТЕКС» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000653/1 від 05.12.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на підставі контракту №20241104 від 04.11.2024 року та додаткової угоди №1 до контракту від 05.11.2024 року, укладеного між Компанією «КОНУНГ» та ТОВ «ГРУМТЕКС» продавець зобов`язувався поставити товар (яблучне пюре) у кількості 21000 кг, а покупець прийняти і сплатити його вартість в сумі 19950 доларів США, згідно виставленому інвойсу, специфікації та додатковій угоді.

Відповідно до вказаних умов контракту позивачу контрагентом поставлено товар та з метою здійснення митного оформлення подано митну декларацію №24UA500500041438U1 від 05.12.2024.

Однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000653/1 від 05.12.2024 року, яке представник позивача вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно листа щодо транспортних витрат №07/11/24/1 від 07.11.2024 року транспортні витрати по перевезенню вантажу пюре яблучне - 22 260 кг брутто згідно СМR №311948 автомобіль BA4303EP / BA1445XF до кордону України (Рені-Джюрджюлешть), склали 400 доларів США в гривневому еквіваленті.

Згідно рахунку (інвойсу) від 05.11.2024 року від SIMAO-RT LTD вартість товару складає 19950,00 доларів США, кількість товару 21000 кг.

Проте Одеська митниця прийняла по зазначеному інвойсу рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000653/1 від 05.12.2024 року.

Одеська митниця безпідставно вважає, що рівень митної вартості є більшим: замість 20350,00 доларів США (з транспортним витратами) за 21000 кг 33558,00 доларів США за 21000 кг.

Позивач не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, вважає їх необґрунтованими та вважає, що Одеська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи: інвойс №3000000030 від 05.11.2024, довідку про транспортні витрати №07/11/24/1 від 07.11.2024, зовнішньо-економічний контракт №20240906 від 06.09.2024, сертифікат якості №AP-23-18 від 20.08.2024, митну декларацію країни-відправлення №24BG004014A00879B3 від 06.11.2024, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товару.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.03.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 31.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.

Ухвалою суду від 30.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До суду від представника Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме не підтверджено: 1) в рахунку-фактурі (інвойсі) від 05.11.2024 №3000000030 умови та строки оплати не визначено, специфікації до митного оформлення не подано; 2) відповідно п.5.1.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.11.2024 №20241104 для підтвердження факту оплати покупець надає продавцеві SWIFT з відміткою банку, проте до митного оформлення документ не наданий; 3) не надано сертифікат походження; 4) відповідно п.6.2 контракту кожна партія товару повинна супроводжуватися наступними документами, такими як оригінал сертифіката якості- підприємства. Сертифікат якості від 20.08.2024 №AP-23-18 видана «FEDERAL ULUSLARARASI LOJISTIK HIZ.NAK.TAS.PET.VE ITH.IHRLTD STI», проте цей суб`єкт в жодному наданому документі не зазначений як виробник; 5) до митного оформлення подана довідка про транспортні витрати від 07.11.2024 №07/11/24/1, інші передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 документи для підтвердження митної вартості не надані.

Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим по по товару та становить 1,5980 США/кг (МД від 20.06.2024 №UA500500/2024/21713) ніж заявлено декларантом 0,9690 дол. США/кг.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, вважає їх необґрунтованими та вважає, що Одеська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані декларантом документи. При цьому, надавався доказ висновок СПД Ткач С.А., яка має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №4987 від 31.03.2007 року, щодо визначення ринкової вартості вантажу яблучного пюре, вагою 21000 кг. За результатами наданого звіту, загальна вартість товару складає 19950,00 доларів США, що повністю збігається з сумою зазначеною в інвойсі та сплаченою позивачем за товар. Жодного аргументу з цього приводу відповідач не надав у відзиві.

Представник відповідача подав до суду заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, додатково зазначивши, що оскаржуване рішення складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України, щодо своєї форми рішення повністю відповідає Наказу №598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України, в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ТОВ «ГРУМТЕКС» до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.

Представник ТОВ «ГРУМТЕКС» подав до суду заперечення, у яких просив задовольнити позов, зазначивши, що доводи відповідача щодо відсутності інформації про виробника та щодо не зазначення в рахунку-фактурі строків та умов оплати також є безпідставними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в Контракті зазначено, що строки та умови передбачені Додатковою угодою, а виробник зазначений у Специфікації, яку позивач вже надав до суду.

Також у запереченні містяться доводи відповідача, де він зазначає, що умови поставки EXW Paisievo визначає що покупець несе всі витрати, ризики на транспортування та також витрати, проте в довідці про транспортні витрати від 07.11.2024 №07/11/24/1 зазначено, що навантаження за рахунок продавця. Зазначення таких умов поставки не забороняють продавцю відправити товар за власний рахунок, в зв`язку з чим до митного оформлення надавалась відповідна довідка.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 04.11.2024 року між позивачем ТОВ «ГРУМТЕКС» (покупець) та компанією «КОНУНГ» (Маямі, Штат Флорида, США) (продавець) укладено контракт №20241104, відповідно до п.п.1.1-1.2 якого постачальник постачає за цим контрактом товар, який зазначається у додатках до цього контракту. Постачання здійснюється на адресу покупця. Покупець приймає товар і бере на себе зобов`язання щодо розрахунків з Постачальником.

Згідно з п.п.1.1 контракту продавець зобов`язується поставити покупцю товар яблучне пюре в асортименті згідно інвойсу на кожну поставку товару, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість продавцю, відповідно до умов Контракту. Відправник - SIMAO-RT LTD, Болгарія.

Продавець зобов`язується поставити покупцю товар в асортименті автомобільним транспортом у кількості 21 (двадцять одна) тонна ± 10 % згідно інвойсу, спеціфікації та додатковій угоді (п.2.1 контракту).

Умови та строки поставки оговарюються у інвойсі, спеціфікації та додатковій угоді на кожну поставку, термін дії договору до кінця поточного року. Товар поставляється на умовах FCA PAISIEVO, Bulgaria (п.3.1 контракту).

Згідно з п.4.1 контракту ціна на товар, що постачається за цим контрактом, встан Напоминания кожною партією товару, відповідно до інвойсу, спеціфікації та додатковій угоді.

Загальна сума контракту 13 500 доларів США (п.4.2 контракту).

04.11.2024 року сторониу клали додаткову угоду №1 до контракту №20241104 від 04.11.2024 року, згідно якої сторони узгодили, що товар «Apple рurее» (яблучне пюре) поставляється у кiлькостi 21 000 кг на суму 19 950 доларiв США на умовах FСА PAISIEVO, EXW PAІSIEVO Вulgагiа, строк поставки до 31.12.2024 року.

Відправником компанією SIMAO-RT LTD (Болгарія) складено інвойс інвойс №3000000030 від 05.11.2024 на поставку товару «Apple рurее» (яблучне пюре) кiлькостю 21 000 кг вартістю 19 950 доларiв США.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «ГРУМТЕКС» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500500041438U1 від 05.12.2024 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів відносно кожної митної декларації згідно з МК України (контракт, інвойси та інші документи).

Проте відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000653/1 від 05.12.2024 року, у якому вказано, що надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар, надані на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, зокрема:

1) відповідно п.5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.11.2024 №20241104 зазначено що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем відповідно до умов, зазначених в контракті, протягом 15 (п`ятнадцяти) днів після постачання товару згідно з п.3.1. (Умови та строки поставки оговорюються у інвойсі, специфікації та додатковій угоді на кожну поставку, термін дії договору до кінця поточного року.) Проте в рахунку- фактурі (інвойсі) від 05.11.2024 №3000000030 умови та строки оплати не визначено, специфікації до митного оформлення не подано;

2) відповідно п.5.1.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.11.2024 №20241104 для підтвердження факту оплати покупець надає продавцеві SWIFT з відміткою банку, проте до митного оформлення документ не наданий;

3) відповідно 6.2. зазначено, що кожна партія товару повинна супроводжуватися наступними документами, такими як оригінал Сертифіката походження, проте до митного оформлення документ не наданий;

4) відповідно 6.2. зазначено, що кожна партія товару повинна супроводжуватися наступними документами, такими як оригінал Сертифіката Якості-підприємства. Сертифікат якості від 20.08.2024 №AP-23-18 видана «FEDERAL ULUSLARARASI LOJISTIK HIZ.NAK.TAS.PET.VE ITH.IHRLTD STI» проте цей суб`єкт в жодному наданому документі не зазначений як виробник;

5) відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. До митного оформлення подана довідка про транспортні витрати від 07.11.2024 №07/11/24/1, інші вищезазначені документи для підтвердження митної вартості не надані. Слід зазначити, що умови поставки EXW Paisievo визначає що покупець несе всі витрати, ризики на транспортування та також витрати на навантаження після передачі товару на своєму (Продавця) підприємству, майданчику тощо. В довідці про транспортні витрати від 07.11.2024 №07/11/24/1 зазначено, що навантаження за рахунок Продавця.

Рішенням повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

Відповідач дійшов висновку про невизнання заявленої митної вартості товару через неподання декларантом документів неспростування декларантом жодних, визначених контролюючим органом, розбіжностей.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість за резервним методом, на підставі даних згідно МД від 20.06.2024 №UA500500/2024/21713 щодо товару, заявленого до митного оформлення, вартість якого є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч.3 ст.52 цього МКУ.

Представник позивача, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей не надано.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами договору.

В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

За приписами МКУ митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з оскаржуваним рішенням недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є відсутність в інвойсі умов та строків здіи?снення оплати за товар.

Між тим митним органом не обґрунтовано яким чином умови оплати товару впливають на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено, чи які розбіжності і в чому спричинило відсутність вказаних відомостей.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 сформовано правовий висновок, підтриманий 01.03.2023 року по справі №420/18880/21, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Таким чином, у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Також суд вважає, що не надання до митного оформлення специфікації та сертифіката походження, а також видання сертифікату якості іншим суб`єктом не впливає на правильність визначення митної вартості товару та не може бути підставою для її неприйняття контролюючим органом, оскільки вони не є основними документами відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, які підтверджують митну вартість товарів, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість їх відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Крім того, згідно з п.4 ч.2 ст.53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару є документами, які підтверджують митну вартість товарів, виключно у разі сплати рахунку.

Таким чином, суд вважає, що ненадання документу на підтвердження проведення SWIFT платежу з відміткою банку за його відсутністю не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Серед іншого митний орган зазначив, що декларантом не подано передбачені наказом МФУ від 24.05.2012 №599 документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактуру та банківські платіжні документи. Вказані обставини викликають у відповідача сумніви у митній вартості товару.

Згідно п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається Одеська митниця в оскаржуваному рішенні, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов`язковим.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надана контролюючому органу довідка про транспортні витрати №07/11/24/1 від 07.11.2024 є належним та допустимим доказом розміру таких витрат, з огляду на наступне.

Довідкою про транспортні витрати №07/11/24/1 від 07.11.2024 підтверджується, що вартість транспортування вантажу, що перевозиться (пюре яблучне 22260 кг брутто) згідно СМR №311948 автомобіль BA4303EP / BA1445XF до кордону України (Рені-Джюрджюлешть), склали 400 дол. США в гривневому еквіваленті.

Між тим, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Таким чином, суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв`язок з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару.

Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Отже відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації №24UA500500041438U1 від 05.12.2024 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

В подальшому Верховний Суд підтримав вказану правову позицію, зокрема у постанові від 12.03.2025 у справі №1.380.2019.002933, у якій зазначив, що єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі ЄАІС) ДФС України. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості. Слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару за МД позивача на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 20.06.2024 №UA500500/2024/21713 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.

Однак відповідачем не надано доказів про коригування заявленої митної вартості товарів за попередньою МД, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню, у зв`язку з чим суд не приймає доводи митниці про обґрунтованість коригування митної вартості товару по МД позивача до митної вартості попередньої МД.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000653/1 від 05.12.2024 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач у змісті позову просить про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: сплаченого судового збору у загальному розмірі 3028 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028 за вимогу майнового характеру оскарження рішення про коригування митної вартості товару.

Однак, Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні 174 549,32 грн) становить 2618,23 грн тобто за подання даного адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 3028 грн (1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд», тобто 2422,40 грн.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 25000 грн правничої допомоги та зазначено, що детальний опис робіт, акт виконаних робіт будуть надані до суду пізніше, після ухвалення постанови по справі у визначений законом строк.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов «ГРУМТЕКС» (вул. Спаська, 75А/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 42117055) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000653/1 від 05.12.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУМТЕКС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва