Рішення від 30.05.2025 по справі 607/2423/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2025 Справа №607/2423/25 Провадження №2/607/1869/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді - Позняка В.М.,

за участю секретаря с/з Козак О.Є., представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , третя особа управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що позивач самостійно займається доглядом і вихованням а також фінансовим утриманням дитини. Відповідач веде аморальний спосіб життя а саме: зловживає спиртними напоями, вживає наркотичні засоби та психотропні речовини, а також має проблеми із законом щодо виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Відповідач постійно вчиняє домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно Позивача, в присутності малолітньої дочки ОСОБА_4 , а саме: висловлював словесні образи, погрози фізичною розправою і навіть вбивством всієї сім`ї. Відповідач здійснює шкідливий вплив на малолітню дочку своєю аморальною, антисуспільною поведінкою. Його особисте життя - пияцтво, розпуста, паразитичний спосіб життя - не тільки не сприяє нормальному вихованню дочки, але й приховує в собі реальну загрозу їх моральності. Відповідач взагалі не цікавиться життям дочки ОСОБА_4 , яка ще є досить маленькою та потребує великих фізичних зусиль та фінансових коштів для її повноцінного розвитку. Відповідач у повній мірі не проявляє будь-якого інтересу до своєї дитини, не займається її вихованням, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не цікавиться її життям та здоров`ям, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, ухиляється від її матеріального забезпечення.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.02.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 04.04.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, зважаючи на відсутність заперечень представника позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Орган опіки і піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради в судове свого представника не направив, надіслав суду висновок щодо суті спору.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі із 20.04.2023, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2025 у справі №607/3111/25.

В цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 , що видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.04.2023.

Як видно із постанови судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.01.2025 у справі №607/899//25, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 12.01.2025 близько 17:00 перебуваючи за місцем свого проживання, а самена АДРЕСА_1 ,вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , в присутності малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: висловлював словесні образи, погрози фізичною розправою, та забрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Також, постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.02.2025 у справі №607/3040/25, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 31.01.2025 приблизно о 20:00, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , стукав у вхідні двері квартири постраждалої ОСОБА_2 , погрожував фізичною розправою, чим порушив вимоги п.п. 2, 3 термінового заборонного припису серії АА №334382 від 23.01.2025 терміном на 10 діб.

12 січня 2025 року та 23 січня 2025 року працівниками поліції складено термінові заборонні приписи стосовно кривдника серії АА №334278, серії АА №334279, АА №334382, згідно яких ОСОБА_3 зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб.

Також, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.02.2025 у справі №607/3110/25 суд ухвалив видати обмежувальний припис строком на 3 (три) місяці, згідно якого: заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань менше 100 м до місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 вести телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.

Як видно із обвинувального акта, який затверджений 09.02.2024, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин.

Крім того, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.07.2022 у справі №607/18966/21 ОСОБА_3 притягнуто до кримінальної відповідальності частиною другою статті 296 КК України, а саме вчинення хуліганства.

Відповідно до інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернопільської міської ради від 03.02.2025, на прийом до лікаря дитину приводить мама.

Орган опіки і піклування надав висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради 02.04.2025 №443 (а.с. 61-63), відповідно до якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розглянувши справу суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи із такого.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8Закону України«Про охоронудитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, щодержави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коликомпетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною першою статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною четвертою статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинникиповинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Таким чином, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Статтею 165СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 рокуу справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, а також врахувавши практику ЄСПЛ, суд дійшов такого висновку.

Суд вважає доведеним той факт, що батько належним чином не виконує батьківських обов`язків щодо належного виховання та розвиту доньки, а також допускає факти сімейного насильства відносно позивачки в присутності доньки.

Разом із тим надані докази підтверджують факти вчинення сімейного насильства в короткий проміжок часу січень 2025, немає даних про вчинення сімейного насильства до цього чи після цього.

Покликання на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.07.2022 у справі №607/18966/21, яким ОСОБА_3 притягнуто до кримінальної відповідальності за частиною другою статті 296 КК суд не приймає до уваги, оскільки події, які інкримінуються відповідачу у вироку мали місце ще до одруження та народження доньки.

Наданий відповідачкою обвинувальний акт, яким ОСОБА_3 обвинувачується у вчинення злочину пов`язаного із незаконним обігом наркотичних засобів, виходячи із презумпції невинуватості, зважаючи на відсутність вироку суду не свідчить безумовно про вчинення злочину.

Більше того, протиправна поведінка не завжди є підставою для позбавлення батьківських прав, в цьому випадку, позивачка повинна довести саме факт ухилення ОСОБА_3 від обов`язків щодо виховання доньки.

Докази, надані ОСОБА_2 не є достатніми для висновку суду, що поведінка ОСОБА_3 досягла такого рівня, що неможливо її змінити у кращу сторону. Крім цього, не зазначено, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до його доньки.

Орган опіки і піклування надав висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дочки.

При цьому, у вказаному висновку не викладено беззаперечних обставин винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачкою, які б свідчили про ухилення від виховання дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав суду не було надано.

В силу статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, які не мають для суду наперед встановленого значення, а тому, наданий висновок Органу опіки та не має обов`язкового характеру та судом оцінюється в сукупності з іншими зібраними по справі доказами. У статті 19 СК України зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд не бере до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його доньки, оскільки, на думку суду, вказаний висновок недостатньо мотивований, зокрема, не аргументовано, які саме інтереси малолітньої дитини враховано та яким чином позбавлення батьківських прав забезпечуватиме інтереси самої дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, оскільки позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої не буде відповідати меті такого заходу - захисту якнайкращих інтересів дитини.

Разом з тим, суд вважає, що участь ОСОБА_3 у вихованні дочки не є достатньою, а тому відповідача слід попередити, що у разі в подальшому неналежного виконання ним батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини, він буде позбавлена батьківських прав.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, статтями 19, 150, 154, 164, 165 Сімейного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, бульвар Т.Шевченка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43459222.

Головуючий суддяВ. М. Позняк