Постанова від 30.05.2025 по справі 420/37879/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37879/24

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів,

В С Т А Н О В И Л А:

06 грудня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000320/2 від 10.06.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2024/000613 від 10.06.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ТАВРІЯ-В» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, з огляду на які неможливо підтвердити задекларовану вартість товару. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 20 березня 2025 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.

Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у поданому інвойсі № MRKU2866195 від 13.03.2024 року відсутнє посилання на контракт №323 від 01.04.2019 року та специфікацію №82 від 13.03.2024 року що не дає можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка;

3) в CMR від 30.05.2024 року № CR052661 наявна печатка перевізника «Драйвлого Юг», а в довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 070624/6 від 07.06.2024 року наявна печатка ТОВ «ФТП»;

4) в рахунку на оплату транспортно експедиційних послуг № 1842 від 07.06.2024 року зазначено договір №ФТП/951К від 30.03.2023 року та коносамент № 27376500, які не надавались до митного оформлення.

Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 01.04.2019 року між позивачем (покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №323.

Відповідно до п.2.1. договору №323 від 01.04.2019 року продавець зобов`язується у строк та у порядку, встановленому даним договором, передати товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його продавцеві.

Згідно п.4.1 договору ціна товару встановлена в доларах США. Ціна товару та загальна вартість партії товару погоджується сторонами в специфікації.

Відповідно до п.6.2 договору тара та пакування товару, що поставляється, є стандартними для такого виду товару та забезпечує його безпеку при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом та іншими видами транспорту або контейнерним шляхом. При порушенні пакування товару такий товар вважається неякісним. продавець несе відповідальність за псування або втрату товару, пов`язану із неякісним або неналежним пакуванням.

Згідно додаткової угоди №1 від 01.04.2021 року до договору №323 закріплено, що п.4.4 договору викладено в іншій редакції, а саме: «Оплата товару здійснюється у валюті «долар США», у формі банківського переказу на рахунок продавця в наступному порядку 100% вартості партії товару на підставі комерційного інвойсу за окрему партію товару протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження товару (дати, зазначеної в коносаменті)».

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту «Yiwu Unigator Trading Co., Ltd» поставила товариству з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» товар (вироби з пластмаси, валізи, посуд керамічний столовий або кухонний в асортименті), що зазначено в інвойсі №MKRU2866195 вiд 13.03.2024 року.

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію № 24UA500500020451U0 від 10.06.2024 року, в якій визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 24UA500500020451U0 від 10.06.2024 року відомостей, надано, зокрема, нижченаведений перелік документів: пакувальний лист №б/н від 13.03.2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) №MKRU2866195 вiд 13.03.2024 року; автотранспортна накладна № CR052661 від 30.05.2024 року; cупровідний документ T1 №24ROCT1900RX5289K5 від 07.06.2024 року; сертифікат про походження товару №24C620000196/06484 від 25.03.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 06.05.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні №1842 від 07.06.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №070624/6 від 07.06.2024 року; страховий поліс №ФХЙЕ202431010708E03057 від 25.03.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 01.04.2021 року, №2 від 01.05.2024 року; специфікація №82 від 13.03.2024 року; копія митної декларації країни відправлення №292120240000229704 від 23.03.2024 року.

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Станом на 10.06.2024 року декларантом ТОВ «Таврія-В» надано лист, яким декларант повідомив що всі документи які стосуються вантажу вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500500/2024/000320/2 від 10.06.2024 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000613.

Так, у рішенні № UA500500/2024/000320/2 від 10.06.2024 року відповідачем вказано, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару. внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у поданому інвойсі № MRKU2866195 від 13.03.2024 відсутнє посилання на контракт №323 від 01.04.2019 та специфікацію №82 від 13.03.2024 що не дає можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка;

3) в CMR від 30.05.2024 № CR052661 наявна печатка перевізника «Драйвлого Юг», а в довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 070624/6 від 07.06.2024 наявна печатка ТОВ «ФТП»;

4) в рахунку на оплату транспортно експедиційних послуг № 1842 від 07.06.2024 зазначено договір №ФТП/951К від 30.03.2023 року та коносамент № 27376500, які не надавались до митного оформлення.

Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості та прийняттям картки відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «ТАВРІЯ-В» митної вартості товару, Одеська митниця вказала на відсутність відомостей про вартість пакування товару та витрат на пов`язані з цим роботи.

Як вже зазначалось, відповідно до п.6.2 договору №323 від 01.04.2019 року тара та пакування товару, що поставляється, є стандартними для такого виду товару та забезпечує його безпеку при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом та іншими видами транспорту або контейнерним шляхом. При порушенні пакування товару такий товар вважається неякісним. Продавець несе відповідальність за псування або втрату товару, пов`язану із неякісним або неналежним пакуванням.

На виконання умов Договору №323, було оформлено Специфікацію №82 від 13.03.2024 року на товар загальною вартістю 85 340,17 дол. США, умовами поставки зазначено СIF Constanta.

СIF («cost, insurance and freight (... named port of destination)» або «вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)» міжнародний комерційний торгівельний термін, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки СIF продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов`язані з доставкою товару, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Отже, при оформленні вищевказаної митної декларації у вартість імпортованого товару вже була включена вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих декларантом з урахуванням оскаржуваних рішень, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, вартість пакування вже включена у заявлену митну вартість товару та не потребує додаткового підтвердження.

Стосовно посилань митного органу на відсутність у інвойсі № MRKU2866195 від 13.03.2024 року посилання на контракт №323 від 01.04.2019 року та специфікацію №82 від 13.03.2024 року, що не дає можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка, колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки жодним нормативним актом не визначена форма складення інвойсу та вказано на обов`язковість зазначення у ньому реквізитів інших документів.

Крім того, надані позивачем під час митного оформлення специфікація №82 від 13.03.2024 року відповідає зазначеним у інвойсі товарам.

Щодо покликань відповідача на те, що у CMR від 30.05.2024 № CR052661 наявна печатка перевізника Драйвлого Юг, а в довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 070624/6 від 07.06.2024 наявна печатка ТОВ «ФТП», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про вартість перевезення до митного кордону України від 07.06.2024 року за №070624/6, оформленої ТОВ «ФТП», вказане товариство надало ТОВ «Таврія-В» транспортно-експедиційних послуги.

Експедиторська компанія ТОВ «ФТП» надала компанії ТОВ «Таврія-В» послуги з організації перевезення вантажу, залучивши для цього перевізника ТОВ «Драйвлого Юг», тому в автотранспортній накладній № CR052661 від 30.05.2024 наявна печатка перевізника ТОВ «Драйвлого Юг» з назвою перевізника та його реквізитами, згідно до вимог законодавства. У той час як довідка щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 070624/6 від 07.06.2024 надана позивачеві його контрагентом- експедиторською компанією ТОВ «ФТП», та, відповідно, у ній наявна печатка ТОВ «ФТП».

Досліджуючи доводи відповідача про те, що у в рахунку на оплату транспортно експедиційних послуг № 1842 від 07.06.2024 року зазначено договір №ФТП/951К від 30.03.2023 року та коносамент № 27376500, які не надавались до митного оформлення, то колегія суддів акцентує увагу, що митний кодекс не визначає вичерпного переліку документів, що надають на підтвердження витрат на транспортування.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому надана довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем митному органу документи та пояснення стосовно надання послуг з перевезення товару, є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч. 2 ст. 53 МК України для визначення вартості товару.

Таким чином, надані документи на підтвердження митної вартості не містили будь-яких розбіжностей, які вказують на заниження заявленої митної вартості, а відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 11 грудня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко