Постанова

від 21.05.2025 по справі 580/8453/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8453/24 Суддя (судді) першої інстанції: Каліновська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к відповідача Боровець Р.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не надання інформації на адвокатський запит ОСОБА_1 від 13.08.2024;

- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надати повну інформацію документи на адвокатський запит ОСОБА_1 від 13.08.2024, а саме: надати детальний розрахунок (обчислення) економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на підставі якого постановою НКРЕКП від 19 листопада 2019 року № 2406 розраховано та затверджено для ПАТ Черкасиобленерго економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2020 рік на рівні - 0,0406 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2020 рік на рівні - 0,1164 (відносних одиниць); повідомити (надати) всі величини/одиниці та їх назву (умовне позначення) згідно формул, які були взяті НКРЕКП для розрахунку економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги для ПАТ Черкасиобленерго на 2020 рік; повідомити прізвище ім?я по-батькові та займану посаду посадових осіб, які проводили розрахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги для ПАТ Черкасиобленерго на 2020 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на адвокатський запит позивача від 13.08.2024 до НКРЕКП про надання відповідної інформації щодо розрахунку та затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на підставі якого постановою НКРЕКП від 19 листопада 2019 року № 2406 розраховано та затверджено для ПАТ «Черкасиобленерго» на 2020 рік, відповідач листом від 19.08.2024 надав відповідь , яка не містила інформації по суті адвокатського запиту.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо відмови у задоволенні адвокатського запиту ОСОБА_1 від 13.08.2024 протиправними.

- зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 від 13.08.2024 та надати відповідь з у рахуванням висновків суду;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок вчинення його дій та прийняття оскаржуваного рішення. Положення чинного КАС України не передбачає права на звернення до суду з метою дотримання «законності». Крім того, обставини справи, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування та не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Водночас, позивачем в адміністративному позові не наведено доказів та фактів, що підтвердили б дійсне порушення його прав, внаслідок неправомірних дій НКРЕКП під час розгляду адвокатського запиту ОСОБА_1 від 13.08.2024, оскільки регулятор надав повну та вичерпну відповідь на запитувану інформацію.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 07 квітня 2025 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Також, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ «Черкасиобленерго» подано письмові пояснення щодо апеляційної скарги, в яких воно просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 травня 2025 року.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів наявності об`єктивних підстав неможливості прибуття у судове засідання на визначену судом дату. Крім того, суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні сторін, отже неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У судове засідання третя особа не з`явилася та явку уповноваженого представника до суду не забезпечила. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи була повідомлена належним чином.

Таким чином, керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Колегія суддів враховує, що позивачем рішення суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, не оскаржується. Отже , перегляд справи здійснюється в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ЧК №001379 ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

13.08.2024 позивачем направлено адвокатський запит до НКРЕКП з проханням:

- надати детальний розрахунок (обчислення) економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на підставі якого постановою НКРЕКП від 19 листопада 2019 року № 2406 розраховано та затверджено для ПАТ «Черкасиобленерго» економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2020 рік на рівні 0,0406 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2020 рік на рівні 0,1164 (відносних одиниць);

- повідомити всі величини/одиниці та їх назву (умовне позначення) згідно формул, які були взяті НКРЕКП для розрахунку економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги для ПАТ «Черкасиобленерго» на 2020 рік;

- повідомити прізвище ім`я по-батькові та займану посаду посадових осіб, які проводили розрахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги для ПАТ «Черкасиобленерго» на 2020 рік.

Відповідач листом від 19.08.2024 №9261/17.1.2/7-24 на адвокатський запит повідомив наступне :

« Розрахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії (далі - ЕКПТВЕ) здійснюється відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 № 981 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1424, що діяла на дату прийняття постанови НКРЕКП «Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік» від 19.11.2019 № 2406 (далі - Постанова)) (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2.1 Положення всі оператори системи розподілу (далі - ОСР) щороку подають до НКРЕКП документи, необхідні для затвердження ЕКПТВЕ, а саме форми звітності № 2-НКРЕ (місячна) «Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1 - 2 класами напруги» та 1Б-ТВЕ «Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах» за три завершені річні періоди (січень - грудень), на базі яких розраховуються ЕКПТВЕ, а також протокол затвердження НХТВЕ, розрахований на базі завершеного річного періоду.

У зв`язку з цим, створення документа, який фіксує відповідний розрахунок ЕКПТВЕ є недоцільним та Положенням не передбачено.

Також, згідно з пунктом 2.3 Положення НКРЕКП розглядає надані матеріали у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання, а також готує необхідні документи щодо затвердження ЕКПТВЕ для розгляду на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання.

Відповідно до Порядку підготовки засідань НКРЕКП (що діяв на дату прийняття Постанови), визначеного у главі 7 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133, відповідні структурні підрозділи, питання яких винесені на розгляд засідання НКРЕКП, не пізніше як за чотири робочі дні (до 14-00) до дня проведення засідання готують проекти рішень НКРЕКП, зокрема проекти постанов або розпоряджень, що пропонуються до прийняття, та обґрунтування до них, які підписуються керівником структурного підрозділу та візуються членом НКРЕКП, відповідно до розподілу обов`язків, одержані зауваження та пропозиції, а також аргументована позиція НКРЕКП щодо одержаних зауважень, у разі необхідності додають інші документи: аналітичні довідки, таблиці, діаграми тощо, та направляють в електронному вигляді до відділу інформації та комунікацій з громадськістю для оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

З огляду на наведене, детальний розрахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги, на підставі якого затверджено для ПАТ «Черкасиобленерго» ЕКПТВЕ на 2020 рік, в НКРЕКП відсутній.».

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно по суті не надав витребувану інформацію, звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Приписами підпунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз наведених вище норм процесуального закону дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу ненадання відповідачем повної інформації на адвокатський запит позивача від 13.08.2024р..

Тобто, позивач стверджує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень та розпорядником певної інформації, порушено його права як адвоката, під час здійснення професійної діяльності.

За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У Преамбулі Закону України від 03.10.1992 «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-ХІІ) визначено, що цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

За частиною першою статті 1 Закону № 2657-ХІІ під документом розуміється матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; під захистом інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; під інформацією - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; а під суб`єктом владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства.

У статті 5 Закону № 2657-ХІІ передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з абзацами другим - четвертим частини першої статті 6 цього Закону право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

За частиною другою цієї статті право на інформацію не є абсолютним чи безумовним. Це право може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до публічної інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників такої інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом № 2939-VI.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками публічної інформації є: 1) органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

У частині другій статті 13 Закону № 2939-VI вказано, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією)

Частиною третьою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У статті 131-2 Конституції України вказано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Разом з тим, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі -Закон № 5076-VI).

Згідно зі статтею 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 20 Закону № 5076-VI визначено професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності він має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Абзацом першим частини другої вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною третьої статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Отже, вирішення питання права на отримання запитуваної інформації знаходиться в площині двох законів: Закону № 5076-VI, який визначає право адвоката на внесення і розгляд адвокатського запиту, та Закону № 2939-VI - який встановлює режим доступу до інформації, що просить надати адвокат.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справ №640/7688/21 за результатами аналізу вищенаведених положень чинного законодавства дійшов таких висновків щодо правозастосування:

-якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону №2939-УІ, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб`єкти, названі у статті 13 цього Закону;

-якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону №5076-УІ, то на відміну від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб`єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам;

-основною відмінністю між запитом на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги.

При цьому, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам по собі адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом №2939-УІ, а більш широкому колу суб`єктів (постанови ВП ВС від 29.04.2020 у справі №826/2106/17, від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а).

Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 21.03.2024 зазначив, що Закон №5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону №5076-УІ, зобов`язаний послатися й на відповідні статті Закону №2939-УІ, як на правову підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.

Так, з матеріалів справи убачається, що позивач у позовній заяві зазначає, що: «вказаний адвокатський запит від 13.08.2024 стосується подальшого надання правової допомоги товариству саме в адміністративній справі».

Однак, колегія суддів зауважує, що зі змісту адвокатського запиту від 13.08.2024 року не вбачається, що запитувана позивачем інформація була пов`язана із представництвом інтересів (захистом) третьої особи на підставі договору про надання правової допомоги.

Крім того, зміст запиту від 13.08.2024 року зводиться до того, що позивач був не задоволений інформацією наданою у відповідях НКРЕКП на його попередні адвокатські запити з аналогічних питань.

Отже, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що адвокатський запит від 13.08.2024 відповідав вимогам статті 24 Закону № 5076-VI та мав бути розглянутий відповідачем як суб`єктом владних повноважень у встановленому законом порядку і не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту відповідач зобов`язаний був надати адвокату відповідну інформацію або копії документів щодо конкретної юридичної або фізичної особи.

Наразі, з матеріалів справи убачається, що на запит від 13.08.2024 відповідач листом від 19.08.2024 №9261/17.1.2/7-24 повідомив, що розрахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії (далі - ЕКПТВЕ) здійснюється відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 № 981 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1424, що діяла на дату прийняття постанови НКРЕКП «Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік» від 19.11.2019 № 2406 (далі - Постанова)) (далі - Положення). Відповідно до пункту 2.1 Положення всі оператори системи розподілу (далі - ОСР) щороку подають до НКРЕКП документи, необхідні для затвердження ЕКПТВЕ, а саме форми звітності № 2-НКРЕ (місячна) «Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1 - 2 класами напруги» та 1Б-ТВЕ «Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах» за три завершені річні періоди (січень - грудень), на базі яких розраховуються ЕКПТВЕ, а також протокол затвердження НХТВЕ, розрахований на базі завершеного річного періоду.

У зв`язку з цим, створення документа, який фіксує відповідний розрахунок ЕКПТВЕ є недоцільним та Положенням не передбачено.

Також, згідно з пунктом 2.3 Положення НКРЕКП розглядає надані матеріали у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання, а також готує необхідні документи щодо затвердження ЕКПТВЕ для розгляду на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання.

Відповідач роз`яснив, що відповідно до Порядку підготовки засідань НКРЕКП (що діяв на дату прийняття Постанови), визначеного у главі 7 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133, відповідні структурні підрозділи, питання яких винесені на розгляд засідання НКРЕКП, не пізніше як за чотири робочі дні (до 14-00) до дня проведення засідання готують проекти рішень НКРЕКП, зокрема проекти постанов або розпоряджень, що пропонуються до прийняття, та обґрунтування до них, які підписуються керівником структурного підрозділу та візуються членом НКРЕКП, відповідно до розподілу обов`язків, одержані зауваження та пропозиції, а також аргументована позиція НКРЕКП щодо одержаних зауважень, у разі необхідності додають інші документи: аналітичні довідки, таблиці, діаграми тощо, та направляють в електронному вигляді до відділу інформації та комунікацій з громадськістю для оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

З урахуванням викладеного, відповідач повідомив, що детальний розрахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги, на підставі якого затверджено для ПАТ «Черкасиобленерго» ЕКПТВЕ на 2020 рік, в НКРЕКП відсутній.

Разом з тим, зі змісту вказаного листа вбачається (а.с.8), що відповідь надавалася в доповнення до інформації, викладеній у листах НКРЕКП від 28.06.2024 №7004/17.1.2/7-24 та від 16.07.2024 №7702/17.1.2/7-24.

Отже, висновки суду першої інстанції про ненадання запитуваної публічної інформації в повному обсязі не ґрунтуються на матеріалах справи.

З приводу доводів позивача щодо ненадання відповідачем йому публічної інформацію про яку він запитував у запиті, колегія суддів звертає увагу на наступне.

За змістом статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) [до прикладу, близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 9901/22/20 (пункт 53), від 19.10.2023 № 9901/337/21 (пункт 23)].

Тобто, розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 990/324/24).

Щодо встановлення обов`язку надання відповідачем на запит детального розрахунку коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії (далі - ЕКПТВЕ), колегія суддів враховує Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 № 981 (далі - Положення).

Так, пунктом 2.1 Положення встановлено, що всі оператори системи розподілу щороку подають до НКРЕКП документи, необхідні для затвердження ЕКПТВЕ, а саме форми звітності:

- № 2-НКРЕ (місячна) «Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1 - 2 класами напруги» (далі - форма звітності № 2 НКРЕ);

- 1Б-ТВЕ "Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах" (далі - 1Б-ТВЕ) за три завершені річні періоди (січень - грудень), протокол затвердження НХТВЕ, розрахований на базі завершеного річного періоду.

НКРЕКП розглядає надані операторами системи розподілу розраховані ЕКПТВЕ у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання, а також готує необхідні документи щодо затвердження ЕКПТВЕ для розгляду на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання (пункт 2.3 Положення).

Відповідно до пункту 2.8. Положення НКРЕКП у разі потреби може вимагати від оператора системи розподілу додаткові дані для підтвердження розрахунку ЕКПТВЕ. Оператор системи розподілу несе відповідальність за достовірність поданих матеріалів (пункт 2.9 Положення).

Наразі, формули для розрахунку економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії наведені у главі 3 Положення.

Отже, ЕКПТВЕ для кожного ОСР визначаються шляхом простих арифметичних дій з відповідними показниками, наданими ОСР у зазначених звітах, згідно приведених формул.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 2.3 Положення НКРЕКП розглядає надані матеріали у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання, а також готує необхідні документи щодо затвердження ЕКПТВЕ для розгляду на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання.

Відповідно до Порядку підготовки засідань НКРЕКП (що діяв на дату прийняття Постанови), визначеного у главі 7 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133, відповідні структурні підрозділи, питання яких винесені на розгляд засідання НКРЕКП, не пізніше як за чотири робочі дні (до 14-00) до дня проведення засідання готують проекти рішень НКРЕКП, зокрема проекти постанов або розпоряджень, що пропонуються до прийняття, та обґрунтування до них, які підписуються керівником структурного підрозділу та візуються членом НКРЕКП, відповідно до розподілу обов`язків, одержані зауваження та пропозиції, а також аргументована позиція НКРЕКП щодо одержаних зауважень, у разі необхідності додають інші документи: аналітичні довідки, таблиці, діаграми тощо, та направляють в електронному вигляді до відділу інформації та комунікацій з громадськістю для оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що положення не передбачає наявності документальної форми розрахунку та зокрема, збереження послідовності дій при здійсненні розрахунку.

Таким чином, вимога позивача, щодо надання детального розрахунку (обчислення) економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на підставі якого постановою НКРЕКП від 19 листопада 2019 року № 2406 розраховано та затверджено для ПАТ «Черкасиобленерго» економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2020 рік на рівні - 0,0406 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2020 рік на рівні - 0,1164 (відносних одиниць) є такою, яка не узгоджується із нормами законодавства України.

Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2.2 Положення ЕКПТВЕ розраховується НКРЕКП на прогнозований період на підставі даних форми звітності № 2 НКРЕ, 1Б-ТВЕ та розрахованого ЕКПТВЕ на ІІ-ІV квартали 2017 року.

Відтак, розрахункове значення ЕКПТВЕ визначається шляхом простих арифметичних дій з відповідними складовими, наданими до НКРЕКП ПАТ «Черкасиобленерго» листом від 16.09.2019 № 6736/03-02-02 згідно з формулами, наведеними у пунктах 3.1 та 3.2 Положення.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів дійшла висновку, що інформація щодо величини/одиниці та їх назву (умовне позначення) згідно формул, були взяті НКРЕКП для розрахунку економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги для ПАТ «Черкасиобленерго» на 2020 рік з форм звітності № 2 НКРЕ, 1Б-ТВЕ та розрахованого ЕКПТВЕ на ІІ-ІV квартали 2017 року про що була надана інформація адвокату у відповіді від 19.08.2024 .

Водночас, вище наведене залишилось поза увагою суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За викладених обставин та системного аналізу законодавчого регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо відмови у задоволенні адвокатського запиту ОСОБА_1 від 13.08.2024 протиправними та зобов`язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 від 13.08.2024 та надати відповідь з у рахуванням висновків суду - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 29.05.2025р.)