Постанова від 22.05.2025 по справі 917/111/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Харків Справа №917/111/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 (вх.№936П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 року у справі №917/111/25,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Берізка», вул. Сумська, 40, кв. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600,

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про зобов`язання повернути майно,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача повернути печатку, код доступу до електронної пошти, справи згідно з переліком, сформованим в діловодстві, в тому числі справи щодо персоналу, бухгалтерську справу, в тому числі головну бухгалтерську книгу, а також фінансовий звіт за 2-й квартал 2013 року (в редакції уточненої позовної заяви).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 року у справі №917/111/25 (повний текст підписано 03.04.2025 року, суддя Пушка І.І.) позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» (вул. Сумська, 40, кв. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 13967070) в особі представника Олефіра Петра Петровича:

- печатку ТОВ «Фірма «Берізка»;

- справи ТОВ «Фірма «Берізка» згідно з переліком, сформованим в діловодстві, в тому числі справи щодо персоналу: форма П-1 2Накази (розпорядження) про прийняття на роботу; форми П-2 «Особова картка працівника»; форма П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»; форма П-4 «Наказ (розпорядження) «Про припинення трудового договору (контракту); форма П-5 «Табель використання робочого часу»; форма П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника»; форма П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)»;

- бухгалтерську справу, в тому числі головну бухгалтерську книгу.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» (вул. Сумська, 40, кв. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 13967070) 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині вимог у позові відмовлено.

Відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Скаржник просить суд здійснити розподіл судових витрат, а саме відшкодувати судовий збір за подання апеляційної скарги. Крім того апелянт просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, що спричинило позбавлення його права на подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Скаржник вказує, що він був звільнений з посади директора за власним бажанням з 19.06.2013 року. З цього дня повноваження директора ТОВ «Фірма «Берізка» були припинені і саме тоді мало бути передано за актом приймання-передавання печатки та документи новому директору, але учасники та їх представники перешкоджали у виконанні обов`язку як колишнього директора, а саме не призначили нового директора, не погоджуючись із звільненням, відмовлялись оформити належним чином приймання-передавання справ та печатки товариства.

Апелянт вважає, що судом не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи, зокрема чи дійсно я утримую у себе зазначені в позові документи та печатку. Суд прийшов до висновку про довготривале невиконання відповідачем свого обов`язку повернути майно позивача після звільнення з посади директора, однак не дослідивши реальні обставини справи, хто саме перешкоджав виконати цей обов`язок своєчасно. Вказує, що до спірних правовідносин місцевим господарським судом застосовано норми права, які не підлягали застосуванню, тобто норми права, яких не існувало станом на момент виникнення спірних правовідносин та має місце посилання на судову практику, що не є релевантною до спірних правовідносин.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 року у справі №917/111/25. Встановлено позивачу строк протягом якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/111/25.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 28.04.2025 року.

02.05.2025 року матеріали справи №917/111/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5514 від 05.05.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказує, що доводи апелянта про не повідомлення його про судовий розгляд справи є неправдивими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що за його адресою була направлена копія позовної заяви, яка є врученою адресату, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. При цьому кореспонденція направлялась за адресою, що міститься у відповідному реєстрі. Помилковими є посилання на сплив строку позовної давності, оскільки позов по-перше, було подано в межах строків позовної давності; по-друге, позовна давність не застосовується до позовів власника про усунення будь-яких порушень свого права, оскільки правопорушення триває в часі. Зазначає, що з боку скаржника має місце манипулювання фактами та обставинами справи.

Відповідач надав відповідь на відзив (вх.№6289 від 19.05.2025 року), який колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 22.05.2025 року представники сторін не з`явились. Апелянт у скарзі просив здійснювати розгляд без його участі. Представник позивача про причини неявки суд не сповістив.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд в ухвалі від 28.04.2025 року доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та заперечення доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач є юридичною особою у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб з 26.05.1993 року.

Між позивачем та відповідачем було укладено трудовий контракт від 01.01.2010 року (далі контракт), відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе обов`язки керівника (директора) ТОВ «Фірма «Берізка».

Пунктом 2.2.2 контракту на відповідача, серед інших, були покладені зобов`язання щодо організації та забезпечення діяльності товариства (позивача), в тому числі збереження й ефективного використання майна товариства.

Згідно з п.7.1 зазначеного вище контракту, він діяв з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2015 року по справі №524/6878/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Берізка» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Фірма «Берізка» на посаді директора з 03.08.2009 року.

Зазначеним вище рішенням (з посиланням на обставини, встановлені рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.10.2013 року за участю цих же сторін) також встановлено, що трудовий договір, укладений між ТОВ «Фірма «Берізка» та ОСОБА_1 розірваний з 19.06.2013 року, відповідно, з вказаної дати ОСОБА_1 не є директором ТОВ «Фірма «Берізка».

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права та вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

З урахуванням викладеного, факт перебування відповідача на посаді директора ТОВ «Фірма «Берізка» та факт його звільнення з вказаної посади не потребує доказування, оскільки він встановлений рішенням суду у цивільній справі, в якій брали участь ті самі особи.

За змістом положень ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з частиною першою ст. 9 вказаного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 6 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 року за №736/27181 (далі Правила організації діловодства), відповідальність за організацію діловодства та архівної справи несе керівник установи.

У ст. 1 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-XII «Про інформацію» визначено, що документ матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. З наведеного можна зробити висновок про те, що документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства.

Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку.

Таким чином, документи, які витребовує позивач, є майном, яке належить на праві власності товариству, носить виключно документарний характер, та не має номінальної вартості.

Аналогічна за змістом правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.05.2021 року у справі №759/9008/19.

Відповідно до змісту вказаних вище нормативних актів та п.2.2.2 контракту, саме відповідач як керівник (директор) ТОВ «Фірма «Берізка» був зобов`язаний організувати збереження майна позивача, в тому числі документів (справи щодо персоналу, бухгалтерську справу, в тому числі, головну бухгалтерську книгу) згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року №578/5.

Згідно з пунктом 1 розділу XV Правил організації діловодства, під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.

Отже, колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства.

Відповідна правова позиція щодо необхідності передачі колишнім керівником новопризначеному керівнику за актом приймання-передавання всіх документів товариства, які знаходяться у діловодстві, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.05.2021 року у справі №759/9008/19.

Частиною 4 ст.62 Господарського кодексу України, в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» від 15.04.2014 року (який набрав чинності з 06.11.2014) було передбачено, що підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Отже в період виконання відповідачем посадових обов`язків директора ТОВ «Фірма «Берізка», до моменту його звільнення з посади директора, позивач, як суб`єкт господарювання та підприємство (юридична особа) в розумінні ст.62 ГК України, був зобов`язаний мати печатку.

На момент початку виконання відповідачем обов`язків директора ТОВ «Фірма «Берізка» та укладення з ним контракту від 01.10.2010 року діяла Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11.01.1999 року №17.

Відповідно до п.3.4.1 згаданої вище Інструкції, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.

У разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань або громадяни зобов`язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ (п.3.1.12 Інструкції).

Відповідачем не надано доказів того, що печатка ТОВ «Фірма «Берізка» була втрачена (викрадена) в період перебування його на посаді директора товариства (позивача).

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

У той час, у матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу печатки ТОВ «Фірма «Берізка» та документів, вимоги про повернення яких висуваються в позовній заяві. Як і відсутні докази того, що відповідач вчиняв дії передання майна.

Посилання на те, що у позивача був відсутній новий керівник і не було особи, якій можна було б передати майно, не спростовує обов`язку, що таке майно мало бути передано. В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач вчиняв будь-які дії на передання майна. Тільки пояснення без підтверджуючих доказів не є беззаперечним свідченням правомірності та обґрунтованості позиції по справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо встановлення факту неповернення відповідачем печатки та документів, зазначених позивачем в позовній заяві, після звільнення відповідача з посади директора ТОВ «Фірма «Берізка». При цьому неістотним наразі є з чиєї вини таке не повернення сталось.

З огляду на викладене, правомірним та обґрунтованим є задоволення позову в частині вимог про зобов`язання відповідача повернути печатку та справи ТОВ «Фірма «Берізка» згідно з переліком, сформованим в діловодстві, в тому числі справи щодо персоналу, бухгалтерську справу, в тому числі головну бухгалтерську книгу.

Щодо відхилення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути код доступу до електронної адреси berizka2@ua та фінансовий звіт за 2-й квартал 2013 року, то вірно відзначено, що відсутні докази існування та передання відповідачу такого майна і відповідальності в нього щодо повернення такого майна.

Щодо доводів апелянта про порушення норм процесуального права, яке виявилось у не повідомленні про судовий розгляд даної справи, то колегія суддів їх відхиляє.

Так, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином - за адресою, зазначеною в Єдиному демографічному реєстрі (відповідь №1219993 від 21.03.2025 року), а також шляхом розміщення 19.02.2025 року Господарським судом Полтавської області відповідного оголошення на офіційному сайті суду про розгляд справи №917/111/25.

Після опублікування оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України учасники справи вважаються такими, що повідомлені належним чином про розгляд справи.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції вчинено всі належні та необхідні дії направлення на повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.

У той час необізнаність сторони про судовий розгляд справи, що пов`язане з суб`єктивною поведінкою такої сторони (повідомлення належної адреси, відображення такої адреси в реєстрі, отримання поштової кореспонденції та ін.) не є свідченням того, що має місце порушення норм процесуального права.

Щодо тверджень, що до спірних правовідносин місцевим господарським судом застосовано норми права, які не підлягали застосуванню, тобто норми права, яких не існувало станом на момент виникнення спірних правовідносин та має місце посилання на судову практику, що не є релевантною до спірних правовідносин.

Дійсно судом першої інстанції при розгляді справи здійснено посилання на пункт 6 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які були затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5, тобто вже після звільнення відповідача з посади директора.

У той час станом на 2013 рік діяли Правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що затверджені наказом Державного комітету архівів України №16 від 16.03.2001 року з відповідними змінами, який так само передбачав, що відповідальність за організацію діловодства та архівної справи несе керівник установи.

Посилання на Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які були затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5 щодо правовідносин які були до його прийняття є помилковим. Разом з тим, таке помилкове посилання не призвело до прийняття невірного рішення у даній справі.

Щодо посилань апелянта на сплив строку позовної давності, то слід відзначити, що така заява має бути подана до суду першої інстанції до прийняття рішення по справі. Чого наразі не було. Крім того позовна давність не застосовується до позовів власника про усунення будь-яких порушень свого права, зокрема до вимог є предметом позову у даній справі, оскільки правопорушення є триваючим у часі.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі. За своїм змістом доводи апеляційної скарги зводяться до неможливості виконання рішення суду у даній справі у випадку його задоволення. Однак неможливість виконання рішення суду не є підставою для його скасування.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 року у справі №917/111/25 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 року у справі №917/111/25 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 30.05.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук