Ухвала від 15.05.2025 по справі 910/15411/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

15.05.2025Справа № 910/15411/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., при секретарі судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши в судовому засіданні матеріали

заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-С"

про забезпечення позову

у справі № 910/15411/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-С" вул. Чавдар Єлизавети, 32, кімн.6, м. Київ,02144

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» вул. Лейпцизька, 1А, м. Київ,01015

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" 01001, Україна, м.Київ, вулиця Ольгинська, будинок, 3

про визнання укладеним договору та зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: Савенко Р.В.

від відповідача: Плясун О.І.

вільний слухач: Чекменев Ю.Г.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-С" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про:

- визнання укладеним договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення між ТОВ "ПРОМІНЬ-С" та ПАТ "АК "Київводоканал" з 01.01.2021 в редакції, зазначеній позивачем;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок для ТОВ "ПРОМІНЬ-С" за надані послуги з 01.07.2024 за тарифом для населення як колективного споживача до набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне застосування ПАТ "АК "Київводоканал" як виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення до позивача ТОВ "ПРОМІНЬ-С" як колективного споживача та експлуатуючої компанії тарифів для промисловості за надані послуги та виставлення відповідних рахунків, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення між ТОВ "ПРОМІНЬ-С" та ПАТ "АК "Київводоканал" з 01.01.2021 в редакції, зазначеній позивачем, а також здійснення відповідних перерахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15411/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.01.2025.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" надійшли: 15.01.2025 від представника відповідача - відзив на позовну заяву б/н від 15.01.2025, з доказами надсилання на адресу позивача; 21.01.2025 від представника позивача - відповідь на відзив б/н від 20.01.2025, з доказам надсилання на адресу відповідача, та письмові пояснення б/н від 21.01.2025 щодо залучення до участі у справі третіх осіб - ТОВ «Будеволюція» та ПАТ «Будінженермережа-5».

Поряд із цим, від представника відповідача 24.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 24.01.2025, з доказами надсилання на адресу позивача, а також 29.01.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача подано додаткові письмові пояснення б/н від 29.01.2025.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 30.01.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 05.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 за клопотанням позивача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" та, відповідно, відкладено підготовче засідання у справі на 03.04.2025.

У підготовчому засіданні 03.04.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 15.05.2025.

У підготовче засідання 15.05.2025 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про дату, час і місце проведення засідання третя особа відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлена належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 03.04.2025 про відкладення, факт отримання якої 17.04.2025 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету учасника справи.

Про поважні причини неявки представника третьої особи в судове засідання 15.05.2025 суд не повідомлено.

Судом доведено до відома сторін, що через систему "Електронний суд" 07.04.2025 представником третьої особи подано пояснення щодо позову та відзиву, 10.04.2025 представником відповідача подані заперечення на пояснення третьої особи. Документи долучено до матеріалів справи.

Поряд із цим, 09.05.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву б/н від 09.05.2025 про забезпечення позову, з доказами надсилання на адреси учасників справи, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/15411/24 шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал»» припиняти водопостачання до багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Софії Русової, 7-Г, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Селівону А.М. як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/15411/24.

У підготовчому засіданні 15.05.2025 представник позивача, зокрема, підтримав заяву про забезпечення позову та просив її задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача в підготовчому засіданні 15.05.2025 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував

Дослідивши подану позивачем заяву б/н від 09.05.2025 про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому, вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову, або ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Оскільки ТОВ "Промінь-С" звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, постановах Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 року у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 року у справі №907/73/19, від 24.06.2020 року у справі №902/1051/19.

Тобто, суд має дослідити, чи може відсутність вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо необхідності сприяння відновленню порушених прав позивача в разі задоволення позову та забезпечення майбутнього виконання рішення, на яких наголошує позивач в заяві про забезпечення позову, з посиланням на наявність загрози відключення будинку - новобудови за адресою вул. Гмирі/Колекторна, 31, м. Київ, експлуатуючою компанією якого є позивач, від водопостачання.

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача.

Наразі, в обґрунтування заяви б/н від 09.05.2025 про забезпечення позову позивач посилається на обставини загрози припинення водопостачання до багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Гмирі/Колекторна, 31, про які зазначено в отриманому позивачем від ПАТ «АК «Київводоканал» листі - попередженні № 4715/8/8/02-25 від 05.05.2025 року, згідно якого посилаючись на відсутність договору на водопостачання та водовідведення новобудови, невиконання вимог законодавства України та наявність заборгованості ТОВ "Промінь-С" з оплати послуг водовідведення та водопостачання за вказаною адресою в розмірі 217 397,70 грн., відповідач попереджає про застосування до організації позивача заходів впливу у вигляді припинення водопостачання новобудови починаючи з 12.05.2025 як такої, що не має підстав на отримання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

При цьому, в якості додаткових доводів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на той факт, що припинення водопостачання порушить права мешканців будинку на доступ до комунальних послуг та ускладнить забезпечення умов проживання, завдасть позивачу репутаційних та матеріальних збитків, а також унеможливить виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову. Позивач наголошує, що такі дії відповідача можуть спричинити значні проблеми як для позивача, так і для сотень мешканців будинку, порушити їх права на доступ до житлово-комунальних послуг та завдати шкоди інтересам позивача як організації, що забезпечує надання послуг водопостачання у спірному юудинку. Отже, зазначене в сукупності, на переконання позивача, свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Інших доводів та будь - яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім посилання на можливість загрози відключення будинку від водопостачання, а також будь - яких доказів щодо можливості вчинення відповідачем в особі будь - яких органів, представників та/або контрагентів (у тому числі за зверненням третіх осіб) дій або бездіяльності, які можуть мати наслідком припинення водопостачання до будинку, який обслуговує позивач за адресою м. Київ, вул. Гмирі/Колекторна, 31, останнім в поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено.

Суд зазначає, що достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Суд наголошує, що частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі №910/4669/21).

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, від 0.03.2023 року у справі № 905/448/22, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 року у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 року у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання обґрунтованості заяви позивача про забезпечення позову суд за результатами аналізу позовних матеріалів зазначає про наявність спору про укладення між сторонами договору щодо централізованого водопостачання та водовідведення в запропонованій позивачем редакції та здійснення перерахунку вартості наданих відповідачем послуг із застосуванням до позивача - ТОВ "Промінь-С" як колективного споживача тарифу для населення, замість застосованого відповідачем тарифу для промисловості.

Згідно частини 4 статті 26 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" виконавець комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії та природного газу) має право обмежити (припинити) надання відповідної комунальної послуги її споживачу незалежно від обраної моделі організації договірних відносин у разі непогашення в повному обсязі заборгованості за спожиті комунальні послуги протягом 30 днів з дня отримання споживачем попередження від виконавця.

Проте, в поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не наведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони припиняти водопостачання до будинку негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права в межах даного немайнового спору та подальшої реалізації виконання судового рішення.

Наразі, за висновками суду, з урахуванням предмету позову визначені позивачем вимоги про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу припиняти водопостачання будинку не можуть бути визнані судом адекватними заходами забезпечення у даному спорі та не співвідносяться з предметом останнього, оскільки можливість застосування таких заходів з боку відповідача як надавача послуг водопостачання обумовлена, в першу чергу, наявністю заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, в сумі 217 397,70 грн. за фактично отримані послуги, що вбачається зі змісту попередження від 05.05.2025 року та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні 15.05.2025 року, наявність або відсутність якої не входить до предмета доказування у даному спорі з огляду за зміст та обґрунтування заявлених позивачем позовних вимог.

При цьому суд також звертає увагу, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову у даній справі в першу чергу спрямовані на захист прав третіх осіб - мешканців будинку за адресою: м. Київ, вул. Гмирі/Колекторна, 31, які не є учасниками даного спору, а не на захист прав позивача.

Таким чином, за результатами аналізу матеріалів справи та заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову на даному етапі, позаяк подана позивачем заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо можливості відключення позивача від водопостачання.

Відтак, на переконання суду, заявником не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на усунення порушення його прав, та не доведено, що забезпечення позову у даній справі у спосіб, зазначений ним в поданій заяві, сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права, у зв`язку з чим суд вкотре наголошує, що зазначені позивачем заходи забезпечення не співвідносяться з предметом позову та ефективним способом захисту у даному спорі.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів заявника, за захистом яких останній звернувся в межах даної справи.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-С" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон