Постанова

від 15.05.2025 по справі 902/941/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року Справа № 902/941/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників:

прокурора: Кривецька-Люлич Т.А.

позивача: не з`явився

відповідача 1: Северин С.Л.

відповідача 2: Михайлов А.Д.

відповідача 3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2025 р. у справі №902/941/24, ухвалену суддею Маслій І.В., повний текст рішення складено 17.02.2025 р.

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до відповідача 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

до відповідача 2 Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС"

до відповідача 3 Вінницького національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету"

про визнання договору оренди і додаткової угоди про внесення змін до договору недійсними та повернення орендованого майна

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС" і до Вінницького національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" про визнання договору оренди і додаткової угоди про внесення змін до договору недійсними та повернення орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.02.2025 р. - в позові керівнику Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишено за прокуратурою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області 05.02.2025 у справі №902/941/24 за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Приватного підприємства УКР ТЕРРА ПЛЮС, Вінницького національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету про визнання договору оренди і додаткової угоди про внесення змін до договору недійсними та повернення орендованого майна та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у сумі 9084 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 13626 грн. Про день та час розгляду справи повідомити Вінницьку обласну прокуратуру та Рівненську обласну прокуратуру, якою буде забезпечуватися участь прокурора у справі.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Вінницької області.

18.03.2025 матеріали справи №902/941/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2025 р. у справі №902/941/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.04.2025 р. о 10:00 год.

04.04.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої просить доручити Господарському суду Вінницької області (вул. Пирогова, буд. 29, місто Вінниця, 21018).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відмовлено у заяві представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/941/24.

09.04.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої просить доручити Вінницькому апеляційному суду (вул. Соборна, буд. 6, м. Вінниця, 21050) або Сьомому апеляційному адміністративному суду (вул. Соборна, буд 48, м. Вінниця, 21050).

10.04.2025 р. від Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу в яких відповідачі просять відмовити Першому заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури у задоволенні апеляційної скарги у справі у повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/941/24.

11.04.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої просить доручити Вінницькому міському суду Вінницької області (вул. Грушевського, буд. 17, м. Вінниця, 21000).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 р. заяву представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/941/24 - задоволено. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Вінницькому міському суду Вінницької області (вул. Грушевського, буд. 17, м. Вінниця, 21000).

16.04.2025 р. до суду апеляційної інстанції прокурор Вінницької обласної прокуратури надав письмові пояснення по справі.

16.04.2025 р. представник Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС" через систему "Електронний суд" подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання, оскільки братиме участь у розгляді справи №522/6731/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "15" травня 2025 р. о 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою:33601, м.Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ).

21.04.2025 р. до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення від Вінницької обласної прокуратури.

23.04.2025 р. Міністерство освіти і науки України через систему «Електронний суд» подало до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі.

14.05.2025 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС" в якому представник відповідача просить відкласти судове засідання по справі №902/941/24 на іншу дату.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши клопотання представника Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС" про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі відповідача (його представника), судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а також те, що позиція відповідача достатньо повно викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 15.05.2025 р. прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, вважає що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/941/24 від 05.02.2025 р. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Також, у судове засідання прибув директор Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС", який заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив відкласти розгляд судового засідання за попередньо поданим клопотанням його представника.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС" у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому проси залишити апеляційну скаргу, без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники Міністерства освіти і науки України та Вінницького національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" у судове засідання не прибули та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що орендовані приміщення ніколи не використовувалися для забезпечення навчально-виховного процесу та технологічно не пов`язані з навчальним процесом, доказів, які б підтверджували факт віднесення орендованого майна до приміщень які використовуються для забезпечення навчально-виховного процесу та технологічно пов`язані з навчальним процесом, прокурором до матеріалів справи не надано. Наведене, дозволило суду зробити висновок, що визнання договору оренди і додаткової угоди №3 про внесення змін до нього недійсним на підставі ч. 4 ст. 80 Закону України Про освіту є безпідставними, а оспорюваний правочин укладений між відповідачами без порушення діючого законодавства.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові прийняте з порушенням норм матеріального права - ст.ст.203,215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, ст. 63 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 №1060-ХІІ, ст. 80 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-УІІІ, а також норм процесуального права - ст. ст. 74, 236 ГПК України.

Зокрема, прокурор наголошує на тому, що чинні на момент укладення оспорюваних договору та додаткової угоди закони України «Про освіту» містили положення, якими імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

При цьому, саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного, чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Тобто, законом надано право передавати в оренду приміщення закладів освіти лише за умови, що орендар забезпечить надання лише тих послуг, які пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не може забезпечити безпосередньо сам заклад освіти під час здійснення освітнього процесу.

Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи з конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі для обслуговування учасників освітнього процесу, можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Такі висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 924/391/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22.

Разом з тим, за оспорюваним Договором ПП «УКР ТЕРРА ПЛЮС» було передано в користування майно закладу освіти з метою здійснення господарської діяльності, а згідно умов Додаткової угоди №3 майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням.

При цьому, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «УКР ТЕРРА ПЛЮС» провадить наступні види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних продуктів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.19 Вирощування інших однорічних та дворічних.

Таким чином, діяльність ПП «УКР ТЕРРА ПЛЮС» не має жодної пов`язаності із навчально-виховним процесом фахового коледжу.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Однак, прокурор наголошує на тому, що Порядок № 483 має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог ч. 4 ст. 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням, викладено у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/2712/19.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що майно закладу освіти передано в оренду приватному підприємству всупереч забороні, визначеній чинним законодавством.

Посилання суду першої інстанції на те, що передане в оренду майно є аварійним, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Міністерство освіти і науки України у додаткових поясненнях вказує на те, що Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником Державою, в особі Міністерства освіти і науки України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. №796 (із змінами), до таких послуг належить зокрема: надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.

Пріоритетним є обставини щодо фактичного використання орендованого майна та відсутність зв`язку із освітнім процесом.

З огляду на наведені підрозділом прокуратури підстави, Міністерством освіти і науки України підтримуються доводи та міркування апелянта. Відтак, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Приватне підприємство "УКР ТЕРРА ПЛЮС" у відзиві на апеляційну скаргу, посилається на те, що під час укладення Договору оренди від 22.12.2015 року №1607-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету, а в подальшому і укладення Додаткової угоди № 1 від 29 травня 2019 року, Додаткової угоди № 2 від 10 березня 2021 року та Додаткової угоди № 3 від 15 лютого 2022 року, Міністерством освіти і науки України Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області надавався дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна, розташованого за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с. Токарівка, вул. Космічна 20, з метою здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, будівлі та споруди, які були передані у відповідності до Акту приймання-передавання державного майна від 22.12.2015 року на виконання Договору оренди 1607-НМ від 22.12.2015 року, протягом останніх 15 років коледжем не використовувалися, оскільки це майно було у непридатному для використання стані (частково зруйновано та знищено).

З листа Вінницького національного аграрного університету від 27 січня 2023 року №01.1-33-42, адресованого Жмеринській окружній прокуратурі, вбачається, що Вінницький національний аграрний університет повідомляє прокурора про відсутність документів та очевидців, які могли б достовірно повідомити про використання майна за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с.Токарівка, вул.Космічна 20. Впродовж останніх 10-15 років коледж не мав потреби у використанні даного майна за освітнім призначенням.

Оспорюваний договір укладено до внесення змін у Закон України "Про освіту", де викладено ч.4 ст.80 щодо заборони використання майна закладів освіти не за освітнім призначенням, у свою чергу згідно ч.5 ст.63 Закону (в редакції, що діяла на момент укладення договору), об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Водночас орендоване майно є фермою та відповідно до свого призначення не може використовуватися в освітніх цілях.

Також відповідач звертає увагу суду, що додаткова угода №3 була укладена за результатом проведення електронного аукціону LLP001-UA-20211229-53786.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 виснувала, що якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у переможця аукціону).

В даному випадку результати аукціону окремо чи в сукупності не оскаржуються.

Також Приватне підприємство "УКР ТЕРРА ПЛЮС" просить врахувати висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 08.11.2022 у справі №917/1090/21 та від 17.01.2023 у справі №902/51/21 стосовно того, що Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Станом на дату розгляду справи в будівлях та спорудах зроблено капітальний ремонт за кошти ОСОБА_1 , який є директором ПП УКР ТЕРРА Плюс.

Відновивши та поліпшивши передане в оренду майно, ПП «УКР ТЕРРА Плюс» здійснило комплексну модернізацію обладнання та інфраструктури, налагодивши відповідні виробничі процеси та відновивши потужності вказаного майна з урахуванням освітнього спрямування та навчальної програми. Використовуючи власний досвід у аграрній сфері та дотримуючись вимог чинного законодавства, відповідач організував прийом студентів для проходження практики. Під час практичних занять студенти Вінницького національного аграрного університету та Чернятинського фахового коледжу мали можливість ознайомитися з сучасними агротехнологіями та методами ведення сільського господарства. Відповідач демонстрував новітні техніки обробки ґрунту, догляду за рослинами та управління агропідприємством.

Крім того, студенти отримували практичні навички роботи з сільськогосподарською технікою, вивчали принципи ефективного використання ресурсів та екологічно безпечного ведення господарства. Відповідач також проводив навчальні семінари та майстер-класи, де ділився своїм досвідом та знаннями з майбутніми фахівцями аграрної галузі.

Таким чином, орендоване майно стало важливим навчальним ресурсом, який сприяв підвищенню якості освіти та підготовки студентів до професійної діяльності в аграрному секторі.

У даному випадку у діяльності ПП «УКР ТЕРРА Плюс» існує пряма співпраця з закладом освіти, що підтверджується відповідними угодами та актами. Орендоване майно використовується для організації та проходження студентами виробничої практики, що є частиною освітнього процесу згідно з положеннями Закону України «Про освіту» та профільних навчальних програм. Заклад освіти фактично здійснює навчально-виробничу діяльність спільно з орендарем, що підтверджує фактичну участь у реалізації освітнього процесу.

Також, Приватне підприємство "УКР ТЕРРА ПЛЮС" звертає уваги, що позовну заяву пред`явлено прокурором до суду 21.08.2024 року, у той час як адресоване МОН повідомлення в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" датоване 15.08.2024 р., а також враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази як надсилання, так і відповідей МОН на повідомлення Прокурора до моменту звернення до суду, свідчить про відсутність підстав вважати, що Прокурором надано розумний строку компетентним органам для реагування на стверджуване порушення інтересів держави шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених Прокурором, вчинення дій задля виправлення ситуації.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважаємо, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у відзиві наголошує, що прокурор посилаючись на те, що «частиною четвертою статті 80 Закону України «Про освіту» встановлено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу», не враховує наступного положення закону: «…з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства», хоча Міністерством на це було прямо вказано.

Міністерство як уповноважений орган управління державним майном жодним чином не зверталось до органів прокуратури за захистом його інтересів чи інтересів держави в контексті дії чи, тим більше, ініціації припинення оспорюваного прокурором договору оренди та додатків до нього.

Крім того, прокурор як у своїй позовній заяві, так і у апеляційній скарзі, жодним чином не вказує про те, які та чиї права було порушено в результаті укладання так званого «спірного договору», ба більше, які саме інтереси держави мають бути захищені за результатом задоволення поданих позовної заяви та, відповідно, апеляційної скарги. Яким чином має бути проведено взаєморозрахунки між Орендарем, Балансоутримувачем та Орендодавцем (реституція)? Прокуратура не вказує, на скільки при цьому погіршиться фінансовий стан вказаних учасників (відповідачів), для скаржника це є несуттєвим.

Враховуючи вищевикладене, Регіональне відділення вважає що апеляційна скарга (як і сама позовна заява) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Листом Міністерства освіти і науки України від 29.10.2015 №1/11-15689 Про надання дозволу на укладення договору оренди, Міністерством освіти і науки України надано дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна, розташованого за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с.Токарівка, вул. Космічна, 20 з метою здійснення господарської діяльності терміном до 3 років. Під час передачі приміщень в оренду Міністерство зобов`язує керівників ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.

22.12.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (відповідач 1, в договорі Орендодавець) та Приватним підприємством УКР ТЕРРА ПЛЮС (відповідач 2, в договорі Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету № 1607-НМ (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування об`єкт державної власності - будівлі та споруди: - вагову для кормів (літ. О) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ238), вага (літ. о); - водонапірну башню Рожновського №2 (реєстровий номер майна - 00497236.12.ШОЯПШШ240); - водонапірну башню Рожновського №3 (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ242); - водонапірну мережу (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ243); - жомову яму (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ245); - корівник№3 (телятник) (літ. Я) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ248), корівник №1 (літ.Л5) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯППШІ250), корівник №2 (літ.Л3) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ251), прибудову пункту штучного осіменіння (літ.Л, літ.Л2, літ.Л4) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ262); - кормоцех (літ. Н) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ253); - майстерню на тракторній бригаді №2 (літ. Ж) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ255); - насосну станцію №2 (літ. С) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ258); - резервуар (10,0 куб.м) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ263);- резервуар (3,1куб.м) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ264); - резервуар (8,0 куб.м) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ266); - силосну яму №1 (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ267); - силосну яму №2 (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ268); - силосну яму №3 (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ269); - сіносховище (літ. П) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ270); - склад будівельних матеріалів (літ. Т) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ271); - склад ПММ (літ. Г) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ272); - склад їдальні (літ. Б) із погребом (літ. п/Б) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ274); - убиральню (літ. В) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ275); - ферму-роділку (конюшня) (літ. К) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ276); - майстерню на тракторній бригаді №2 (літ. Д) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ290);- будинок механізаторів (літ. А) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ289) за адресою: 23125, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Токарівка, вул. Космічна, 20 (далі- орендоване майно), що перебуває на балансі Чернятинського коледжу (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05471922) Вінницького національного аграрного університету (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00497236) (відповідач 3, в договорі Балансоутримувач) і є державною власністю, вартість якого визначена шляхом проведення станом на 30.06.2015 незалежної оцінки і становить загалом 1214794,00 грн.

Майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності (п.1.2. Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном з моменту отримання його від Балансоутримувача за актом приймання-передавання, погодженим з Орендодавцем. Передача орендованого майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на орендоване майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Приватизація орендованого майна заборонена. Передача в суборенду орендованого майна заборонена (п. 2.1. 2.4. Договору).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2015 р. - 15351,96 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2015 р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2015 р. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством. 50 % орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету (казначейської служби), а 50 % - Балансоутримувачу (п. 3.1.-3.5. Договору).

Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 22 грудня 2015 р. до 20 грудня 2018 р. включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку договору, а в частині зобов`язань Орендаря щодо сплати орендних платежів - до виконання цих зобов`язань. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною та здійснюються на підставі додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору. Дія договору оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, якщо протягом одного місяця після закінчення строку дії договору одна із сторін заявить про його припинення або зміну його умов, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Договір підписано трьома сторонами та скріплено печатками.

22.12.2015 трьома відповідачами підписано та скріплено печатками акт приймання-передавання державного майна.

Листом Міністерства освіти і науки України від 12.02.2019 № 1/11-603 Щодо надання дозволу на продовження терміну дії договорів оренди, Міністерством надано дозвіл на продовження терміну дії договорів оренди, зокрема від 22.12.2015 № 1607-Н, за умови врахування пропозицій орендарів щодо орендної плати, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку у сумі від 1340,4 грн, від 19137,53 грн. від 2909,84 грн, від 1176,41 грн та інших істотних умов договорів.

29.05.2019 між відповідачем1 та 2 підписано додаткову угоду №1 до договору оренди від 22.12.2015 № 1607-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету, якою внесено зміни до договору, в п.1.1. Договору внесено зміни щодо вартості орендованого майна яка станом на 31.03.2019 складає 1 873 840,00 грн.

Пункт 3.1 договору викласти у такій редакції: Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - квітень 2019 р. - 23657,23 грн. (Двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят сім грн. 23 коп.). Орендна плата за травень 2019 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2019 р..

Пункт 10.1 договору доповнити реченням у такій редакції: Дію договору оренди продовжено до 18 грудня 2021 року включно.

10.03.2021 між відповідачем1 та 2 підписано додаткову угоду №1 до договору оренди від 22.12.2015 №1607-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету, якою внесено зміни до договору: - у тексті договору оренди від 22.12.2015 № 1607-НМ змінити Орендодавця з Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13327990) на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42964094), місцезнаходження якого: 21018, м. Вінниця, вул. Гоголя, 10; - у тексті договору оренди від 22.12.2015 № 1607-НМ замінити назву Балансоутримувача з Чернятинський коледж Вінницького національного аграрного університету (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05471922), на Відокремлений структурний підрозділ Чернятинський коледж Вінницького національного аграрного університету (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05471922), місцезнаходження якого: 23124, Вінницька обл., Жмеринській р-н, с. Чернятин, вул. Графа Львова, 28.

В подальшому згідно Додаткової угоди № 3 від 15.02.2022 про внесення змін до договору оренди від 22.12.2015 № 1607-НМ, згідно якої Договір оренди № 1607-НМ від 22.12.2015 викладено в новій редакції, за результатами проведеного аукціону продовжено строк дії договору на 5 років з дати набрання чинності договором.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна та згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 13.12.2021 № 2266, було оголошено аукціон, за результатами якого міг бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем договір оренди нерухомого майна за адресою: вул. Космічна, 20, с. Токарівка, Жмеринський район, Вінницька область, 23125, що перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету.

За результатами електронного аукціону переможцем визначено існуючого орендаря - Приватне підприємство УКР ТЕРРА Плюс. Регіональним відділенням, у відповідності із наказом від 15.02.2022 №288, було підписано із переможцем аукціону, за участю балансоутримувача - Відокремленого структурного підрозділу Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету додаткову угоду від 15.02.2022 № 3 до договору оренди від 22.12.2015 № 1607-НМ, про продовження строку дії договору на 5 років.

Згідно умов Додаткової угоди № 3 орендоване майно може бути використано за будь-яким цільовим призначенням. Підставою для укладання додаткової угоди від 15.02.2022 № 3 до договору оренди від 22.12.2015 № 1607-НМ стало звернення орендаря Приватного підприємства УКР ТЕРРА Плюс, про продовження дії договору на наступний термін.

Продовження дії договору оренди здійснено за процедурою, встановленою Законом України Про оренду державного та комунального майна та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Вартість орендованого державного майна станом на 30.09.2021 склала 2 605 084,00 грн.

Будівлі та споруди, які надано в оренду, перебувають на балансі Відокремленого структурного підрозділу Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету та знаходяться за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н, с.Токарівка, вул. Космічна, 20.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону 27 323,36 грн. (без податку на додану вартість станом на листопад 2021 року).

Решта умов договору залишена без змін.

Враховуючи вище викладені обставини, на переконання прокурора, мета використання орендованого майна не відповідає меті освітнього (навчально-виховного чи наукового) призначення, що свідчить про недотримання вимог Закону України Про освіту, що є підставою для визнання договору оренди недійсним та повернення орендованого майна.

Що і стало підставою звернення прокурора до суду з даним позовом.

4. Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Приписами ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами першою та другою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга) тощо.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть, зокрема, бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до частини першої статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Частиною четвертою статті 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/11).

Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання недопустимості незаконного користування державним майном освітнього закладу, що має наслідком порушення інтересів держави у сфері освіти, а також повернення незаконно переданого в оренду майна.

Жмеринська окружна прокуратура звернулася із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, оскільки засновником ВСП Чернятинський фаховий коледж ВНАУ є Міністерство освіти і науки України, яке також є власником відповідного майна, саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна. Уповноваженим органом управління державним майном, яке передано згідно спірного договору оренди, є Міністерство освіти і науки України, а балансоутримувачем майна - ВСП Чернятинський фаховий коледж ВНАУ.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Жмеринська окружна прокуратура, на підставі та в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру, зверталась до Міністерства освіти і науки України з відповідними листами від 11.04.2023 за вих. №52-1352вих-23 та від 21.08.2023 вих. №52-3095вих-23, в яких повідомляла про факт укладення оспорюваного Договору оренди №1607-НМ від 22.12.2015 та Додаткової угоди № 3 від 15.02.2022 про внесення змін до договору оренди, якою Договір оренди №1607-НМ від 22.12.2015 викладено в новій редакції, та його невідповідність вимогам ст. 63 Закону України Про освіту (в редакції, яка діяла на час укладання договору) та ст. 80 Закону України Про освіту. У листі від 11.04.2023 за вих. № 52-1352вих-23 також висловлювалось прохання повідомити, чи надавало Міністерство згоду на оренду вищевказаного державного майна у відповідності до п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності, а також щодо вжиття Міністерством, як уповноваженим органом управління, заходів щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним вищезазначеного договору та додаткових угод до нього, повернення майна або висловлення іншої правової позиції із зазначеного питання.

Згідно інформації Міністерства освіти і науки України за №1/6857-23 від 15.05.2023 на запит окружної прокуратури від 11.04.2023 за вих. №52-1352вих-23 в Міністерстві відсутня інформація щодо надання згоди на укладення зазначеного договору оренди. Ураховуючи вищезазначене та у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить прокуратуру вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна. Разом з тим, стосовно вжиття Міністерством заходів щодо захисту інтересів держави у суді та відновлення законності за фактом використання ПП УКР ТЕРРА ПЛЮС будівель та споруд державного навчального закладу для цілей, не пов`язаних з освітнім процесом у відповіді нічого не зазначено.

Міністерством не повідомлено прокуратуру про вжиття заходів щодо припинення оскаржуваного договору оренди та додаткової угоди № 3 до нього.

Прокурором 21.08.2023 за вих.№52-3095вих-23 направлявся Міністерству повторний запит в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру. На даний запит Міністерством освіти і науки України надано відповідь від 04.09.2023 вих.№1/13258-23, в якому зазначено, що Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, Регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями. Ураховуючи вищезазначене та пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства (протоколи № 20 від 22.18.2018 та № 1 від 28.01.2022), Міністерство надало позитивні висновки щодо продовження зазначеного договору оренди строком до 3 та 5 років відповідно, і повідомило листом від 29.01.2019 № 1/11-929 про прийняте рішення Регіональне відділення Фонду державного майна України до Вінницькій області. За пропозицією Комісії з питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфері управління Міністерства надано позитивні висновки (протокол №20 від 08.12.2020) щодо договору оренди державного нерухомого майна від 29.10.2010 №949-НМ та повідомлено про прийняте рішення Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях листами від 30.12.2020 №1/11-9616. При цьому зазначено, що у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

Сам факт бездіяльності Міністерства освіти і науки України є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом на захист інтересів держави. Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що керівник окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернувся з позовом до суду.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі №917/531/19, від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 04.06.2024 у справі №910/11425/21, від 13.08.2024 у справі №922/2219/19.

Враховуючи положення ст.203,215 ЦК України, колегія суддів наголошує на тому, що закон визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 у справі №917/531/19, від 20.02.2024 у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічні висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 18.05.2023 у справі №906/743/21, від 03.08.2023 у справі №909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 01.10.2024 у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 у справі №917/531/19.

Таким чином, для визнання правочину недійсним у судовому порядку необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні висновки викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 20.02.2024 у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 у справі №910/4293/22.

Господарський суд Вінницької області при розгляді цієї справи №902/941/24 вищевикладеного не врахував та дійшов помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Колегія суддів з такими висновками не погоджується та зазначає наступне.

Приписи Закону України "Про освіту" регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Колегія суддів зазначає, що чинний на момент укладення як Договору оренди, так і оспорюваної у цій справі Додаткової угоди №3, Закон України "Про освіту" імперативно забороняв використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22.

Колегія суддів звертається до численних висновків Верховного Суду про те, що саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №927/1424/23, від 04.06.2024 у справі №927/1125/23.

Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 22.05.2024 у справі № 906/1105/22.

Крім того, відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі Порядок № 483) не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Системний аналіз вищенаведених приписів закону передбачає, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №927/1424/23, від 17.09.2024 у справі №927/55/23, від 23.07.2024 у справі №912/673/23.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1.2 Договору оренди передбачено, що майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності.

У свою чергу у пункті 7 Додаткової угоди № 3 "Цільове призначення майна" визначено, майно може бути використано за будь-яким цільовим призначенням.

Викладене свідчить про відсутність у Договорі оренди нерухомого майна конкретного цільового призначення та, навпаки, надання Відповідачу права самостійно, на власний розсуд використовувати орендоване приміщення, як наслідок про пряме порушення приписів частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту". Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 09.04.2024 у справі № 927/400/23, від 12.03.2025 №903/492/24.

Отже, чинний на момент укладення оспорюваних договору та додаткової угоди Закон України «Про освіту» містили положення, якими імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

При цьому, саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного, чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Тобто, законом надано право передавати в оренду приміщення закладів освіти лише за умови, що орендар забезпечить надання лише тих послуг, які пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не може забезпечити безпосередньо сам заклад освіти під час здійснення освітнього процесу

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок), зокрема, ч.4 п. 29, якого передбачено, що обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Апеляційний суд вважає, що положення зазначеного Порядку, якими передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна закладу освіти, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів відповідно, мають застосовуватись лише в контексті норм ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто, за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.

Зазначені твердження узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 30.03.2021 у справі №922/2712/19.

Про незастосовність приписів пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, до подібних правовідносин зазначав Верховний суд також у постанові від 12.03.2025 у справі №903/492/24 .

В зв`язку з цим колегія суддів погоджується з доводами скаржника про безпідставність посилання суду першої інстанції в обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову на частину 4 пункту 29 постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, позаяк ця постанова має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини 4 статті 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням.

Апеляційний суд критично оцінює твердження відповідача про використання орендованого майна для надання освітніх послуг, ураховуючи зміст укладеного договору та додаткової угоди, які передбачали використання майна лише для здійснення господарської діяльності. Матеріали справи не містять жодних відомостей про здійснення Приватним підприємством "УКР ТЕРРА ПЛЮС" освітньої діяльності станом на час дії цих правочинів. Не наведено відповідних доводів і відповідачами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що майно закладу освіти передано в оренду приватному підприємству всупереч забороні, встановленій законодавством про освіту, оскільки умовами Додаткової угоди передбачено використання орендарем майна за будь-яким цільовим призначенням.

Апеляційний суд наголошує, що Закон України "Про освіту" регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

За змістом статті 1 Закону України "Про освіту" заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Як вже зазначалося, частиною четвертою статті 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 у справі №914/3310/23, здійснивши комплексний аналіз приписів Закону України "Про освіту", зазначив, що обмеження, встановлені частиною четвертою статті 80 Закону України "Про освіту", поширюються на всі заклади освіти незалежно від рівня акредитації, в тому числі на заклади вищої та передвищої освіти.

Колегія суддів також вважає на необхідне врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування приписів частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" в подібних правовідносинах, викладені в постанові від 16.04.2024 у справі №922/3883/23, у якій констатовано, що вказаною нормою чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, можливе лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Також, апеляційний суд критично ставиться до доводів відповідача РВ ФДМУ по Вінницькій і Хмельницькій областях про фактичне тривале невикористання об`єкта оренди в діяльності закладу освіти та застосування у зв`язку з цим до спірних правовідносин підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, який передбачає, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.

Позиція РВ ФДМУ по Вінницькій і Хмельницькій областях щодо застосування Перелік № 796 та Порядок № 483 спростовується, з огляду на положення частини шостої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у відповідності з якою особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.

Водночас з цим, Перелік № 796 та Порядок № 483, як вже зазначалося, не можуть мати перевагу над Законом України "Про освіту", оскільки є підзаконним нормативно-правовим актом і мають застосовуватися лише з урахуванням приписів вказаного Закону, який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини четвертої статті 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №903/492/24.

Закон не містить виключень із такого правозастосування і у випадку укладення договору оренди за результатами аукціону (конкурсу).

За таких обставин Господарський суд Вінницької області, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного Договору оренди №1607-НМ нерухомого майна та Додаткової угоди №3 недійсними, оскільки їхні умови суперечать приписам законодавства.

У свою чергу, доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позовної заяви.

Окремо слід зазначити щодо посилань відповідача на проходження студентами фахового коледжу виробничої практики на базі ПП «УКР ТЕРРА ПЛЮС» та використання майна в освітніх цілях.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вид діяльності ПП «УКР ТЕРРА ПЛЮС» займається наступними видами діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних продуктів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 01.50 Змішане сільське господарство;01.19 Вирощування інших однорічних та дворічних.

Зазначені види діяльності ПП «УКР ТЕРРА ПЛЮС» не пов`язані з освітньою діяльністю.

Водночас, Закон України «Про освіту» не містить винятків щодо напрямів діяльності використання майна закладів освіти незалежно від того чи використовуються вони на цей час, чи здійснюється належне бюджетне фінансування тощо. Надання в оренду приміщень освітніх закладів, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу.

Поряд із цим, зміст оспорюваного Договору оренди №1607-НМ від 22.12.2015 та Додаткової угоди №3 від 15.02.2022 про внесення змін до договору оренди, якою Договір оренди №1607-НМ від 22.12.2015 викладено в новій редакції, не містить положень щодо форми використання орендованих приміщень Відокремленого структурного підрозділу «Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету» одночасно у навчальних цілях, доступу викладачів чи учнів до приміщення у процесі освітньої діяльності.

Таким чином, посилання відповідача на те, що останнім на договірних умовах здійснюється прийняття студентів фахового коледжу для проходження практики, є непереконливими, адже наявні докази жодним чином не підтверджують використання орендованого майна за освітнім призначенням, оскільки надання бази для практики здійснюється виключно за бажанням (згодою) ПП «УКР ТЕРРА ПЛЮС», тобто без визначених умов та передбаченої законом мети використання майна закладу освіти.

Наведене підтверджується також інформацією з листа ВСП «Чернятинський фаховий коледж ВНАУ» від 12.07.2024 №312, згідно якої майно за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н, с.Токарівка, вул.Космічна, 20 після передачі в оренду не використовувалось за освітнім призначенням. (арк.спр.183 т.2).

Щодо строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство освіти та науки України, отримавши звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, у лист від 29.01.2019 № 1/11-929 надавало погодження на продовження дії Договору оренди № 1607-НМ від 22.12.2015. Таким чином, Міністерство освіти і науки України як уповноважений орган управління державним майном, в силу наділених повноважень мало об`єктивну можливість довідатись про порушення свого права принаймні з 29.01.2019.

За загальним правилом початок строку позовної давності слід обраховувати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

За висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, об`єктивно перебіг позовної давності за вимогою заінтересованої особи (уповноваженого державного органу) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач не є, не може розпочинатися раніше, ніж з дня укладення договору, незважаючи на попереднє надання такою особою згоди (дозволу) на вчинення такого правочину, оскільки очевидним є те, що до моменту укладення договір є таким, що ще не відбувся, а тому й право позивача до вказаного моменту не може вважатися порушеним у розумінні частини 1 статті 261 ЦК України (п. 80 Постанови від 16 лютого 2024 року у справі № 917/1173/22)

Одночасно з цим, відповідно до положень п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Необхідно зазначити, що карантин, Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020, який відмінено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.

Також згідно із п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, до завершення карантину, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено і станом на час розгляду справи судом першої інстанції продовжував тривати.

Враховуючи наведене, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в силу приписів п.12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023), а в силу приписів п.19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану).

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду 12.06.2024 у справі №906/871/21 (пункт 81), від 28.03.2024 у справі 903/877/20 (903/932/23) (пункт 94).

Як вбачається з матеріалів справи прокурор в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до суду із цим позовом 21.08.2024, відтак, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку строки, визначені ст. 257 ЦК України, за заявленими вимогами не закінчились.

Враховуючи вище викладене, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2025 року у справі №902/941/24 винесене з порушенням норм матеріального права. Відтак, наявні обґрунтовані підстави для скасування прийнятого у справі судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2025 у справі №902/941/24 не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.

За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2025 у справі №902/941/24 слід задовольнити та скасувати рішення першої інстанції.

Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.269,270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2025 р. у справі №902/941/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2025 р. у справі №902/941/24 скасувати. Прийняти нове рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди №1607-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету, що укладений 22.12.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Приватним підприємством «УКР ТЕРРА ПЛЮС».

Визнати недійсною Додаткову угоду №3 про внесення змін до договору оренди від 22.12.2015 № 1607-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету», що укладена 15.02.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Приватним підприємством «УКР ТЕРРА ПЛЮС», Відокремленим структурним підрозділом «Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету».

Зобов`язати Приватне підприємство «УКР ТЕРРА ПЛЮС» (вул.Колгоспна, 13, с.Токарівка, Жмеринський район, Вінницька область, 23125, ідентифікаційний код юридичної особи: 36638951) повернути Вінницькому національному аграрному університету в особі балансоутримувача:Відокремленого структурного підрозділу «Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету» (вул. Графа Львова, буд. 28, с.Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23125, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу : 05471922) об`єкт державної власності - будівлі та споруди:

-вагову для кормів (літ. О) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ238), вага (літ. о);

-водонапірну башту Рожновського№2 (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ240);

-водонапірну башту Рожновського №3 (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ242);

-водонапірну мережу (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ243);

-жомову яму (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ245);

-корівник №3 (телятник) (літ. Л) (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ248),

-корівник №1 (літ.Л5) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ250),

- корівник №2 (літ.ЛЗ) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ251),

- прибудову пункту штучного осіменіння (літ. Л, літ. Л 2, літ. Л4) (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ262);

-кормоцех (літ. Н) (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ253);

-майстерню на тракторній бригаді №2 (літ. Ж) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ255);

- насосну станцію №2 (літ.С) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ258);

- резурвуар (10,0 куб.м) (реєстровий номер майна 00497236.12 ШОЯПШШ263);

- резурвуар (3,1 куб.м) (реєстровий номер майна 00497236.12 ШОЯПШШ264);

- резурвуар (8,0 куб.м) (реєстровий номер майна 00497236.12 ШОЯПШШ266);

-силосну яму №1 (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ267);

-силосну яму №2 (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ268);

-силосну яму №3 (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ269);

-сіносховище (літ. П) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ270);

-склад будівельних матеріалів (літ.Т) (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ271);

-склад ПММ (літ. Г) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ272);

-склад їдальні (літ. Б) із погребом (літ. п/Б) (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ274);

-убиральня (літ.В) (реєстровий номер майна 00497236.12.ШОЯПШШ275);

-ферму-роділку (конюшня) (літ.К) (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ276);

- майстерню на тракторній бригаді №2 (літ.Д) (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ290);

- будинок механізаторів (літ.А) (реєстровий номер майна 00497236.12. ШОЯПШШ289), шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42964094) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) 3028 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 4542 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства "УКР ТЕРРА ПЛЮС" (23125, Вінницька обл., село Токарівка, вулиця Колгоспна, 13, код ЄДРПОУ 36638951) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) 3028 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 4542 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Вінницького національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" (21008, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Сонячна, 3, код ЄДРПОУ 00497236) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) 3028 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 4542 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Вінницької області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/941/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "28" травня 2025 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.