Постанова від 28.05.2025 по справі 906/583/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року Справа № 906/583/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року по справі №906/583/24 (суддя Машевська О.П.)

час та місце ухвалення рішення: 30 грудня 2024 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, повний текст рішення складено 6 січня 2025 року

за позовом Керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від Прокурора - Безпалов А.В.;

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - Черниш О.М..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чуднівської окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (надалі Відповідач), в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача 30 земельних ділянок загальною площею 103,0220 га, з відповідними кадастровими номерами, що знаходяться на території Позивача.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що Відповідач неправомірно набув право приватної власності на земельні ділянки, внаслідок чого порушено майнові права Позивача (за яким спірні земельні ділянки закріплені на підставі Закону), що є підставою про витребування такого майна у Відповідача згідно зі статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року позов задоволено (том 4, а.с. 12-21).

Рішення суду мотивовано тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року №2498-VIII, розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Суд вказав, що зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Відповідно місцевий господарський суд виснував, що вимоги пункту 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України стосуються як юридичних осіб, які станом на 1 січня 2019 року припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що хоча КСП і є суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, реальними власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Відповідач не є правонаступником КСП Ім. Шевченка, оскільки згідно Статуту Відповідача у першій редакції (2000 рік), визначено що Відповідач створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Ім. Шевченка". В той же час суд в оскаржуваному рішенні констатував, що згідно Установчим договором про створення та діяльність Відповідача, засновниками підприємства стали: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розмір внеску по 1058 грн, загалом на суму 7406 грн. Тобто перетворення з КСП "ім.Шевченка" у Відповідача не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) цих підприємств не співпадають.

Водночас, суд першої інстанції вказав, що у справі немає протоколу загальних зборів Відповідача, в якому учасники КСП зафіксували, що Відповідач є правонаступником КСП "ім.Шевченка", а також відсутні відповідні акти та баланси, на підставі яких перейшли усі майнові права та обов`язки КСП до СТОВ у разі злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення підприємства до новоствореного підприємства. Суд зауважив, що матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів щодо обставин передачі відповідачу спірного майна, а також будь-яких відомостей про власні землі засновника та підстави їх набуття.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року в справі № 906/583/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач вважає, що вказане рішення є необґрунтованим, і що судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в апеляційній скарзі зауважує, що КСП «Ім. Шевченка» не було припинене, а матеріали справи містять беззаперечні докази реорганізації КСП шляхом перетворення у Відповідача. Вказує, що Законодавство, чинне на момент реорганізації КСП (Указ Президента №1529/99), прямо передбачало можливість створення господарських товариств на базі КСП без обов`язкового включення всіх членів КСП до складу нового товариства. Апелянт в апеляційній скарзі зауважив, що Відповідачем збережено ідентифікаційний код (ЄДРПОУ 03744480) КСП, і що відповідно до пункту 6 Положення про ЄДРПОУ (постанова КМУ від 22 січня 1996 року №118), код зберігається за правонаступником лише при перетворенні юридичної особи, в інших випадках припинення присвоєння коду новоствореним суб`єктам заборонено. Скаржник зазначає про відсутність в ЄДР запису про припинення КСП шляхом ліквідації та вважає, що реорганізація КСП відбулась на підставі та у порядку, передбаченому Указом Президента України від 3 грудня 1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".

Апелянт наголосив, що Відповідач протягом 25 років здійснює господарську діяльність як правонаступник КСП, використовуючи код ЄДРПОУ колишнього КСП, що можливо лише у випадку правонаступництва. Скаржник зазначає, що ніхто з членів КСП не оскаржував рішення зборів про реорганізації, правонаступництво за СТОВ. Вважає при цьому, що намагання прокурора через 25 років після реорганізації поставити під сумнів правонаступництво Відповідача вчинком, що порушує принцип юридичної визначеності, створює правову невизначеність щодо прав та обов`язків, які виникли за цей час, в тому числі у взаємовідносинах великою кількістю контрагентів, та що це суперечить законним очікуванням учасників правовідносин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року. Запропоновано учасникам справи №906/583/24 в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали, надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 квітня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16 квітня 2025 року об 14:00 хв..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду 11 квітня 2025 року заяву представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, забезпечено представнику Відповідача участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Через підсистему «Електронний суд» 15 квітня 2025 року від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Прокурор просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що згідно з інформацією наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підставою державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за Відповідачем є: Державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер ЖТ 22-01 №000005, виданий Андріївською сільською радою; рішення про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність, видану ОСОБА_8 .. При цьому, з позиції Прокурора набуття права приватної власності на вищевказані земельні ділянки Відповідачем є незаконними, оскільки державний акт на право колективної власності на землю, серії ЖТ 22-01 №000005 від 30 грудня 1995 року, виданий Андріївською сільською радою Червоноармійського району Житомирської області КСП "ім. Шевченка" за своїм змістом посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2025 року, з підстав, наведених в ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 7 травня 2025 року об 16:00 год..

Через підсистему «Електронний суд» 25 квітня 2025 року від Прокурора надійшли додаткові пояснення в яких Прокурор вказав, що із системного аналізу положень статтей 7, 8, 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції, чинній на час видачі державного акта) та статтей 5, 23 Земельного кодексу України 1990 року слідує, що земля є об`єктом права колективної власності, а підприємство самостійно володіє, користується, розпоряджається належними йому об`єктами права власності. Право колективної власності здійснюється загальними зборами підприємства чи зборами уповноважених. Належне підприємству майно може бути передано державним кооперативним та іншим підприємствам організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених. Право колективної власності на землю Відповідачу посвідчено державним актом, який на час розгляду справи ніким не оскаржено і не скасовано. Також Прокурор вказав, що положеннями частини шостої статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на час перетворення Відповідача передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства та що аналогічні положення містилися в пункті 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (чинного на час спірних правовідносин).

У зв`язку із відпусткою судді - члена колегії Філіпової Т.Л. з 5 травня по 7 травня 2025 року включно, судове засідання у справі №906/583/24 - 7 травня 2025 року о 16:00 год. не відбулося.

Інформація щодо неможливості проведення судового засідання у справі №906/583/24 розміщена на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет на сторінці суду (у розділі Новини та події суду).

Ухвалою апеляційного господарського суду від 8 травня 2025 року в зв`язку з тим, що відпали підстави, які спричинили неможливість проведення судового засідання, апеляційна скаргу призначити до розгляду на 28 травня 2025 року об 15:40 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду 21 травня 2025 року заяву представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, забезпечено представнику Відповідача участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Бучинської Г.Б., на підставі Службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 28 травня 2025 року за №01-05/191 призначено заміну судді-члена колегії в справі №906/583/24.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі № 906/583/24: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду Прийняти справу №906/583/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р.,суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

В судове засідання від 28 травня 2025 року представник Позивача не з`явився.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 8 травня 2025 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представник Позивача.

В судовому засіданні від 28 травня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року в справі № 906/583/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник зауважив, що КСП «Ім. Шевченка» не було припинене, а матеріали справи містять беззаперечні докази реорганізації КСП шляхом перетворення у Відповідача. Представник Відповідача вказав, що законодавство, чинне на момент реорганізації КСП, прямо передбачало можливість створення господарських товариств на базі КСП без обов`язкового включення всіх членів КСП до складу нового товариства та що Відповідачем збережено ідентифікаційний код КСП, адже відповідно до пункту 6 Положення про ЄДРПОУ, код зберігається за правонаступником лише при перетворенні юридичної особи, в інших випадках припинення присвоєння коду новоствореним суб`єктам заборонено. При цьому представником констатовано, що реорганізація КСП відбулась на підставі та у порядку, передбаченому Указом Президента України від 3 грудня 1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки". Вказав, що Відповідач протягом 25 років здійснює господарську діяльність як правонаступник КСП, використовуючи код ЄДРПОУ колишнього КСП, що можливо лише у випадку правонаступництва. Вважає, що намагання Прокурора через 25 років після реорганізації поставити під сумнів правонаступництво Відповідача порушує принцип юридичної визначеності, створює правову невизначеність щодо прав та обов`язків, які виникли за цей час, в тому числі у взаємовідносинах великою кількістю контрагентів, суперечить законним очікуванням учасників правовідносин.

В судовому засіданні від 28 травня 2025 року Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача, та просив відмовити в її задоволенні при цьому залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказавши, що набуття Відповідачем права приватної власності на земельні ділянки, грубо порушило майнові права територіальної громади за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі Закону в особі Позивача. Також Прокурор зазначив, що усі землі, які були придатні для розпаювання були розпайовані між членами реформованого КСП, а тому у реформованого КСП не могли залишитися землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь з колективної власності до власності юридичної особи на переконання Прокурора спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Заслухавши пояснення Прокурора, представників Відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 1992 року Черновоармійською РДА затверджено Статут Колективного сільськогосподарського підприємства Ім. Шевченка (с. Андріївка, Червоноармійського району Житомирської області), предметом діяльності якого було виробництво, зберігання, переробка і реалізація сільськогосподарської та іншої продукції.

Рішенням Андріївської сільської ради народних депутатів 5 сесії XXII скликання від 29 грудня 1995 року "Про передачу земель у колективну власність КСП ім. Шевченка Червоноармійського району" передано Колективному сільськогосподарському підприємству Ім. Шевченка 2133,3 Га земель у колективну власність, у тому числі 269,4 Га земель загального користування по угіддям, згідно додатку.

Згідно Державного Акту на право колективної власності на землю серії ЖТ 22-01 №000005, виданого КСП ім. Шевченка, вбачається, що вказаному власнику землі передано у колективну власність 2133,3 Га землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Андріївської сільської Ради народних депутатів від 29 грудня 1995 року.

Розпорядженням Червоноармійської РДА Житомирської області №308 від 28 листопада 1996 року "Про затвердження розрахунку вартості земельної частки /паю/ та її розміру в кадастрових гектарах", затверджено розрахунок вартості земельної частки/паю/ та її розміру в умовних кадастрових гектарах КСП ім. Шевченка Андрушівської сільської Ради Червоноармійського району згідно з додатком, згідно з якого загальна площа сільськогосподарських угідь у колективній власності 1863,9 га, рілля - 1253,7 га, сіножаті - 121,2 га, пасовища 489,0 га.

Також вказавши, що установчими зборами 1 березня 2000 року складено Установчий договір про створення та діяльність Відповідача, зокрема у пункті 14 якого визначено склад засновників у кількості 7-ми осіб та розміри внеску кожного з них, що сформував статутний фонд.

Установчими зборами 1 березня 2000 року затверджено Статут Відповідача.

2 березня 2000 року Червоноармійською РДА за №0018 зареєстровано Статут Відповідача, згідно якого визначено, що Відповідач створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка.

Розпорядженням голови Червоноармійської РДА від 15 жовтня 2003 року №325 "Про надання дозволу на виготовлення проектно-технічної документації по організації території земельних часток/паїв/ та складання державних актів на право власності на землю", надано дозвіл на виготовлення проектів організації території земельних часток/паїв/ та складання державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, розташованих в межах відповідних сільських рад згідно з додатком, зокрема КСП ім. Шевченка.

Розпорядженням голови Червоноармійської РДА від 27 вересня 2004 року №314 "Про затвердження акта обстеження земельних угідь та проектно-технічної документації по організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на землю громадян-співвласників землі реформованого КСП ім. Шевченка та внесення змін у розпорядження голови РДА від 28 листопада 1996 року №308, затверджено акт обстеження земельних угідь та проект організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Шевченка, розроблений ПП "Землемір".

За Актом обстеження земельних угідь реформованого КСП ім. Шевченка Андріївської сільської ради Червоноармійського району від 27 вересня 2004 року зазначено, що проаналізувавши матеріали обстеження земельних угідь в натурі (на місцевості), методом геодезичної зйомки і на підставі складеного поновленого плану земель колективної власності, які підлягають розпаюванню реформованого КСП ім. Шевченка всього сільськогосподарських угідь 1683,0437 Га, в тому числі ріллі 1219,357 Га, сінокоси 49,5122 Га, пасовищ 414,1745 Га та встановлено, що є зміни в кількісному і якісному складі земельних угідь, зокрема, зменшилася площа сільськогосподарських угідь придатних для використання в сільськогосподарському виробництві на 178, 72 Га (в т.ч. на 34,25 Га ріллі, сіножатей на 69,67 Га, пасовищ на 74,8 Га).

15 жовтня 2021 року за Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Відповідача у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Відповідача ОСОБА_8 прийняв від ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , частки в статутному капіталі Відповідача.

Рішенням учасника №1/2021 Відповідача ОСОБА_8 прийнято рішення, зокрема, про зміну директора Товариства та затверджено нову редакцію Статуту Відповідача.

Пунктом 1.12 Статуту Відповідача (у новій редакції) визначено, що Відповідач є повним правонаступником КСП "Ім. Шевченка", яке знаходилось у селі Андріївка Житомирського району Житомирської області.

Згідно пункту 3.1 Статуту Відповідача (у новій редакції) вказано, що майно Відповідача становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Відповідача.

У пункті 3.2 Статуту Відповідача (у новій редакції) визначено, що Відповідач є правонаступником основних і оборотних фондів та майнових прав, у тому числі земельних ділянок та інших об`єктів нерухомого майна, що передалися йому в процесі реорганізації КСП "Ім. Шевченка", яке знаходилось у селі Андріївка Житомирського району Житомирської області.

Відповідно до пункту 3.4 Статуту Відповідача (у новій редакції) зазначено, що Відповідач є власником: майна, переданого йому засновниками та Учасниками Відповідача у власність; продукції, виробленої Відповідачем в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

ТОВ "Центр топографо-геодезичних технологій" складено для Відповідача Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ "Ім. Шевченка" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Позивача (Андріївської сільської ради).

Кадастрові номери та місце розташування земельних ділянок: на території Позивача. Загальна площа земель: 103,0227 Га.

Як вбачається з Пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема, згідно довідки Головного управління статистики у Житомирській області від 3 лютого 2022 року №03.5-08/29-22 Відповідач, згідно рішення Червоноармійської районної державної адміністрації від 2 березня 2000 року №0018 перереєстровано у Відповідача.

Після отримання громадянами-членами товариства земельних ділянок (паїв) у власність КСП "Ім. Шевченка" залишилися землі, які не увійшли до територій, що підлягали розпаюванню.

Рішенням №1 засновника Відповідача затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Відповідача для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Позивача.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за Відповідачем зареєстровано право власності на земельні ділянки: кадастровий номер 1825480200:06:000:0475, площею 0,4753 Га; кадастровий номер 1825480200:04:000:0249, площею 2,4018 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0480, площею 7,0073 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0485, площею 1,6468 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0489, площею 1,9536 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0488, площею 8,4278 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0481, площею 1,7363 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0476, площею 1,6237 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0482, площею 3,4953 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0484, площею 6,7539 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0483, площею 5,3372 Га; кадастровий номер 1825480200:04:000:1223, площею 4,639 Га; кадастровий номер 1825480200:04:000:0253, площею 3,9762 Га; кадастровий номер 1825480200:04:000:0250, площею 6,0122 Га; кадастровий номер 1825480200:01:000:0176, площею 8,9603 Га; кадастровий номер 1825480200:01:000:0182, площею 0,7664 Га; кадастровий номер 1825480200:01:000:0181, площею 1,6281 Га; кадастровий номер 1825480200:01:000:0180, площею 4,6956 Га; кадастровий номер 1825480200:01:000:0179, площею 6,545 Га; кадастровий номер 1825480200:01:000:0177, площею 2,8179 Га; кадастровий номер 1825480200:01:000:0178, площею 1,5407 Га; кадастровий номер 1825480200:04:000:0252, площею 3,1278 Га; кадастровий номер 1825480200:03:000:0366, площею 1,5697 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0487, площею 1,2475 Га; кадастровий номер 1825480200:04:000:0254, площею 1,6475 Га; кадастровий номер 1825480200:03:000:0365, площею 2,8797 Га; кадастровий номер 1825480200:03:000:1222, площею 1,4256 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0477, площею 2,4629 Га; кадастровий номер 1825480200:06:000:0486, площею 2,9787 Га; кадастровий номер 1825480200:03:000:0367, площею 3,2424 Га, що знаходяться на території Позивача.

Документ на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права таких земельних ділянок значиться державний акт на право власності на землю, серія та номер ЖТ 22-01 №000005, видавник Андріївська сільська рада.

За вказаних обставин, Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача з позовом про витребування з незаконного володіння Відповідача 30 земельних ділянок загальною площею 103,0220 Га.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статі 22, 23 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

В силу дії статті 60 Земельного кодексу України, землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Статтею 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Водночас, стаття 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначає, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

За приписами частин 2, 3 статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.

За приписами статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія констатує, що апеляційна скарга Відповідача не містять доводів щодо заперечення обставин підтвердження представництва інтересів держави Прокурором в особі уповноваженого органу визначеного прокурором. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаних частинах судового рішення, що не оспорена апелянтом.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача щодо того, що саме Відповідач є правонаступником КСП «Ім. Шевченка» та земель, що йому належать, колегія суддів досліджує такі обставини з призми доведеності Прокурором порушеного, оспореного чи невизнаного права за захистом якого він звернувся до суду в правовому полі вищеописаних норм матеріального права.

У відповідності до статті 3 Земельного кодексу України 18 грудня 1990 року (у редакції, чинній на час видачі державного акта 1995 року) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 4 Земельного кодексу України у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Положеннями статті 5 вказаного Кодексу визначено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у відповідній редакції) об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення частин другої та третьої статті 8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Відповідно до частин першої, третьої статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.

Водночас апеляційний господарський суд бере до уваги правову позиції висвітлену у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року в справі № 906/987/21 зазначено, що аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча КСП і визначався як суб`єкт права власності у підприємстві, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Згідно зі статтею 37 Цивільного кодексу УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 1 січня 2004 року) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні, ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

В силу дії частин 1, 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

У відповідності до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР та статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства (представник Відповідача зазначає що відбулося саме перетворення). Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

Отже, розподіл між підприємствами-правонаступниками (перехід до одного правонаступника) майнових прав та зобов`язань реорганізованого підприємства оформлюється відповідно розподільним актом (балансом) або передавальним актом (балансом).

Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

В той же час апеляційний господарський суд оцінюючи доводи апеляційної скарги наголошує, що , розподільчі та передавальні акти підписані між КСП Ім. Шевченка та Відповідачем в матеріалах справи відсутні, що не дає права суду дійти висновків щодо дійсності існування факту передачі спірних ділянок.

В той же час, сам факт зазначення в Статуті юридичної особи про її правонаступництво КСП не є визначальним, оскільки статут є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Схожа позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року в справі № 906/987/21.

Також, судова колегія звертає увагу, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "Дуга" шляхом перетворення в іншу юридичну особу (як вказує Відповідач) його колишні члени автоматично повинні стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу (кількості) її учасників.

Аналогічний висновок наведений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року в справі №907/29/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 906/550/22 від 8 листопада 2023 року.

Враховуючи, що учасниками Відповідача на момент його створення було лише декілька осіб (що не спростовано Відповідачем) з числа колишніх членів КСП, колегія суду вважає не доведеним довід скаржника щодо перетворення КСП "Ім. Шевченка" у Відповідача, з огляду на що доходить висновку, що таке перетворення не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени колективного сільськогосподарського підприємства не стали автоматично членами приватного підприємства.

Разом з тим, в призмі усього вищевказаного, в тому числі відсутності первинних документів передачіспірних 30-ти земельних ділянок (за розподільчими та передавальними актами), апеляційний господарський суд констатує недоведеність правонаступництва Відповідача за даними земельними ділянками від КСП. Збереження ж коду підприємства само по собі не доводить факту отрмиання Відповідачем від колишнього КСП цих земельних ділянок.

Підсумовуючи усе описане вище колегія суддів резюмує, що Відповідач є новоствореною юридичною особою.

Правонаступництво настає не лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, а з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника (передавального акту, наказу про визначення відповідного підприємства правонаступником).

В той же час, Відповідачем в підтвердження доводів того, що дійсно відбулася реорганізація КСП не долучено будь-яких первинних документів складених під час ніби-то реорганізації, а лише зазначено про те, що такі документи знаходяться в пайовій справі КСП.

Водночас, норми Законодавства України передбачають беззаперечний перехід прав і обов`язків до новоствореної особи лише в разі припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, в той же час навіть за умови юридичної реорганізації, таке правонаступництво настає з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт переходу прав та обов`язків до іншої особи (в тому числі й земельних ділянок).

З огляду на все вищевстановлене, суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідачем не доведено здійснення таких дій, що виключає можливість визначити Відповідача як правонаступника КСП «Ім. Шевченка» щодо земельних ділянок, реєстрацію котрих проведено Відповідачами. Доведення таких обставин має першочергове значення, адже Відповідач здійснив оформлення за собою речового права саме позиціонуючи себе як правонаступник особи, якій видано Державний акт, адже за відсутності таких обставин, така особа не могла б здійснювати реєстрацію за собою речового права саме як особа, до якої перейшли всі права в процедурі правонаступництва.

Також колегія враховує і те, що згідно Статуту Відповідача у першій редакції (2000 рік), визначено що Відповідача створюється в процесі реорганізації та що він є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Ім. Шевченка".

Поряд тим Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.33 постанови від 01 вересня 2020 року у справі №907/29/19 зазначила, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

При цьому, оцінючи доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для самостійного відходу від правових позицій ВС, що наведено вище в даній постанові та котрі за своєю суттю в розрізі наявних у справі доказів вказують на підставність позову Прокурора та на відсутність правових підстав для скасування оспорюваного рішення місцевого господарського суду.

Натомість згідно Установчим договором про створення та діяльність Відповідача, засновниками підприємства стали : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розмір внеску по 1058 грн, загалом на суму 7406 грн.

Водночас у справі немає протоколу загальних зборів СТОВ ім.Шевченка, в якому учасники КСП зафіксували, що СТОВ ім. Шевченка є правонаступником КСП "ім.Шевченка", а також відсутні відповідні акти та баланси, на підставі яких перейшли усі майнові права та обов`язки КСП до СТОВ у разі злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення підприємства до новоствореного підприємства.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів щодо обставин передачі Відповідачу спірних земельних ділянок, а також будь-яких відомостей про власні землі засновника та підстави їх набуття.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність доводів апелянта, що Відповідача не було створено внаслідок зміни організаційно-правової форми (перетворення) КСП, а тому суд приходить до висновку, що Відповідач є саме новоствореною юридичною особою, й головне - не є правонаступником КСП «Ім. Шевченка» за спірними земельними ділянками.

Резюмуючи вищеописане колегія апеляційного суду констатує, що за відсутності у Відповідача передавального акта (балансу), з якого, як зазначалося вище, можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, враховуючи відсутність як такого кількісного складу Відповідача (декілька осіб, без їх суб`єктної конкретизації - в порівнянні з кількісним складом КСП «Ім. Шевченка», які зазначені в Списку громадян-членів КСП (том 1, а.с. 120-131)), колегія суду вважає не доведеним той факт, що спірні земельні ділянки будь-коли переходили чи перебували у власності Відповідача саме як правонаступника КСП.

При цьому колегія суду звертає увагу, що землі колишнього КСП "ім.Шевченка" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Окрім того, колегія суду звертає увагу, що згідно з пунктом 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118, у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже (враховуючи недоведеність належними і допустимими доказами правонаступництва Відповідача прав та обов`язків КСП «Ім. Шевченка», в тому числі на спірні земельні ділянки) відповідно до наведених норм, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас апеляційний господарський суд враховує правову позицію ВС, згідно котрої помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва (дана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року в справі №907/29/19).

Разом з тим апеляційний господарський суд констатує і те, що Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 3 грудня 1999 року №1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених Указів, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема колективним сільськогосподарським підприємствам. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних Указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року в справі № 907/29/19.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10 липня 2018 року №2498-VIII, розділ Х Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вимоги пункту 21 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України стосуються як юридичних осіб, які станом на 1 січня 2019 року припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року №2498-VIII, розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вимоги пункту 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України стосуються як юридичних осіб, які станом на 1 січня 2019 року припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

Поміж тим, матеріали справи не містять доказів того, що загальними зборами членів КСП приймалися рішення стосовно цих земельних ділянок колективної власності відповідно до вимог статтей 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Земельнi дiлянки, які передали до земель запасу, паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано саме право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.

Враховуючи викладене вище, відсутні підстави вважати, що після розпаювання земель до Відповідача перейшло право власності на спірні земельні ділянки, які набуло КСП "Ім. Шевченка" за державним актом на право колективної власності на землю.

Крім того, що законодавство України, чинне на момент реєстрації Відповідачем за собою спірних земельних ділянок і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власностi на земельнi дiлянки, право колективної власностi на якi припинено.

Верховний Суд у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 906/987/21 вказав на те, що передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року в справі № 907/29/19.

В силу дії з частини 4 статті 7 "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", за яким всім членам колективних сільськогосподарських підприємств право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України та не може бути обмежене рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями. Обумовлене право на створення, зокрема, господарських товариств на основі колективних сільськогосподарських підприємств членами останніх, однак лише після вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями). Водночас вказаним Указом передбачено запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Відповідно до частини 2 статті 5 Земельного кодексу України (1990 року) суб`єктами права колективної власності на землю є, зокрема, колективні сільськогосподарські підприємства, однак, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, згідно з частиною 3 статтею 5 цього кодексу, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Отже землі, що віднесені до комунальної власності відповідно до пункту 21 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, а тому державні реєстратори неправомірно здійснили реєстрацію права власності спірних земельних ділянок за Відповідачем.

Між тим матеріали справи не містять доказів того, що загальними зборами членів КСП «Ім. Шевченка» у кількості осіб, яка була станом на момент існування КСП (зокрема 412 осіб), приймалися рішення стосовно цих земельних ділянок колективної власності відповідно до вимог статтей 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта, що реєстрація за Відповідачем приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена жодними нормами законодавства, так само як і реєстрація приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю.

Схожі висновки викладені й у постанові Верховного Суду по справі №906/283/22 від 2 липня 2024 року (справа про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (земельних часток (паїв))

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року в справі №911/3749/17, від 14 листопада 2018 року в справі №183/1617/16, від 21 листопада 2018 року в справі №444/1786/15).

Зважаючи на усе вищеописане в площинні того, що Відповідачем не доведено обставин правонаступництва відносно спірних земельних ділянок та як наслідок не набуто статусу власника земельних ділянок КСП «Ім. Шевченка», колегія суддів доходить висновку, що Відповідач не може набути те, що на підставі норм діючого Законодавства України в силу спеціального виду та призначення належить територіальній громаді в собі Позивача (з огляду саме на не доведення правонаступництва після КСП) на речовому праві, титулу власника.

З огляду на те, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, обставин правонаступництва на спірні земельні ділянки (котре, як встановлено вище і не існувало на момент прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні), то вказане, в свою чергу свідчить про порушення права саме територіальної громади в особі Позивача за захистом якого Прокурор в особі Позивача звернувся до суду. Дане ж, є підставою для задоволення позову.

Підсумовуючи усе вищеописане, суд апеляційної інстанції констатує, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного Законом інтересу, який здійснюється у визначеній Законом процесуальній формі.

В силу дії частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Належними сторонами в господарській справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач особа, якій належить право вимоги. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача покладається на позивача. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, які відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянки із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачем права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

Враховуючи викладені вище положення законодавства та обставини справи, колегія суду вважає обґрунтованою позовну вимогу про витребування з незаконного володіння Відповідача спірних земельних ділянок, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак суд залишає без змін оспорюване рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Відповідачем, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року по справі №906/583/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року по справі №906/583/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/583/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 2 червня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.