Рішення від 02.06.2025 по справі 908/857/25

номер провадження справи 6/50/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025 Справа № 908/857/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/857/25

за позовом:Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної військової адміністрації (25006, м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 38)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

01.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №927/08-07/25 (документ направлений до суду засобами поштового зв`язку) Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної військової адміністрації до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення суми 45872,48 грн, яка складається з: суми 43200,00 грн заборгованості, суми 2154,08 грн пені та 518,40 грн інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.04.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/857/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 04.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/857/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/50/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/857/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.(ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/857/25 від 04.04.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 04.04.2025 о 15 год. 17 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 04.05.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 02.06.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договорами поставки №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024. Позивач доводить, що зобов`язання за вказаними правочинами виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 43200,00 грн. Відповідач зобов`язання щодо поставки товару (бензин А-95) в загальній кількості 800 літрів за договорами поставки №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024 не виконав, суму попередньої оплати в розмірі 43200,00 грн позивачеві не повернув. У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 2154,08 грн за період прострочення з 06.01.2025 по 10.03.2025 та інфляційні втрати в розмірі 518,40 грн за період січень 2025 року.

У додаткових поясненнях (вх. №8068/08-08/25), які надійшли до суду 17.04.2025, позивач на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2025 зазначив, що з 06.01.2025 по 10.03.2025 позивач звертався зі скретч-картками до операторів АЗС ANP (адреса: м.Кропивницький, вул. Кропивницького, 2-а, вул. Героїв України, 31, вул. В. Пермська, 72) та мав намір отримати оплачений товар, але АЗС ANP, АЗС Авіас Плюс не здійснювали заправку автомобілів у зв`язку з відсутністю бензину, що підтверджується актом про встановлення факту припинення заправки транспортного засобу від 13.01.2025.

Цього ж дня надійшли додаткові пояснення щодо листування між сторонами (вх. №8081/08-08/25), де позивачем зазначено, що з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія №1 від 23.01.2025 №23-01.1-34/287/0.23 (простим листом). Відповідь на вказану претензію не отримано. Повторно на адресу відповідача була направлена претензія №2 від 26.02.2025 №23-01.1-34/715/0.2303 (рекомендованим листом). Зазначена претензія отримана відповідачем 04.03.2025, відповідь на претензію не надходила.

23.04.2025 та 24.04.2025 до суду від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи копій скретч-карток, отриманих від відповідача за договорами поставки №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Департаментом соціального захисту населення Кіровоградської обласної військової адміністрації (покупець, позивач у справі) укладено договір поставки №854 (надалі договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.5 договору встановлено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

Загальна сума договору: 21200 грн, у тому числі ПДВ 3533,33 грн (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п. 5.2.1 договору).

Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі зобов`язання сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передавати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 договору).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору.

Згідно з п. 10.2 договору цей договір діє до 31 грудня 2024 року.

18.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Департаментом соціального захисту населення Кіровоградської обласної військової адміністрації (покупець, позивач у справі) було укладено договір поставки №919, умови якого ідентичні умовам договору №854 від 19.11.2024.

Відповідно до п. 3.1 договору №919 від 18.12.2024 загальна сума договору: 22000,00 грн, у тому числі ПДВ 3666,67 грн. Строк дії договору - до 31 грудня 2024 року (п. 10.2 договору).

На виконання вказаних договорів позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальній сумі 43200,00 грн, в тому числі ПДВ 7200,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №362 від 20.11.2024 на суму 21200,00 грн та №412 від 18.12.2024 на суму 22000,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Постачальник передав покупцеві скретч-картки на 800 літрів бензину А-95, що підтверджується видатковими накладними №0008/0002268 від 19.11.2024 на суму 21200,00 грн та №0008/0002546 від 18.12.2024 на суму 22000,00 грн.

Через відсутність палива на АЗС ANP та АЗС Авіас Плюс Позивач не використав скретч-картки в кількості 40 штук №№303611593098, 303611593099, 3036115930960 303611593097, 303611593094, 303611593095, 303611593092, 303611593093, 303611593090, 303611593091, 303611593108, 303611593109, 303611593106, 303611593107, 303611593104, 303611593105, 303611593102, 303611593103, 303611593100, 303611593101, 303611910088, 303611910089, 303611910086, 303611910087, 303611910084, 303611910085, 303611910082, 303611910083, 303611910070, 303611910071, 303611910080, 303611910081, 303611910078, 303611910079, 303611910076, 303611910077, 303611910074, 303611910075, 303611910072, 303611910073, копії яких наявні в матеріалах справи.

27.02.2025 у зв`язку з неможливістю для позивача отримати паливо за скретч-картками, отриманими від відповідача, позивачем була направлена претензія №2 від 26.02.2025 вих. №23-01.1-34/715/0.2303 з вимогою повернути протягом трьох днів з моменту отримання вимоги кошти в розмірі 43200,00 грн на розрахунковий рахунок позивача. Вказана претензія отримана відповідачем 04.03.2025, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта».

Претензія залишена відповідачем без відповіді, оплачений позивачем товар йому не передано, грошові кошти не повернуті.

Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договорів поставки №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024, який оплачений позивачем, становить 43200,00 грн.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договорами поставки №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024.

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Учасники правочину в пункті 5.1 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на товар. Тобто Замовник здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.

Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 43200,00 грн.

Відповідач передав позивачу довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (бензину А-95), про що свідчать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівлянафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюютьсяготівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжнихзасобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальнена АЗС.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про не поставку відповідачем товару за договорами №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024, який оплачений позивачем, на суму 43200,00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договорами поставки №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов`язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.

Відповідач попередню оплату в загальній сумі 43200,00 грн за договорами №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024 у семиденний строк з дня отримання у претензії №2 позивачеві не повернув.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем попередньої оплати на користь відповідача в загальній сумі 43200,00 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину марки А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати в розмірі 43200,00 грн суду не надав.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 43200,00 грн внесеної відповідачеві попередньої оплати за договорами №854 від 19.11.2024 та №919 від 18.12.2024, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2154,08 грн за період прострочення з 06.01.2025 по 10.03.2025, інфляційні втрати у розмірі 518,401 грн за період прострочення січень 2025.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

У пунктах 7.1-7.2 договорів сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором. Види порушень та санкції за них установлені договором: за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов`язання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Аналіз статей 612, 625, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з`ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов`язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов`язання, невиконання стороною зобов`язання у встановлений строк.

Позивач нараховує відповідачеві пеню за порушення ним строку виконання грошового зобов`язань з 06.01.2025.

Як встановлено судом, позивач направив на адресу відповідача претензію №2(№ 23-01.1-34/715/0.2303 від 26.02.2025) з вимогою у триденний термін з моменту отримання даної претензії повернути кошти в сумі 43200,00 грн.

Зазначена претензія отримана відповідачем 04.03.2025, про що свідчить трекінг поштових відправлень АТ «Укрпошта» (2500600418327).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти позивачеві у семиденний строк з дня отримання претензії не пізніше 11.03.2025. Відтак, з 12.03.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати позивачеві.

Оскільки нарахування позивачем штрафних санкцій та інфляційних втрат здійснено починаючи з 06.01.2025 по 10.03.2025, а суд не наділений правом виходити за межі заявлених позовних вимог, зазначені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивачем не надано суду доказів відправлення відповідачеві та отримання ним претензії №1 від 23.01.2025 вих. №23-01.1-34/284/0.23, відтак належними та допустимими доказами не підтверджено іншого граничного строку виконання відповідачем грошових зобов`язань, ніж 11.03.2025.

Таким чином позов задовольняється судом частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної військової адміністрації (25006, м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 38, ідентифікаційний код юридичної особи 03197612) заборгованість у розмірі 43200,00 грн (сорок три тисячі двісті гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 2851,59 грн (дві тисячі вісімсот п`ятдесят одну гривню 59 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 02.06.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько