Рішення від 27.05.2025 по справі 914/1140/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2025 Справа № 914/1140/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662», місто Львів

до відповідача Фізичної особи підприємця Лужного Назара Михайловича, місто Пустомити, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення у сумі 44 727,60 грн.

За участі представників сторін:

від позивача: Мудрак Р.Б. адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1364977 від 29.04.2025);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» до Фізичної особи підприємця Лужного Назара Михайловича про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №12/01-21 від 12.01.2021 у сумі 44 727,60 грн, з яких 22 600,00 грн основного боргу, 2 109,14 грн заборгованих послуг пов`язаних з орендою, 14 936,84 грн пені, 3 731,19 грн інфляційних витрат та 1 350,43 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.04.2025.

Ухвала суду від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначення розгляду справи по суті на 30.04.2025 на 09:30 год надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Грушевського, будинок 73, квартира 1.

Протокольною ухвалою від 30.04.2025 суд відклав судове засідання на 27.04.2025 на 09:30 год, відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Участь у судовому засіданні представників сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою.

Ухвалою від 01.05.2025 суд постановив виправити описку допущену в ухвалі Господарського суду Львівської області від 30.04.2025. В ухвалі Господарського суду Львівської області від 30.04.2025 дату та час на яку призначено судове засідання, слід читати 27.05.2025 на 10:00 год.

Ухвала-повідомлення суду від 30.04.2025 про відкладення судового засідання, а також ухвала суду від 01.05.2025 про виправлення описки надсилались відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Грушевського, будинок 73, квартира 1.

На адресу суду повернувся поштовий конверт (штрихкодовий ідентифікатор 0601141909847) з рекомендованим відправленням відповідачу ухвал суду від 30.04.2025 та від 01.05.2025 за адресою: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Грушевського, будинок 73, квартира 1, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є за закінченням терміну зберігання.

З метою належного повідомлення відповідача (Фізичної особи підприємця Лужного Назара Михайловича) про розгляд справи №914/1140/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» до Фізичної особи підприємця Лужного Назара Михайловича про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №12/01-21 від 12.01.2021 у сумі 44 727,60 грн, з яких 22 600,00 грн основного боргу, 2 109,14 грн заборгованих послуг пов`язаних з орендою, 14 936,84 грн пені, 3 731,19 грн інфляційних витрат та 1 350,43 грн 3% річних, на офіційному веб-порталі судової влади України 01.05.2025 розміщено оголошення.

Представник позивача в судове засідання 27.05.2025 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 27.05.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на час проведення судового засідання від відповідача до суду не надходили.

Слід зазначити, що протокольною ухвалою суду від 30.04.2025 явка представників сторін в судове засідання 27.05.2025 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін у засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 27.05.2025 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.01.2021 між сторонами було укладено договір №12/01-21 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 32,60 м2, що належить позивачу на праві власності і знаходиться на першому поверсі будівлі, позначеній літерою К-1 за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 280.

За умовами вказаного договору відповідач зобов`язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені цим договором, платежі (п.4.1.3. договору). Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, з квітня 2021 року орендну плату та оплату послуг пов`язаних з орендою сплачував несвоєчасно, у зв`язку з чим станом на момент подання позовної заяви заборгованість складає 22 600,00 грн основного боргу та 2 109,14 грн послуг пов`язаних з орендою.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 14 936,84 грн, інфляційні втрати в сумі 3 731,19 грн та три проценти річних в сумі 1 350,43 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 44 727,60 грн заборгованості, з яких 22 600,00 грн основного боргу, 2 109,14 грн послуг пов`язаних з орендою, 14 936,84 грн пені, 3 731,19 грн інфляційних витрат та 1 350,43 грн 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

12 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Лужним Назаром Михайловичем (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір №12/01-21 оренди нежитлового приміщення (надалі договір).

Відповідно до п.п.1.1.-1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 32,60 м2, що належить позивачу на праві власності і знаходиться у будівлі К-1 за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 280 (надалі - приміщення).

Згідно з п. 2.1. договору предмет оренди як на момент передачі в оренду, так і на момент повернення після припинення цього договору, повинен відповідати всім нормативним вимогам щодо технічного, протипожежного, санітарно-гігієнічного стану, бути звільненим від чужого майна, чистим і охайно прибраним. Цей обов`язок покладається на сторону, що передає предмет оренди за актом прийому-передачі і не відшкодовується. Крім цього, орендар, при поверненні предмету оренди після припинення цього договору, зобов`язаний передати його в стані не гіршому, ніж одержав.

Відповідно до п. 2.2. договору орендар вступає у строкове платне користування предметом оренди з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Акт прийому-передачі повинен містити вказівку на якість предмету оренди, можливість його використання на умовах цього договору, містити відомості про реальну можливість орендаря вступу у володіння та користування, а також вказівку на дотримання орендодавцем п. 2.1 цього договору. При відсутності зазначених відомостей і наявності підписів представників обох сторін за цим договором, вважається, що предмет оренди прийнято у фактичне володіння і користування за всіма пунктами умов цього договору.

Згідно з п.2.3. та п.2.4. договору орендар повертає предмет оренди орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Предмет оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше дня припинення цього договору. Акт прийому-передачі повинен містити вказівку на якість предмету оренди, що повертається, містити відомості про реальну можливість орендодавця вступу у володіння та користування своєю власністю, а також вказівку на дотримання орендарем п. 2.1 цього договору. При відсутності зазначених відомостей і наявності підписів представників обох сторін за цим договором, вважається, що предмет оренди повернуто за всіма пунктами умов цього договору. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає предмет оренди іншій стороні цього договору. Не дотримання стороною вимог цього пункту розцінюються як ухилення від підписання акта прийому-передачі, що, в свою чергу, вважається простроченням виконання зобов`язання.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору сторони погодили, що розмір щомісячної орендної плати за володіння та користування предметом оренди становить 3 200,00 грн з ПДВ - 533,33 грн за місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку в українських гривнях. Сума орендної плати передбачена п. 3.1 цього договору сплачується в повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, а якщо цей день вихідний - першого робочого дня після цієї дати.

Відповідно до п. 3.4. договору вартість комунальних та експлуатаційних послуг (електроенергії, водопостачання, каналізації, опалення, охорони, експлуатації інженерних мереж, використання стоянки транспорту, при будинкової території тощо) не включена в орендну плату та сплачується орендарем окремо згідно погоджених орендодавцем з комунальними службами та орендарем термінів, на підставі відповідних рахунків орендодавця у відповідності з фактичними витратами орендаря на підставі показників лічильників та відповідних розрахунків, узгоджених сторонами.

Згідно з п. 3.5. договору орендар, у рахунок належних з нього за цим договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, до дня підписання акта приймання-передачі предмету оренди перераховує орендодавцю завдаток у розмірі 3 200,00 грн, який зараховується орендарю в оплату останнього місяця оренди.

Відповідно до п. 4.1.3. договору орендар зобов`язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені цим договором, платежі.

Згідно з п. 4.3.1. договору орендодавець зобов`язувався передати орендарю в тимчасове володіння і користування предмет оренди згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що за порушення встановленого розділом 3 цього договору порядку оплати орендної плати та/або інших платежів, орендарю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, існуючої в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.5. договору у випадку виникнення заборгованості орендаря встановлюється наступна черговість зарахування одержаних на погашення заборгованості платежів, незалежно від вчиненого напису про призначення платежу у платіжному дорученні: в першу чергу - на погашення заборгованості по нарахованим штрафним санкціям, в другу чергу - на погашення основного боргу.

Згідно з п. 6.1. договору сторони погодили, що термін оренди до 31.12.2021 року.

01.02.2021 року між сторонами підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі приміщення в оренду по договору оренди №12/01-21 від 12.01.2021, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху будівлі К-1: площею 32,0 м2, що належить орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою місто Львів, вулиця Городоцька, 280. У вказаному акті, зокрема, зазначено, що сторони підтверджують, що на момент передачі приміщення, що передані в оренду, придатні до використання. Претензій сторони один до одного не мають.

Позивач стверджує, що первинно сторони визначили строк оренди до 31.12.2021, проте, по завершенні цього строку орендар (відповідач) приміщення не повернув, а продовжив користуватись ним. Орендодавець (позивач) не заперечував проти цього, відтак, договір №12/01-21 від 12.01.2021 було поновлено двічі на той же річний строк, а орендар (відповідач) підтверджував свої зобов`язання зі сплати орендної плати та пов`язаних із нею витрат, підписуючи відповідні акти про прийняття наданих послуг, та сплачував орендну плату по вересень 2022 року.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022 грудень 2024 підписаний між ТзОВ «Львівське автотранспортне підприємство 24662» і ФОП Лужним Назаром Михайловичем, згідно якого станом на 31.12.2024 заборгованість на користь ТзОВ «Львівське автотранспортне підприємство 24662» становить 60 739,49 грн. У вказаному акті звірки відображено заборгованість по декількох договорах оренди укладених з відповідачем.

Відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати та інших, передбачених цим договором, платежів (п.4.1.3. договору), внаслідок чого за договором виникла заборгованість у сумі 24 709,14 грн, а саме: 22 600,00 грн основного боргу зі сплати оренди та 2 109,14 грн послуг пов`язаних з орендою.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг, а саме з оренди приміщення за період з серпня 2022 по квітень 2023 включно, та витрат пов`язаних з орендою за період з квітня 2021 по квітень 2023 включно. Акти підписані та скріплені печатками сторін у справі.

На підтвердження часткових оплат, проведених відповідачем, позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних інструкцій.

Відповідач взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати зазначеної в п. 3.1.-3.3. та інших витрат зазначених в п. 3.4. договору у встановлений строк не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка складає 24 709,14 грн, а саме: 22 600,00 грн основного боргу зі сплати оренди та 2 109,14 грн заборгованих послуг пов`язаних з орендою.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 14 936,84 грн, інфляційні втрати в сумі 3 731,19 грн та три проценти річних в сумі 1 350,43 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 44 727,60 грн заборгованості, з яких 22 600,00 грн основного боргу, 2 109,14 грн заборгованих послуг пов`язаних з орендою, 14 936,84 грн пені, 3 731,19 грн інфляційних витрат та 1 350,43 грн 3% річних.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №12/01-21 оренди нежитлового приміщення від 12.01.2021.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Факт передачі в оренду відповідачу нежитлового приміщення загальною площею 32,0 м2, що знаходиться на першому поверсі будівлі К-1: площею 32,0 м2, що належить орендодавцю на праві власності за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 280, підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі в оренду по договору оренди №12/01-21 від 12.01.2021, підписаного та скріпленого печатками сторін 01.02.2021.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.

У відповідності до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2., п. 3.4. договору сума орендної плати передбачена п. 3.1 цього договору сплачується в повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, а якщо цей день вихідний - першого робочого дня після цієї дати. Вартість комунальних та експлуатаційних послуг (електроенергії, водопостачання, каналізації, опалення, охорони, експлуатації інженерних мереж, використання стоянки транспорту, при будинкової території тощо) не включена в орендну плату та сплачується орендарем окремо згідно погоджених орендодавцем з комунальними службами та орендарем термінів, на підставі відповідних рахунків орендодавця у відповідності з фактичними витратами орендаря на підставі показників лічильників та відповідних розрахунків, узгоджених сторонами.

Згідно з п. 4.1.3. договору орендар зобов`язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені цим договором, платежі.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати зазначеної в п. 3.2., а також комунальних та експлуатаційних витрат зазначених в п. 3.4. договору у встановлений строк не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 24 709,14 грн, а саме: 22 600,00 грн основного боргу зі сплати оренди та 2 109,14 грн заборгованості за надані послуги пов`язані з орендою.

Отже як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг зі сплати орендної плати зазначеної в п. 3.2. договору та інших витрат зазначених в п. 3.4. договору №12/01-21 оренди нежитлового приміщення від 12.01.2021 на загальну суму 24 709,14 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 24 709,14 грн, з яких 22 600,00 грн основного боргу зі сплати оренди та 2 109,14 грн заборгованості за надані послуги пов`язані з орендою, не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 24 709,14 грн, з яких 22 600,00 грн основного боргу зі сплати оренди та 2 109,14 грн заборгованості за надані послуги пов`язані з орендою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.2. договору сторони погодили, що за порушення встановленого розділом 3 цього договору порядку оплати орендної плати та/або інших платежів, орендарю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, існуючої в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 14 936,84 грн, три проценти річних на загальну суму 1 350,43 грн, інфляційні втрати на загальну суму 3 731,19 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач пеню в сумі 14 936,84 грн, три проценти річних в сумі 1 350,43 грн та інфляційні втрати в сумі 3 731,19 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (кредитовий переказ коштів) від 13.01.2025.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 3 028,00 грн судового збору.

Водночас позовна заява ТзОВ «Львівське автотранспортне підприємство 24662» подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 09.04.2025 (документ сформований в системі 09.04.2025).

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8), переплата становить 605,60 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у даній справі позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь ТзОВ «Львівське автотранспортне підприємство 24662» у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 18, 73, 74, 76-79, 129, частиною 9 статті 165, статтями 129, 236, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця Лужного Назара Михайловича ( АДРЕСА_1 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 280; ідентифікаційний код юридичної особи 03117719) 22 600,00 грн основного боргу зі сплати оренди, 2 109,14 грн заборгованості за надані послуги пов`язані з орендою, 14 936,84 грн пені, 3 731,19 грн інфляційних витрат, 1 350,43 грн 3% річних та 13 205,87 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 02.06.2025

СуддяСухович Ю.О.