Рішення

від 26.05.2025 по справі 922/1012/25

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1012/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України, м. Харків 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Північно-східний офіс Держаудитслужби, м. Харків до Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України", м. Харків про стягнення 211299,18 грн. за участю представників:

позивача - Жовновач А.М.

3-ї особи - не з`явився

відповідача - Жукова В.М.

ВСТАНОВИВ:

Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" (відповідач) про стягнення недоплаченої вартості спожитих комунальних послуг (електроенергії, природного газу, послуг водопостачання та водовідведення) за період з 01.01.2020 по 30.09.2023 на загальну суму 211299,18 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений по справі судовий збір 2535,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Третя особа 10.04.2025 за вх.№ 8994 надала письмові пояснення, згідно яких просила суд розгляд справи здійснювати без участі представника третьої особи. Також, у наданих письмових поясненнях третя особа вказує, що ґрунтовні пояснення у справі третя особа надати не може, оскільки позивач обґрунтовує обставини справи та позовні вимоги, посилаючись на зміст довідки збору інформації, складеної Північно-східним офісом Держаудитслужби, яка є додатком до звіту, який не опубліковано.

Відповідач 18.04.2025 за вх.№ 9626 надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачем не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог, та не підтверджено зазначені ним обставини відповідними доказами, передбаченими статтями 73-79 ГПК України, зокрема не надано достовірного розрахунку нарахувань стягнення недоплаченої вартості спожитих комунальних послуг за період з 01.01.2020 по 30.09.2023 у сумі 211299,18 грн., що робить не доведеною суму позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2025 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2025 просив суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно позову позивач вказує, що Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України є власником нерухомого майна, а саме адміністративно-лабораторного корпусу №1 літ. А-4 у м. Харкові по вул. Переяславська, 23. З 04.01.2024 по 05.02.2024 головними державними аудиторами відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Північно-східного офісу Держаудитслужби відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал 2023 року було проведено збір інформації в рамках державного аудиту виконання бюджетних програм Національною академією наук України за період з 01.01.2020 по 30.09.2023 відносно Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України та Державного підприємства Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України. За результатами збору інформації в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України була складена довідка Північно-східного офісу Держаудитслужби від 12.02.2024 №202003-10/4-у. У період, який підлягав перевірці, між Державним підприємством «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України» (далі користувач) та Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (далі - балансоутримувач) діяв договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу від 20 березня 2012 року. Крім того, у період, який підлягав перевірці, між Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (далі - балансоутримувач) та Державним підприємством «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України» (далі - користувач) діяв договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу від 18 вересня 2017 року. Також, у період, який підлягав перевірці, між Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (далі - балансоутримувач) та ДП «МНЦ КіК НАН, АМН та МОЗ України» (далі - користувач), діяв договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу від 04 січня 2021 року. За наслідками заходів державного фінансового контролю та виявленого порушення, Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини НАН України було складено: рахунок на оплату №000000000004 від 20.02.2024 на суму 52029,74 грн. за додаткове відшкодування комунальних послуг за 2020р.; рахунок на оплату №000000000005 від 20.02.2024 на суму 64364,25 грн. за додаткове відшкодування комунальних послуг за 2021р.; рахунок на оплату №000000000006 від 20.02.2024 на суму 53026,82 грн. за додаткове відшкодування комунальних послуг за 2022р.; рахунок на оплату №000000000004 від 20.02.2024 на суму 52029,74 грн. за додаткове відшкодування комунальних послуг за 9 місяців 2023р. Вказані вище рахунки на оплату були направлені на адресу ДП Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України 20.02.2024, вих.№206/34. Станом на день подання позову вартість комунальних послуг (електроенергії, природного газу, послуг водопостачання та водовідведення) на загальну суму 211299,18 грн. з боку МНЦ не відшкодована.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як вбачається з матеріалів справи у спірний період, між сторонами діяли наступні договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу:

- договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу від 20 березня 2012 року;

- договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу від 18 вересня 2017 року;

- договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу від 04 січня 2021 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач самостійно здійснював розрахунки комунальних платежів відповідно до умов договорів та щомісячних актів надання послуг, які складені та підписані представниками обох сторін. Станом на дату подачі позовної заяви відповідач ДП «МНЦ КІК НАН, АМН та МОЗ України» заборгованості за відшкодування вартості комунальних послуг за період з 01.01.2020 по 30.09.2023 не має. Відповідач відшкодовував позивачу комунальні послуги пропорційно займані площі. Відповідно договору б/н від 20.03.2012 року на площу, яка обліковується на балансі відповідача за період 2020р. по 19.05.2021р. відшкодовувались комунальні послуги на загальну площу 203,3 кв.м., з 20.05.2021 року згідно додаткової угоди №1 від 20.05.2021 до Договору б/н від 20.03.2012 року на загальну площу 82,9 кв.м. (в додатку №19 довідки збору інформації в Інституті за 2021 рік зазначена площа 203,3 кв.м., що є недостовірною інформацією). Згідно договору б/н від 18.09.2017 року за 2020 рік загальною площею 99,7 кв.м., (в додатку №19 довідки збору інформації в Інституті за 2020 рік зазначена загальна площа 270 кв.м., що є недостовірною інформацією). З 2021-2023 роки за договором б/н від 04.01.2021 року відшкодування нараховувались на загальну площа 270 кв.м. З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку вбачається, що у даному розрахунку за період 2020 року невірно вказано площу приміщень, а саме в розрахунку вартості комунальних послуг вказано площу користування 30 кв.м., 203,3 кв.м. та 240 кв.м., замість договірної площі 203,3 кв.м. та 99.7 кв.м. За період 2021 року невірно вказано площу приміщень, в розрахунку вартості комунальних послуг вказано площу користування 40 кв.м., 203,3 кв.м. та 230 кв.м., замість договірної площі 203,3 кв.м. та 270 кв.м., а з 20.05.2021р. 82,9 кв.м. та 270 кв.м. За період 2022 невірно вказано площу приміщень, а саме відповідно розрахунок вартості комунальних послуг вказано площу користування 40 кв.м., 82,9 кв.м. та 230 кв.м., замість договірної площі 82,9 кв.м. та 270 кв.м. За період 9 місяців 2023р. невірно вказано площу приміщень, а саме відповідно розрахунок вартості комунальних послуг вказано площу користування 40 кв.м., 82,9 кв.м. та 240 кв.м., замість договірної площі 82,9 кв.м. та 270 кв.м. В розрахунку вартості не наведені розрахунки кількості спожитих комунальних послуг (кВт/год спожитої електричної енергії, м3 спожитої води, тощо), наведено виключно площу приміщень, але з наданого розрахунку неможливо встановити яким чином здійснювався даний розрахунок, оскільки розрахунок повинен здійснюватися пропорційно до займаної площі приміщень користувачем та кількістю спожитих послуг. Також, 40 кв.м. площі, які знаходяться в користуванні ДП «МНЦ КІК НАН, АМН та МОЗ України», включено до площі приміщень, які передані за договором б/н від 04.01.2021р.

22.02.2024 поштовою кореспонденцією від позивача до ДП «МНЦ КІК НАН, АМН та МОЗ України» надійшов лист про прийняття документів, а саме: рахунку на оплату № 000000000004 від 20.02.2024р. щодо сплати електроенергії, водопостачання, водовідведення та відшкодування за природний газ за 2020р. на суму 52 029,74 грн. за договором б/н від 20.03.2012р., рахунку на оплату № 000000000005 від 20.02.2024р. щодо сплати електроенергії, водопостачання, водовідведення та відшкодування за природний газ за 2021р. на суму 64364,25 грн. за договором б/н від 20.03.2012р., рахунку на оплату № 000000000006 від 20.02.2024р. щодо сплати електроенергії, водопостачання, водовідведення за 2022р. на суму 53026,83 грн. за договором б/н від 20.03.2012р., рахунку на оплату № 000000000007 від 20.02.2024р. щодо сплати електроенергії, водовідведення за 9 місяців 2023р. на суму 41878,37 грн. за договором б/н від 20.03.2012р. Вищевказані рахунки не були прийняті відповідачем до сплати, 27.02.2024р. представник ДП «МНЦ КІК НАН, АМН та МОЗ України» особисто передав до Інституту проблем кріобіології і кріомедицини лист (вх. № 34/01-10 від 27.02.2024р.) щодо роз`яснення методики розрахунків відшкодування комунальних послуг та надання відповідних документів на підставі яких були виставлені вищевказані рахунки до договору б/н від 20.03.2012р. Для звірки даних витрат відповідач просив Інститут проблем кріобіології і кріомедицини надати копії рахунків, актів виконаних робіт комунальних підприємств за спожитий природний газ, електропостачання, водопостачання та водовідведення, на підставі яких були зроблені розрахунки за даний період, які на адресу відповідача позивачем не були надані.

Відповідно до абзацу 2 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-ХІІ), державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті (стаття 3 Закону № 2939-ХІІ).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. № 1017 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2018 р. № 743) (далі Порядок № 1017) державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм (далі - аудит) - вид державного фінансового аудиту, спрямований на проведення аналізу і перевірки законності та ефективності управління і використання коштів державного та місцевих бюджетів під час виконання бюджетних програм, досягнення економії бюджетних коштів та їх цільового використання, досягнення результативних показників бюджетних програм, правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності фінансової та бюджетної звітності, функціонування системи внутрішнього контролю та стану внутрішнього аудиту.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1017, аудит проводиться згідно із затвердженим у встановленому порядку планом проведення заходів державного фінансового контролю, що розміщується на офіційному веб-сайті Держаудитслужби.

Відповідно до пункту 1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2023, Держаудитслужбою було заплановано проведення державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм Національною академією наук України за період з 01 січня 2020 р. по 30 вересня 2023 р.

Положення пункту 6 Порядку № 1017 передбачає, що під час проведення аудиту з метою дослідження гіпотез аудиту та отримання аудиторських доказів може здійснюватися збір інформації (отримання від учасника аудиту необхідних документів, інформації) такими способами: за письмовим запитом органу Держаудитслужби; державними аудиторами за місцезнаходженням учасника аудиту.

Листом Держаудитслужби від 13.12.2023 № 000300-18/14462-2023 Північносхідному офісу Держаудитслужби було надано доручення провести збір інформації та дослідити питання дотримання вимог чинного законодавства під час використання коштів, виділених установам для проведення наукових досліджень.

На виконання вищезазначеного доручення, відділом контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Північно-східного офісу Держаудитслужби проведено збір інформації в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України, та листом від 16.02.2024 № 202003-12/911-2024 матеріали проведеного збору направлено до Державної аудиторської служби України.

Отже, довідка збору інформації за своєю суттю є службовим документом, який фіксує факт збору інформації відповідною службовою особою, містить відомості про певні обставини, встановлені під час збору інформації, і сама по собі ця довідка не створює для учасника аудиту ніяких прав чи обов`язків.

Натомість такі права чи обов`язки, у розрізі спірних правовідносин, може створювати лише звіт за наслідками проведеного аудиту, в якому зазначаються пропозиції та рекомендації обов`язкові до розгляду об`єктом аудиту.

Оскільки сама по собі довідка збору інформації не породжує жодних правових наслідків для учасника аудиту, то така довідка не може зачіпати й будь-яких інтересів учасника аудиту, у зв`язку з чим ця довідка не носить ознак рішення (нормативно-правового акту або правового акту індивідуальної дії) та не зачіпає законні інтереси учасника аудиту.

При цьому суд зазначає, що відповідний аудиторський звіт про результати державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм Національною академією наук України за період з 01 січня 2020 р. по 30 вересня 2023 р. в матеріалах справи відсутній.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що довідка Північно-східного офісу Держаудитслужби від 12.02.2024 №202003-10/4-у, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог у справі, не може підтверджувати позовні вимоги позивача у справі.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на системний аналіз положень діючого законодавства, обставини справи, та те, що довідка Північно-східного офісу Держаудитслужби від 12.02.2024 №202003-10/4-у разом з іншими доказами, які були надані позивачем до суду, не підтверджують позовні вимоги позивача у справі, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України (61016, м. Харків, вул. Переяславська, 23, код ЄДРПОУ 03534630).

Відповідач: Державне підприємство "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" (61016, м. Харків, вул. Переяславська, 23, код ЄДРПОУ 25183192).

Третя особа: Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, код ЄДРПОУ 40478572).

Повне рішення складено "02" червня 2025 р.

СуддяА.М. Буракова

Справа № 922/1012/25