Ухвала від 02.06.2025 по справі 923/268/21

УХВАЛА

02 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 923/268/21(916/4516/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Щасливе дитинство"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025

у справі №923/268/21(916/4516/24)

за позовом Приватного підприємства "Щасливе дитинство" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ляшко О.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА"

про стягнення 202 000,00 грн, -

в межах справи №923/268/21

за заявою Приватного підприємства "Херсонські Дітки"

до Приватного підприємства "Щасливе дитинство"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Щасливе дитинство" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ляшко О.В. звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" про стягнення 202 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач нібито заволодів майном, що належало позивачу, створивши перешкоди для його вивезення з орендованого приміщення, а тому, на думку позивача, оскільки майно було знищено внаслідок обстрілу, то відповідач, в розумінні положень ст. 1212 та 1213 ЦК України, має компенсувати позивачу його вартість, яку останній оцінює в суму 8 777 122,54 грн. Водночас, у даній справі позивачем заявлено вимоги частково в сумі 202 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 позов Приватного підприємства "Щасливе дитинство" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ляшко О.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" про стягнення 202 000,00 грн задоволено; стягнуто з ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" на користь ПП "Щасливе дитинство" 202 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 424,00 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 у справі №923/268/21(916/4516/24) скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ПП "Щасливе дитинство".

До Верховного Суду від ПП "Щасливе дитинство" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №923/268/21(916/4516/24), а рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 по справі №923/268/21(916/4516/24) залишити в силі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №923/268/21(916/4516/24) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Картере В.І., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Позов у справі №923/268/21(916/4516/24) був поданий у 2024 році.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 3028, 00 грн.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ПП "Щасливе дитинство" є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, якою скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 у справі №923/268/21(916/4516/24), яким розглядався позов про стягнення 202 000,00 грн, що є менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (302 800,00 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

ПП "Щасливе дитинство" у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Скаржник вважає, що вказана справа має виняткове значення для позивача, оскільки ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25 жовтня 2021 року у справі №923/268/21 визнано вимоги кредиторів в загальній сумі 27 459 445,38 грн. Постановою Господарського суду Одеської області від 07.11.2023 у справі №923/268/21, ПП "Щасливе дитинство" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПП "Щасливе дитинство" призначено арбітражного керуючого Ляшко Олександра Віталійовича. Зазначеною постановою встановлено, що загальна вартість виявленого майна ПП "Щасливе дитинство" складає 12 384,00 грн. В ліквідаційній процедурі додаткового майна ПП "Щасливе дитинство" виявлено не було, що підтверджується переліком ліквідаційної маси банкрута. Отже, єдиною можливістю задовольнити вимоги кредиторів у справі про банкрутство ПП "Щасливе дитинство" є стягнення з ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» вартості майна, яким останнє незаконно заволоділо. Вартість майна, яку ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» зобов`язане відшкодувати ПП "Щасливе дитинство", визначена у позові в сумі 8 777 122, 54 грн, проте у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору для подання позову про стягнення всієї суми, яка підлягає відшкодування, позивачем подано позов з вимогами (ціною позову) в розмірі 202 000,00 грн. Таким чином, ця справа має виняткове значення для ПП "Щасливе дитинство", оскільки задоволення позову у ній дозволить звернутись з позовом про стягнення решти суми, яка підлягає відшкодуванню, і задовольнити принаймні частину вимог кредиторів.

Суд зауважує, що використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Щодо "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили, що ця справа має виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї з сторін є звичайним передбачуваним процесом.

Так, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які надають повноваження Верховному Суду переглянути як «суду права» цю категорію справ.

Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, стягнення коштів, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.

Отже, Верховний Суд констатує, що доступ до правосуддя у скаржника відбувся та справу розглянуто двома попередніми судовими інстанціями.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судового рішення, ухваленого апеляційним господарським судом, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення судів попередніх інстанцій тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є дже-релом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених п.п. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку вказаної справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Щасливе дитинство" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №923/268/21(916/4516/24), оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Щасливе дитинство", яка подана на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №923/268/21(916/4516/24).

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік