Постанова від 21.05.2025 по справі 922/1675/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1675/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД"

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 (в частині визнання розміру грошових вимог кредитора ОСОБА_1 в сумі 657 594,44 грн) (суддя - Кононова О.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025

(Колегія суддів: Тихий П.В. - головуючий, Плахов О.В., Терещенко О.І.)

у справі № 922/1675/24

за заявою Приватного підприємства "Ай Ківі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне товариство "Ай Ківі" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД".

2. Ухвалою суду від 17.06.2024 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД".

3. 18.07.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№ 18181 від 18.07.2024) з грошовими вимогами до боржника по справі № 922/1675/24 в загальній сумі 651 538,44 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Оскаржується ухвала Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 (в частині визнання розміру грошових вимог кредитора ОСОБА_1 в сумі 657 594,44 грн).

5. Також оскаржується постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025, якою ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 (в частині визнання розміру грошових вимог кредитора ОСОБА_1 в сумі 657 594,44 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №922/1675/24 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні грошових вимог кредитора.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

7.1. Судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- статей 530, 692, 693 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 04.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19;

- статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, викладених в постановах від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

7.2. У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 686/18697/14, від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18, зазначено, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

7.3. Скаржник також вказує, що судами не повністю встановлені обставини, що мають значення для справи, які суди повинні були встановити для прийняття обґрунтованого законного рішення.

Відзиви

8. Відсутні.

Інші заяви та клопотання

9. Від арбітражного керуючого надійшли додаткові пояснення у справі у яких заявлено прохання задовольнити касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Між ТОВ "Ретто ЛТД" (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) було укладено попередній договір від 11.02.2022, відповідно до якого Сторони зобов`язуються в порядку та на умовах, передбачених цим попереднім договором, укласти Основний договір - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , у житловому будинку, який Боржник зобов`язався реконструювати та забезпечити введення в експлуатацію у 3 кварталі 2022 року (п. 2.7.).

Пунктом 1.1.3. Договору Сторони визначили, що вартість квартири за основним договором (сума договору) буде складати 314 437,00 грн., що на дату укладення договору становить суму еквівалентну 11 280,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення договору 28,8756 грн. за один долар США.

Відповідно п. 1.1.4. Договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків, відповідно якого Сторона 2 зобов`язується сплатити Стороні 1 забезпечувальний платіж в підтвердження взятого на себе зобов`язання укласти Основний договір, передбачений цим Договором.

Сторони узгодили, що передбачений цим Договором забезпечувальний платіж, сплачений Стороною 2 у порядку та строки, встановлені Цим Договором до укладення Основного договору, вважатиметься платежем, сплаченим Стороною 2 за придбання у власність Квартири, передбаченої Основним договором, укладеним на підставі цього Договору.

В пункті 1.1.4.1. Договору сторони узгодили наступний порядок перерахування забезпечувального платежу:

- до 17:00 години 16.02.2022 Сторона 2 перераховує на поточний рахунок ТОВ "Ретто ЛТД" суму забезпечувального платежу у розмірі 220 106, 00 грн., що на дату укладення цього Договору становить суму еквівалентну 7 896,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку на дату укладення цього договору 28,8756 грн. за один долар США з формулюванням призначення платежу: "Сплата за квартиру АДРЕСА_1, згідно попереднього договору 11.02.2022 реєстр № 599, ПДВ не передбачений".

Пунктом. 1.1.4.2. Договору сторони передбачили порядок сплати забезпечувального платежу у разі зміни офіційного курсу долару США по відношенню до національної валюти України гривні.

Зазначений Попередній договір від 11.02.2022 посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я.В.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного попереднього договору 11.02.2022 ОСОБА_1 згідно квитанції № ПН3025813 перераховано 220 106,00 грн. із зазначенням призначення платежу "Сплата за квартиру АДРЕСА_2 , згідно попереднього договору від 11.02.2024 реєстр № 60 без ПДВ".

Окрім цього, 11.02.2022 між ТОВ "Ретто ЛТД" (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) був укладений попередній договір, відповідно до якого Сторони зобов`язуються в порядку та на умовах, передбачених цим попереднім договором укласти Основний договір - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , у житловому будинку, який Боржник зобов`язався реконструювати та забезпечити введення в експлуатацію у 3 кварталі 2022 року (п. 2.7.).

Пунктом 1.1.3. Договору Сторони визначили, що вартість квартири за основним договором (сума договору) буде складати 314 437,00 грн., що на дату укладення договору становить суму еквівалентну 11 280,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення договору 28,8756 грн. за один долар США.

Відповідно п. 1.1.4. Договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків, відповідно якого Сторона 2 зобов`язується сплатити Стороні 1 забезпечувальний платіж в підтвердження взятого на себе зобов`язання укласти Основний договір , передбачений цим Договором.

Сторони узгодили, що передбачений цим Договором забезпечувальний платіж, сплачений Стороною 2 у порядку та строки, встановлені Цим Договором до укладення Основного договору, вважатиметься платежем, сплаченим Стороною 2 за придбання у власність Квартири, передбаченої Основним договором, укладеним на підставі цього Договору.

В пункті 1.1.4.1. Договору сторони узгодили наступний порядок перерахування забезпечувального платежу:

- до 17:00 години 16.02.2022 Сторона 2 перераховує на поточний рахунок ТОВ "Ретто ЛТД" суму забезпечувального платежу у розмірі 220 106, 00 грн., що на дату укладення цього Договору становить суму еквівалентну 7 896,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку на дату укладення цього договору 28,8756 грн. за один долар США з формулюванням призначення платежу: "Сплата за квартиру АДРЕСА_1, згідно попереднього договору 11.02.2022 реєстр № 61, ПДВ не передбачений".

Пунктом. 1.1.4.2. Договору сторони передбачили порядок сплати забезпечувального платежу у разі зміни офіційного курсу долару США по відношенню до національної валюти України гривні.

Зазначений Попередній договір від 11.02.2022 посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я.В.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного попереднього договору 11.02.2022 ОСОБА_1 згідно квитанції № ПН3025807 перераховано 220 106,00 грн. із зазначенням призначення платежу "Сплата за квартиру АДРЕСА_1, згідно попереднього договору від 11.02.2024 реєстр № 61 без ПДВ".

Кредитор надав до суду першої інстанції копії зазначених попередніх договорів та платіжних доручень.

В обґрунтування розміру кредиторських вимог заявник зазначав, що боржником було порушено строк виконання своїх зобов`язань щодо закінчення реконструкції та забезпечення введення в експлуатацію реконструйованого об`єкта у встановлений термін (3 квартал 2022 року) та, відповідно, щодо укладання Основних договорів, кредитор зазначає, що у нього виникло право вимоги повернення забезпечувальних платежів за Попередніми договорами, при цьому розмір суми, що підлягає поверненню, має визначатися саме з фактично сплаченої суми в доларах США, визначеної в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання заяви з вимогами до Боржника, що становить 651 538,44 грн.

13. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

14. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ (статті 23 - 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

15. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

16. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);

17. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

18. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.

19. Така судова практика є сталою як при застосуванні статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), так і при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

20. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

21. У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));

22. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

23. Законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.

24. Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.

25. Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора.

26. Подібна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 904/5314/20, від 04.07.2023 у справі № 922/2334/21, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23.

27. Частиною третьою статті 47 КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

28. Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а вказівка про такий порядок оскарження в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.

29. У контексті наведеного, Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22 а також до висновків в ухвалі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21.

30. У цьому випадку мотиви, за якими суд першої інстанції дійшов висновку про визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 відображено в індивідуальній ухвалі від 20.11.2024, якою визнано кредиторські вимоги ОСОБА_1 (яка в силу вищенаведених вимог ч.2 ст.47 КУзПБ не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання), а в ухвалі від 04.12.2024, постановленій за підсумками попереднього засідання, міститься посилання на ухвали, якими було визнано вимоги кожного кредитора.

31. Отже, апеляційний перегляд ухвали господарського суду від 04.12.2024 правильно здійснено з урахуванням висновків місцевого господарського суду, зроблених в ухвалі попереднього засідання від 04.12.2024 та з урахуванням обставин та мотивів, відображених в індивідуальній ухвалі від 20.11.2024 про визнання кредиторських вимог зазначеного кредитора (відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 12.11.2024 у справі № 903/534/23).

32. Як про це було позначено вище, предметом касаційного розгляду, в цьому випадку, є правомірність визнання судами першої та апеляційної інстанції грошових вимог ОСОБА_1 до боржника в сумі 657 594,44 грн, з яких з яких: 651 538,44 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору.

33. В суді першої та апеляційної інстанції представник боржника та розпорядник майна не заперечували ані факту укладення Договору (в якому зобов`язання було визначено у доларовому еквіваленті), ані факту того, що кредитор передав ТОВ "Ретто ЛТД" аванс у загальному розмірі 440 212,00 грн, що було еквівалентно 15 792,00 доларів США.

34. Скаржник у касаційній скарзі переконує, що висновок судів про те, що боржником було порушено строк виконання своїх зобов`язань щодо закінчення реконструкції та забезпечення введення в експлуатацію реконструйованого об`єкта у встановлений термін (3 квартал 2022 року) та, відповідно, щодо укладання Основного договору, - є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, та, відповідно, є передчасним.

35. Скаржник вважає, що не встановивши у договорі строк виконання зобов`язання з укладення основного договору, та не направивши боржнику вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, кредитор не набув права вимоги на повернення авансу, однак такий кредитор наділений правом вимагати від боржника укладення основного договору та передання йому у власність квартири.

36. Також, Скаржник вважає, що Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що на день відкриття провадження у справі про банкрутство у кредитора наявне право вимоги на повернення платежу за договором, оскільки не вирішили питання щодо строків виконання сторонами за договором їх зобов`язань (зокрема, й щодо укладення основного договору), що призвело до неправильного визначення підстав грошових вимог, та, відповідно, до помилкових висновків щодо наявності у боржника обов`язку з повернення авансу. Фактично, суди попередніх інстанцій втрутилися у виконання укладеного сторонами.

37. Заявник скарги посилається на те, що положення частини другої статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору, а саме, встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

38. Відхиляючи наведені доводи, касаційний господарський суд виходить з такого.

39. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Ретто ЛТД" (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) було укладено попередній договір від 11.02.2022, відповідно до якого Сторони зобов`язуються в порядку та на умовах, передбачених цим попереднім договором, укласти Основний договір - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , у житловому будинку, який Боржник зобов`язався реконструювати та забезпечити введення в експлуатацію у 3 кварталі 2022 року (п. 2.7.).

40. Таким чином, строк виконання Боржником своїх зобов`язань за Попереднім договором сторони погодили у наведеному пункті Договору (п. 2.7.).

41. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що аналіз норм статей 1, 45, 47 КУзПБ свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов`язаннями зобов`язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (постанови від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 22.11.2022 у справі №911/2548/20).

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 вказала, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

43. Таким чином, аргументи Скаржника в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

44. Крім викладеного вище, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не навели достатніх мотивів відхилення доводів боржника стосовно того, що забезпечувальний платіж є авансом, а не завдатком.

45. Скаржник вважає, що Попереднім договором чітко визначено, що забезпечувальний платіж має забезпечувальну функцію, здійснений на підставі Договору, - тобто є завдатком.

46. Також, скаржник вважає, що Сторони при укладанні Попереднього договору не передбачали можливість повернення коштів, тому що Сторони розуміли, що забезпечувальний платіж є саме завдатком і в Попередньому договорі відсутні пункти щодо повернення забезпечувального платежу у разі порушення умов Договору, невиконання умов Договору або відмови від виконання Договору.

47. Відхиляючи наведені доводи, суд касаційної інстанції виходить з такого.

48. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

49. Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

50. Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

51. Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі №6-176цс12 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, згідно з якою "відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові".

52. Тобто авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані), у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

53. Відповідно до тексту Договору, суму, що підлягала сплаті, визначено як забезпечувальний платіж. Разом з тим, згідно з п. 1.1.4. Договору, передбачений цим Договором забезпечувальний платіж, сплачений Стороною 2 у порядку та строки, встановлені Цим Договором до укладення Основного договору, вважатиметься платежем, сплаченим Стороною 2 за придбання у власність Квартири, передбаченої Основним договором, укладеним на підставі цього Договору.

54. Судами правильно встановлено, що кредитор передав ТОВ "Ретто ЛТД" аванс у загальному розмірі 440212,00 грн, що було еквівалентно 15 792,00 доларів США було здійснено Стороною 2 у порядку та строки, встановлені Договором, отже, він є оплатою частини вартості квартири, тобто авансом.

55. При цьому, судами також встановлено, що Договір не містить положень, якими було б передбачено можливість та умови залишення забезпечувального (авансового) платежу у власності Сторони 1 у разі не укладення основного договору.

56. У касаційній скарзі не наведено переконливих заперечень стосовно визначення місцевим та апеляційним господарськими судами правової природи сплаченої кредитором боржникові суми саме як авансу за Договором, а не завдатку, як стверджує Скаржник.

57. Посилання Скаржника у касаційній скарзі на правові висновки щодо застосування положень статей 530, 551, 692, 693 Цивільного кодексу України, які викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких наведено у тексті касаційної скарги, колегією суддів також відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

58. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

59. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

61. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатом розгляду касаційної скарги дійшла висновку про те, що при постановленні ухвали Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 (в частині визнання розміру грошових вимог кредитора ОСОБА_1 в сумі 657 594,44 грн) та постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 922/1675/24 було правильно застосовано положення ст. ст. 45-47 КУзПБ.

62. З урахуванням того, що при постановленні ухвали Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 (в частині визнання розміру грошових вимог кредитора ОСОБА_1 в сумі 657 594,44 грн) та постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 922/1675/24 було правильно застосовано положення ст. ст. 45-47 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" та про залишення без змін оскаржуваних судових рішень в частині розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 (в частині визнання розміру грошових вимог кредитора ОСОБА_1 в сумі 657 594,44 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 922/1675/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.І. Картере