Постанова від 28.05.2025 по справі 2-78/2011

Постанова

Іменем України

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 2-78/2011

провадження № 61-3738св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

стягувач - акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

боржник - ОСОБА_1 ,

державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бакун Анна Дмитрівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», яка підписана адвокатом Васютою Крістіною Сергіївною, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року в складі судді: Багбая Є. Д., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року (повна постанова складена 06 березня 2025 року) в складі колегії: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

Історія справи

Короткий зміст подання

У листопаді 2024 року державна виконавиця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бакун А. Д. звернулася з поданням про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження за № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчою листа № 78/2011 від 16 березня 2023 року, який виданий Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинськ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в сумі 397 404,97 грн.

Державним виконавцем винесені постанови про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 305,01 грн та постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 39 740,49 грн. Загальна сума заборгованості за ВП НОМЕР_1 складає 437 142,69 грн.

В ході здійснення виконавчих дій, в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем систематично вживаються заходи щодо перевірки майнового стану боржника, шляхом надсилання запитів. Відповідно витягу з Реєстру прав власності па нерухоме майно за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 35,0 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 . Після реалізації квартири загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням буде погашена в повному обсязі.

Державна виконавиця просила:

звернути стягнення на майно ОСОБА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року в задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бакун А. Д. про звернення стягнення на майно боржника,яке не зареєстровано в установленому законом порядку відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

до матеріалів справи державним виконавцем додано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів (а. с. 172-173, 174-175), згідно яких власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , проте згідно ухвали Дніпровського районного м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року в справі № 209/3207/13 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 на майно особи, права якої оскаржуються, а саме на іншого власника: ОСОБА_2 . Тобто, до спірного майна застосовано додаткове обтяження, питання щодо скасування якого в судовому порядку не вирішувалося;

державна виконавиця посилається на норми закону, які не можуть бути застосовані в цьому випадку, оскільки майно, на яке державний виконавець просить здійснити стягнення зареєстроване у встановленому законом порядку та має власника, а також до квартири застосовано такий вид обтяження як арешт нерухомого майна, що не дає підстав для звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Тому подання державного виконавця задоволенню не підлягає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року:

апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» залишено без задоволення;

ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

з матеріалів справи вбачається, а саме, з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів (том 2, а. с. 172-173,174-175) власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , проте згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року в справі № 209/3207/13 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 на майно особи, права якої оскаржуються, а саме на іншого власника: ОСОБА_2 . Тобто, до спірного майна застосовано обтяження, питання щодо скасування якого в судовому порядку не вирішувалося;

досліджуючи обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та наведені правові норми у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на те, що норми закону на які посилається державний виконавець не можуть бути застосовані, оскільки майно, на яке державний виконавець просить здійснити стягнення зареєстроване у встановленому законом порядку та має власника, а також до квартири застосовано такий вид обтяження як арешт нерухомого майна, що не дає підстав для звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

посилання апелянта в апеляційні скарзі на те, що при вирішенні справи судом першої інстанції не взято до уваги, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 липня 2013 року в справі № 209/3207/13-ц у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що на день постановлення ухвали, вказана ухвала набрала законної сили та чи доведена вона до відповідних органів, які здійснюють відповідні дії;

інші викладені в апеляційній скарзі доводи, є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021 року в справі № 209/3207/13-ц.

Аргументи учасників справи

18 березня 2025 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» засобами поштового зв`язку подало касаційну, яка підписана адвокатом Васютою К. С., на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року (повна постанова складена 06 березня 2025 року), в якій просило:

оскаржені судові рішення скасувати;

ухвалити нове рішення, яким подання задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

в ухвалі КЦС ВС від 10 січня 2024 року у справі № 405/6598/20 розглядалося питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), яке вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 440 ЦПК України). Зазначено, що непред`явлення кредитором вимоги про застосування наслідків недійсності фраудаторного правочину та його повернення боржнику з метою звернення стягнення на відповідне майно, відповідно, невирішення цього питання судом, не перешкоджає його вирішенню судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, навпаки зобов`язує виконавця вчинити таку процесуальну дію при виконанні судового рішення. Подібні висновки в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 676/1314/19 (провадження № 61-16321св19) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2022 року в справі № 296/11276/13-ц (провадження № 61-16227св21);

у цьому випадку статті 440 ЦПК України встановлюється обов`язок державного виконавця звернутися до суду із поданням із причини, що після скасування реалізації майна боржник ОСОБА_3 по нині не реєструє на себе право власності на нерухомість і відповідно до реєстрів нерухомість зареєстрована за особою покупцем результати торгів, які були скасовані. Враховуючи по нині реєстрацію нерухомості за особою, яка придбала нерухомість із врахуванням скасування торгів, то виникла необхідність у судовому порядку визнати боржника власником нерухомості для проведення у майбутньому звернення стягнення на нерухомість для виконання рішення суду. Отже як бачимо суди попередніх інстанції проігнорували висновки вищої інстанції;

при розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цій справі на протязі багатьох років боржник не виконує рішення суду взагалі, іншого майна і доходів не має, а отже єдиним способом виконати рішення суду є визначення у судовому порядку власника нерухомості із майбутньою її реалізацією;

суди проігнорували той факт, що виконавцем надано інформаційні довідки за пошуком: за пошуком за кодом боржника за ОСОБА_4 від 15 жовтня 2008 року зареєстровано право власності на спірну квартиру, а також що 29 грудня 2020 року поновлено запис про іпотеку, де обтяжувачем зазначено АТ «Укрексімбанк» і у даному витягу відсутні будь-які арешти нерухомості, окрім запису про іпотеку; за пошуком за адресою нерухомості право власності від 03 липня 2013 року зареєстроване за ОСОБА_5 , а також наявні арешти у вигляді забезпечення позову і запис про перебування нерухомості у іпотеці АТ «Укрексімбанк». Стосовно наявності обтяжень у вигляді забезпечення позову, то: за пошуком за індикаційним кодом боржника за ОСОБА_4 наявне від 29 грудня 2020 року обтяження згідно договору іпотеки де кредитором виступає АТ «Укрексімбанк», а отже накладання обтяження у 2020 році підтверджує, що реєстратор виконав ухвалу суду про зняття забезпечення позову, яке накладалося під час розгляду справи про оскарження торгів із реалізації заставного майна. За пошуком за адресою нерухомості наявний арешт накладений на підставі ухвали суду від 30 липня 2013 року по справі 209/3207/13-ц і майно зареєстровано за особою, яка придбала майно із торгів і право власності якого було скасовано з причини скасування торгів;

суди проігнорували той факт, що 01 жовтня 2021 року пв справі 209/3207/13-ц про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування акту про проведенні прилюдні торги ухвалою суду було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 липня 2013 року по справі № 209/3207/13-ц у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а також поновлено запис про іпотеку. Отже, суд відмовив з причини наявності арешту майна, яке вже давно скасовано, а отже не може бути причиною для відмови у задоволені подання з цієї обставини;

суди також в оскаржуваних рішеннях зазначають, що у майна наявний власник, але не конкретизує кого саме вважати власником майна, оскільки у реєстрі за різним пошуком зареєстровані за одним і тим самим майном різні особи, а саме боржник ОСОБА_1 і особа, яка придбала майно із торгів з наступним скасуванням торгів, що унеможливлює реалізацію майна у рамках виконавчого провадження і у будь-який інший спосіб. Отже саме суд відповідно до статті 440 ЦПК України наділений правом саме визначити за поданням державного виконавця особу власника майна, оскільки така різниця у реєстрах підтверджує не повну реєстрацію майна за боржником, а отже підпадає під критерії необхідності у судовому порядку визначити майно боржника яке не зареєстровано належним чином. Оскільки в рамках чинного законодавства не передбаченого іншого способу захисту прав з аналогічних питань окрім статті 440 ЦПК України.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

20 травня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 квітня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

На примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження за № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчою листа № 78/2011 від 16 березня 2023 року, який виданий Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинськ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний бані України» в сумі 397 404,97 грн.

Державним виконавцем винесені постанови про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 305,01 грн та постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 39 740,49 грн. Загальна сума заборгованості за ВП НОМЕР_1 складає 437 142,69 грн.

В ході здійснення виконавчих дій, в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем систематично вживаються заходи щодо перевірки майнового стану боржника, шляхом надсилання запитів.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року в справі № 209/3207/13 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/37716354):

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено;

накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 .

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року в справі № 209/3207/13 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/42090723), залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2015 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/43675612):

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення;

позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція», ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В., Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної ради, ОСОБА_6 , про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності - задоволено частково;

визнано недійсними прилюдні торги, проведені 03 червня 2013 року по реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 ;

визнано недійсним акт проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 ;

визнано недійсним свідоцтво, видане 03 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В., зареєстроване в реєстрі № 1225, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_2 ;

у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено;

у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Дніпродзержинську ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, відмовлено.

У справі № 209/3207/13-ц, зокрема, встановлено, що:

на підставі виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, виданого 22 грудня 2011 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська, державним виконавцем Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ було відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором у розмірі 395 584,97 грн та витрат по сплаті судового збору 1700 грн і відшкодування витрат ІТЗ - 120 грн;

25 лютого 2013 року між ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» та Дніпровським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ укладено договір № 08/119/13/А-09н про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - квартири посімейного заселення № 6, розташована на другому поверсі 9-поверхового будинку загальною площею 35,0 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;

листом від 28 лютого 2013 року за вих. № 01-03/769, начальнику Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ, боржнику ОСОБА_1 та стягувачу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» направлено інформацію про призначення прилюдних торгів на 21 березня 2013 року о 13.00 год. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Перемоги, 63, приміщення Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ, з зазначенням стартової ціни 78 827 грн;

листом від 22 березня 2013 року за вих. № 01-03/1109, начальнику Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ направлено інформацію, що прилюдні торги призначені на 21 березня 2013 року о 13.00 год. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Перемоги, 63, приміщення Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ, не відбулись в зв`язку з відсутністю заявок покупців;

згідно з актом від 28 березня 2013 року державним виконавцем здійснено уцінку нереалізованого на прилюдних торгах майна боржника на 25 % та сума стартової ціни для проведення повторних публічних торгів (аукціону) складає 59 120,25 грн.

листом від 04 квітня 2013 року за вих. № 01-03/1242, начальнику Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ, боржнику ОСОБА_1 та стягувачу - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» направлено інформацію про призначення прилюдних торгів на 23 квітня 2013 року о 13.00 год за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Перемоги, 63, приміщення Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ, що підтверджується повідомленнями, направленими рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення;

листом від 23 квітня 2013 року за вих. № 01-03/1487, начальнику Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ було направлено інформацію, що прилюдні торги призначені на 23 квітня 2013 року о 13.00 год. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Перемоги, 63, приміщення Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ, не відбулись в зв`язку з відсутністю заявок покупців;

за актом від 24 квітня 2013 року державним виконавцем здійснено уцінку нереалізованого на прилюдних торгах майна боржника на 50 % та сума стартової ціни для проведення повторних публічних торгів (аукціону) складає 39 413,50 грн;

листом від 17 травня 2013 року за вих. № 01-03/1735, начальнику Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ, боржнику ОСОБА_1 та стягувачу - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» направлено інформацію про призначення прилюдних торгів на 03 червня 2013 року о 10.00 год. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Перемоги, 63, приміщення Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ;

03 червня 2013 року Дніпропетровською філією ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» були проведені прилюдні торги;

результат прилюдних торгів, переможцем яких став ОСОБА_2 , який запропонував ціну за виставлене нерухоме майно 40 000 грн, оформлений протоколом № 08/119/13/А-09н-2 проведення прилюдних торгів від 03 червня 2013 року. На підставі протоколу, державним виконавцем 05 червня 2013 року складено акт про надання послуг по реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів;

03 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В. відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було видане свідоцтво, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на зазначене майно.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021 року в справі № 209/3207/13 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100235211):

заяву представника АТ «Укрексімбанк» адвоката Ювка В. О. про скасування заходу забезпечення позову задоволено;

скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 липня 2013 року в справі № 209/3207/13-ц у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2024 року в справі № № 2-78/2011 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125673120), залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125673120):

скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Бакун А. Д. про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково;

визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Бакун А. Д. при виконанні виконавчого документа в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 по стягненню заборгованості зі ОСОБА_1 на підставі виданого дубліката виконавчого листа 16 лютого 2023 року, яка полягає у неналежному вчиненні дій для реалізації звернення відповідно до статті 440 ЦПК України;

зобов`язано державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Бакун А. Д., здійснити заходи з примусового виконання виконавчого документу в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 по стягненню заборгованості зі ОСОБА_1 на підставі виданого дубліката виконавчого листа 16 лютого 2023 року, в тому числі з урахуванням положень статті 440 ЦПК України;

в іншій частині вимог скарги відмовлено.

При розгляді скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на бездіяльність державного виконавця, зокрема, встановлено, що:

згідно Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наданої на запити від 19 квітня 2023 року, 22 лютого 2024 року та 05 березня 2024 року щодо надання інформації зареєстрованого за боржником не рухомого майна, наявні відомості що майно, а саме квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 має свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер:1225, видане 03 липня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В., власником якої є гр. ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації 03 липня 2013 року;

з поданих приватним виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в процесі примусового виконання було вчинено ряд виконавчих дій, зокрема, 15 лютого 2024 року до БТІ м. Кам`янське направлений запит державного виконавця № НОМЕР_1 щодо надання копій правовстановлюючих документів/матеріалів відносно об`єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , які є в наявності в копіях в КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради». Адреса отримувача запита: вул. Соборна, 9 м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51925. Дніпровський ВДВС у місті Кам`янське вказує, що станом на 25 жовтня 2024 року відповідь на запит не надходила;

державним виконавцем скеровано запит на адресу БТІ у лютому 2024 року та зі спливом строку, станом на день подання скарги 16 жовтня 2024 року не вчинено дій щодо з`ясування обставин про ненадання копій правовстановлюючих документів/матеріалів відносно об`єкта нерухомого майна. Направивши запит 15 лютого 2024 року, державний виконавець зі спливом значного строку (понад 7 місяців), не подав повторного запиту та не вчинив інших дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»;

державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження повинен з суворим дотриманням закону здійснювати усі виконавчі дії, зокрема щодо отримання правовстановлюючих документів/матеріалів відносно об`єкта нерухомого майна, у даному випадку квартири АДРЕСА_2 , а також вразі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, реалізувати обов`язок на звернення в установленому законом порядку до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

державним виконавцем було допущено бездіяльність, що виразилась у неналежному вчиненні усіх визначених Законом України «Про виконавче провадження», як наслідок реалізації звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Позиція Верховного Суду

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18)).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (стаття 261 ЦПК України).

Касаційний суд вже звертав увагу, що у частині першій статті 261 ЦПК України передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановлюються у формі ухвали. Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченим для рішення суду (стаття 273 ЦПК України), тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (статті 460, 479, 480, 487 ЦПК України). Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає. Ухвала суду за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 451 ЦПК України) набирає законної сили за правилами статті 261 ЦПК України. Нормами розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не встановлено іншого порядку набрання законної сили ухвалами, які постановляються за наслідками розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватного виконавця. Додаткова ухвала суду про стягнення судових витрат за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 451 ЦПК України) набирає законної сили за правилами статті 261 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року в справі № 761/13085/14-ц (провадження № 61-6496св21)).

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. Арешт на подільний об`єкт незавершеного будівництва накладається з урахуванням особливостей, визначених абзацами другим - п`ятим частини першої цієї статті. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно (частини третя та четверта статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 440 ЦПК України).

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (частина одинадцята статті 440 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19) зроблено висновок, що «розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2023 року в справі № 2-2727/11 (провадження № 61-8007св23) вказано, що:

«відповідно до частини третьої та четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).

При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що боржник не має грошових коштів та іншого майна, на яке приватним виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду, дійшов правильного висновку про задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку».

За схожих обставин в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 676/1314/19 (провадження № 61-16321св19) зазначено, що:

«житловий будинок з відповідними надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя. За договором дарування від 13 квітня 2012 року, посвідченого Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 за згодою дружини ОСОБА_1 подарував указаний житловий будинок своєму синові ОСОБА_2.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року, цей договір дарування визнано недійсним. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння не скасовано, а державна реєстрація права власності ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на нерухоме майно не відновлена. Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1, разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2022 року в справі № 296/11276/13-ц (провадження № 61-16227св21) вказано, що:

«доводи касаційної скарги про неможливість звернення стягнення на спірний будинок у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не скасовано запис про державну права власності на нього за ОСОБА_5 є необґрунтованими, оскільки правова підстава, згідно з якою вчинено такий запис відпала (постановою Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року визнано недійсним договір дарування, укладений 05 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., зареєстрований у реєстрі за № 4993), і очевидним є те, що ОСОБА_2 не вчиняє дії щодо поновлення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ним».

Непред`явлення відповідною особою вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та його повернення боржнику з метою звернення стягнення на відповідне майно, відповідно, невирішення цього питання судом, не перешкоджає його вирішенню судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, а навпаки зобов`язує виконавця вчинити таку процесуальну дію при виконанні судового рішення (див. подібний висновок в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 405/6598/20 (провадження № 61-13910св23)).

Судове рішення за результатом розгляду подання виконавця є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за боржником права власності на нерухомість.

Касаційний суд вже зауважував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У справі, що переглядається:

державна виконавиця звернулася з поданням про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме квартиру АДРЕСА_2 ;

суд першої інстанції при відмові в задоволенні подання вважав, що майно, на яке державний виконавець просить здійснити стягнення зареєстроване у встановленому законом порядку та має власника, а також до квартири застосовано такий вид обтяження як арешт нерухомого майна, що не дає підстав для звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

апеляційний суд при відхиленні доводів апеляційної скарги стягувача та залишенні ували суду першої інстанції без змін зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на те, що норми закону на які посилається державний виконавець не можуть бути застосовані, оскільки майно, на яке державний виконавець просить здійснити стягнення зареєстроване у встановленому законом порядку та має власника. Посилання в апеляційні скарзі на те, що при вирішенні справи судом першої інстанції не взято до уваги, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 липня 2013 року в справі № 209/3207/13-ц у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що на день постановлення ухвали, вказана ухвала набрала законної сили та чи доведена вона до відповідних органів, які здійснюють відповідні дії;

апеляційний суд не врахував, що непред`явлення відповідною особою вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та його повернення боржнику з метою звернення стягнення на відповідне майно, відповідно, невирішення цього питання судом, не перешкоджає його вирішенню судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, а навпаки зобов`язує виконавця вчинити таку процесуальну дію при виконанні судового рішення. Судове рішення за результатом розгляду подання виконавця є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за боржником права власності на нерухомість;

апеляційний суд не звернув уваги, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021 року в справі № 209/3207/13 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100235211): заяву представника АТ «Укрексімбанк» адвоката Ювка В. О. про скасування заходу забезпечення позову задоволено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 липня 2013 року в справі № 209/3207/13-ц у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 ;

аналіз матеріалів справи свідчить, що до подання додано: (1) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 лютого 2024 року згідно якої право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер:1225, виданого 03 липня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В., зареєстроване за ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації 03 липня 2013 року (параметр пошуку - адреса квартири) (а. с. 174 - 175, том 2); (2) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 листопада 2024 року згідно якої право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17 вересня 2008 року зареєстровано за ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації 15 жовтня 2008 року (параметр пошуку - адреса квартири, код боржника ОСОБА_1 ) (а. с. 172, том 2);

в апеляційній скарзі стягувач вказував, що виконавцем надано інформаційні довідки за пошуком: за пошуком за кодом боржника за ОСОБА_4 від 15 жовтня 2008 року зареєстровано право власності на спірну квартиру, а також що 29 грудня 2020 року поновлено запис про іпотеку де обтяжувачем зазначено АТ «Укрексімбанк» і у даному витягу відсутні будь-які арешти нерухомості, окрім запису про іпотеку; за пошуком за адресою нерухомості право власності від 03 липня 2013 року зареєстроване за ОСОБА_8 , а також наявні арешти у вигляді забезпечення позову і запис про перебування нерухомості у іпотеці АТ «Укрексімбанк». За пошуком за адресою нерухомості право власності від 03 липня 2013 року зареєстроване за ОСОБА_8 , а також наявні арешти у вигляді забезпечення позову і запис про перебування нерухомості у іпотеці АТ «Укрексімбанк». У майна наявний власник, але не конкретизує кого саме вважати власником майна, оскільки у реєстрі за різним пошуком зареєстровані за одним і тим самим майном різні особи, а саме боржник ОСОБА_1 і особа, яка придбала майно із торгів з наступним скасуванням торгів, що унеможливлює реалізацію майна у рамках виконавчого провадження і у будь-який інший спосіб (а. с. 218 зворот, том 2). Апеляційний суд не перевірив та на такі доречні аргументи апеляційної скарги стягувача не відповів.

За таких обставин апеляційний суд доводи апеляційної скарги по суті не перевірив, не з`ясував чи існують підстави для задоволення подання та зробив передчасний висновок про залишення без змін ухвали суду першої інстанції. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», яка підписана адвокатом Васютою Крістіною Сергіївною, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко