Рішення від 30.05.2025 по справі 943/2679/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/2679/24

Провадження №2/943/517/2025

30 травня 2025 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,

при секретарі Гута О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

Позивач звернувся в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що має правона спадщинуза закономпісля смертіматері, ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а самена правопостійного користуванняземельною ділянкоюзагальною площею0,4129 га,в томучислі земельнаділянка площею0,0266 га зкадастровим номером:4620684400:26:001:0063, площею 0,3863 га зкадастровим номером:4620684400:26:002:0029, для веденняособистого селянськогогосподарства,що розташованів с.Йосипівка Золочівськогорайону Львівськоїобласті.Право постійногокористування наземельною ділянкоюпідтверджується Державнимактом направо постійногокористування землеюсерії IV-ЛВ№ 026477 від 24.04.1998 року та витягами з ДЗК. З часу смерті спадкодавця, позивач фактично вступив в управління та розпорядження спадковим майном. У визначений законом строк після смерті матері звернувся із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Буської державної нотаріальної контори Дячик A.B., частково прийняв спадщину. Однак у прийнятті означеної спадщини позивачу відмовлено через втрату оригіналу державного акту на землю. Мати позивача ОСОБА_2 відповідно до статті 7, 22 ЗК України 1990 року набула право постійного користування спадковою земельною ділянкою на підставі рішення Ожидівської сільської Ради народних депутатів від 24.04.1998 року, яке виникло у неї після одержання Державного акта на право постійного користування землею серії ІУ-ЛВ № 026477 від 24.04.1998 року. Оскільки іншим шляхом не може юридично оформити прийняття даної спадщини, просить суд визнати за ним право на користування означеним спадковим майном.

Позивач, до початку судового засідання, подав заяву з проханням справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об`ємі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача, за викликом суду, не з`явився, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подав.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Ожидівською сільською радою Буського району Львівської області 29.01.2001 року підтверджується, що мати позивача, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, і на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,4129 га, в тому числі земельна ділянка площею 0,0266 га з кадастровим номером: 4620684400:26:001:0063, площею 0,3863 га з кадастровим номером: 4620684400:26:002:0029, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Йосипівка Золочівського району Львівської області.

Право постійного користування на земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії IV-ЛВ № 026477 від 24.04.1998 року та витягами з ДЗК.

На час набуття ОСОБА_2 права постійного користування спірною земельною ділянкою був чинний Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року, яким було закріплено право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6).

Положеннями ст. 7 ЗК України 1990 року передбачалося, що громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля також надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років).

Стаття 22 ЗК України 1990 року (чинна на час видачі ОСОБА_2 , державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, ЗК України 1990 року передбачав право фізичних осіб набувати земельні ділянки у постійне користування (як окремий правовий титул) для ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_2 відповідно до статті 7, 22 ЗК України 1990 року набула право постійного користування спірною земельною ділянкою загальною площею 0,4129 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення Ожидівської сільської Ради народних депутатів від 24.04.1998 року, яке виникло у неї після одержання Державного акта на право постійного користування землею серії ІУ-ЛВ № 026477 від 24.04.1998 року.

Разом з тим, після набрання чинності з 01.01.2002 Земельним кодексом України від 25.10.2001 фізичні особи були виключені із суб`єктів, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

Так, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України 2001 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Перелік суб`єктів, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, який визначено частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року постійно розширюється і зазнає змін, не містить фізичних осіб щодо прав постійного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року у редакції, яка діяла з 01.01.2002 до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту б розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право постійного користування землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов`язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції та статтею 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право громадянина України постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може передаватися у порядку спадкування.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, яка конкретизована постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.

Так, відповідно до пункту 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, в якому викладено висновки щодо застосування норм права, статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта)земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, належне ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,4129 га, розташованою на території Ожидівської сільської ради (на даний час територія Буської міської ради), наданою для ведення особистого підсобного господарства, на підставі рішення Ожидівської сільської Ради народних депутатів від 21.12.1993 року, як майнове право, увійшло до складу спадщини після її смерті та може успадковуватися на загальних підставах.

Згідно ст.1268 ЦК України вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Позивач фактично прийняв спадщину після смерті матері, вступила у володіння і розпорядження спадковим майном, оскільки у визначений законом строк звернувся з заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Буської державної нотаріальної контори Дячик A.B., частково прийняв спадщину після смерті матері, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим 14.08.2001 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим 20.11.2001 року.

Інших першочергових спадкоємців, які б претендували на дане майно, судом не встановлено, і у суду немає повноваження щодо збирання доказів по справі, лише оцінка наявних у справі.

Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

З огляду на наведені положення закону, та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд переконаний, що є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4,7,12,13, 141, 247,258-259,264, 265, 280-282,354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд

ухвалив :

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителем АДРЕСА_1 , право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,4129 га, в тому числі земельна ділянка площею 0,0266 га з кадастровим номером: 4620684400:26:001:0063, площею 0,3863 га з кадастровим номером: 4620684400:26:002:0029, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Йосипівка Золочівського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Суддя: Б. М. Журибіда