Рішення від 26.05.2025 по справі 445/422/24

Справа № 445/422/24

провадження № 2/445/121/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 травня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ТзОВ "УМ Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ "УМ Факторинг" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 30.03.2023 між ТзОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та відповідачем було укладено договір № 3566081 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 16000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу - поповнення карти та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування - знижена процентна ставка та 2% від залишку суми кредиту за кожен день - стандартна процентна ставка. За строк дії договору нараховані відсотки, які відповідачем не були погашені. Станом на 01.12.2023 відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 3566081 від 30.03.2023. 10.11.2023 ТзОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" передало право вимоги за кредитним договором № 3566081 від 30.03.2023 ТзОВ "УМ Факторинг" у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі договором факторингу № 10112023 від 10.11.2023. Внаслідок невиконання умов кредитного договору № 3566081 від 30.03.2023, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 131200,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи судом, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

За вище вказаних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Водночас, судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.03.2023 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3566081 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до договору, відповідач отримав кредит у розмірі 16000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом перерахування на його банківську картку з призначенням платежу - поповнення карти та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування - знижена процентна ставка та 2% від залишку суми кредиту за кожен день - стандартна процентна ставка.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти були отримані відповідачем шляхом поповнення його банківської картки № НОМЕР_1 ТзОВ "Універсальні платіжні рішення", відповідно до договору на переказ коштів ФК-19/03-01 від 12.03.2019, укладеного між ТзОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТзОВ "Універсальні платіжні рішення", ID операції 216799514, що підтверджується листом ТзОВ "Універсальні платіжні рішення" від 30.11.2023, вих. № 3666.

Згідно виписки по рахунку за картою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , за період з 30.03.2023 по 02.04.2023, 30.03.2023 на карту № НОМЕР_1 було зараховано 16000,00 грн. Протягом вказаного у виписці періоду відповідач здійснював розрахунок картою.

10.11.2023 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «УМ Факторинг» було укладено договір факторингу № 10112023, у відповідності до якого ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало ТзОВ «УМ Факторинг» належні права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром.

Відповідно до витягу із реєстру прав вимог № 1 від 10.11.2023 до договору факторингу № 10112023 від 10.11.2023, ТзОВ «УМ Факторинг» набуло права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.03.2023 № 3566081.

Згідно із платіжною інструкцією № 487 від 13.11.2023, ТзОВ «УМ Факторинг» сплатило ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 206140,44 грн. згідно з реєстром прав вимог №1 від 10.11.2023.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України пропозиція укласти електронний договір (оферту) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону. Заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону. Вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього закону, є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що відповідач виявив волевиявлення на укладення договору фінансового кредиту та зареєструвався на веб-сайті позивача в мережі Інтернет https://сredit7.uа, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи та отримав кредит у сумі 16000,00 грн. Кредитні кошти були перераховані на банківську карту відповідача. Підтвердженням того, що відповідач підписав заявку на отримання кредиту є електронний цифровий підпис за одноразовим ідентифікатором (В107), який було надіслано у повідомленні на номер телефону відповідача, який ввів цей ідентифікатор у ІТС, чим підтвердив акцептування договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правила про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційних сайтах вищевказаних фінансових установ та, в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач за кредитним договором № 3566081 від 30.03.2023 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «УМ Факторинг» в загальному в розмірі 131200,00 грн., з яких 16000,00 грн. - основна сума заборгованості, 115200,00 грн.- заборгованість за відсотками.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов кредитного договору відповідачем, були порушені права позивача. А тому, оцінюючи представлені позивачем докази та наведені аргументи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2023 між позивачем та адвокатом Судейкіною І.В. укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023.

Відповідно до Акту №83 обсягу наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023 від 08.12.2023, позивач отримав від адвоката наступні послуги: консультація клієнта - 1000,00 грн; підбір законодавства, що регулює спірні відносини, пошук правової позиції і практика Верховного Суду - 1000,00 грн.; написання позовної заяви, оформлення додатків до неї - 4000,00 грн. загальна вартість наданих адвокатом послуг складає - 6000,00 грн.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 6000,00 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. є завищеним та є не цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

На підставі ст.ст. 526, 549, 551, 554, 610, 626, 627, 628, 638, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274, 280-283 ЦПК України, -

у х в а л и в :

позов ТзОВ "УМ Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,на користьТзОВ "УМФакторинг"(кодЄДРПОУ 40274286,місцезнаходження:04060,м.Київ,вул.Ризька,буд.73-Г,офіс 7/1)заборгованість закредитним договором№ 3566081від 30.03.2023 в розмірі 131 200,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТзОВ "УМ Факторинг" (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текс рішення виготовлено 26.05.2025.

Суддя В. М. Сивак