Ухвала від 30.05.2025 по справі 362/286/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/286/17

Провадження 2/362/147/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2025 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву представникаОбухівської окружноїпрокуратури Ламшиної О.О.про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовомКиєво-Святошинськоїокружної прокуратуриКиївської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Корнієнка С.В. перебувала цивільна справа за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2021 року цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок було залишено без розгляду (т. 3 а.с. 71-74).

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду справи до суду першої інстанції (т. 3 а.с. 152-158).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2023 року у задоволенні клопотань керівника Обухівської окружної прокуратури про заміну найменування органу прокуратури, який звернувся із позовом відмовлено та змінено позивача першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на його правонаступника Києво-Святошинську окружну прокуратуру Київської області (т. 3 а.с. 212-215).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.09.2023 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків Обухівської окружної прокуратури Київської області від 01.06.2023 про заміну сторони позивача у справі повернуто (т. 4 а.с. 20-21).

Ухвалою Васильківськогоміськрайонного судуКиївської областівід 30.04.2025року залучено у якості співвідповідача ОСОБА_2 , до участіурозгляді справи(т. 4 а.с.215-217).

28.05.2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява представника Обухівської окружної прокуратури Ламшиної О.О., у якій вона просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0071 площею 0,10 га, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_2 .

Заяву обґрунтовано тим, що на думку прокурора невжиття таких заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 07.05.2019 на підставі договору купівлі-продажу № 234 ОСОБА_1 продала ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0071. Після чого, 14.02.2025 на підставі договору купівлі-продажу № 183 ОСОБА_8 продала ОСОБА_2 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0071. Обставини позовної заяви та долучені до неї докази безпосередньо вказують на наявність ризику відчуження спірної земельної ділянки, зокрема враховуючи те, що земельна ділянка згідно договорів купівлі-продажу неодноразово перепродана різним особам (останній раз 14.02.2025), а тому додаткові докази до даної заяви про забезпечення позову не додаються.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин третьоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вичиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

З матеріалівсправивбачається,щоКиєво-Святошинськаокружна прокуратураКиївської області в інтересахГоловного управлінняДержгеокадастру уКиївській областіта Державногопідприємства «Досліднесільськогосподарське виробництвоІнституту фізіологіїрослин ігенетики НАНУкраїни» звернулося досуду зпозовом до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно п. 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року№ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Дослідивши додані до заяви письмові докази, судом встановлено наступне.

З урахуванням змісту позовних вимог, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача, як того просить прокурор, може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Держави України, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 07.05.2019 на підставі договору купівлі-продажу № 234 ОСОБА_1 продала ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0071.

Після чого, 14.02.2025 року на підставі договору купівлі-продажу № 183 ОСОБА_8 продала ОСОБА_2 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0071.

Оскільки, до суду подано позов із вимогами до відповідача про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок, а під час розгляду справи спірна земельна ділянка неодноразово перепродавалась, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має реальну можливість розпорядитись належним їй нерухомим майном, у тому числі відчужити, з метою уникнення негативних наслідків у разі задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи зміст і суть позовних вимог, суд вважає, що накладення арешту на належну відповідачу вказану земельну ділянку буде достатнім для забезпечення позову та цілком співмірним із заявленими прокурором вимогами.

Одночасно, враховуючи застосований судом спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, суд приходить до висновку, що ним буде цілком і в повній мірі досягнуто мети такого забезпечення.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача, як того просить прокурор, може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Держави Україна, за захистом яких він звернувся до суду.

Натомість, суд вважає недоцільним забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії стосовно належної їй земельної ділянки щодо користування, оскільки арешт належної їй земельної ділянки буде достатнім для забезпечення даного позову.

За таких обставин, заява прокурора є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в обсязі встановленому судом.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннямист. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладення арешту може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК Українивипадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 258 261 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву представника Обухівської окружної прокуратури Ламшиної Оксани Олександрівни про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0071 площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, реєстраційний номер об`єкта: 1681524332214, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення рішення до виконання - протягом трьох років.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Текст ухвали складено 30.05.2025 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко