Ухвала від 09.05.2025 по справі 757/20492/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20492/25-к

пр. 1-кс-18991/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12024000000001270 від 21.06.2024,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведеного 24.04.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/16258/25-к обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «ONEPLUS» s/n: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , до якого приєднана сім-картка з абонентським номером НОМЕР_3 , який поміщено до спец пакету GSU1006284, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Власник майна в судове засідання не прибула, будучи належно повідомленою про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з`явились.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Правове обґрунтування

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12024000000001270, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 (провадить адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.02.2011 № 4405, виданого Київською міською КДКА, є засновником та керівником адвокатське бюро «Даніїла Снісаренка» (код ЄДРПОУ № 38977704), бенефіціаром та керівником ТОВ «Лайтфрен» (код ЄДРПОУ № 34044721), власником частки статутного капіталу ТОВ «Фітнес Клуб «Галактика» (код ЄДРПОУ № 38399125)), будучи обізнаним з матеріалами судової справи № 15/81, що розглядається Господарським судом м. Києва, в рамках якої Міністерство економіки України позивається до ТОВ «ВАРДИНГС» з приводу визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 17.10.2016 № 6, визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна від 17.10.2016 та зобов`язання повернути майно (будинок культури та спортивний комплекс), враховуючи той факт, що судовий спір складається на користь ТОВ «ВАРДИНГС», представником якого він являється, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, вступив у злочинну змову з працівником ТОВ «Фітнес Клуб «Галактика» ОСОБА_4 задля заволодіння рядом об`єктів нерухомого майна, попередньо незаконно, всупереч установленому порядку придбаних в 2016 році ТОВ «ВАРДИНГС» у ПрАТ «Енергетичний завод «ЕНЕРГЕТИК» на відкритих торгах, проведених у справі № 15/81 про банкрутство ДП «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД», шляхом обману, під приводом перереєстрації 100% частки статутного капіталу ТОВ «ВАРДИНГС», як юридичної особи - власника цієї нерухомості, на підконтрольну йому ОСОБА_4 , а саме:

- нежилими приміщеннями в літ. 15 (групи приміщень за № 1, 2, 3, 4, 5, 6), розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , площею 360,2 кв. м;

- групою приміщень за № № 5, 6, 7, 8, 9, частиною групи приміщень за № № 1, 3, 4 в літ. 25 Б, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , площею 12 460,3 кв. м;

- незавершеним будівництвом об`єкту нерухомого майна (нежитловою будівлею) літери «А», розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , площею 4768,1 кв. м;

- незавершеним будівництвом об`єкту нерухомого майна (нежитловою будівлею) літери «В», розташованим за адресою: АДРЕСА_3, площею 164,9 кв. м;

- незавершеним будівництвом об`єкту нерухомого майна (нежитловою будівлею) літери «Б», розташованим за адресою: АДРЕСА_3, площею 102,5 кв. м.

Надалі ОСОБА_5 , будучи обізнаним, що керівник та засновник ТОВ «ВАРДИНГС» ОСОБА_6 , який постійно проживає на території так званої «Луганської Народної Республіки» та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , починаючи 2016 року взагалі не відвідував підконтрольну територію України, а також те, що останній через працевлаштування до підрозділів Росгвардії у майбутньому також не їхатиме на підконтрольну Україні територію, запропонував ОСОБА_4 , що зареєстрована за єдиною з ОСОБА_6 адресою у м. Луганську, а саме: у будинку АДРЕСА_4 , взяти паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_6 , до якого у тої є доступ, з метою подальшого використання зазначеного документу для переоформлення ТОВ «ВАРДИНГС» на неї.

У подальшому 19.03.2024, за домовленістю ОСОБА_5 з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , у період триваючого воєнного стану, останньою без фізичної присутності ОСОБА_6 у приміщенні нотаріальної контори, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , засвідчено правочин, нібито укладений між ОСОБА_6 та громадянкою України ОСОБА_4 , а саме: акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «ВАРДИНГС», відповідно до якого ОСОБА_6 особисто передав у власність ОСОБА_4 100% частки в статутному капіталі ТОВ «ВАРДИНГС».

Вказаний акт зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 113, 114.

Так, 04.10.2016 ОСОБА_6 , який постійно проживає на території так званої «Луганської Народної Республіки» та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , здійснив державну реєстрацію та став директором і засновником ТОВ «ВАРДИНГС» (код ЄДРПОУ № 40869366, місце реєстрації: АДРЕСА_6).

При цьому, не маючи на меті здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати організаційно-розпорядчі функції керівника суб`єкта господарської діяльності - ТОВ «ВАРДИНГС», а також не маючи можливості регулярно відвідувати неокуповану частину України, ОСОБА_6 уповноважив свого знайомого адвоката ОСОБА_5 бути представником в органах державної влади, а також розпоряджатися майном ТОВ «ВАРДИНГС», директором і засновником якого він являється.

Крім того, встановлено, що 29.11.2022 громадянин ОСОБА_6 вступив в ряди незаконних військових формувань, будучи призначеним на посаду до так званого «Управління державної служби охорони Міністерства внутрішніх справ Луганської Народної Республіки», а 30.08.2023 перейшов на службу до філіалу федерального державного унітарного підприємства «ОХРАНА» Федеральної служби військ Національної гвардії Російської Федерації по Ростовській області.

Також ОСОБА_6 отримав реєстраційний номер облікової картки платника податків Російської Федерації № НОМЕР_8, а також оформив поліс страхування (страховий номер «индивидуального лицевого счета СНИЛС» № 212-909-136 44), що свідчить про факт набуття останнім громадянства Російської Федерації.

Під час досудового розслідування, за результатами виконання оперативними співробітниками Служби безпеки України доручення слідчого, виявлено, що громадянин України ОСОБА_6 протягом 2014-2024 років на підконтрольну територію України в`їжджав 02.10.2016 о 03 год 30 хв через пункт перетину державного кордону Гоптівка автобусом «SETRA», державний номерний знак НОМЕР_4 , виїхав 23.10.2016 о 23 год 26 хв через пункт перетину державного кордону Гоптівка автобусом «SETRA», державний номерний знак НОМЕР_5 , а також в`їжджав 08.11.2016 року о 22 год 01 хв через пункт перетину державного кордону Гоптівка автобусом «SETRA», державний номерний знак НОМЕР_6 , виїхав 12.11.2016 о 22 год 51 хв через пункт перетину державного кордону Гоптівка автобусом «SETRA», державний номерний знак НОМЕР_7 .

Інших фактів перетину державного кордону в напрямку підконтрольної частини України ОСОБА_6 не зафіксовано.

Також у межах цього провадження 25.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.

24.04.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/16258/25-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон марки «ONEPLUS» s/n: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , до якого приєднана сім-картка з абонентським номером НОМЕР_3 , який поміщено до спец пакету GSU1006284.

24.04.2025 постановою слідчого мобільний телефон та сім картку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Клопотання про арешт майна направлено суду відправником ТОВ «Нова пошта» 26.04.2025.

Мотиви слідчого судді

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста (абз. 4 ч. 2 ст. 168 КПК України).

Щодо мобільного телефону, то дозвіл на його виявлення, відшукання та вилучення шляхом зняття копії інформації був наданий ухвалою слідчого судді про обшук.

Однак, як вбачається з протоколу обшуку, спеціаліст до проведення слідчої дії, обшуку, для зняття копій з телефону, залучений не був, що унеможливлює виконання слідчими вимог, передбачених абз .4 ч.2 ст.168 КПК України.

На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Слідчий суддя вважає, що за неможливості копіювання інформації з телефону на місці проведення слідчої дії, його вилучення для подальшого дослідження інформації, що міститься на ньому, виправдовують на даному етапі потреби досудового розслідування та таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.

При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12024000000001270 від 21.06.2024 на майно, яке виявлене та вилучене в ході проведення обшуку від 24.04.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «ONEPLUS» s/n: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , до якого приєднана сім-картка з абонентським номером НОМЕР_3 , що поміщені до сейфпакету GSU 1006284.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1