Рішення

від 02.06.2025 по справі 540/758/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року ЛуцькСправа № 540/758/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Херсонської обласної прокуратури, Національної академії прокуратури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі Херсонська обласна прокуратура, відповідач 1) про стягнення з держави України в особі Херсонської обласної прокуратури на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 08.10.2019 по 29.12.2020 у сумі 364 558,17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у вищевказаний період, вона працювала в органах прокуратури. Розмір її посадового окладу визначено відповідно дост. 81 Закону України «Про прокуратуру», у відповідності до п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу визначався у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. В подальшому, п. 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, визнано неконституційним, у зв`язку з чим позивач вважає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недотриманої заробітної плати. Просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду позивачем 01.04.2021 подано до суду уточнюючу позовну заяву від 29.03.2021, в якій вона просила суд стягнути з Міністерства юстиції України (далі МЮ України, відповідач 2) матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за ч. 3ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 08.10.2019 по 29.12.2020 та з 16.04.2019 по 25.09.2019 року у сумі 425463,60 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 відкрито провадження в справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву від 15.04.2021 МЮ України заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що спір між сторонами виник стосовно проходження позивачем публічної служби у зв`язку з виплатою заробітної плати у розмірі меншому ніж вона сподівалась. Функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом генерального прокурора України. Мінюст не є органом державної влади, який бере участь у організаційному забезпеченні функціонуванні прокурорів, а ні в силу спеціального нормативного-правового акту, який регулює спірні правовідносини, а ні в силу будь-яких інших правових актів. Отже Мінюст є неналежним відповідачем у справі та учасником спірних правовідносин. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15.04.2021 до суду надійшло клопотання МЮ України про передачу адміністративної справи за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 дану адміністративну справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

18.05.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято справу до провадження та вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Херсонську обласну прокуратуру, Національну академію прокуратури України (далі НАП України, відповідач 3) та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державну казначейську службу України (далі ДКС України, третя особа).

У відзиві на позовну заяву від 01.06.2021 Херсонська обласна прокуратура просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що заробітна плата позивачу нараховувалась на підставі та у розмірах, встановлених як нормативно-правовими актами, що мають силу Закону, так іпостановою КМУ від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Згідно з вимогамистатті 48 Бюджетного кодексу Українита розміру загальної суми, передбаченої вЗаконах України «Про Державний бюджет України»на 2019-2020 роки на утримання органів прокуратури, Офісом Генерального прокурора проводились розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на кожен рік відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», у зв`язку з чим прокуратура Херсонської області не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Крім того, наголошено, що за змістомстатті 152 Конституції Українирішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, а у разі встановлення порушеного права позивача на отримання заробітної плати у розмірах, встановленимист. 81 Закону України «Про прокуратуру», завдану їй матеріальну шкоду повинна відшкодовувати саме держава, а не конкретний державний орган в межах власних бюджетних асигнувань.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX(далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №540/758/21 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Мачульському В.В.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 дану справу прийнято до провадження, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20.03.2025 до суду від МЮ України надійшов відзив на позовну заяву, по змісту аналогічний раніше поданому відзиву від 01.06.2021.

24.03.2025 до суду від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.04.2019 по 25.09.2019 була слухачем інституту підготовки НАП України Генеральної прокуратури України. Наказом прокуратури Херсонської області №380к від 04.10.2019 призначена на посаду прокурора Генічевської місцевої прокуратури Херсонської області з 08.10.2019.

У період з 08.10.2019 по 29.12.2020 працювала в органах прокуратури та займала посаду прокурора Генічевської місцевої прокуратури Херсонської області. Наказом прокуратури Херсонської області №917к від 23.12.2020 її звільнено з вищевказаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач зазначає, що за період її навчання з 16.04.2019 по 25.09.2019 в НАП України та роботи на посаді прокурора Генічевської місцевої прокуратури Херсонської області з 08.10.2019 по 29.12.2020 позивачу невірно нараховувався посадовий оклад. Позивачем встановлено різницю між фактично нарахованим окладом та тим, який повинен був нараховуватись їй у відповідності до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Так, за період навчання з 16.04.2019 по 25.09.2019 її стипендія повинна була становити 80938,26 грн, однак нараховано та виплачено в розмірі 20032,83 грн. Таким чином позивачем недоотримано кошти у розмірі 60905,43 грн.

За період роботи з 08.10.2019 по 29.12.2020 її посадовий оклад мав становити 447571,50 грн, однак посадовий оклад нарахований та виплачений в розмірі 83013,33 грн. Таким чином позивачем недоотримано кошти у розмірі 364558,17 грн.

Отже, загальна сума недоотриманих коштів за період перебування в резерві на заміщення вакантних посад прокурорів із спеціальною підготовкою В НАП України з 26.04.2019 по 25.09.2019 та окладу на посаді прокурора місцевої прокуратури з 08.10.2019 по 29.12.2020 становить 425463,60 грн.

ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку з визнанням закону, на підставі якого їй нараховувалась заробітна плата протягом 2019-2020 років, неконституційним, вона не отримувала частину належної їй заробітної плати посилаючись нарішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020та ч. 3ст. 152 Конституції Українизазначає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати за вищевказаний період.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначеніЗаконом України «Про прокуратуру»від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Частиною першоюстатті 81 Закону №1697-VIIпередбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другоїстатті 81 Закону №1697-VIIзаробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно з частиною третьоюстатті 81 Закону № 1697-VIIпосадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначенихзаконом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (в подальшому розмір окладу змінювався). Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора регіональної прокуратури - 1,2.

Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.

Відповідно до положень статей8,13 Закону України «Про оплату праці»умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цьогоЗакону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Вказане положення кореспондується з положеннями частини дев`ятоїстатті 81 Закону № 1697-VII, в якій встановлено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з нормами частин першої та другоїстатті 23 Бюджетного кодексу Українибудь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Частиною першоюстатті 22 Бюджетного кодексу Українипередбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до частини першоїстатті 51 Бюджетного кодексу Україникерівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Статтею 89 Закону №1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Відповідно до статті 90 Закону №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Абзацами 2, 3 пункту 9 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет України на 2015 рік» №80-VIII від 28.12.2014встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік; положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю він регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням.

Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03 жовтня 1997 року у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положеннязаконуз урахуванням діїзаконуу часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

Таким чином, Закон України Про Державний бюджет України на відповідний рік, якЗакон, яким регулюються бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надають повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників органів прокуратури була визначенапостановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»із урахуванням відповідних змін, внесенихпостановами Кабінету Міністрів України №763 від 30.09.2015та№1013 від 09.12.2015.

Кабінетом Міністрів України покладені на нього пунктом 13розділу ХІІІ Закону №1697-VIIобов`язки не були виконані, а саме не було приведено нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31 травня 2012 року № 505 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників, не внесені, аЗаконом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»видатки на реалізацію положеньстатті 81 Закону України «Про прокуратуру»не передбачались, відповідачі не мали правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладені у постановах від 03 квітня 2024 року у справі №120/14973/21-а, від 14.07.2022 у справі № 600/3960/21-а, від 14.03.2018 у справі № 825/575/16, від 19.03.2020 у справі № 806/3314/17, від 09.09.2020 у справі № 807/1171/16, від 03.04.2021 у справі №120/14973/21-а.

Отже, за пунктом 9 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет України на 2015 рік», положення якого, станом на час виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавались, відповідач під час нарахування та виплати заробітної плати позивачу цілком на законних підставах застосовувавпостанову Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року.

Суд зазначає, що оплата праці прокурорських працівників прокуратури здійснювалася на підставі затверджених головним розпорядником Генеральною прокуратурою штатних розписів станом на 01 січня кожного року, які складено відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структур та умов оплати праці працівників органів прокуратури».\

Згідно з цієюпостановоюзаробітна плата працюючого прокурора за вказаний період складалася з посадового окладу який є фіксованим, надбавки за вислугу років, надбавки за класний чин та інших складових оплати праці (премія, надбавка за виконання особливо важливої роботи (з урахуванням надбавки та вислугу років), матеріальних допомог на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань тощо), які є індивідуальними і встановлюються роботодавцем щодо кожного працівника з урахуванням виконуваної роботи, результативності, особистого вкладу, виконання роботи, пов`язаної з допуском до державної таємниці та ін., в межах затверджених кошторисних призначень на оплату праці кожного року станом на 01 січня.

Зазначений вид виплат відсутній устатті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Заробітна плата прокурора, відповідно до частини другої статті 81 «Про прокуратуру» складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Отже, нарахування посадових окладів працівникам Прокуратури на підставі Постанови №505, відповідала приписам чинного на той час законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави суду для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбаченопостановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Рішенням №6-р/2020 визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), окреме положення пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БКу частині, яка передбачає, що норми і положеннястатті 81 Закону №1697-VIIзі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення №6-р/2020 передбачено, що положення пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БКу частині, яка передбачає, що норми і положеннястатті 81 Закону №1697-VІІзі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За правиламистатті 8 Основного Законув Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу.Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Згідно ізстаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини другоїстатті 152 Конституції Україниі частиною першоюстатті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України»закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідностіКонституції України(конституційності)Закону України від 08 грудня 2004 року № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України»(справа про додержання процедури внесення змін доКонституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їхнього виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

Таким чином, зі змістомстатті 152 Конституції Українивипливає, що Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Позивач вважала належним способом захисту своїх порушених прав - застосування до спірних правовідносин норми прямої дії - частини третьоїстатті 152 Конституції Українита стягнення з Держави Україна в особі Київської міської прокуратури на її користь матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьоюстатті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 16.04.2019 по 25.09.2019 та з 08.10.2019 по 29.12.2020 у сумі 425463,60 грн.

Отже, предметом спору, який визначив позивач, є стягнення збитків (матеріальної шкоди), завданої актом, що визнаний неконституційним, у вигляді неотриманої частини заробітної плати за вищевказані періоди.

Суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно зрішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року.

Водночас, Суд звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування і виплати недоотриманої заробітної плати та інших похідних платежів за період з 16.04.2019 по 25.09.2019 та з 08.10.2019 по 29.12.2020.

Згідно з частиною третьоюстатті 22 Цивільного кодексу Українизбитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У постанові від 03.04.2024 у справі №120/14973/21-а Верховний Суд зазначив, що «обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним, у вигляді неотриманої заробітної плати за період після рішення Конституційного Суду України - після 26 березня 2020 року, не змінює суті спірних правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі щодо оплати праці і підстави їх виникнення, а отже не робить цей спір спором про відшкодування шкоди.

Отже, Верховний Суд констатує, що указана позивачем сума недоотриманої частини заробітної плати не є матеріальною шкодою. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щостаття 22 ЦК Українипередбачає право на компенсацію збитків у результаті порушення саме цивільного права позивача, тоді як предметом даного спору є компенсація шкоди у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.».

За загальними положеннями, передбаченимистаттею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовуються державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина першастатті 1173 Цивільного кодексу України).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 Цивільного кодексу України.

Отже чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 460/5153/21, від 18.02.2020 у справі № 815/7279/15.

За правиламистатті 1175 Цивільного кодексу Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Статтею 25 Бюджетного кодексу Українипередбачено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

За матеріалами даної справи судом не встановлено неправомірність дій відповідачів стосовно неправильності нарахування та виплати заробітної плати позивачу у спірні періоди, що спричинило б шкоду та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, тому вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати є безпідставними.

Згідно з частиною першоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про прокуратуру», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Херсонської обласної прокуратури, Національної академії прокуратури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський