Рішення

від 30.05.2025 по справі 640/10572/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 року справа №640/10572/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «РІТМ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «РІТМ» (далі по тексту також позивач, ПрАТ «РІТМ») з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.03.2021 №00227700701, відповідно до якого ПрАТ «РІТМ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 193595 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірним податковим повідомленням-рішенням йому зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 193595 грн оскільки, на думку відповідача, взуття, придбане у 2009 році з метою реалізації та залишки якого знаходяться на складі позивача, не пов`язано з господарською діяльністю платника податку.

Позивач стверджує, що придбання ним у 2009 році товару здійснювалось у межах господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Позивач пояснив, що враховуючи відсутність продажів та за наслідками проведеної інвентаризації було прийнято рішення про перевезення залишків взуття на зберігання до м. Києва. Означений товар згідно висновку експерта перебуває у задовільному стані та може використовуватися за первинним призначенням з урахуванням проценту втрати якості 40%. Позивач зазначає, що ним здійснюються заходи з метою реалізації залишків товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 було відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено, що справа буде розглядатись одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

18.07.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 адміністративну справу прийнято до провадження для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «РІТМ» встановлено завищення ним від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 193595 грн. Відповідач зауважив, що до таких висновків він дійшов у зв`язку з тим, що у позивача обліковуються залишки товарів з жовтня 2009 року, тобто більше 10 років, а отже фактично вони не використовуються у господарській діяльності та оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. При цьому, позивачем не було надано контролюючому органу інформації щодо заходів, які вживалися (вживаються) для реалізації означених залишків ТМЦ та пошуку покупців.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що частину придбаної у 2009 році взуття було реалізовано. Реалізація означеного взуття відбувалась до 31.12.2019 з одночасним її зберіганням ТОВ «Торгівельна база «Взуття». Проте, у зв`язку з незадовільними темпами реалізації, починаючи з 2020 року позивачем самостійно здійснювалась реалізація взуття та його зберігання на орендованому складі. У зв`язку з карантинними обмеженнями реалізація товару у 2020 році була ускладнена.

Позивач наголосив на посилання відповідачем на пункту 198.5 статті 198 ПК України, у той час як жодної нестачі під час інвентаризації товару не було виявлено.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «РІТМ» (ідентифікаційний код 36376078, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Панаса Любченка, 15) зареєстровано в якості юридичної особи 26.02.2009, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №029937 з основним видом діяльності за КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Також позивач має право займатися наступними видами діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.20 Технічні випробовування та дослідження; 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук.

У період з 09.02.2021 по 12.02.2021 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «РІТМ» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за жовтень, листопад 2020 року, за результатом якої складено акт перевірки від 19.02.2021 №14310/Ж5/26-15-07-01-05/36376078 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «РІТМ» пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 193 595,00 грн та пункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, відсутність реєстрації податкової накладної, що не підлягає наданню покупцям - платникам ПДВ, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення від 05.03.2021 №08/03 на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідач листом від 22.03.2021 №4435/І/26-15-07-01-05 заперечення залишено без задоволення, а висновки акта перевірки викладено в наступній редакції в зв`язку з виявленою технічною помилкою, що вплинула на висновки акта перевірки, зокрема:

1. пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 193 595,00 грн;

2. пункту 201., 201.10 статті 201 ПК України, відсутність реєстрації податкової накладної, що не підлягає наданню покупцям - платникам ПДВ, в Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2020 року.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 26.03.2021 №00227700701 позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2020 року на 193 595,00 грн, заявленого у декларації від 14.01.2021 №9365044181.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту також ПК України).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпункту «а», «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Абзацом 5 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що у випадку, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). При цьому, правове регулювання, запроваджене згаданим вище пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит.

Суд зауважує, що не обов`язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, в якому за визначених Податковим кодексом України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, мають співпадати.

Відповідно, під час вирішення питання виникнення у платника ПДВ обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, підлягають встановленню обставини, визначені початок використання товарів або призначення їх для використання в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, або ж виявлення на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, нестачі придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу.

В акті перевірки зафіксовано та не заперечується сторонами у справі, що за період грудень 2020 року позивачем задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 68 337,00 грн. Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації) за грудень 2020 року, встановлено їх заниження на загальну суму 193 595,00 грн, що призвело до завищення рядка 19 Декларації на суму 193 595,00 грн. В ході проведення перевірки встановлено наявність на рахунку 28 «Товари» станом на 31.12.2020 залишків взуття у кількості 9 633 пари на суму 967 973,13 грн.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що дане взуття ПрАТ «РІТМ» придбано у ЗАТ «ВОЗКО» згідно договорів купівлі-продажу від 05.10.2009 №1/160-09, від 09.10.2009 №2/160-09, від 12.10.2009 №3/160-09, від 16.10.2009 №4/160-09, від 19.10.2009 №5/160-09. Товар було відвантажено до ПрАТ «РІТМ» згідно видаткових накладних від 28.10.2009 №№10, 10/1, 10/2, 10/3, 10/4. ЗАТ «ВОЗКО» на адресу ПрАТ «РІТМ» виписало податкову накладну від 28.10.2009 №000069. ПрАТ «РІТМ» суму ПДВ по взаємовідносинах з ЗАТ «ВОЗКО» віднесено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за жовтень 2009 року.

Враховуючи викладене, фактично залишки товарів обліковуються у позивача з жовтня 2009 року, тобто більше 10 років, а отже фактично не використовуються в господарській діяльності та оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства. У відповідь на запит ГУ ДПС у м. Києві позивачем не надано інформації щодо заходів, які вживалися (вживаються) для реалізації вищезгаданих залишків ТМЦ та пошуку покупців.

На підтвердження придбання означених товарів позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів купівлі-продажу від 05.10.2009 №1/160-09, від 09.10.2009 №2/160-09, від 12.10.2009 №3/160-09, від 16.10.2009 №4/160-09, від 19.10.2009 №5/160-09, укладених продавцем - ЗАТ «ВОЗКО» на поставку товарів - модельного взуття.

Між позивачем (поклажедавець) та ДП Торговельна база «Взуття» (зберігач) укладено договір зберігання на товарному складі від 19.10.2009 №1/160, за умовами якого зберігач зобов`язується зберігати в своїх складських приміщеннях взуття, надалі за текстом - товар, що передається йому поклажедавцем, та дозволяти поклажедавцю проводити реалізацію цього товару в своїх складських приміщеннях. Кількість товару, що передається на зберігання в момент підписання договору вказується в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

28 вересня 2012 року між позивачем (поклажедавець) та ТОВ Торговельна база «Взуття» (зберігач) укладено договір зберігання на товарному складі, за умовами якого зберігач надає поклажедавцеві частину площі своїх складських приміщень для зберігання взуття, надалі за текстом - товар, та дозволяє проводити продаж товару від імені поклажедавця зі складських приміщень зберігача з облаштуванням вітрин і стендів. При цьому зберігач та поклажедавець бажають надати та отримати вищевказані послуги, мають намір одержати економічний ефект від даної господарської операції та проінформовані про стан ринку ідентичних послуг.

Кількість та вартість товару, що передається на зберігання в момент початку дії договору, вказується в додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Додатком №1 до договору зберігання №7 від 28.09.2012 визначено перелік товару, який передавався на зберігання, у кількості 12289 пар взуття.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2013 до договору зберігання та товарному складі від 28.09.2012 продовжено строк дії цього договору до 31.12.2016.

01 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ «Торгівельна база «Взуття» укладено договір зберігання на товарному складі з умовами, аналогічними умовам укладених між цими ж сторонами попередніх договорів.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2017 до договору від 01.04.2016 продовжено строк дії договору до 31.12.2018.

Відповідно до акта звіряння залишків взуття, які знаходяться на складі ТОВ «ТБ «Обувь» згідно договору зберігання на товарному складі від 01.04.2016 станом на 13.09.2018 залишок ТМЦ складав 9644 пари взуття.

Додатковою угодою №2 від 03.12.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2019.

Додатковою угодою від 15.11.2016 до договору зберігання на товарному складу від 01.04.2016 розірвано означений договір датою підписання цієї угоди.

Актом від 15.11.2019 приймання-передачі до додаткової угоди до договору зберігання та товарному складі від 01.04.2016 позивачем як поклажедавцем отримано від ТОВ «ТД «Взуття» як від зберігача зі зберігання на товарному складі товар (взуття) згідно додатку №1 до даного договору. Відповідно до додатку №1 до акту приймання-передачі від 15.11.2019 на склад передано 9682 пари взуття.

Відповідно до договору-заявки №12/11/19 від 12.11.2019, укладеного між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 , (виконавець), виконавцем надано послуги з доставки товару (взуття в коробках) з м. Вознесенськ до м. Київ з датою навантаження - 14.11.2019, датою доставки - 15.11.2019. У відомостях про вантаж вказано про перевезення 9633 пар взуття.

На підтвердження здійснення перевезення товару матеріали справи містять копію товарно-транспортної накладної від 14.11.2019 №1 автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 товару у кількості 9633 одиниці, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем вказано ПрАТ «РІТМ».

На замовлення позивача судовим експертом Чередніченком Павлом Васильовичем складено висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження від 25.11.2019 №06/11-19, на вирішення кого було поставлено наступні питання:

1. Чи відповідає асортимент та кількість товару (взуття), зазначений у акті звіряння станом на 01.09.2019, складеним ТОВ «ТБ «Взуття» згідно договору зберігання від 01.04.2016, фактичному асортименту та кількості товару (взуття), що знаходиться на складі?

2. Визначити ступінь якості товару (взуття), що належить ПрАТ «РІТМ» та зберігається на складі ТОВ «ТБ «Взуття» згідно договору зберігання від 01.04.2016.

За висновком експерта по першому питанню, асортимент та кількість товару (взуття), зазначений в акті звіряння станом на 01.09.2019, складений ТОВ «ТБ «Взуття» згідно договору зберігання від 01.04.2016 в цілому відповідає фактичному асортименту та кількості товару (взуття), що знаходиться на складі ТОВ «ТБ «Взуття» на час огляду майна експертом (15.11.2019). Існує незначна пересортиця схожих моделей, яка ні за кількістю пар, ні за вартістю суттєво не впливає на загальний результат порівняння для всієї партії.

По другому питанню, партія взуття, що належить ПрАТ «РІТМ» та зберігається на складі ТОВ «ТБ «Взуття» згідно договору зберігання від 01.04.2016, знаходиться в задовільному стані та може використовуватися за первинним призначенням. Процент втрати якості партії взуття за наявними ознаками фізичного і морального зносу та з урахуванням терміну зберігання складає 40%.

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом не заперечується факт придбання та зберігання придбаного товару (взуття) протягом періоду з 2009 року по 2020 рік. Крім того, відповідачем не спростовується часткова реалізація товару (взуття) протягом означеного періоду.

Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що в охопленому перевіркою звітному періоді позивач не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення в ПДВ.

Основним аргументом ГУ ДПС у м. Києві про те, що такі матеріали використані не у господарській діяльності підприємства, вказано, що залишки товарів обліковуються у позивача з жовтня 2009 року, тобто більше 10 років, а отже фактично не використовуються в господарській діяльності та оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства. У відповідь на запит ГУ ДПС у м. Києві позивачем не надано інформації щодо заходів, які вживалися (вживаються) для реалізації вищезгаданих залишків ТМЦ та пошуку покупців.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За правилами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивачем в адміністративному позові надано пояснення, в яких зазначено, що придбання товару у 2009 році здійснювалось в межах господарської діяльності з метою реалізації, залишки якого обліковуються на складі ПрАТ «РІТМ».

Відповідно до Статуту ПрАТ «РІТМ», затвердженого 24.04.2019 загальними зборами ПрАТ «РІТМ», протокол загальних зборів від 24.04.2018 №1, предметом діяльності ПрАТ «РІТМ» є, зокрема, оптова й роздрібна торгівля та посередницька діяльність у торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 18.03.2015 №22/2-13-154, одним з видів діяльності, право на зайняття яким має позивач, є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, про що також вказано у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2021.

З долучених до матеріалів справи копій додатку №1 до договору зберігання №7 від 28.09.2012 вбачається про передачу на зберігання ТОВ «Торгівельна база «Взуття» 12289 пар взуття.

Водночас, перевезення у 2019 році відповідно до договору-заявки №12/11/19 від 12.11.2019 з м. Вознесенськ до м. Київ 9633 пар взуття, на переконання суду, свідчить про його часткову реалізацію протягом період з 2009 по 2019 роки.

При цьому, з акта перевірки вбачається, що означене питання часткової реалізації товару (взуття) протягом періоду з 2009 по 2019 роки відповідачем не досліджувалось, наслідком чого, на переконання суду, є передчасність висновків контролюючого органу щодо не використання у господарській діяльності позивача залишків товарів, що обліковуються у нього з жовтня 2009 року, тобто більше 10 років.

Крім того, суд зауважує, що перебування придбаного платником податків для реалізації з метою отримання прибутку товару на зберіганні не може свідчити про початок його використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, чи про призначення такого товару для використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В свою чергу, судом не встановлено та не доведено відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, початку використовуватися товару (взуття) позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку чи про призначення такого товару для використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача щодо необґрунтованості посилань відповідача на пункту 198.5 статті 198 ПК України, у той час як жодної нестачі під час інвентаризації товару не було виявлено, як такі, що не були покладені в основу спірного рішення з огляду на уточнення відповідачем за наслідками розгляду заперечень позивача на акт перевірки, його висновків шляхом викладення їх в новій редакції із уточненням пункту 198.5 статті 198 ПК України підпунктом «г».

Водночас, відхилення означених доводів не впливає на результати вирішення спору з огляду на відсутність жодних доказів, якими відповідач міг би підтвердити наявність підстав, визначених підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, за яких у позивача виник обов`язок нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), а саме: призначення товару (взуття) призначаються для його використання або початку використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 26.03.2021 №00227700701.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.