Рішення від 30.05.2025 по справі 380/21585/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/21585/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/21585/24 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №34 від 11.07.2024 року, винесене заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Михайлом Дибою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Актом документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником коштів за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від 21.06.2024 виявлено порушення вимог ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за результатами перевірки щодо 249 застрахованих осіб, перелік яких заначено у Таблиці №2 до акту, і які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Позивач не погоджується зі спірним рішенням відповідача від 08.04.2024 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду, оскільки відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - форма ОК-5, ОК-7) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для оплати листка тимчасової непрацездатності не є та не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальну виплату, а саме оплату лікарняного. Зауважує, що у підприємства відсутні правові підстави для позбавлення працівника соціальної допомоги з урахуванням середнього заробітку, адже протилежні дії є неприпустимими та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. А тому, і відсутні правові підстави для винесення Рішення, за яким підлягає поверненню до Пенсійного фонду України неправомірно виплачена сума страхових коштів - 298233,76 грн, та застосовано до ДП «Львіввугілля» фінансові санкції, а саме - штраф за порушення порядку використання страхових коштів (50%) 149116,88 грн.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 25.10.2024 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

13.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що 21.06.2024 Головним управлінням проведено планову документальну перевірку позивача щодо дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.01.2022 по 31.03.2023. Перевіркою виявлено наявність порушень вимог законодавства, а саме: пункту 1 частини 4 статті 19 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ), пункту 1 частини 4 статті 12, абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону України» від 23.09.1999 №1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-IX, чинна з 01.01.2023), що призвело до неправомірних витрат коштів по 227 листках непрацездатності щодо 114 застрахованих осіб, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, що призвело до неправомірних витрат коштів на загальну суму 298233,76грн.

За результатами перевірки Головним управлінням було складено акт від 21.06.2024 №1300-6003-3/65. Акт посадові особи позивача отримали, однак не підписали.

02.07.2024 на адресу Головного управління надійшло заперечення на Акт за вих. №11-01/108 від 28.06.2024, яке Головним управлінням розглянуто та надано обґрунтовану відповідь від 09.07.2024 №1300-6001-8/123584, в якій зазначено, що згідно з відомостями Центрального сховища обліку сплати страхових коштів, станом на 01.06.2024 заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску становить 8959616,84грн., в тому числі недоїмка 8959616,84грн.

Наявність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску призвела до відсутності страхового стажу у працівників позивача - за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж застрахованим особам позивача, зокрема, і тим, яким за період, що підлягав перевірці, виплачувались допомоги по тимчасовій непрацездатності, зараховано лише по червень 2022 року.

11.07.2024 Головним управлінням винесено Рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №34 (далі Рішення №34), яким підлягає поверненню до Пенсійного фонду України неправомірно виплачену суму страхових коштів 298233,76грн., та керуючись абзацом 1 частини 6 статті 8 Закону України від 23.09.1999 №1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до Позивача фінансові санкції в таких розмірах: штраф за порушення порядку використання страхових коштів (50%) 149116,88грн.; всього: 447350,64грн., яке Позивач отримав 12.07.2024.

Звертає увагу, що відповідно до ст. 8 Закону №1105 роботодавець зобов`язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат згідно з цим Законом. Фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом №1105, здійснюється централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Заява-розрахунок подається страхувальниками через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а також може подаватися у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м. Києві за основним місцем обліку страхувальників.

Не виконання Позивачем частини 4 статті 12 Закону №1105, призвело до неправомірних витрат коштів Фонду на суму 298233,76грн. (по 114 застрахованих особах згідно таблиці №2 Акту).

Отже, з урахуванням зазначеного, Позивачем, при формуванні заяв-розрахунків в кабінеті страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за період, що підлягав перевірці, по працівниках, зазначених у таблиці №2 Акту, невірно зазначено страховий стаж 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норми пункту 1 частини 4 статті 12 Закону №1105. Тобто, для отримання фінансування страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності подано відомості щодо набутого страхового стажу своїх працівників, які не відповідають даним, зазначеним у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи вищенаведене, висновки викладені в Акті щодо наявності порушень частини 4 статті 12 Закону №1105, які призвели до неправомірних витрат коштів Фонду на суму 298233,76 грн., вважає правомірними.

Зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №1105, роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання страхових коштів; шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків, визначених цим Законом. Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону №1105 право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені уповноваженого органу управління мають керівники територіальних органів уповноваженого органу управління та їх заступники. Просить відмовити в задоволенні позову.

Судом встановлені наступні обставини:

21.06.2024 Головним управлінням проведено планову документальну перевірку Позивача щодо дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.01.2022 по 31.03.2023.

Перевіркою виявлено наявність порушень вимог законодавства, а саме: пункту 1 частини 4 статті 19 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ), пункту 1 частини 4 статті 12, абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону України» від 23.09.1999 №1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-IX, чинна з 01.01.2023), що призвело до неправомірних витрат коштів по 227 листках непрацездатності щодо 114 застрахованих осіб, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, що призвело до неправомірних витрат коштів на загальну суму 298233,76 грн.

За результатами перевірки Головним управлінням було складено акт від 21.06.2024 №1300-6003-3/65.

На порушення, викладені в Акті підрозділом направлено письмове заперечення №11- 01/220 від 28.06.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

11.07.2024 на електронну адресу підрозділу надійшло рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №34 від 11.07.2024 року (далі- Рішення), винесене заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Михайлом Дибою, яким підлягає поверненню до Пенсійного фонду України неправомірно виплачена сума страхових коштів 298 233,76 грн., та керуючись абзацом першим частини шостої статті 8 Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105 (далі Закон № 1105) застосовано до ВП «ШСМНУ» фінансові санкції в таких розмірах: - штраф за порушення порядку використання страхових коштів (50%) 149 116,88 грн. Всього: 447 350,64 грн.

15.07.2024 (вх.№405/11) отримано відповідь від 09.07.2024 на заперечення до Акту перевірки від 21.06.2024 №11-01/220 від 28.06.2024, в якій зазначено, що згідно з відомостями Центрального сховища обліку сплати страхових коштів, станом на 01.06.2024 заборгованість Позивача зі сплати єдиного соціального внеску становить 8959616,84 грн, в тому числі недоїмка 8959616,84 грн. Наявність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску призвела до відсутності страхового стажу у працівників позивача - за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж застрахованим особам Позивача, зокрема, і тим, яким за період, що підлягав перевірці, виплачувались допомоги по тимчасовій непрацездатності, зараховано лише по червень 2022 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керувався таким.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (надалі - Основи №16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові і організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Статтею 4 Основ №16/98-ВР страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності включено до видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 4 Закону №1105-XIV визначено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1105-XIV основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є: 1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування; 2) здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону; 3) профілактика нещасних випадків; 4) проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів; 5) здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №1105-XIV застрахована особа має право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

За правилами ст. 11 Закону №1105-XIV, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12 Закону №1105-XIV).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону №1105-XIV застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) догляд за хворою дитиною (п. 1, 2 ч. 1 ст. 15 Закону №1105-XIV).

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч. 1-3 ст. 14 Закону №1105-XIV).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління. Визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі на пільгових умовах, здійснюється шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ та організацій або на підставі копії відповідних посвідчень чи інших документів, які підтверджують право на пільгу.

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. (ст. 25 Закону №1105-XIV).

Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (далі Порядок №1266).

Згідно п. 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Пунктами 32 та 33 Порядку №1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС. У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по втраті працездатності є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.

При цьому, пунктом 29 Порядку №1266 визначено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

З матеріалів справи судом встановлено, що, за результатами проведеної документальної перевірки ДП «Львіввугілля» з питань дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відповідачем виявлено порушення порядку використання страхових коштів, а саме п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VIII), п. 1 ч. 4 ст. 12, абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №1105-XIV (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ, чинна з 01.01.2023).

Як слідує зі змісту Акту перевірки №1300-6003-3/65 від 21.06.2024, за результатами перевірки виявлено порушення вимог законодавства, а саме: п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції ЗУ від 28.12.2014 № 77-VIII зі змінами); п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції ЗУ від 21.09.2022 № 2620-1Х зі змінами) За результатами перевірки 403 листків непрацездатності встановлено, що стосовно 227 з них (перелік, яких зазначено у Таблиці № 2 до акту) щодо 114 застрахованих осіб, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7, розмір допомоги тимчасовій непрацездатності за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 року не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

11.07.2024 Головним управлінням винесено Рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №34 (далі Рішення №34), яким підлягає поверненню до Пенсійного фонду України неправомірно виплачену суму страхових коштів 298233,76 грн , та керуючись абзацом 1 частини 6 статті 8 Закону України від 23.09.1999 №1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до Позивача фінансові санкції в таких розмірах: штраф за порушення порядку використання страхових коштів (50%) 149116,88 грн; всього: 447350,64 грн.

Відповідач стверджує, що у випадках, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується і рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плат; застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць. Фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, здійснюється централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Заява-розрахунок подається страхувальниками через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а також може подаватися у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м. Києві за основним місцем обліку страхувальників.

Відповідач зауважує, що за за даними довідок форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» 114 працівникам Позивача, яким було нараховано і виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності згідно 227 листка непрацездатності за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 (перелік наведено у таблиці №2 Акту) страховий стаж зараховано по грудень 2021 року. Отже, за даними реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вищезазначені працівники Позивача протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку мали страховий стаж менше шести місяців, тому допомога по тимчасовій непрацездатності за такими страховими випадками мала бути обмежена розміром допомоги, обчисленим із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Позивачем, при формуванні заяв-розрахунків в кабінеті страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за період, що підлягав перевірці, по працівниках, зазначених у таблиці №2 Акту, невірно зазначено страховий стаж 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норми пункту 1 частини 4 статті 12 Закону №1105. Тобто, для отримання фінансування страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності подано відомості щодо набутого страхового стажу своїх працівників, які не відповідають даним, зазначеним у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача з огляду на наступне.

У цій справі має місце ситуація, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.

Відповідач не заперечує той факт, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості.

Частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ч.6 ст. 25 Закону №2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Зі змісту наведених норм суд робить висновок, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її тимчасової непрацездатності з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Відповідний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а, від 22.04.2021 у справі №752/20612/17, від 16.01.2023 у справі №823/1764/17.

Суд зазначає, що наймані працівники підприємства самостійно не сплачують єдиний внесок. Обов`язок щодо сплати ЄСВ покладено саме на позивача, який здійснив нарахування цього внеску та його сплату одночасно із виплатою заробітної плати працівникам.

Із матеріалів справи суд встановив, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений ЄСВ, проте платежі зараховані пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.22 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Зокрема, згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Отже, зарахування відповідачем страхового стажу працівників позивача лише по червень 2021 року внаслідок зарахування сплаченого позивачем ЄСВ у порядку черговості погашення заборгованості не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За наведених обставин суд робить висновок про протиправність рішення відповідача від №34 від 11.07.2024 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача від №34 від 11.07.2024 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені у п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» (80001, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, пл. Січових Стрільців, буд. 8, ЄДРПОУ 32323256) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішень, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від №34 від 11.07.2024 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.

Стягнути на користь Державного підприємства «Львіввугілля» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, ЄДРПОУ 32323256) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) 5368,21 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15. розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 30.05.2025 року.

Суддя Гавдик З.В.