Рішення від 02.06.2025 по справі 440/4179/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 02 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4179/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якій просить суд:

визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення (ЄДРПОУ № 05385878, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, б. 90), щодо відмови у прийнятті рішення про встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 статусу Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення члена загиблого ветерана війни;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення (ЄДРПОУ № 05385878, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, б. 90) встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 статус Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена загиблого ветерана війни.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що поширення чинності на позивача Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни. А відтак відмові відповідача у прийнятті рішення про встановлення позивачу статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» та видачі посвідчення члена загиблого ветерана війни є протиправним та порушує її права.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.205 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити. Вказує на те, що не всі члени сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в тому числі особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право на встановлення відповідного статусу з видачею посвідчення, а лише ті категорії, які визначені статтею 10 Закону №3351-ХІІ. А відтак, вважає, що відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» та видачі посвідчення члена загиблого ветерана війни.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є вдовою ОСОБА_2 , який мав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 24.01.2023 №104 встановлено, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

11.03.2025 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - УСЗН) із заявою про встановлення їй статусу «Члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» та видати посвідчення члена загиблого ветерана війни.

У листі від УСЗН від 13.03.2025 року № 05/1012 відповідач повідомив, що останній немає правових підстав для встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки позивач не належить до жодної категорії, зазначеної в пункту 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Водночас зазначає, що на членів сімей військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, поширюється чинність Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач вважає протиправною відмову, тому з метою встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, вона звернулась до суду з даним позовом.

Так, правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XІІ).

Відповідно до ч. 1-2 статті 4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно ч.1 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктами 1 та 9 ч.2 статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З матеріалів справи вбачається, що чоловік позивача мав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та мав третю групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

На нього поширювалась дія Закону № 3551-ХІІ.

Пунктом 1 статті 10 Закону № 3551-XII передбачено, що чинність цього Закону поширюється на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Виходячи з встановлених обставин справи, ОСОБА_2 був ветераном війни в розумінні статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позаяк за життя став інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 2 статті 10 Закону № 3551-XII чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Отже, чинність Закону №3551-XІІ поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та мали статус ветерана війни.

На підставі абз. 16 п. 1 ч. 1 статті 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Згідно пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Отже, зі змісту вищезазначеної норми слідує, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Оскільки позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 , який мав статус інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XІІ, остання має право на встановлення їй статусу члена сім`ї померлого інваліда війни.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив у встановленні позивачу такого статусу, оскільки позивач, як член сім`ї померлого ветерана війни, має право на отримання відповідного посвідчення.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, суть наведених рішень зводиться до вимоги надати заявникові такі заходи правового захисту на національному рівні, які би дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб спосіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оскільки оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, зважаючи, що право позивача на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни підтверджується матеріалами справи, належним захистом порушеного права позивача є необхідність зобов`язання відповідача встановити позивачу вищевказаний статус та видати відповідне посвідчення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцького району Полтавської області (вул. І. Приходька, 90, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05385878) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення № 19 від 13 березня 2025 року щодо відмови у прийнятті рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» та видачі посвідчення члена загиблого ветерана війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення (вул. І. Приходька, 90, Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05385878) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) статус «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» та видати посвідчення члена загиблого ветерана війни.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцького району Полтавської області (вул. І. Приходька, 90, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05385878).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова