Рішення від 08.04.2025 по справі 203/3840/24

Справа № 203/3840/24

Провадження № 2/0203/155/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.

представників сторін:

від позивача адвоката Боровик Л.О.,

від відповідача Трошина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Дніпрі Дніпропетровської області, Депо №3 Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про стягнення недоотриманої заробітної плати, матеріальної та моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить стягнути солідарно з Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, Депо №3 Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 на її користь заробіток (дохід), втрачений внаслідок втрати професійної або загальної працездатності, в сумі 134 550,00 грн, матеріальну шкоду в сумі 41 401,20 грн, моральну шкоду в сумі 400 000,00 грн з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала в Депо №3 Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. 21.11.2023 під час виконання трудових обов?язків нею отримана виробнича травма (падіння в вагоні трамваю під час його нестабільного руху). Згідно довідки МСЕК встановлено 65% втрати професійної працездатності з визначенням з 08.03.2024 другої групи інвалідності, причина інвалідності: трудове каліцтво з ураженням органів опорного руху. Після закінчення лікування позивачка у зв?язку зі станом свого здоров?я вже не змогла повернутися до роботи і 22.03.2024 звільнилася відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 цивільну справу №203/3840/24 передано на розгляд судді Іваницькій І.В.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2024 після усунення позивачем недоліків позовної заяви її прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено здійснювати в порядку загального позовного провадження; проведення підготовчого судового засідання призначено на 03.09.2024.

28.08.2024 від Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив позов залишити без задоволення.

Поданий відзив на позовну заяву обґрунтований наступним:

-якщо б позивачка під час руху трамваю була уважною, дотримувалася всіх правил безпеки та трималась за поручень, вона б не впала в салоні трамваю;

-позивачкою не доведено, що дії відповідача були неправомірними, між ними і ушкодженням її здоров?я є безпосередній причинний зв?язок, а також вина відповідача, тому підстави для юридичної відповідальності останнього відсутні;

-враховуючи, що всі страхові виплати від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, куди входять страхові виплати втраченого заробітку, були сплачені позивачці Пенсійним фондом України, КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради не зобов?язане відшкодовувати втрачений заробіток в сумі 134550, 00 грн;

-заявлені витрати на лікування в сумі 41401, 20 грн є необґрунтованими;

-розмір заявленої моральної шкоди в сумі 400000, 00 грн є завищеним;

-матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку заявлених у сумі 30000, 00 грн витрат на правову допомогу.

02.09.2024 від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, з викладеними у ньому запереченнями проти задоволення позову.

У підготовчому судовому засіданні 03.09.2024 у зв?язку з заявленим клопотанням представника позивача, яка в судове засідання не з?явилася у зв?язку з перебуванням на лікуванні, розгляд справи відкладений на 24.09.2024.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2024 за клопотанням представника позивача адвоката Боровик Л.О. витребувано від КП «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради письмову інформацію за наведеним переліком.

У підготовчому судовому засіданні 24.09.2024 розгляд справи відкладений на 11.10.2024.

У підготовчому судовому засіданні 11.10.2024 судом задоволено клопотання КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Лівобережного об?єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі Дніпропетровської області, про що постановлено ухвалу, якою також продовжено строк підготовчого судового засідання; розгляд справи у підготовчому судовому засіданні, у зв?язку з залученням третьої особи, відкладений на 24.10.2024.

15.10.2024 від позивачки до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій вона просить стягнути з КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради на свою користь заробіток (дохід), втрачений внаслідок втрати професійної або загальної працездатності в сумі 27849, 25 грн; матеріальну шкоду 41401, 20 грн; моральну шкоду 400000, 00 грн; судові витрати, пов?язані з розглядом справи.

У підготовчому судовому засіданні 24.10.2024 розгляд справи відкладений на 05.11.2024.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2024, у зв?язку з поданою позивачем уточненою позовною заявою, змінений процесуальний статус Депо №3 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради та ОСОБА_2 з відповідачів на третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2, 3 відповідно; закрито підготовче судове засідання; призначено справу до розгляду по суті на 12.12.2024.

У судовому засіданні 12.12.2024 після допиту спеціаліста (лікаря травматолога ОСОБА_3 ) розгляд справи відкладений на 21.01.2025.

15.01.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення строку на їх подання, яке протокольною ухвалою суду від 21.01.2025 задоволено; у судовому засіданні 21.01.2025 оголошено перерву до 20.02.2025, а 20.02.2025 до 19.03.2025.

У зв?язку з перебуванням судді Іваницької І.В. в іншому провадженні, розгляд справи, призначений на 19.03.2025, не відбувся; судове засідання призначено на 31.03.2025.

У судовому засіданні 31.03.2025 оголошено перерву до 08.04.2025.

У судовому засіданні 08.04.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди 41401, 20 грн; моральної шкоди 400000, 00 грн; судових витрат, пов?язаних з розглядом справи; в іншій частині позовні вимоги просила залишити без розгляду.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2025 проти задоволення позову заперечував.

Треті особи в судове засідання не з?явилися, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.01.2013 працювала в Депо №3 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради на посаді кондуктора громадського транспорту.

22.03.2024 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст.40 КЗпП України).

29.03.2024 начальником Депо №3 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради Авраменком Ю. затверджено акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 21.11.2023 о 09.20 в Депо №3 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (форма Н-1/П), з якого вбачається, що нещасний випадок з кондуктором трамваю ОСОБА_1 стався в результаті її падіння в салоні трамвайного вагону інв. №1263, на дільниці між першими та другими вхідними дверми, в проході трамвайного вагону. Падіння сталося в результаті різкого ривка вагону при його русі з трамвайної зупинки «вул. Світла», Амур Нижньодніпровський район м. Дніпра. Ймовірною причиною різкого гальмування трамваю при роботі на лінії стала неправильна експлуатація вагону водієм трамвая ОСОБА_2 . Під час ДТП на потерпілу впливав небезпечний виробничий чинник відповідно до ДСТУ 2293-2014, а саме: машини та механізми, що рухаються. За висновком комісії, зазначений нещасний випадок, що стався в робочий час, під час виконання трудових обов?язків, визнаний таким, що пов?язаний з виробництвом.

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ № 567345 від 13.03.2024 ОСОБА_1 первинно з 13.03.2024 встановлено другу групу інвалідності безстроково, а також 65% втрати професійної працездатності з 08.03.2024; причина інвалідності трудове каліцтво з ураженням органів опорного руху.

Відповідно до висновку спеціаліста судово медичного експерта №330 від 05.02.2024 за даними медичної документації у ОСОБА_1 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: закритого багато уламкового черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки з відносно задовільним стоянням уламків, з розвитком у посттравматичному періоді контрактури лівого кульшового суглобу, що спричинено від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), можливо в термін, на який вказує обстежувана. За своїм характером виявлене тілесне ушкодження відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п. 2.2.2 «Правил судово медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6.

Згідно зі ст.3Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.153КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст.237-1КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Відповідно до ч. 1 ст.168ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення КонституційногоСуду Українивід 27січня 2004року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачкою докази повною мірою вказують, що професійне захворювання відбулося при виконанні нею трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження її можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого остання змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що позивачка зазнала ушкоджень здоров`я, пов`язаних з виконанням нею трудових обов`язків, у зв`язку з чим відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 березня 2024 року серія 12ААГ № 567345 їй первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 65% та другу групу інвалідності, при цьому зазначено про потребу в забезпеченні медичним лікуванням; беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її житті суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання 140 000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Слід зазначити, що заявлений в позовній заяві розмір моральної шкоди в сумі 400 000,00 грн є неспівмірним та завищеним.

Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164Податкового кодексуУкраїни щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом №466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Таким чином, моральна шкода, завдана внаслідок ушкодження здоров`я, підлягає оподаткуванню, оскільки перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи положення ст. 173 КЗпП України, ст. 1187 ЦК України, суд також вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в загальній сумі 39 257,47 грн, яка складається зі здійснених нею та підтверджених матеріалами справи витрат на лікування: 32017,00 грн (сплата за комплект фіксаторів для остеосинтезу кісток), 2133,00 грн (крісло туалет), загальна сума за призначені та придбані ліки 3 324,47 грн (без урахування призначень у зв`язку з ОРВІ та вартості препарату «релиф- адванс», який не був призначений лікарем), платні обстеження на загальну суму 1783,00 грн.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст. ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивачки під час розгляду цивільної справи в суді представляла адвокат Боровик Л.О., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 22 липня 2024 року та виданого на підставі договору ордеру.

За умовами договору про надання правової допомоги від 22.07.2024 та додаткової угоди до нього №1 за надання правової допомоги, а також представлення інтересів клієнта в суді до винесення рішення судом першої інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 30000,00 грн. В матеріалах справи наявні докази оплати гонорару в сумі 30 000,00 грн від 19.09.2024.

З урахуванням позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 у справі № 754/11753/21, оскільки умовами вищевказаного договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже розмір витрат є визначеним, то позиція відповідача про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, з посиланням на те, що стороною позивача не надано детальний опис (розрахунків) вартості робіт (наданих послуг) виконаних/наданих адвокатом є необґрунтованою.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складності справи та виконаними адвокатом Боровик Л.О. послугами, часом, який об`єктивно міг бути витрачений адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 30 000,00 грн є обґрунтованим. У поданому відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не доведено їх неспівмірності.

Відповідно до ч.1 ст. 141, п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі часткового задоволення позову, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 180,00 грн (30000,00 грн х 40,6%) та витрати, пов`язані з отриманням висновку спеціаліста, в сумі 231,36 грн (569,84 грн х 40,6%).

З огляду на те, що позивачка відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 792,57 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної або загальної працездатності, в сумі 27849,25 грн слід залишити без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної або загальної працездатності, в сумі 27849,25 грн залишити без розгляду.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 119А, код ЄДРПОУ 32616520) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в сумі 39 257,47 грн (тридцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят сім грн 47 коп.) моральну шкодубез відрахуванняподатків таінших обов`язковихплатежів усумі 140000,00грн (сто сорок тисяч грн), судові витрати,пов`язані зотриманням висновкуспеціаліста,в сумі231,36грн (двісті тридцять одну грн 36 коп.) та витратина професійнуправничу допомогув сумі12180,00грн (дванадцять тисяч сто вісімдесят грн).

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 119А, код ЄДРПОУ 32616520) на користь держави судовий збір у сумі 1792,57 грн (одну тисячу сімсот дев`яносто дві грн 57 коп.).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 29.05.2025.

Суддя І.В. Іваницька