Постанова

від 02.06.2025 по справі 420/3663/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3663/25

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Дата і місце ухвалення: 10.04.2025 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2025 року до суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (далі ТОВ « 100 ШИН+», позивач) до Одеської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001281, №UA500500/2024/001280;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000649/2 від 04.12.2024, №UA500500/2024/000648/2 від 04.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірними рішеннями про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року позов ТОВ « 100 ШИН+» задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ « 100 ШИН+».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивачем ТОВ « 100 ШИН+» подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2019 року між ТОВ « 100 ШИН+» та «GUIZHOU TYRE CO., LTD» , Китай укладено зовнішньоекономічний договір № 100-GU19 від 20.01.2019, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини Виробник: «GUIZHOU TYRE CO., LTD » у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту та умови поставки визначаються згідно Інвойс.

З метою митного оформлення придбаного за контрактом товару ТОВ « 100 ШИН+» було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби митні декларації: №МД № 24UA500500040985U0 від 03.12.2024 та МД №24UA500500040993U6 від 03.12.2024.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару було надано до Одеської митниці копії документів, які зазначені у графі 44 декларації, а саме,:

- разом із МД № 24UA500500040985U0 від 03.12.2024: - пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 18.09.2024; - рахунок-проформа (Proforma invoice) 24082402002 від 12.08.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 24082402002 від 18.09.2024; - коносамент (Bill of lading) 1061778264A від 27.09.2024; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) 8779 від 29.11.2024; - сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C5200A0127/50105 від 29.09.2024; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12032260 від 19.11.2024; - банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг 15047 від 20.11.2024; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 21.11.2024; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 18.09.2024; - розрахунок ціни (калькуляція) 24082402002 від 18.09.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); - зовнішньоекономічний договір (контракт) 100-GU19 від 20.01.2019; - Договір (контракт) про перевезення KH42FS від 25.08.2021; - інші некласифіковані документи (Заявка до договору KH42FS) №25 від 16.09.2024; - копія митної декларації країни відправлення 530420240041521620 від 18.09.2024.

Також, 03.12.2024 на вимогу митного органу про надання додаткових документів, ТОВ 100 ШИН+ були надані додаткові документи: - лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» № б/н від 03.12.2024; - рахунок на оплату № 12032260 від 19.11.2024 (уточнений ).

Разом із МД №24UA500500040993U6 від 03.12.2024 було надано наступні документи: - пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 18.09.2024; - рахунок-проформа (Proforma invoice) 24082402001 від 07.08.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 24082402001 від 18.09.2024; - коносамент (Bill of lading) 1061778264B від 27.09.2024; - автотранспортна накладна (Road consignment note) 5398 від 29.11.2024; - автотранспортна накладна (Road consignment note) 6050 від 29.11.2024; - сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C5200A0127/50106 від 29.09.2024; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12032260 від 19.11.2024; - Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг 15047 від 20.11.2024; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 21.11.2024; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 18.09.2024; - розрахунок ціни (калькуляція) 24082402001 від 18.09.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); - зовнішньоекономічний договір (контракт) 100-GU19 від 20.01.2019; - договір (контракт) про перевезення KH42FS від 25.08.2021; - документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами (Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції») UA.PN.191.3734-24 04.12.2024; - інші некласифіковані документи ( Заявка до договору KH42FS) №24 від 16.09.2024 - копія митної декларації країни відправлення 530420240041521597 від 18.09.2024

Також, 03.12.2024 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи: - лист пояснення ТОВ « 100ШИН+» б/н від 03.12.2024;; - рахунок на оплату № 12032260 від 19.11.2024.

Щодо (МД) № 24UA500500040985U0 від 03.12.2024 суд першої інстанції встановив, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000649/2 від 0.12.2024, а саме:

1) відповідно до договору від 20.01.2019 № 100-GU19 товар поставляється на умовах FOB SHENZHEN, а в інвойсі від 18.09.2024 № 24082402002 зазначені умови поставки FOB SHEKOU;

2) в наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB;

3) прайс-лист б/н від 18.09.2024 був виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 12.08.2024 № 24082402002;

4) зазначені у довідці про вартість транспортних послуг від 21.11.2024 б/н відомості щодо вартості транспортних послуг до митного кордону України не відповідають таким відомостям, зазначеним у рахунку-фактурі від 19.11.2024 № 12032260. Зокрема у довідці відсутні відомості щодо вантажно-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиційних послуг, які зазначені у рахунку-фактурі. Як наслідок транспортні витрати до митного кордону України не в повному обсязі включені до митної вартості товарів.

Щодо (МД) № 24UA500500040993U6 від 03.12.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000648/2 від 04.12.2024, а саме:

1) Відповідно до договору від 20.01.2019 № 100-GU19 товар поставляється на умовах FOB SHENZHEN, а в інвойсі від 18.09.2024 № 24082402001 зазначені умови поставки FOB SHEKOU;

2) В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB;

3) Прайс-лист б/н від 18.09.2024 був виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 07.08.2024 № 24082402001;

4) Зазначені у довідці про вартість транспортних послуг від 21.11.2024 б/н відомості щодо вартості транспортних послуг до митного кордону України не відповідають таким відомостям, зазначеним у рахунку-фактурі від 19.11.2024 № 12032260. Зокрема у довідці відсутні відомості щодо вантажнорозвантажувальних робіт та транспортно-експедиційних послуг, які зазначені у рахунку-фактурі. Як наслідок транспортні витрати до митного кордону України не в повному обсязі включені до митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного, Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Держмитслужби прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001281, №UA500500/2024/001280 та рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000649/2 від 04.12.2024, №UA500500/2024/000648/2 від 04.12.2024.

Не погоджуючись із такими рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Проте, в оскаржуваних рішеннях відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваних рішень відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

Витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач вказав, що в поданих документах містяться розбіжності, не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Однак, відповідач в рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтовував вказаний висновок.

В рішенні відповідача відсутні посилання, які саме складові заявленої позивачем митної вартості є непідтвердженими, на думку відповідача.

Також, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав на те, що декларантом не подані витребувані документи для підтвердження митної вартості.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився з висновком митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, а також і висновком про недостатність наданих позивачем документів та про неможливість перевірити правильність розрахунку митної вартості задекларованого товару, з огляду на викладене.

Так, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ « 100 ШИН+» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у спірного рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначила про відповідно до договору від 20.01.2019 № 100-GU19 товар поставляється на умовах FOB SHENZHEN, а в інвойсі від 18.09.2024 № 24082402002 та в інвойсі від 18.09.2024 № 24082402001 зазначені умови поставки FOB SHEKOU.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, такі твердження відповідача не відповідають дійсності та спростовується документами наданими до митного оформлення, а саме контракт № 100-GU19 від 20.01.2019, з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2023 не містить умов про поставку товару на умовах FOB SHENZHEN.

Суд встановив, що додаткова угода від 01.01.2023 була надана до митного оформлення, що підтверджує перелік документі в картці відмови у прийнятті митної декларації № UA500500/2024/001281, № UA500500/2024/001280 .

Відповідно до п.4.1. Договору базисні умова поставки, зазначаються в комерційному інвойсі. Відповідно до комерційного Інвойс № 24082402002, № 24082402001 від 18.09.2024, умовами поставки оцінюваної партії товару є FOB SHEKOU, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Щодо посилань на апелянта на те, що в наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, слід зазначити, що до митного оформлення була подана копія експортної МД країни відправлення № 530420240041521620, № 530420240041521597 від 18.09.2024, яка складена, в даному випадку, постачальником товару і підтверджує експорт товарів та законність вивезення продукції з країни-експортера.

В експортній вантажній митній декларації зазначено: данні про постачальника (GUIZHOU TYRE CO., LTD.), данні покупця (ТОВ « 100 ШИН+») містить умови поставки (FOB) , містить найменування порт відправлення (SHEKOU) містить посилання на Інвойс (24082402002, 24082402001 від 18.09.2024 ) вагу 14398,26 кг та 29126,39, найменування товару (шини для вантажних автомобілів) , кількість товару 243 шт., 771 шт. та вартість товару 33879,83 Дол. США та 68921,79 Дол. США, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що надані до митного оформлення ,що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації № 24UA500500040985U0 від 03.12.2024 та № 24UA500500040993U6 від 03.12.2024 та поданих позивачем до митного оформлення документах.

Отже, є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару , що оцінюється.

Крім того в розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість. До того ж Експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Китай), а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року справа № 813/1350/14.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Прайс-лист б/н від 18.09.2024 був виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 12.08.2024 № 24082402002 та від 07.08.2024 № 24082402001.

Так як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення був наданий Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 18.09.2024 виданий Постачальником Товару «GUIZHOU TYRE CO., LTD » який містить комерційну пропозицію Постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців. При цьому, відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у Інвойс № 24082402002 від 18.09.2024, № 24082402001 від 18.09.2024 та Рахунку проформі 24082402002 від 12.08.2024, 24082402001 від 07.08.2024.

Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи вимог до термінів видачі прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Крім того відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином складання прайс-листа виробника товару пізніше дати рахунку - проформи, чи/та інвойс впливає на визначення митної вартості товару.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного виноску, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що зазначення у довідці про вартість транспортних послуг від 21.11.2024 б/н відомості щодо вартості транспортних послуг до митного кордону України не відповідають таким відомостям, зазначеним у рахунку-фактурі від 19.11.2024 № 12032260, зокрема у довідці відсутні відомості щодо вантажно-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиційних послуг, які зазначені у рахунку-фактурі та як наслідок транспортні витрати до митного кордону України не в повному обсязі включені до митної вартості товарів, оскільки вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування до митного кордону України, так як до позивачем до митного органу надавались довідки про транспортні витрати.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 15.10.2024 року по справі №520/6058/24.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта, що ст.53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 815/762/18.

Щодо відсутності у довідці відомостей щодо вантажно розвантажувальних робіт та транспортно-експедиційних послуг, які зазначені у рахунку-фактурі, слід зазначити, що вантажно розвантажувальних робіт та частина транспортно-експедиційних послуги - була надані на території України, тобто після перетину кордону України, про що чітко зазначено в рахунку.

При цьому, враховуючи вимоги ч.10 ст.58 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості товару, такі складові митної вартості товару, як витрати на доставку товару після ввезення на митну територію України не підлягають включенню тобто не є складовою митної вартості.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно наданого рахунку від 19.11.2024 №12032260 (уточнений), термін оплати до 19.11.2024, проте жодного банківського документа щодо здійснення оплати не надано, однак таке твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується документами наданими до митного оформлення.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з вимогами ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі №21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що ціна товару, його характеристики, визначені в контракті та інвойсі, відповідають даним МД та іншим супровідним документам.

Фактично відповідач не встановив будь-яких розбіжностей у поданих позивачем документах, як кількісних, так і вартісних.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено. Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.

Обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості.

Проте, відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.

Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 червня 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук