Постанова від 30.05.2025 по справі 320/449/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/449/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІЛЬ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІЛЬ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «С» від 08.09.2020 №0009413201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в акті перевірки від 31.07.2020 №263/10-36-32-00-10/3960133 зроблені висновки про порушення позивачем законодавства України по операціям з придбання дизельного палива у ТОВ «Алпен Трейд» в кількості 5031,16 л. Позивач зазначає, що кількість дизельного палива, яке придбано від ТОВ «Алпен Трейд» в квітні 2020 року загальною кількістю 5034,16 л. розміщено у паливних баках транспортних засобів. Паливний бак транспортного засобу не є місцем зберігання пального, тому наявність дизельного палива у баках не є діяльністю зі зберігання пального. Враховуючи той факт, що пальне придбавається та заливається до паливних баків транспортних баків транспортних засобів, то таке зберігання не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки транспортний засіб не є нерухомим майном та не має чіткої прив`язки до території.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВІЛЬ» зареєстровано 26.01.2015, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, Васильківська державна податкова інспекція (м.Васильків).

Видами діяльності за КВЕД є: 01.50 Змішане сільське господарство (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З 28.07.2020 по 31.07.2020 працівниками Головного управління ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку місця зберігання за адресою: вул. Колгоспна, 18, с. Велика Вільшанка, Київська область, що належить суб`єкту господарювання ТОВ «Агровіль».

Перевірку проведено на підставі наказу від 30.06.2020 №875 та направлень від 22.07.2020 №505, №506.

За наслідками перевірки складено акт про результати фактичної перевірки №263/10-36-32-00-10/39601332 від 31.07.2020.

Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред`явлені документи, визначені п.81.1 ст.81 Кодексу керівнику ТОВ «Агровіль» Жеребко Ю.В.

ТОВ «Агровіль» отримана ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10070414202001275, терміном дії з 26.05.2020 по 26.05.2025 за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Велика Вільшанка, вул. Колгоспна, 18.

У ході аналізу бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що відповідно до акцизної накладної від 27.04.2020 №1247, ТОВ «Алпен Трейд» реалізовано на адресу ТОВ «Агровіль» важкі дистиляти (газойлі) у кількості 5031,16 л, які зберігалися у періоді з 27.04.2020 по 25.05.2020 включно без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», з урахуванням змін та доповнень.

31.07.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області складені акти відмови від отримання акту перевірки та відмови від підписання акту перевірки.

26.08.2020 позивачем подані заперечення на акт перевірки.

07.09.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області направлено на адресу позивача лист «про результати розгляду заперечення» №26789/10/10-36-32-00-10.

На підставі акту перевірки №263/10-36-32-00-10/39601332 від 31.07.2020 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0009413201 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 500000 грн за зберігання пального без наявності ліцензії.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби України, рішенням якої від 11.12.2020 №35010/6/99-00-06-02-06-06 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 11.12.2020 №35010/6/99-00-06-02-06-06, звернувся до суду з даним.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що судом не встановлено жодних правових підстав, спираючись на які суд мав би змогу дійти висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0009413201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», з урахуванням змін та доповнень (далі - Закон № 481/95-ВР).

Стаття 15 Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Отже, стаття 15 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що за твердженням відповідача штрафні санкції застосовані на підставі акту перевірки у зв`язку із порушенням позивачем вимог Закону №481/95-ВР щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Позивач, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафу у розмірі 5000000,00 грн, обґрунтовує свої вимоги тим, що в квітні 2020 року позивач придбав паливо виключно для власних потреб, для забезпечення діяльності підприємства. При цьому, при поставці палива воно в повному обсязі заливалося в паливні баки власних та орендованих транспортних засобів:

- трактор колісний MF-8480, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу -серія НОМЕР_1 від 20.03.2019, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм паливного бака 690 л;

- трактор колісний Беларус-82.1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_3 від 29.03.2017, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_4 , об`єм паливного бака 130 л;

- навантажувач телескопічний MF-8947, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_5 від 28.09.2018, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_6 , об`єм паливного бака 138 л;

- трактор колісний CLAAS AXION 850, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_7 від 07.03.2019, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_8 , об`єм паливного бака 503 л;

- комбайн зернозбиральний MF-9690, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_9 від 20.03.2019, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_10 , об`єм паливного бака 700 л;

- комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 570, договір №21/04 від 21.04.2020, власник ТОВ «Агрогрейн», реєстраційний номер НОМЕР_11 , об`єм паливного бака 700 л;

- автомобіль DAF 105.460 XF 105.460, договір від 07.11.2018, власник ОСОБА_1 (НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_12 ; об`єм паливного бака 1295,16 л;

- автомобіль КАМАЗ 55111, договір від 12.10.2017, власник ОСОБА_1 (НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_13 , об`єм паливного бака 300 л;

- трактор колісний ЮМЗ-6, договір від 12.10.2017, власник ОСОБА_1 (НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_14 , об`єм паливного бака 100 л;

- трактор колісний Т-150-К, договір від 12.10.2017, власник ОСОБА_1 (НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_15 , об`єм паливного бака 375 л.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема: зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку.

Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємкостей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того, чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до товарно-транспортної накладної №1159 від 27.04.2020 ТОВ «Агровіль» придбало у ТОВ «Алпен Трейд» паливо дизельне у кількості 5000 л на суму 63800 грн, в тому числі ПДВ 10 633,33 грн.

24.04.2020 розпорядженням директора ТОВ «Агровіль» зобов`язано водіїв ТОВ «Агровіль» прибути 27.04.2020 за місцезнаходженням транспортних засобів за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Велика Вільшанка, вул. Колгоспна, 18, для забезпечення заправки транспортних засобів у паливні баки.

До матеріалів справи надано звіт про рух палива за квітень 2020 року від 30.04.2020, в якому зазначено про заправку транспортних засобів:

- трактор колісний MF-8480, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу -серія НОМЕР_1 від 20.03.2019, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм паливного бака 690 л;

- трактор колісний Беларус-82.1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_3 від 29.03.2017, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_4 , об`єм паливного бака 130 л;

- навантажувач телескопічний MF-8947, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_5 від 28.09.2018, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_6 , об`єм паливного бака 138 л;

- трактор колісний CLAAS AXION 850, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_7 від 07.03.2019, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_8 , об`єм паливного бака 503 л;

- комбайн зернозбиральний MF-9690, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - серія НОМЕР_9 від 20.03.2019, власник ТОВ «Агровіль», реєстраційний номер НОМЕР_10 , об`єм паливного бака 700 л;

- комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 570, договір №21/04 від 21.04.2020, власник ТОВ «Агрогрейн», реєстраційний номер НОМЕР_11 , об`єм паливного бака 700 л;

- автомобіль DAF 105.460 XF 105.460, договір від 07.11.2018, власник ОСОБА_1 (НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_12 ; об`єм паливного бака 1295,16 л;

- автомобіль КАМАЗ 55111, договір від 12.10.2017, власник ОСОБА_1 (НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_13 , об`єм паливного бака 300 л;

- трактор колісний ЮМЗ-6, договір від 12.10.2017, власник ОСОБА_1 (НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_14 , об`єм паливного бака 100 л;

- трактор колісний Т-150-К, договір від 12.10.2017, власник ОСОБА_1 (НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_15 , об`єм паливного бака 375 л.

Відповідач зазначає, що позивачем надані копії договорів оренди транспортних засобів від 12.10.2017, укладених між громадянином ОСОБА_1 («Орендодавець») та ТОВ «Агровіль» («Орендар») на оренду вантажного автомобілю КАМАЗ 55111 (об`єм паливного бака 300 л), трактора колісного ЮМЗ - 6 (об`єм паливного бака 100 л) та трактора колісного Т-150-К (об`єм паливного бака 375 л), які не посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_2 (відсутні підписи та печатка) та не зареєстровані у відповідному реєстрі.

Відповідно до ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

За умовами наведеної статті нотаріальному посвідченню підлягають договори оренди транспортного засобу, складені за участю фізичної особи, в даному випадку орендодавця ОСОБА_1 .

Натомість, во відповіді на відзив позивачем додані копії договорів оренди транспортних засобів, укладені з орендодавцем ОСОБА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Соломатіною О.П. за реєстровими номерами: 1677,1678,1676.

Таким чином, позивачем спростовані доводи відповідача про відсутність нотаріального посвідчення переданих в оренду транспортних засобів.

Сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії. Судом не встановлено, а також в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризацію пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Водночас, як ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місяця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0009413201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку