Постанова від 02.06.2025 по справі 240/6146/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6146/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

02 червня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн на місяць за час перебування у відпустці для лікування внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 23.05.2022 по 06.06.2022, та з 25.06.2022 по 24.07.2022.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 відомість доплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн на місяць за час перебування у відпустці для лікування внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 23.05.2022 по 06.06.2022, та з 25.06.2022 по 24.07.2022.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі наданої Військовою частиною НОМЕР_1 відомості доплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн на місяць за час перебування у відпустці для лікування внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 23.05.2022 по 06.06.2022, та з 25.06.2022 по 24.07.2022.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Збройних Силах України.

За змістом довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтво) №449 від 11.07.2022, яка міститься в матеріалах справи відслідковується, що позивач 10.06.2022 перебуваючи на бойовому посту біля автомобільного мосту населеного пункту Синецький (Луганська область) 2 км на північ в районі броду через р.Борова внаслідок обстрілу позицій противником, отримав поранення. В алкогольному та наркотичному сп`янінні не перебував.

Відповідно до інформації викладеної у виписці із медичної картки стаціонарного хворого №128 від 20.05.2024 позивача евакуйовано до трампункту КНП "МКЛ №4" КМР, де виконано ПХО ран плеча, рентгенографію лівого плеча, кістково-деструктивних змін не виявлено, наявність стороннього предмету. 14.05.2022 для подальшого етапного лікування переведений у ВКМКЦ ЗР. Оглянутий травматологом та госпіталізований у травматологічне відділення для лікування. Операція (15.05.2022) повторна хірургічна обробка рани лівого плечового суглоба, видалення стороннього тіла кулі.

У подальшому позивач евакуйований для подальшого лікування у ВГ Івано-Франківська де проходив стаціонарне лікування у період з 17.05.2022 по 20.05.2022.

23.05.2022 позивач прибув з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) та на підставі довідки військово-лікарської комісії вих.№17 від 19.05.2022 його звільнено від виконання службових обов`язків строком на 15 діб, у зв`язку із хворобою, про що виданий відповідний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №96 від 23.05.2022.

З 25.06.2022 позивач вибув у відпустку за станом здоров`я терміном з 25.06.2022 по 24.07.2022, про що свідчить наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №120 від 25.06.2022, який наявний в матеріалах справи.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №3909 від 02.09.2022 поранення пов`язане із захистом Батьківщини, а захворювання позивача із проходженням військової служби.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 позивача виключено із списків особового складу військової частини та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №296 від 22.12.2022 звільнено у відставку відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.09.1992.

Позивач вважає, що перебуваючи на лікуванні у період з 23.05.2022 по 06.06.2022, та з 25.06.2022 по 24.07.2022 Військова частина НОМЕР_1 безпідставно не нараховувала та не виплачувала йому грошове забезпечення у належному розмірі.

27.02.2024 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом №27/02/24/9, в якому просив надати інформацію про виплачені йому за спірний період суми грошового забезпечення та здійснити доплату належних йому сум за весь період стаціонарного лікування та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення обчисливши таку винагороду у розмірі 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

У відповідь на запит листом №1446 від 18.03.2024 Військова частина НОМЕР_1 надала запитувані документи, в тому числі довідку №152 від 12.03.2024, за змістом якої позивачу у липні 2022 року нараховано додаткову винагороду передбачену Постановою №168 з розрахунку 30 000 грн та 70 000 грн та виплачено йому у розмірі 45 119,35 грн.

Таку бездіяльність відповідачів позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постанова №168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.

Як вірно вказав суд першої інстанції, сам факт виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. Однак, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 в розмірі 100 000 грн чи 30 000 грн.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Варто зауважити, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Спірні відносини між позивачем та відповідачем виникли з приводу виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та грошового забезпечення у належному розмірі за період з 23.05.2022 по 06.06.2022 та з 25.06.2022 по 24.07.2022.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтво) №449 від 11.07.2022 та довідки військово-лікарської комісії від 02.09.2022 судом встановлено, що позивач 10.06.2022 отримав поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини та проходив стаціонарне лікування. Крім того, у період з 23.05.2022 строком на 15 діб звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою (наказ №96 від 23.05.2022) та з 25.06.2022 по 24.07.2022 вибув у відпустку за станом здоров`я терміном (наказ №120 від 25.06.2022).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №3909 від 02.09.2022 поранення пов`язане із захистом Батьківщини, а захворювання позивача із проходженням військової служби.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним позицію суду першої інстанції, що висновки військово-лікарських комісій у вищевказаній довідці свідчать про те, що позивач дійсно проходив лікування у оскаржуваний період, у зв`язку із отриманою травмою під час захисту Батьківщини. Поранення позивача пов`язана із захистом Батьківщини, адже обидві необхідні умови, в даному випадку пов`язаність травми із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (перебування у відпустці за станом здоров`я), у цих спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами, складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив стаціонарне лікування з моменту направлення його на оперативне лікування у період з 10.05.2022 (надання першочергової медичної допомоги та евакуйований у ВГ м.Бахмут); з 17.05.2022 по 20.05.2022 (стаціонарне лікування у ВГ Івано-Франківська); з 23.05.2022 строком на 15 днів та з 25.06.2022 по 24.07.2022 (відпустка за станом здоров`я).

Таким чином, період лікування та перебування особи у відпустці за станом здоров`я підлягає врахуванню до періоду протягом якого позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до положень Постанови №168, з розрахунку 100 000 грн.

У матеріалах справи наявна довідка про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у липні 2022 року, згідно з Постановою №168 з розрахунку 30 000 грн та 70 000 грн, у розмірі 41 119 грн. Тобто вказана додаткова винагорода виплачувалася позивачу не у повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачу підлягає донарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за період з 23.05.2022 по 06.06.2022, та з 25.06.2022 по 24.07.2022 (із врахуванням виплачених у липні 2022 року).

При цьому, варто врахувати, що на час виникнення спірних правовідносин, та до 01.08.2022, Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.