Постанова від 29.05.2025 по справі 380/16144/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16144/24 пров. № А/857/9703/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії ,

суддя у І інстанціїХома О.П.,

час ухвалення судового рішення 10 год 47 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 22 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області (далі Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (далі Департамент) до адміністративного суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_1 , протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення - житловий будинок, ІІ пол. ХІХ ст. по АДРЕСА_2 , на умовах та в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини» (далі Порядок №1768).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №380/16144/24 позов було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що будинок АДРЕСА_2 рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21.05.1991 №280 Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівну цінність включений до Переліку об`єктів культурної спадщини, як пам`ятка архітектури місцевого значення Житловий будинок, ІІ пол. ХІХ ст..

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 у цьому будинку. Матеріали справи не містять звернень відповідача до Департаменту щодо укладення охоронного договору. Жодних доказів на вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на виконання вимог статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон №1805-III) після отримання листів Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 19.05.2023 №03-13/404 та від 21.05.2024 №03-13/396 відповідачем не надано.

На дату розгляду справи жоден із власників квартир у вказаному будинку також не звертався до Департаменту щодо укладення охоронного договору. Натомість Прокурором надано докази звернення до суду з аналогічними позовами до ОСОБА_2 (власник квартири АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_3 (власник квартири АДРЕСА_5 ).

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив вказане рішення суду змінити і ухвалити нове щодо укладення договору лише щодо належної йому квартири АДРЕСА_1 .

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що не відмовляється від укладення охоронного договору щодо пам`ятки архітектури, частиною якої є квартира належна йому квартира АДРЕСА_1 , однак наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав його укласти охоронний договір на весь будинок, оскільки він є власником лише однокімнатної квартири та мансарди. Окрім нього у будинку є ще два власники ОСОБА_2 власник квартири АДРЕСА_4 та ОСОБА_3 власник квартири АДРЕСА_5 .

При цьому звертає увагу на те, що Порядком №1768 передбачено, що охоронний договір може бути укладено з фізичною особою на відповідну його частину пам`ятки, а не весь будинок загалом.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що укладенню такого договору передує необхідність виготовлення вартісних додатків акту технічного стану, опису, плану поверхів споруди, плану інженерних комунікацій, генерального плану ділянки, паспорту на пам`ятку, на виготовлення яких у відповідача немає коштів, оскільки він є непрацездатним інвалідом ІІ групи та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Представники ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду підтримали подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову Прокурора.

Прокурор у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21.051991 №280 Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівну цінність до Переліку об`єктів культурної спадщини включений як пам`ятка архітектури місцевого значення Житловий будинок, ІІ пол. ХІХ ст. по АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №386152230 від 09.07.2024 ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відділ охорони культурної спадщини та дизайну міського середовища управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Стрийської міської ради 29.03.2024 провів обстеження та склав акт візуального обстеження пам`ятки культурної спадщини. Під час візуального обстеження виявлено факт проведення ремонтно-будівельних робіт з опорядженням частини головного фасаду на пам`ятці архітектури по АДРЕСА_2 без дозволу на проведення робіт та погодження науково-проектної документації відповідного органу охорони культурної спадщини.

Стрийська окружна прокуратура 15.04.2024 скерувала на адресу Департаменту запит про надання інформації:

- чи відомо Департаменту про вказані порушення;

- чи звертались ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Департаменту щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини місцевого значення по АДРЕСА_2 (житловий будинок поч. ХХ ст.).

Департамент листом від 19.04.2024 повідомив окружну прокуратуру, що про факт порушення пам?яткоохоронного законодавства, зазначений у листі від 15.04.2024, Департамент було повідомлено листом Стрийської міської ради від 01.04.2024 №75.02.19-122/24.

Відділом охорони культурної спадщини та дизайну міського середовища Стрийської міської ради за вказаним фактом видано припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Станом на день звернення прокурора до Департаменту від власників квартир не надходило звернень щодо укладення охоронного договору на зазначену пам`ятку.

Стрийською окружною прокуратурою 17.05.2024 на адресу Стрийської міської ради було направлено лист №14.57/05 щодо надання інформації про те, чи надсилались ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 акт обстеження та припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини рекомендованим листом з повідомленням.

Виконавчий комітет Стрийської міської ради у відповідь скерував на адресу першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури лист від 24.05.2024 №03-17/41-2 про направлення всім власникам квартир будинку АДРЕСА_2 двічі рекомендованих листів з повідомленням щодо виконання вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини: від 19.05.2023 №03-13/404 та від 21.05.2024 №03-13/396.

Відтак, Стрийською окружною прокуратурою 19.07.2024 було скеровано лист на адресу Департаменту, у якому на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру повідомлено, що Стрийською окружною прокуратурою встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення у Львівський окружний адміністративний суд позову в інтересах держави в особі Департаменту до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти охоронний договір.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на вказаний об`єкт культурної спадщини, що викликає сумніви у його збереженні без покладення на нього законодавчо встановлених обов`язків, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи та наданих суду поясненнях, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про необхідність покладення обов`язку на ОСОБА_1 укласти з Департаментом охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення - житловий будинок, ІІ пол. ХІХ ст. по вул. Б.Хмельницького, 25 у м. Стрию Львівської області, на умовах та в порядку, що визначені Порядком №1768.

При цьому апелянтом не заперечується самого права Прокурора на звернення із позовом в інтересах держави в особі Департаменту, а також необхідності укладення охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення - житловий будинок, ІІ пол. ХІХ ст. по вул. Б.Хмельницького, 25 у м. Стрию Львівської області.

Суть заперечень відповідача зводиться до незгоди із покладенням на нього обов`язку укласти охоронний договір на вказаний житловий будинок в цілому, а також на невизначеність умов такого договору.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регламентовано Законом України Про охорону культурної спадщини (далі Закон №1805-ІІІ).

Відповідно до приписів статті 23 Закону № 1805-III при передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини» було затверджено Порядок №1768.

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини (далі - пам`ятка), щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини.

За приписами пункту 2 Порядку №1768 його дія поширюється на укладення, зміну та припинення охоронного договору між власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) незалежно від форми власності на зазначені об`єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини.

Охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини (пункт 5 Порядку №1768).

Згідно із пунктом 8 Порядку №1768 в охоронному договорі, складеному за формою згідно з додатком 1, зазначаються вимоги щодо режиму використання пам`ятки чи її частини, види і строки виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 12 Порядку №1768 передбачено, що власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

У відповідності до пункту 14 Порядку №1768 охоронний договір укладається власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) з таким органом охорони культурної спадщини відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації);

з районною держадміністрацією (військовою адміністрацією), виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (за наявності повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону).

Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 аналізував правову природу охоронного договору, дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону № 1805-III.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

У спорах, що виникають з приводу укладення охоронного договору, належним позивачем є орган охорони культурної спадщини, яким є відповідне управління (або відділ) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент), а відповідачем - власник пам`ятки культурної спадщини. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 620/17968/21.

Якщо власник пам`ятки ухиляється від укладення такого договору, орган охорони культурної спадщини має право звернутися до суду з позовом про примусове укладення охоронного договору.

Якщо відповідний орган не реалізує таке повноваження, тобто, не здійснює захист законних інтересів держави, право звернутися до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки культурної спадщини укласти такий договір отримує прокурор відповідно до абзацу першого частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З урахуванням наведених правових норм та встановлених фактичних обставин суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про безпідставність позовних вимог Прокурора щодо зобов`язання укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення житловий будинок, ІІ пол. ХІХ ст. по АДРЕСА_2 в цілому, оскільки відповідач є власником лише його частини, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Можливість укладення охоронного договору на частину пом`ятки архітектури чітко передбачена приписами Порядку №1768.

Разом із тим, апеляційний суд не заперечує наявного у ОСОБА_1 обов`язку на укладення такого договору на належну йому на праві власності частину будинку АДРЕСА_2 з урахуванням законодавчо встановленого обов`язку.

Щодо вимог апелянта у частині невизначеності умов укладення спірного охоронного договору, апеляційний суд звертає увагу на те, що такі чітко регламентовані у Порядку №1768, а відтак вважає такі доводи безпідставними.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового задоволення позову у повному обсязі. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов задовольнити частково з урахуванням викладеного у мотивувальній частині цієї постанови.

Підстав для розподілу судових витрат у відповідності до приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №380/16144/24 та позов Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на частину пам`ятки архітектури місцевого значення - житлового будинку ІІ половини ХІХ століття по вул. Б.Хмельницького, 25 у м. Стрию Львівської області, що перебуває у його власності, на умовах та в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини».

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 02 червня 2025 року.