Рішення

від 30.05.2025 по справі 301/873/25

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/873/25

2/301/570/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., з участю представника позивачки Пітуха В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іршавського відділу Державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Іршавської державної нотаріальної контори, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до Іршавського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Іршавської державної нотаріальної контори, АТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимогимотивовано тим,що 25квітня 2008року міжЗакритим акціонернимтовариством «ОТПБанк» та ОСОБА_2 (далі - позичальник) укладено Кредитний договір №МL-800/087/2008, на підставі якого банк надав позичальнику 47000 доларів США, а позичальник прийняв з датою остаточного повернення кредиту 25 квітня 2023 року, зі сплатою фіксованого відсотку в розмірі 5,99% річних.

З метоюзабезпечення виконаннязобов`язаньза Кредитнимдоговором №МL-800/087/2008від 25.04.2008року міжЗАТ «ОТПБанк» та ОСОБА_3 (далі-іпотекодавець)укладено Договіріпотеки №/РМL/-800/087/2008від 25.04.2008року,посвідчений приватнимнотаріусом Ужгородськогорайонного нотаріальногоокругу ЖиткоО.І., зареєстрований в реєстрі за №818, про що внесено відповідні записи в Державний реєстр іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчужень об`єктів нерухомого майна, згідно вимог ст.4 Закону України «Про іпотеку».

Згідно вказаного Договору іпотеки №/РМL/-800/087/2008 від 25.04.2008 року (стаття 3, предмет іпотеки п.3.1.), предметом іпотеки є житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.03.2008 року, виданого державним нотаріусом Плетньовою Л.М.

26листопада 2010року міжПАТ «ОТПБанк» таТОВ «ОТПФакторинг Україна»укладено Договірпро відступленняправа вимогиза Договорамиіпотеки таДоговорами застави,посвідчений приватнимнотаріусом Дніпропетровськогоміського нотаріальногоБондар І.М.за реєстровим номером 9200, відповідно до якого новий іпотекодержатель набув право вимоги за Іпотечним договором.

19 вересня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс-Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №/РМL/-800/087/2008 від 25.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В., зареєстрований в реєстрі за №1726.

23 жовтня 2024 року між ТОВ «Реалайнс-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №/РМL/-800/087/2008 від 25.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куліковою Я.В. за реєстровим №290, у відповідності до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув прав, належних первісному іпотекодержателю за Іпотечним договором.

Одночасно 23 жовтня 2024 року між ТОВ «Реалайнс-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір відступлення прав вимоги №23-10/2024 за Кредитним договором №МL-800/087/2008 від 25.04.2008 року.

Таким чином ОСОБА_1 набула статус кредитора та іпотекодержателя на підставі вказаних правочинів по Договору іпотеки №/РМL/-800/087/2008 від 25.04.2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І., зареєстрованому в реєстрі за №818.

Факт неналежного виконання фінансового зобов`язання по кредитному договору та договору іпотеки підтверджується рішенням Іршавського районного суду від 17.04.2013 року по справі №705/3170/12, яким первісний позов задоволено частково:

-стягнуто з ОСОБА_2 на користьТОВ «ОТПФакторинг Україна» заборгованість урозмірі 2020518,18 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3219 грн.;

- у позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором у розмірі 2020518,18 грн. відмовлено за недоведеністю;

- зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено та визнано недійсним договір поруки №SR-800/087/2008 від 25.04.2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 .

Рішення суду набрало законної сили 03 червня 2013 року, але по даний час не виконано.

ОСОБА_1 , як іпотекодержатель, має право скористатися позасудовими способами задоволення вимог, а саме: відповідно до ст.6 Договору іпотеки «Задовольнити вимоги іпотекодержателя із вартості предмета іпотеки». Зокрема, згідно п. 6.4.1. іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.4.2. Договору іпотеки, при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику іпотечне повідомлення листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі, з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення боржником боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаних в іпотечному повідомленні. При цьому, іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати предмет іпотеки протягом 1 року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов`язань та інших фактичних вимог.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №398300149 від 08.10.2024 року вбачається, що на іпотечному майні, що належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме: житловому будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наявні 3 арешти:

- Реєстраційний номер обтяження: 7906557, зареєстровано: 12.09.2008 16:26:17 за №7906557 реєстратором: Закарпатська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 46. Підстава обтяження: постанова, б/н., 12.09.2008, заступник начальника відділу ДВС Іршавського РУЮ Гецко В.Ю. Заявник: Відділ державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, код: 34783035, 90100, Закарпатська обл., Іршавський р., м. Іршава, вул. Федорова, 29;

- Реєстраційний номер обтяження: 8635311, зареєстровано: 13.04.2009 09:50:16 за №8635311 реєстратором: Закарпатська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 46. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, АА №634351, 10.04.2009, відділ ДВС Іршавського РУЮ Худанич І.М. Заявник: Відділ державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, код: 34783035, 90100, Закарпатська обл., Іршавський р., м. Іршава, вул. Федорова, 29.

-Номер записупро обтяження: 63563 (спеціальнийрозділ)дата,час державноїреєстрації:30.01.201317:44:52;державний реєстратор:Гудь ЛюдмилаЯрославівна, Іршавське районне управління юстиції, Закарпатська обл. Документи, подані для державної реєстрації: постанова Відділу ДВС Іршавського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 36044402, виданий 22.01.2013.

Відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Відділ ДВС Іршавського РУЮ, код ЄДРПОУ: 34783035, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 90100, Закарпатська обл., Іршавський р., с. Білки, вул. Набережна, буд. 12.

Представником позивачки на адресу Іршавського відділу ДВС у Хустському районі направлено адвокатський запит від 09.10.2024 року за №63, в якому він просив: надати завірену належним чином інформацію ВП-Спецрозділ, де міститься інформація про накладення арештів на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_3 ; надати належним чином завірені копії постанов про накладення арешту та заборону відчуження; надати інформацію щодо стану виконавчих проваджень.

Відповідно до листа-відповіді від 25.10.2024 року за №11211/24.10-30 Іршавського відділу ДВС у Хустському районі, згідно даних АСВП «ВП-Спецрозділ» на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження за №36044402 від 15.01.2013 року з примусового виконання виконавчого листа №2/705/253/12 від 16.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». В ході виконання даного провадження 22.01.2013 року було винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2 , відомості про яке було внесено до Державного реєстру речових прав, запис про обтяження №63563 від 30.01.2013 року. В подальшому дане виконавче провадження завершено 03.12.2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ повернуто без виконання.

По записах обтяження №7906557 від 12.09.2008 року та №8635311 від 13.04.2009 року, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, неможливо встановити в межах яких виконавчих проваджень та з виконання яких виконавчих документів були внесені відомості про накладення арештів.

Протягом 2008-2009 років арешти на майно боржників державними виконавцями накладалися за постановами про накладення арешту згідно спеціальних бланків та надсилалися для внесення відомостей про накладення арешту до Державних нотаріальних контор.

Згідно листа-відповіді від 10.02.2025 року №58/01-16 на адвокатський запит Іршавська державна нотаріальна контора, пославшись на приписи ст. 43, 44 Закону України «Про нотаріат», відмовила у наданні інформації про підстави накладення обтяження - арешту нерухомого майна №7906557 від 12.09.2008 року та арешту нерухомого майна №8635311 від 13.04.2009 року.

Отже, чинні публічні обтяження предмету іпотеки позбавляють позивачку права на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки, усунення цих обмежень може вирішитись тільки в судовому порядку.

Оскільки відсутня особа, якою було порушено право ОСОБА_1 , то Іршавська державна нотаріальна контора, Іршавський відділ ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та АТ «Ощадбанк» є належними відповідачами, тому що саме ці особи причетні до внесення запису до реєстру заборон та мають повноваження зняти заборону на відчуження нерухомого майна. Позивачка звертається з позовною вимогою про звільнення майна з-під арешту, де відповідачами є установи, які накладали спірні арешти та стягувач - ПАТ «Ощадбанк», на користь якого такий арешт було накладено.

Виконавчі провадження, в рамках яких накладались обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, закриті та не чинні.

Предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, перебуває в іпотеці ОСОБА_1 , дата внесення запису в Державний реєстр іпотек - 25 квітня 2008 року. Публічні обтяження на вказане майно накладено пізніше ніж виникла іпотека - 12.09.2008 року, 13.04.2009 року та 22.01.2013 року.

Станом на дату розгляду справи позичальник ОСОБА_2 та іпотекодавець ОСОБА_3 не виконали свої зобов`язання перед кредитором, тому відповідно предмет іпотеки перебуває в заставі іпотекодержателя.

Накладення арешту на зазначене нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці ОСОБА_1 , порушує право позивачки як іпотекодержателя на переважне перед іншими кредиторами право, встановлене ст. 1, 3, 33, Закону України «Про іпотеку», ст. 572, 575 ЦК України, на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки при позасудовому врегулюванні відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку». Іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки від 25.04.2008 року, має вищий пріоритет по відношенню до арештів, які були накладні пізніше.

ОСОБА_1 просила звільнити з-під арештів предмет іпотеки, нерухоме майно - житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , накладених:

- постановою Відділу ДВС Іршавського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.01.2013 року, серія та номер: 36044402 (номер запису про обтяження: 63563 (спеціальний розділ);

- постановою б/н від 12.09.2008 року заступника начальника відділу ДВС Іршавського РУЮ Гецко В.Ю. (тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 7906557);

- постановою відділу ДВС Іршавського РУЮ, Худанич І.М., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №634351 від 10.04.2009 року (тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8635311).

Ухвалою Іршавського районного суду від 14.04.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28 квітня 2025 року від АТ «Ощадбанк» до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині звільнення майна з-під арешту, накладеного на підставі постанови відділу ДВС Іршавського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №36044402 від 22.01.2013 року про стягнення заборгованості на користь АТ «Ощадбанк», та вважав його безпідставним, виходячи з такого.

Позивачка посилається на неможливість, через наявні обтяження, реалізації своїх прав, як іпотекодержателя, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 18.10.2012 року у справі №705/298/2012 частково задоволено позовні вимоги АТ «Ощадбанк» та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 38045,63 грн. та судові витрати в розмірі 380,45 грн.

Рішення набуло законної сили 30.10.2012 року.

На виконання вищезгаданого рішення, 16.11.2012 року Іршавський районний суд видав виконавчий лист №705/298/12 (2/705/253/12), який в подальшому пред`явлено до примусового виконання в органи ДВС.

Станом на сьогоднішній день виконавче провадження триває, заборгованість перед АТ «Ощадбанк» не погашено.

Згідно із п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Також, серед доводів позивачки в обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявність нескасованих обтяжень порушує її права як іпотекодержателя, зокрема, на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності.

Питання вчинення реєстраційних дій урегульовано у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127.

У ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Проте, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить і винятки із перелічених у ст.24 підстав.

Так, згідно із ч.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п.6 ч.1 цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених ч.1 цієї статті, заборонена (ч.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Ухвалою Іршавського районного суду від 09.05.2025 року за клопотанням представника позивачки Пітуха В.І. витребувано від Іршавської державної нотаріальної контори копії документів, на підставі яких накладено обтяження на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

-арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №7906557,зареєстровано 12вересня 2008року, підстава обтяження: постанова, б/н, 12.09.2008, заступник начальника відділу ДВС Іршавського РУЮ Гецко В.Ю.;

- арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №8635311, зареєстровано 13 квітня 2009 року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА №634351, 10.04.2009, відділ ДВС Іршавського РУЮ, Худанич І.М.

На виконання ухвали суду від 09.05.2025 року з Іршавської державної нотаріальної контори до суду надійшов лист за №156/01-16 від 13.05.2025 року про те, що в архівах Іршавської державної нотаріальної контори відсутні будь-які документи, на підставі яких накладено арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

27 травня 2025 року представник позивачки ОСОБА_4 подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив таке.

Між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон №606-XIV), які діяли на час накладення арешту на майно.

Арешт на майно боржника міг накладатися державним виконавцем у встановлений статтею 55 цього Закону спосіб, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до ч.2 ст.55 Закону №606-XIV, у разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону (стаття 24 зазначеного Закону).

Як зазначено у п.8 ч.1 ст.37 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Наслідками закінчення виконавчого провадження на підставі ст.38 цього закону є припинення чинності арешту майна боржника.

Частиною 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

У всіх інших випадках, як передбачено у ч.5 ст.59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Ст.55 Закону №606-XIV чітко зазначено, що державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Частиною 1 ст.25 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.

За приписами ч. 1, 2 ст.38 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Із наведеного слідує, що саме на державного виконавця покладався обов`язок у разі винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження зокрема, на підставі ст.37 Закону №606-XIV, зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження про скасування арешту, накладеного на майно боржника, та вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення такого обтяження шляхом направлення до реєстратора заяви встановленого зразка.

Однак, всупереч закону Іршавським відділом державної виконавчої служби не вчинено жодних дій, спрямованих на зняття арешту з майна предмету іпотеки.

Згідно ст.1 та 20 Закону України «Про заставу», ст.1 Закону України «Про іпотеку», кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заставодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета застави зареєстровані у встановленому порядку має, по-перше, пріоритет над вимогами інших осіб, права чи вимоги яких на заставне майно не зареєстровані, по-друге, вправі реалізувати своє переважне право (вимогу) в будь-який час з моменту виникнення права на звернення стягнення на предмет застави за умови чинності договору застави.

Заборгованість по кредитному договору №ML-800/087/2008 від 25.04.2008 року станом на 26.05.2025 року становить 2023737,18 грн., про що свідчить укладений Договір про відступлення права вимоги №23-10/2024 від 23.10.2024 року та рішення Іршавського районного суду від 17.04.2013 року №705/3170/12.

Таким чином, арешти, що накладені на іпотечне майно ОСОБА_3 , унеможливлюють здійснення ОСОБА_1 першочергового задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмета іпотеки.

Право заставодержателя на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту передбачено ч.6 ст.51 та ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, припинення дії, яка порушує право та/або відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», підставами для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

По записах обтяження №7906557 від 12.09.2008 року та №8635311 від 13.04.2009 року, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, неможливо встановити в межах яких виконавчих проваджень та з виконання яких виконавчих документів були внесені відомості про накладення арештів.

Згідно відповіді Іршавської державної нотаріальної контори №156/01-16 від 13.05.2025 року, в архівах Іршавської державної нотаріальної контори відсутні будь-які документи, на підставі яких накладено арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, чинні арешти нерухомого майна (предмету іпотеки) позбавляють позивачку права на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки, а усунення цих обмежень може вирішитись тільки в судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив такі задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки до суду не повідомила.

Представник відповідача АТ «Ощадбанк» Василечко А.В. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, причини неявки до суду не повідомив, поважність неявки не підтвердив, подав відзив на позов.

Відповідачі представники Іршавського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Іршавської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, причини неявки до суду не повідомили, поважність неявки не підтвердили, відзиву на позов не подали.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає у задоволенні позовних вимог відмовити з таких підстав.

ОСОБА_1 просила звільнити з-під арештів предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , накладених:

- постановою Відділу ДВС Іршавського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.01.2013 року, серія та номер: 36044402 (номер запису про обтяження: 63563 (спеціальний розділ);

- постановою б/н від 12.09.2008 року заступника начальника відділу ДВС Іршавського РУЮ Гецко В.Ю. (тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 7906557);

- постановою відділу ДВС Іршавського РУЮ, Худанич І.М., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №634351 від 10.04.2009 року (тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8635311).

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №МL-800/087/2008 (а.с.11-15).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №МL-800/087/2008 від 25.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки №/РМL/-800/087/2008 від 25.04.2008 року, про що внесено відповідні записи в Державний реєстр іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчужень об`єктів нерухомого майна (а.с.16-18).

Згідно вказаного Договору іпотеки, предметом іпотеки є житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.03.2008 року.

26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено Договір про відступлення права вимоги за Договорами іпотеки та Договорами застави.

19 вересня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс-Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №/РМL/-800/087/2008 від 25.04.2008 року.

23 жовтня 2024 року між ТОВ «Реалайнс-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір відступлення прав вимоги №23-10/2024 за Кредитним договором №МL-800/087/2008 від 25.04.2008 року та Договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №/РМL/-800/087/2008 від 25.04.2008 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 набула статус кредитора та іпотекодержателя (а.с.26-29).

Судом також встановлено, що на іпотечному майні - житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наявні також 3 арешти:

- Реєстраційний номер обтяження: 7906557, зареєстровано: 12.09.2008 16:26:17 за №7906557 реєстратором: Закарпатська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 46. Підстава обтяження: постанова, б/н., 12.09.2008, заступник начальника відділу ДВС Іршавського РУЮ Гецко В.Ю. Заявник: Відділ державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, код: 34783035, 90100, Закарпатська обл., Іршавський р., м. Іршава, вул. Федорова, 29;

- Реєстраційний номер обтяження: 8635311, зареєстровано: 13.04.2009 09:50:16 за №8635311 реєстратором: Закарпатська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 46. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, АА №634351, 10.04.2009, відділ ДВС Іршавського РУЮ Худанич І.М. Заявник: Відділ державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, код: 34783035, 90100, Закарпатська обл., Іршавський р., м. Іршава, вул. Федорова, 29.

-Номер записупро обтяження: 63563 (спеціальнийрозділ)дата,час державноїреєстрації:30.01.201317:44:52;державний реєстратор:Гудь ЛюдмилаЯрославівна, Іршавське районне управління юстиції, Закарпатська обл. Документи, подані для державної реєстрації: постанова Відділу ДВС Іршавського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 36044402, виданий 22.01.2013.

Вказані обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №398300149 від 08.10.2024 року (а.с. 33-34).

По записах обтяження №7906557 від 12.09.2008 року та №8635311 від 13.04.2009 року, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, неможливо встановити в межах яких виконавчих проваджень та з виконання яких виконавчих документів були внесені відомості про накладення арештів.

Вказана обставина підтверджується листом Іршавського відділу ДВС у Хустському районі від 25.10.2024 року за №11211/24.10-30 та даними АСВП «ВП-Спецрозділ» (а.с.35-41), а також листом Іршавської державної нотаріальної контори №156/01-16 від 13.05.2025 року (а.с.151).

Запис про обтяження №63563 від 30.01.2013 року було внесено до реєстру на підставі постанови державного виконавця від 22.01.2013 року про накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_2 , здійсненого в рамках виконавчого провадження за №36044402 від 15.01.2013 року з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитного боргу (а.с.30-31,32,39).

В подальшому дане виконавче провадження завершено 03.12.2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення), а виконавчий документ повернуто без виконання.

Згідно закону, повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий лист до виконання та не є підставою для скасування заходів забезпечення виконавчого провадження арештів.

Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Дана позиція суду узгоджується з позицією ВС від 14 травня 2025 року у cправі№ 2/1522/11652/11.

Відповідно до статті447ЦПКУкраїни сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не є ні стороною вказаного виконавчого провадження, ні власником іпотечного майна. З позовом про визнання права власності на арештоване майно позивачка до суду не зверталася. Позивачка є тільки іпотекодержателем майна, на яке накладено арешт за іншими зобов`язаннями боржника.

Позовні вимоги про необхідність скасування арештів майна ОСОБА_1 мотивувала тим, що вказані обтяження предмету іпотеки позбавляють її права на задоволення вимог за кредитним та іпотечним договорами за рахунок предмету іпотеки, посилаючись на положення п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено відмову у державній реєстрації прав у разі наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Суд вважає таке твердження позивачки безпідставним, виходячи з такого.

По-перше, згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п.6 ч.1 цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених ч.1 цієї статті, заборонена (ч.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

По-друге, за правилом частин п`ятої, шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» - іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна. Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав на той же самийпредмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволеннясвоїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб`єктами.

Таким чином, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Дана позиція суду узгоджується з позицією ВС від 05 травня 2025року у справі № 466/2651/23.

Відомості про іпотечне обтяження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору іпотеки №/РМL/-800/087/2008 від 25.04.2008 року, внесено до реєстру 24.04.2008 року, а інші арешти, про скасування яких просить позивачка, накладені та зареєстровані пізніше: відповідно 12.09.2008 року, 13.04.2009 року та 22.01.2013 року.

Отже, як встановлено судом, власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , є відповідачка ОСОБА_3 , а не позивачка ОСОБА_1 .

Арешти, які накладено за вказаний будинок та про скасування яких просить позивачка, накладено державним виконавцем пізніше за укладення та реєстрацію Іпотечного договору, який має пріоритет перед іншими обтяженнями. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ЗУ «Про іпотеку» не містить положень, які б перешкоджали іпотекодержателю ОСОБА_1 задовольнити свої майнові вимоги за рахунок іпотечного майна та позивачкою ОСОБА_1 доказів про наявність таких перешкод суду не надано.

Згідно ст.ст. 15 ч.1 та 16 ч.1 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи. Необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Враховуючи наведене, оскільки позивачкою не надано належних і допустимих доказів порушення відповідачами своїх цивільних прав та законних інтересів як іпотекодержателя нерухомого майна, суд вважає відмовити у позові ОСОБА_1 про скасування арештів майна.

Керуючись ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 76-81, 263-264, 279 ЦПК України,

р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Іршавського відділу Державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Іршавської державної нотаріальної контори, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення з-під арештів предмету іпотеки, нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 03 червня 2025 року.

Головуюча: М. О. Пітерських