Рішення від 03.06.2025 по справі 487/2318/25

Справа № 487/2318/25

Провадження № 2/487/1742/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-суддіА.А. Лагоди

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в залі суду в порядку загальному позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Товарна біржа «Нерухомість - Південь», про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Сторона позивача звернулась до суд з вказаним позовом. Просить суд визнати дійсним біржовий договір № 4261 від 15.12.1999, щодо квартири АДРЕСА_1 . Позов мотивований тим, що позивач та його батьки придбали вищевказану квартиру та вона була об`єктом спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача. Після смерті батьків сторона позивача в нотаріальному порядку намагалась оформити спадщину, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва через те, що біржовий договір купівлі продажу не є належним документом, що підтверджує право власності оскільки нотаріально не посвідчений. Таким чином на теперішній час позивач не має можливості оформити спадщину та розпорядитись своїм майном бо угода є біржовою.

Ухвалою судувід09.04.2025 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

15.04.2025 до суду від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А. надійшли копії спадкових справ №1/2018 та №63/2024 по ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру відповідно.

17.04.2025 до суду від КП «МБТІ» надійшов лист від 16.04.2025 №9735/02.02.03-09/40/020/25 в якому зазначено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.1999, зареєстрованим на ТБ «Нерухомість-Південь» за №4261, зареєстрованим ММБТІ 29.12.1999 за №18631.

Ухвалою суду від 13.05.2025 підготовче засідання закінчено та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, просили розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити. Не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлено належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності представника до суду не надали.

У зв`язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 41 Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що 15.12.1999 на Універсальній біржі «Нерухомість - Південь» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №4261, відповідно до умов якого ОСОБА_3 , який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , як члени біржі продали,а ОСОБА_8 , який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_7 , як член біржі купили квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.09.1998, зареєстрованого Миколаївським обласним бюро технічної інвентаризації 02.11.1998 за №18631. Сторони договорукупівлі-продажудомовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується відповідним письмовим договором, і відбулося повне виконання договору.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна №4261 від 15.12.1999 вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

На виконання умов договору позивачі зареєстрували його у КП ММБТІ, реєстр № 18631 від 29.12.1999, про що зазначено в реєстраційному посвідченні.

Як свідчать свідоцтва про смерть: серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла у віці 52 років ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_1 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер у віці 73 років ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі спадкової справи №1/2018 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 успадкували після смерті ОСОБА_7 , 1965р.н., рухоме майно.

Зі спадкової справи №63/2024 вбачається, що ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_8 , 1950р.н., все майно (по заповіту).

КП «МБТІ» листом від 16.04.2025 №9735/02.02.03-09/40/020/25 підтвердив, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.1999, зареєстрованим на ТБ «Нерухомість-Південь» за №4261, зареєстрованим ММБТІ 29.12.1999 за №18631.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Згідно зіст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 рокувстановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни(2004 року)Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормамиЦК УРСР.

Згідно зіст. 153 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно дост. 224 ЦК УРСР(в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно дост. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цьогоКодексу. Тобто, уЦК УРСР 1963 рокувстановлена вимога щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу тільки жилих будинків. Щодо інших об`єктів нерухомого майна така вимога відсутня.

Відповідно до законодавства, що діяло на момент укладення купівлі-продажу нерухомого майна №4261 від 15.12.1999, такий вид договору не мав бути нотаріально засвідченим.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про товарну біржу»в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Закон України «Про товарну біржу»в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

У такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах технічної інвентаризації, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу вищезазначеної будівлі (квартири), в самомуЗаконі України «Про товарну біржу»не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановленихст. 15 цього законудо біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другоюстатті 47 ЦК Української РСРпередбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно дост. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК Українипередбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силуст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650 ЦК Українивизначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

На підставіст. 41 Конституції Україникожен має право володіти користуватися та розпоряджатися майном.

Відповідно до ч.1ст. 316 ЦК України- правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставіст. 319 Цивільного Кодексу Україниправо власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах.

На підставіст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку (ст.16 Цивільного Кодексу України).

На підставі вимогст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів.

На теперішній час нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе, оскільки покупці померли.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу квартири укладений на біржі, відповідав волі сторін, умови договору ними виконані в повному обсязі, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, а враховуючи те, що на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР.

Спадщину після смерті батьків позивач прийняв, оскільки у встановлений законом порядку та строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

З метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до приватного нотаріуса. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було надано роз`яснення, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна не було посвідчено нотаріально.

На теперішній час позивач не має можливості оформити своє спадкове майно оскільки договір купівлі - продажу, укладений спадкодавицею, не посвідчений нотаріально, а місцезнаходження колишніх власників невідоме.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

На підставі вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батьків шляхом звернення до нотаріальної контори через те, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, оскільки договір купівлі-продажу, укладений на біржі, пройшов відповідну державну реєстрацію, але не посвідчений нотаріально і на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і тому підлягають задоволенню

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням наст. 15 Закону України «Про товарну біржу», суд вважає що є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №4261 від 15.12.1999, оформленого в Товарній біржі «Нерухомість - Південь», дійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.11, 16, 220, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року, ст.ст.1-2,4,5,10,11-13,19,43,49,76 82, ч.1 ст.223,258 259,263 264,265,294,315,319,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , третя особа Товарна біржа «Нерухомість - Південь», про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна дійсним задовольнити.

Визнати дійснимдоговір купівлі-продажунерухомого майна№4261від 15.12.1999прокупівлю-продажквартири АДРЕСА_1 ,укладеногонаТоварній біржі«Нерухомість -Південь» між ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , який зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 29.12.1999 за реєстровим № 18631.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягомтридцяти днів з дня складання повногосудового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_10 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_6 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Товарна біржа «Нерухомість - Південь», місце реєстрації: м. Миколаїв, вул. Генерала Олекси Алмазова, 12-б, кв.44, код ЄДРПОУ 23623092.

Суддя А.А. Лагода