Ухвала від 30.05.2025 по справі 705/2800/25

Справа №705/2800/25

1-в/705/247/25 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

засудженого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

представника установи виконання покарання ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування Закону України № 3886-ІХ від 09.08.2024 та приведення вироку відповідно до вимог чинного законодавства і зменшення покарання,

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, в якому просив у зв`язку із Законом України № 3886-ІХ та чинним законодавством, переглянути термін призначеного покарання зі зменшенням до мінімального терміну з виключеннями.

Засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив його клопотання задовольнити та у зв`язку з набуттям чинності Закону України № 3886-ІХ привести вироки, за які він був засуджений, у відповідність до вимог чинного законодавства та максимально зменшити призначене йому покарання.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного за ч. 3 ст. 185 КК України за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020, а саме по епізоду таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілому 10.08.2020 на суму 1366,67 грн, кримінальна караність іншого діяння за цим вироком та за іншим вироком не усунута, тому ОСОБА_3 необхідно вважати засудженим вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04.04.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України та покарання за цим вироком, з урахуванням ст. 71, ст. 72 КК України, у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі залишити незмінним.

Представник адміністрації установи ОСОБА_4 у судовому засіданні при розгляді клопотання засудженого поклався на розсуд суду.

Суд, вислухавши засудженого, прокурора та представника адміністрації установи, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06.06.2022 вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 04.04.2022 залишено без змін.

Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у приміщення, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, із завданням матеріального збитку потерпілій на загальну суму 7833 грн 33 коп.

Остаточне покарання за цим вироком ОСОБА_3 призначене на підставі ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків та частково приєднано до покарання, призначеного за цим вироком, покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020, за яким ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за: ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконному проникненні до житла; ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у приміщення, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілому 10.08.2020 на суму 1366 грн 67 коп.

Разом з тим Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.

Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.

Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.

Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 2020 рік ця сума становила 2102 грн.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_3 за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 завдав матеріальної шкоди потерпілому на суму, що менша ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 України, суд доходить висновку про необхідність виключення з вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України та звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у зв`язку з усуненням законом караності діяння.

Водночас встановлено, що кримінальна караність діяння за ч. 1 ст. 162 КК України за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 не усунута. На цій підставі необхідно виключити з вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 посилання на призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням положення ч. 1 ст. 70 КК України.

Крім того, кримінальна караність діяння за ч. 3 ст. 185 КК України за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04.04.2022 також не усунута.

На цих підставах ОСОБА_3 необхідно вважати засудженим вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04.04.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України. Призначене ОСОБА_3 покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04.04.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71, ст. 72 КК України, у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі слід залишити без змін.

При залишенні без змін покарання, призначеного вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04.04.2022 із застосуванням ст. 71, ст. 72 КК України, суд враховує, що за результатами розгляду клопотання засудженого ОСОБА_3 встановлено, що він засуджений за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 за ч. 1 ст. 162 КК України до 1 року обмеження волі.

Відповідно до п.п. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення :одному днюпозбавлення волівідповідають два дні обмеження волі.

При призначенні покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04.04.2022 за сукупністю вироків частково приєднано не відбуте покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 у виді 2 місяців позбавлення волі, що відповідає принципам призначення покарання за сукупністю вироків та не є завищеним покаранням.

Враховуючи, що при розгляді клопотання судом не встановлено підстав для зменшення розміру призначеного покарання за останнім вироком, за яким засуджений ОСОБА_3 , клопотання підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 вироки, за якими засуджений ОСОБА_3 .

Виключити з вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України, та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у зв`язку з усуненням законом караності діяння.

Виключити з вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року посилання на призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням положення ч. 1 ст. 70 КК України.

ОСОБА_3 вважати засудженим вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначене ОСОБА_3 покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71, ст. 72 КК України, у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1