Постанова

від 21.05.2025 по справі 911/1262/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р. Справа№ 911/1262/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від віповідача 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 (повний текст складено 16.09.2024)

у справі № 911/1262/24 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віскар"

про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (далі - ТОВ "Полетехніка", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі - ТОВ "Промінь", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віскар" (далі - ТОВ "Віскар", відповідач 2) про визнання недійсним договору поруки № ПВО-001/2021-П від 01.12.2023 (далі - Договір поруки/спірний Договір), укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що:

- на момент укладення спірного Договору у відповідача 1 був відсутній примірник Договору поставки № ПВО-001/2021 від 04.02.2021, укладеного із позивачем, тобто відповідач 2, приймаючи на себе зобов`язання із солідарного із позивачем виконання обов`язків за цим Договором поставки, не мав уяви про його зміст і умови та прийняв на себе значні фінансові зобов`язання за позивача, з яким не мав жодних стосунків, у жодних правовідносинах не перебував;

- спірний Договір укладено із метою штучного створення боргу;

- Договір поруки укладено через 22 місяці після укладення основного Договору поставки;

- дійсною метою укладання Договору поруки було створення передумов для пред`явлення вимог до позивача, що виникають із Договору поставки, в обхід третейського застереження щодо порядку розгляду спорів;

- відповідач 1 здійснив перереєстрацію своєї діяльності на окупованій російською федерацією території (Луганська область), де продовжує здійснювати свою господарську діяльність через осіб, що пов`язані із кінцевим бенефіціарним власником відповідача 1 родинними стосунками.

Зазначені обставини, за твердженням позивача, свідчать про недобросовісність поведінки відповідачів, нелегітимність мотивів укладення Договору поруки, зміст спірного Договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним. По відношенню до відповідача 2 укладення спірного Договору було економічно необґрунтованим, переслідувало іншу мету, що у сукупності призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки, як фіктивного на підставі статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі № 911/1262/24 позов ТОВ "Полетехніка" задоволено повністю.

Визнано недійсним Договір поруки від 01.12.2023 №ПВО-001/2021-П, укладений між ТОВ "Віскар" та ТОВ "Промінь".

Присуджено до стягнення з ТОВ "Промінь" на користь ТОВ "Полетехніка" 1 514,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Віскар" на користь ТОВ "Полетехніка" 1 514,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обгрунтованими доводи позивача про те, що укладаючи спірний Договір поруки ані відповідач 1, ані відповідач 2 не розраховували на реальне виконання цього Договору, що свідчить про те, що відповідачі вчинили спірний Договір без наміру створення правових наслідків, обумовлених змістом цього правочину, а справжньою метою його укладення є створення переваг для ТОВ "Промінь" у бажанні домогтися повернення сплачених на користь ТОВ "Полетехніка" сум за Договором поставки, оминаючи визначений сторонами в Договорі поставки порядок вирішення спорів за третейським застереженням. Наведене у сукупності надало суду першої інстанції підстави дійти висновку про вчинення відповідачами фіктивного правочину без наміру настання правових наслідків, обумовлених його змістом, та, відповідно, визнати спірний Договір поруки недійсним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Промінь" 04.10.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі № 911/1262/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ "Промінь" вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції при його ухваленні повно та всебічно не дослідив обставини справи із посиланням на зібрані докази, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висновки суду грунтуються на припущеннях, з огляду на що підлягає скасуванню на підставі пункту 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відповіді на відзив, що надійшла до суду апеляційної інстанції 28.10.2024 (сформовано у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 27.10.2024), підтримуючи повністю подану ним апеляційну скаргу, ТОВ "Промінь" просить здійснювати розгляд даної справи в межах заявлених в апеляційній скарзі вимог та за результатами розгляду їх задовольнити.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 справу № 911/1262/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Промінь" на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1262/24, розгляд справи призначено на 03.12.2024 о 15 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1262/24.

Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Промінь" на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1262/24 призначено на 18.02.2025 о 15 год 40 хв.

За результатами розгляду поданої представником ТОВ "Промінь" адвоката Сініченка І.С. заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції судом апеляційної інстанції її задоволено, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 у даній справі постановлено судове засідання, призначене на 18.02.2025 о 15 год 40 хв, проводити в режимі відеоконференції; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника відповідача 1 адвоката Сініченка І.С.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у даній справі задоволено клопотання представника ТОВ "Полетехніка" адвоката Громута В.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено судове засідання, призначене на 18.02.2025 о 15 год 40 хв, проводити в режимі відеоконференції; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника позивача адвоката Громута В.І.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.02.2025 за відсутності представників сторін, належним чином повідомлених про дату, місце та час його проведення, колегією суддів апеляційного господарського суду розглянуто подане представником відповідача 1 клопотання про відкликання апеляційної скарги у даній справі, за результатами якого зазначене клопотання залишено без розгляду з підстав, зазначених в ухвалі від 18.02.2025.

Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Промінь" на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у даній справі ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.02.2025 відкладено на 08.04.2025 о 14 год 00 хв, з визначенням представників позивача та відповідача 1, які братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з відрядженням судді Тарасенко К.В.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Промінь" на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі № 911/1262/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко А.І., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 заначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Промінь" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі №911/1262/24, розгляд справи призначено на 21.05.2025 о 09 год 45 хв, з визначенням представників позивача та відповідача 1, які братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позиція інших учасників справи.

23.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу відповідача 1 на оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За твердженням позивача, рішення суду першої інстанції у даній справі повністю грунтується на засадах верховенства права, є законним і обгрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, відповідає завданню господарського судочинства, визначеному ГПК України.

Явка представників сторін.

У судове засідання 21.05.2025 представники сторін до приміщення суду не з`явилися, відеоконференцзв`язок з представниками позивача та відповідача 1 встановити не вдалося.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями.

За приписами частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 04.02.2021 між ТОВ "Полетехніка" (позивач) та ТОВ "Промінь" (відповідач 1) укладено Договір № ПВО-001/2021 (далі - Договір поставки), за змістом пункту 1.1 якого визначено, що цей Договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання. Цим Договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив (товар) та відносини сторін із зберігання товару. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, строк та місце зберігання товару визначаються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Специфікації № 003 від 23.11.2021, яка є додатком до Договору поставки, позивач взяв на себе зобов`язання поставити на користь відповідача 1 товар - комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND ЄХ8.80, 2022 року виготовлення та жниварку зернову NEW HOLLAND 30GHCP, 2022 року виготовлення (далі - товар). Загальна вартість товару, що придбавається, становить 8 596 369,50 гривень (еквівалент 285 000,00 Євро).

За змістом Специфікації № 003 від 23.11.2021 строк поставки становить 10 робочих днів від дати отримання ТОВ "Полетехніка" 100% вартості товару, але не раніше 22.04.2022.

Умовами Договору поставки, зокрема пунктом 10.1, сторони узгодили, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього Договору підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Правова ліга" у відповідності із його регламентом. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим Третейським судом у складі з одного третейського судді. Місце знаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, Майдан Волі, 4, поштовий індекс 46001. Мова третейського судочинства - українська. Сторони є такими, що розуміють правовий зміст та правові наслідки цього третейського застереження та вважають їх звернення до Третейського суду достатнім заходом захисту своїх прав.

Відповідачем 1 на виконання своїх зобов`язань за Договором поставки щодо оплати товару внесено на користь позивача грошові кошти у розмірі 8 722 695,70 грн, у якості попередньої оплати товару.

Товар, визначений умовами Договору поставки наразі поставлений не був, хоча термін такої поставки сплинув 22.04.2022 та відповідач 1 має неврегульовані претензії до позивача щодо повернення внесеної суми попередньої оплати.

Зазначена обставина позивачем не зеперечується.

Відповідач 1 в січні 2024 року вже звертався до суду із позовом до позивача із вимогами про стягнення внесеної суми попередньої оплати, проте, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 у справі № 908/249/24 позов було залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, з огляду на наявне в Договорі поставки третейське застереження щодо порядку вирішення спорів, що виникають із цього Договору.

В межах розгляду справи №908/249/24 Господарським судом Запорізької області було задоволено клопотання відповідача 1 щодо витребування у позивача оригіналу Договору поставки із додатками для огляду в судовому засіданні, яке було обґрунтоване втратою відповідачем 1 оригіналів зазначених документів після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

01.12.2023 між ТОВ "Промінь" (кредитор) та ТОВ "Віскар" (поручитель) було укладено Договір поруки № ПВО-001/2021-П (далі - Договір поруки/спірний Договір), за змістом якого ТОВ "Віскар" поручилося перед ТОВ "Промінь" за виконання ТОВ "Полетехніка" (боржник) всіх його зобов`язань (обов`язків), що виникали з Договору № ПВО-001/2021 від 04.02.2021, укладеного між ТОВ "Полетехніка" та ТОВ "Промінь", зі змінами та доповненнями внесеними згідно додаткової угоди від 23.11.2021, специфікації № 003 від 23.11.2021.

04.04.2024 ТОВ "Промінь" скерувало на адресу ТОВ "Віскар" вимогу за Договором поруки щодо сплати суми попередньої оплати за Договором поставки.

Листом від 18.04.2024 у відповідь на цю вимогу ТОВ "Віскар" повідомило про неможливість її виконання у зв`язку з відсутністю достатніх фінансів, обумовлених військовою агресією російської федерації та воєнним станом в Україні.

У квітні 2024 року ТОВ "Промінь" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до ТОВ "Віскар", як поручителя за зобов`язаннями ТОВ "Полетехніка", із вимогами про стягнення суми попередньої оплати за Договором поставки у розмірі 8 722 695,70 грн, а також додаткових вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2 341 537,16 грн (справа №911/1073/24).

В процесі розгляду цієї справи ТОВ "Полетехніка" було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача, а в подальшому ТОВ "Промінь" та ТОВ "Віскар" ініціювали залучення ТОВ "Полетехніка" до участі у справі в якості співвідповідача. ТОВ "Промінь" ініціювало також зміну предмета позову на солідарне стягнення суми заборгованості, що виникає з Договору поставки з обох відповідачів. Наразі провадження у справі №911/1073/24 зупинено до набрання законної сили рішення у цій справі, що розглядається.

Вважаючи, що вказані обставини у сукупності свідчать про недобросовісність відповідачів та нелегітимність мотивів укладення ними Договору поруки, без наміру настання правових наслідків, обумовлених його змістом, оскільки справжньою метою його укладення було створення переваг для ТОВ "Промінь" у бажанні домогтися повернення сплачених на користь позивача коштів за Договором поставки в обхід третейського застереження, ТОВ "Полетехніка" звернулось до господарського суду з даним позовом про визнання недійсним Договору поруки на підставі статті статті 234 ЦК України.

ТОВ "Промінь" заперечило наявність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що:

- в межах Договору поставки, укладеного із позивачем ним було сплачено у якості попередньої оплати на користь позивача 8 722 695,70 грн, проте товар за цим Договором не поставлено, вимоги щодо повернення сплаченої суми позивачем безпідставно не задоволено, грошові кошти не повернуто;

- відсутність примірника оригіналу Договору поставки не вплинула на можливість ознайомити відповідача 2, як поручителя, про зміст і умови зазначеного Договору та розмір існуючих зобов`язань позивача, адже після початку повномасштабного вторгнення російської федерації у відповідача 1 збереглася копія Договору поставки, що було достатнім для такого ознайомлення, отже відповідач 2 перед укладанням Договору поруки міг скласти повне уявлення про зміст зобов`язань, за які він поручається;

- позивачем не спростовано правомірності вчиненого Договору поруки та всі аргументи позивача ґрунтуються на припущеннях, при цьому відповідач 2 повідомив позивача про факт укладання Договору поруки;

- фактичне вчинення відповідачами дій на виконання Договору поруки свідчить про безпідставність аргументів позивача про те, що спірний Договір укладено без наміру створення реальних правових наслідків, обумовлених цих Договором;

- позивач, що є боржником за Договором поставки, не мав бути залучений до укладання Договору поруки, а тому відсутність згоди позивача на укладання цього Договору не спростовує його дійсності;

- той факт, що між відповідачем 2 та позивачем відсутні будь-які відносини, які могли б обумовлювати укладення відповідачем 2 Договору поруки по зобов`язаннях позивача, не може свідчити про фіктивність спірного Договору, оскільки відповідач 1 був вільний у виборі контрагента для укладення Договору поруки;

- факт укладання спірного Договору через 22 місяці після вчинення Договору поставки, за яким виникли зобов`язання, також не свідчить про недійсність Договору поруки, оскільки законодавством не визначено жодних обмежень щодо строків укладення забезпечувальних договорів;

- укладення оспорюваного Договору не мало за мету оминути третейське застереження, визначене в Договорі поставки. При цьому позивач зловживає своїми правами щодо зазначеного застереження, наполягаючи на вирішенні відповідних спорів виключно в третейському суді. Спір про стягнення заборгованості не підвідомчий третейському суду, а тому укладення Договору поруки не мало за мету здійснити захист своїх інтересів в обхід третейського застереження та зазначені мотиви не свідчать про фіктивність спірного договору;

- посилання позивача на здійснення ТОВ "Промінь" господарської діяльності на окупованій території є безпідставним звинуваченням, не підтвердженим допустимими доказами та є намаганням дискредитувати відповідача 1 перед судом та не має жодного стосунку до предмета доказування в межах цієї справи.

Відповідач 2 правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку передбаченому процесуальним законодавством не скористався.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання наявності/відсутності підстав для визнання правочину недійсним.

Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України та статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Конструкція частини 5 статті 203 ЦК України визначає спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Водночас, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, за умовами оспорюваного позивачем Договору поруки поручитель (ТОВ "Віскар") поручається перед кредитором (ТОВ "Промінь") за виконання ТОВ "Полетехніка" всіх його зобов`язань (обов`язків), що виникли з Договору № ПВО-001/2021 від 04.02.2021, укладеного між ТОВ "Полетехніка" та ТОВ "Промінь", зі змінами та доповненнями внесеними згідно додаткової угоди від 23.11.2021, специфікації №003 від 23.11.2021.

Згідно з приписами частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

З наведеного слідує, що боржник не є стороною договору поруки та його згода на укладення цього договору не вимагається.

У спірних правовідносинах правомірним є звернення суду першої інстанції до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 925/367/20 (925/107/21), відповідно до якої при укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення.

Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадку, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 555 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.

За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, отримання переваги перед іншим учасником цивільних правовідносин.

У згаданій вище постанові Верховного Суду викладено також правову позицію, згідно якої відповідно до стандартної ділової практики, боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.

Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Зокрема, цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, на їх спрямування на зміну територіальної підсудності спорів, що випливають з основного зобов`язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов`язанням (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №908/1152/18).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в ході розгляду справи ТОВ "Віскар" не представило суду жодного розумного пояснення економічної доцільності, обґрунтованості та легітимної мети укладання Договору поруки, наслідком якого є виникнення у ТОВ "Віскар" фінансових зобов`язань у значному розмірі, обумовлених діями третьої особи, а саме ТОВ "Полетехніка", з яким у ТОВ "Віскар", до моменту укладення спірного Договору, були відсутні ділові стосунки будь-якого характеру, пов`язаність чи існування інших правовідносин, які могли б свідчити про виправданість прийняття на себе таких зобов`язань.

Судом першої інстанції правомірно взято до уваги, що станом на дату укладення оспорюваного Договору поруки (01.12.2023) зобов`язання ТОВ "Полетехніка" щодо поставки товару вже було простроченим, адже поставка товару мала відбутися до 22.04.2022 і, з огляду на доводи відповідача 1, саме останній повідомив відповідача 2 про усі умови Договору поставки та, відповідно, і про те, що зобов`язання за цим Договором в частині поставки товару є невиконаними.

Тобто, укладаючи Договір поруки, відповідач 2 автоматично, із дня його укладення, набував статусу солідарного боржника, свідомо приймаючи на себе значний фінансовий тягар щодо повернення суми попередньої оплати за Договором поставки, що скоріше свідчить про іншу мету укладеного Договору поруки, ніж визначена його змістом.

Фактично з моменту укладення Договору поруки ТОВ "Промінь" могло висувати до ТОВ "Віскар" відповідні вимоги, як до поручителя.

Разом з тим, ТОВ "Промінь" у січні 2024 року зверталося до Господарського суду Запорізької області із позовом до ТОВ "Полетехніка", при цьому не залучаючи до участі у справі ТОВ "Віскар" та не висуваючи до нього солідарних вимог.

Відповідна письмова вимога з боку ТОВ "Промінь" до ТОВ "Віскар", як до поручителя, була ініційована лише у квітні 2024 року після того, як Господарський суд Запорізької області залишив позов без розгляду з мотивів наявності між сторонами третейського застереження у Договорі поставки щодо порядку вирішення спорів.

Також суд першої інстанції правомірно врахував ту обставину, що укладаючи у грудні 2023 року спірний Договір поруки ТОВ "Віскар", яке очевидно позитивно оцінювало своє фінансове становище, як таке, що дозволяє прийняти на себе зобов`язання за ТОВ "Полетехніка", вже у квітні 2024 року на вимогу ТОВ "Промінь" сплатити суму боргу повідомило про неможливість її виконання у зв`язку з відсутністю достатніх фінансів, обумовлених військовою агресією російської федерації та воєнним станом в Україні, хоча зазначені обставини існували і станом на момент укладання Договору поруки.

При цьому до суду першої інстанції відповідачем 2 не надано доказів щодо обставин, які могли б підтвердити істотну зміну фінансового становища ТОВ "Віскар" за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року такою мірою, що може свідчити про виникнення у ТОВ "Віскар" настільки непередбачуваних обставин, що дійсно унеможливили виконання зобов`язання вже через чотири місяці після свідомого прийняття ТОВ "Віскар" фінансових зобов`язань за Договором поруки/поставки.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в межах справи №911/1073/24, яка перебуває у провадженні Господарського суду Київської області, ініційованої відповідачем 1 до відповідача 2, зазначеними особами подано клопотання про залучення ТОВ "Полетехніка" у якості співвідповідача, та ТОВ "Промінь" подано заяву про зміну предмета позову на вимогу про солідарне стягнення суми заборгованості за Договором поставки з обох відповідачів, що може свідчити про узгоджені дії відповідачів від самого початку ініціювання спору у Господарському суді Київської області із тим, щоб залучити до цього процесу ТОВ "Полетехніка".

До того ж, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 аргументовано відстоює позицію про те, що виникненням у правовідносинах з поставки товару чи повернення суми попередньої оплати за Договором поставки нового учасника - відповідача 2, як поручителя, фактично нейтралізується дія третейського застереження, що міститься в пункті 10.1 Договору поставки, та яке передбачає розгляд усіх спорів саме в третейському суді, визначеному цим застереженням.

Отже, виникнення поручителя, що не був стороною Договору поставки, дозволяє висувати вимоги про стягнення суми попередньої оплати до ТОВ "Віскар", не враховуючи вимоги третейського застереження.

При цьому залучення до участі у господарській справі ТОВ "Полетехніка" у якості співвідповідача дозволить ТОВ "Промінь", змінивши предмет позову, вимагати вже солідарного стягнення своїх вимог з обох боржників солідарно, що власне і відбулося в межах справи № 911/1073/24.

Наведеним підтверджується те, що відповідач 1 не переслідував мету отримати надійне забезпечення за рахунок залучення відповідача 2, як поручителя, а мав на меті, за рахунок укладення спірного Договору, створити передумови для незастосування третейського застереження, що міститься в Договорі поставки, для вирішення його спору із ТОВ "Полетехніка" в обхід такого застереження.

Встановлені обставини у сукупності свідчать про те, що укладаючи спірний Договір поруки в момент, коли зобов`язання з поставки вже було простроченим, ТОВ "Віскар", якщо б він керувався звичайними правилами ведення підприємницької діяльності, які передбачають мету - отримання прибутку, мінімізацію ризикованості вчинюваних господарських операцій, за відсутності будь-якої взаємопов`язаності із ТОВ "Полетехніка", не уклав би такий договір, якщо б не переслідував іншу мету, ніж вона визначена змістом Договору поруки.

Таким чином, для ТОВ "Промінь" цивільно-правовим результатом укладеного Договору поруки стала можливість пред`явлення позову в господарському суді до ТОВ "Полетехніка" в обхід третейського застереження, з підстав наявності якого ТОВ "Промінь" вже було відмовлено у розгляді справи в господарському суді.

З огляду на викладене, укладаючи спірний Договір поруки ані відповідач 1, ані відповідач 2 не розраховували на реальне виконання цього Договору, що підтверджує доводи позивача про те, що відповідачі вчинили спірний Договір без наміру створення правових наслідків, обумовлених змістом цього правочину, а справжньою метою його укладення є створення переваг для ТОВ "Промінь" у бажанні домогтися повернення сплачених на користь ТОВ "Полетехніка" сум за Договором поставки, оминаючи визначений сторонами в Договорі поставки порядок вирішення спорів.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначених доводів не спростовано, належних доказів в обгрунтування своїх заперечень до матеріалів справи не додано.

За таких обставин, надаючи оцінку встановленим обставинам у сукупності відповідно до вимог статті 86 ГПК України, з огляду на норми чинного законодавства, які регламентують спірні у даній справі правовідносини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про вчинення відповідачами фіктивного правочину без наміру настання правових наслідків, обумовлених його змістом, а отже обгрунтованістю позовних вимог та наявністю підстав для задоволення позову про визнання недійсним оспорюваного Договору поруки у відповідності до статті 234 ЦК України.

Висновки суду першої інстанції не суперечать судовій практиці Верховного Суду щодо застосування норм статей 3, 13, 16, 203, 215 ЦК України.

Відповідно апеляційну скаргу ТОВ "Промінь" щодо доводів і аргументів, які стосуються оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає бепідставною та необгрунтованою.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій, інші доводи та аргументи учасників справи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі № 911/1262/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2024 у справі №911/1262/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1262/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 02.06.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко