Постанова

від 27.05.2025 по справі 910/7518/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р. Справа№ 910/7518/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бумба О.А., ордер АА № 1580415 від 26.05.2025;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/7518/24 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Сільгоспгосподарство Гур`ївка"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 2 389 446,94 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "Сільгоспгосподарство Гур`ївка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ВВТ Груп" про стягнення 2 389 446,94 грн, з яких: 1 918 266,62 грн боргу, 116 917,77 грн 3 % річних та 354 262,55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як покупцем, зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 412-05/22С від 10.05.2022 (далі - договір) в частині повної та своєчасної оплати отриманого від позивача, як постачальника, товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2025 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВВТ Груп" на користь ТДВ "Сільгоспгосподарство Гур`ївка" 1 918 266,62 грн боргу, 116 917,77 грн 3 % річних, 354 262,55 грн інфляційних втрат та 35 841,70 грн судового збору за подання позову.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було поставлено товар відповідачу за договором, який не був оплачений у повному обсязі, у зв`язку з чим задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, а також суми 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "ВВТ Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначав, що позивачем, усупереч положенням 5.1 договору, не було надано покупцю оригіналу листа на фірмовому бланку (доказів надсилання вказаного листа матеріали справи не містять), що товар, який поставляється за договором, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ), тому відповідачем, у відповідності до положень пункту 4.2 договору, було притримано 10 % оплати за договором до усунення такого порушення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 27.05.2025.

22.04.2025 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

26.05.2025 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких представник зазначав, що покупцем притримано 10 % оплати за договором, а саме: 376 000,00 грн, тож на цю суму позивач не мав нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати; також позивач неправильно здійснив розрахунок на суму ПДВ. Окрім зазначеного відповідачем долучено до пояснень направлений ним запит від 26.05.2025 до податкового органу щодо надання інформації про відшкодування відповідачем ПДВ за лютий 2023 року, контррозрахунок 3 % річних та інфляційних втрат; при цьому він посилався на скрутне фінансове становище товариства та можливість суду самостійно зменшити розмір неустойки.

26.05.2025 до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки з терміновим відрядженням керівник не зможе бути присутнім на розгляді апеляційної скарги; також зазначав про те, що наразі податковим органом не надано відповіді на лист відповідача від 26.05.2025 та намір скористатися правом бути присутнім в судовому засіданні.

В судовому засіданні, яке відбулось 27.05.2025, позивач заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано доказів відрядження представника, окрім того юридична особа не позбавлена можливості залучити до участі представника, а враховуючи, що позиція відповідача викладена письмово, то за висновками апеляційного суду неявка представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги наданий відповідачем до додаткових пояснень лист № 26/05/2025 від 26.05.2025, оскільки такий доказ виник після прийняття судом оскаржуваного рішення та, відповідно, не оцінювався судом першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2022 між ТДВ "Сільгоспгосподарство Гур`ївка", як постачальником, та ТОВ "ВВТ Груп", як покупцем, укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 412-05/22С (далі - договір; а.с. 11-13 том 1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: соняшник (код товару 1206009900 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року (далі - товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна вартість товару складає 3 760 000,00 +/- 10% в т.ч. ПДВ.

Строк постачання товару - 28.05.2022 включно. Поставка товару партіями допускається. Датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1 договору (пункти 3.2, 3.5 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачена оплата:

- 86 % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з зазначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14 % вартості товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні (далі - ТТН).

У випадку порушення постачальником вимог пункту 5.1 цього договору, покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10 % від його загальної вартості, до моменту усунення постачальником такого порушення, без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій. Оплата товару партіями допускається (пункти 4.2, 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування ПДВ.

Пунктом 5.2 договору визначено, що постачальник також зобов`язується надати на першу вимогу покупця всі інші необхідні документи, що підтверджують його статус як виробника сільськогосподарської продукції згідно вимог Податкового кодексу (далі - ПК) України в його останній редакції.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 217 644,56 грн, що підтверджується (а.с. 14-29 том 1):

- ТТН: № 325 від 11.05.2022; № 326 від 11.05.2022; № 331 від 15.05.2022; № 332 від 15.05.2022; № 333 від 17.05.2022; № 333а від 17.05.2022; № 334 від 23.05.2022; № 335 від 23.05.2022; № 336 від 25.05.2022; № 337 від 25.05.2022,

- видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їх печатками: № 52 від 12.05.2022 на суму 637 481,66 грн; № 54 від 16.05.2022 на суму 644 816,06 грн; № 56 від 20.05.2022 на суму 644 012,68 грн; № 58 від 24.05.2022 на суму 645 516,68 грн; № 60 від 26.05.2022 на суму 645 817,48 грн.

Постачальником також було виставлено покупцю відповідні рахунки на оплату № 51 від 12.05.2022; № 53 від 16.05.2022; № 55 від 20.05.2022; № 57 від 24.05.2022; № 59 від 26.05.2022 (а.с. 30-34 том 1).

Позивачем зареєстровано податкові накладні (а.с. 41-55 том 1): № 1 від 12.05.2022, № 2 від 16.05.2022, № 4 від 20.05.2022, № 5 від 24.05.2022, № 6 від 26.05.2022.

Покупцем здійснено оплату отриманого товару на суму 1 299 377,94 грн згідно платіжних інструкцій (а.с. 35-40 том 1): № 3606 від 10.06.2022 на суму 318 740,83 грн; № 3765 від 05.07.2022 на суму 229 493,40 грн; № 3915 від 22.07.2022 на суму 322 408,03 грн; № 3975 від 27.07.2022 на суму 232 133,78 грн; № 4006 від 02.08.2022 на суму 96 601,90 грн; № 4381 від 25.10.2022 на суму 100 000,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач за отриманий товар за договором в повному розмірі не розрахувався, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача 1 918 266,62 грн боргу, а також за період прострочення виконання грошового зобов`язання 116 917,77 грн 3 % річних з 01.06.2022 по 10.06.2024 та 354 262,55 грн інфляційних втрат з червня 2022 року по квітень 2024 року.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача та задовольнив позовні вимоги, і на переконання колегії суддів такі висновки є вірними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту статті 662 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 666 ЦК України зазначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується передача постачальником покупцю товару загальною вартістю 3 217 644,56 грн, який останнім оплачений у сумі 1 299 377,94 грн, а отже заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 1 918 266,62 грн.

В той же час відповідачем не заперечений факт отримання товару та не подано доказів того, що він звертався до позивача з вимогою надати визначений пунктом 5.1 договору документ, встановивши при цьому, розумний строк для його передання.

Доказів відмови від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором до матеріалів справи відповідачем також не надано.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний лист № 12/1 від 10.05.2022 (а.с. 94 том 1) на фірмовому бланку позивача, з якого вбачається, що соняшник, поставлений позивачем відповідачу по договору є продукцією власного виробництва і вирощений на орендованих землях в Миколаївській області, а позивач має статус сільгоспвиробника в 2022 році згідно положень ПК України в його останній редакції та є суб`єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи наведене твердження апелянта на притримання ним оплати товару за договором є безпідставними, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 918 266,62 грн боргу.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 116 917,77 грн 3 % річних з 01.06.2022 по 10.06.2024 та 354 262,55 грн інфляційних втрат з червня 2022 року по квітень 2024 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В порушення пункту 4.1 договору відповідачем не було здійснено повну оплату отриманого товару, у зв`язку з чим допущено порушення грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунки апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача на підставі вимог ст. 625 ЦК України слід стягнути 116 917,77 грн 3 % річних з 01.06.2022 по 10.06.2024 та 354 262,55 грн інфляційних втрат з червня 2022 року по квітень 2024 року.

Доводи апелянта щодо невірності цих розрахунків не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом, як і його посилання на можливість зменшення їх розміру, так як 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, а за своєю правовою природою є застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання, які здійснені відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, що відповідає чинному законодавству України.

З урахування зазначених обставин апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/7518/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/7518/24 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7518/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.06.2025.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Барсук