Рішення від 29.05.2025 по справі 902/213/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2025 р.Cправа № 902/213/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О., за відсутності сторін

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Хлібзавод Дубов`язівський", 41655, Сумська область, Конотопський район, смт. Дубов`язівка, вул. Трудова, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 23638975

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент", 23337, Вінницька область, Вінницький р-н, село Гришівці, вулиця Подільська, будинок 1В, ідентифікаційний код юридичної особи 43413041

про стягнення 245 738,78 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 25.02.2025 року надійшла позовна заява №65 від 19.02.2025 (вх. № 229/25 від 25.02.2025) Приватного підприємства "Хлібзавод Дубов`язівський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 266 від 29.12.2023 у розмірі 245 738,78 гривень, у тому числі: 205 720,16 гривень основного боргу, 28 098,23 гривень пені, 8 547,93 гривень інфляційних втрат та 3 372,46 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 03.03.2025 суд постановив позовну заяву №65 від 19.02.2025 (вх. № 229/25 від 25.02.2025) Приватного підприємства "Хлібзавод Дубов`язівський" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

18.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками № 85 від 12.03.2025 (вх. № 01-34/2839/25 від 18.03.2025).

Ухвалою від 21.03.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/213/25 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15 квітня 2025 року об 11:00 год.

15.04.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 15.04.2025 (вх. № 01-34/3935/25 від 15.04.2025) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 15.04.2025 судом відкладено судове засідання з розгляду справи №902/213/25 по суті на 13.05.2025 о 12:00 год.

09.05.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 09.05.2024 (вх. № 01-34/4962/25 від 09.05.2025).

Ухвалою від 13.05.2025 судом відкладено судове засідання з розгляду справи №902/213/25 по суті на 29.05.2025 о 09:30 год., запропоновано учасникам справи подати усі наявні у них докази, що стосуються предмету спору у цій справі.

22.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № б/н від 22.05.2025 (вх. № 01-34/5525/25 від 22.05.2025) на виконання вимог суду.

На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 13.05.2025, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа документ у електронному вигляді (ухвала від 13.05.2025) доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 20.05.2025.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а сторони у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Судом враховано також заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

У судовому засіданні 29.05.2025 ухвалено рішення. З огляду на відсутність учасників справи, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.

Суть спору:

Приватне підприємство "Хлібзавод Дубов`язівський" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" про стягнення заборгованості у розмірі 245 738,78 гривень, з яких: 205 720,16 гривень основного боргу, 28 098,23 гривень пені, 8 547,93 гривень інфляційних втрат та 3 372,46 гривень 3% річних.

На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 29.12.2023 року між Приватним підприємством "Хлібзавод Дубов`язівський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" було укладено договір поставки № 266, за умовами якого позивач у період з 01.01.2024 по 20.01.2024 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" товар на загальну суму 205 720,16 гривень згідно 162 товарно-транспортних накладних (кількість поставок).

Позивач зазначив, що 20.01.2024 ним було виставлено відповідачу рахунок № 214 від 20.01.2024 на суму 205 720,16 гривень, а також 30.01.2024 - підписаний акт звірки взаєморозрахунків на вказану суму.

З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого йому товару позивач звертався до відповідача із листом № 98 від 21.03.2024 та претензією № 423 від 25.09.2024 щодо оплати товару.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 205 720,16 гривень основного боргу, 28 098,23 гривень пені, 8 547,93 гривень інфляційних втрат та 3 372,46 гривень 3% річних.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

29 грудня 2023 року між Приватним підприємством "Хлібзавод Дубов`язівський" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки №266 (далі - договір) (т. 1 а.с. 10-14).

Згідно з пунктами 1.1., 1.2. договору предметом договору є товар, який визначений у специфікації. Постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується передати товар, який визначений у специфікації у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами у заявці. Товар постачається партіями, відповідно до узгоджених з постачальником замовлень покупця, зроблених протягом строку дії договору. Поставка товару здійснюється відповідно до узгоджених з постачальником замовлень покупця, зроблених протягом строку дії договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. договору асортимент товару визначається у специфікації. Зміна асортименту і кількості замовленого товару допускається лише за взаємною згодою сторін до фактичного відвантаження товару.

За умовами пункту 2.5. договору сторони прийшли до згоди, що претензії з питань неналежної якості товару приймаються постачальником в день розвантаження товару на складі покупця, за умови дотримання покупцем правил транспортування та зберігання товару. Кожна претензія розглядається сторонами індивідуально і в разі розбіжностей поглядів сторін щодо якості сторони залучають компетентну в визначенні якості продукції організацію за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 2.6. договору у випадку продажу товару, що не відповідає вимогам за якістю, пакуванням та маркуванням, і ця невідповідність виникла з вини постачальника, постачальник замінює такий товар на якісний власними силами. Така заміна повинна бути здійснена не пізніше 5 календарних днів з моменту виявлення невідповідності.

Пунктом 3.1. договору сторонами передбачено, що поставка товару здійснюються на підставі заявок покупця. Заявки подаються покупцем або письмово засобами електронного зв`язку на адресу постачальника dubhleb_zakaz@i.ua, або у телефонному режимі через повноважних представників не пізніше ніж за 3 доби до дати поставки товару. Постачальник здійснює опрацювання заявки протягом 24 годин та надає відповідь про отримання заявки та можливість її виконання. Строк постачання кожної партії товару складає від 3 до 6 календарних днів в залежності від географічної віддаленості місця поставки від адреси місця виробництва постачальника. Кожна сторона зобов`язана інформувати іншу сторону про неможливість виконання заявки в строк, не менш ніж за три календарні дні до її виконання.

Відповідно до пункту 3.2. договору поставка товару від постачальника до покупця здійснюється силами постачальника, або в іншому порядку, попередньо погодженому сторонами.

За умовами пункту 3.8 договору оригінали документів, які складаються будь-якою зі сторін повинні підписуватися іншою стороною протягом 5 робочих днів з дати отримання. Якщо протягом вказаного терміну оригінали документів не будуть підписані та відправлені іншій стороні, а також не буде вмотивованої відмови від підписання, то такі документі підписані лише однією стороною вважаються узгодженими обома сторонами.

Пунктом 4.3. сторони визначили, що за результатами діяльності за визначений період (один раз на місяць) сторони зобов`язуються проводити звіряння взаємних розрахунків, за результатами чого оформляють відповідний акт звірки. Відомості, що підтверджені сторонами в акті звірки, є основою для кінцевих взаєморозрахунків на кожну конкретну дату.

Відповідно до пункту 4.4. договору сторони погодили, що акт складається в одній із таких форм: а) паперовий, підписаний сторонами та скріплений печаткою; б) електронний в виді скан-копії паперового, підписаного та скріпленого печатками, та направленого на електронну адресу покупця та постачальника зазначені у цьому договорі; в) електронного, завіреного електронним цифровим підписом в системі "М.Е.Док.". Сторони домовились, що обмін актами в будь-якій з вище перелічених форм є належним та достатнім для підтвердження заборгованості сторін, в зв`язку з чим вони мають право посилатися на відомості одного з таких актів, як на відомості та факти, що мають юридичну силу.

Пунктом 11.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року в частині поставки, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань по даному договору. У разі, якщо за 10 (десять) календарних днів до закінчення терміну дії жодна із сторін не виявить бажання про розірвання договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій сторонами не обмежується.

Як вбачається із матеріалів справи 29 грудня 2023 року сторонами договору поставки товару (ПП "Хлібзавод Дубов`язівський" та ТОВ "ВТ Девелопмент") було погоджено та підписано додаток № 1 до договору поставки товару № 266 від 29.12.2023 - специфікацію, якою погоджено найменування, асортимент, кількість та ціну продукції, що поставлялася згідно договору (т. 1 а.с. 13 (зворот)).

На виконання умов договору, відповідно до товарно-транспортних накладних за період з 01.01.2024 по 20.01.2024 ПП "Хлібзавод Дубов`язівський" передано, а ТОВ "ВТ Девелопмент" прийнято товар (за асортиментом та кількістю зазначених у товарно-транспортних накладних) на загальну суму 205 720,16 гривень (т. 1 а.с. 18-94, 166-174 (зворот)).

Договір, специфікація, товарно-транспортні накладні, спільно підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача/замовника/одержувача без заперечень та зауважень та скріплені печатками сторін.

Судом установлено, що сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.01.2024, який підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін, у якому сторони відобразили та підтвердили, що заборгованість ТОВ "ВТ Девелопмент" перед ПП "Хлібзавод Дубов`язівський" складає 205 720,16 гривень (т. 1 а.с. 96, 97).

Докази оплати поставленого товару у сумі 205 720,16 гривень у матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 245 738,78 гривень, з яких: 205 720,16 гривень основного боргу, 28 098,23 гривень пені, 8 547,93 гривень інфляційних втрат та 3 372,46 гривень 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару № 266 від 29.12.2023 у розмірі 245 738,78 гривень, у тому числі: 205 720,16 гривень основного боргу, 28 098,23 гривень пені, 8 547,93 гривень інфляційних втрат та 3 372,46 гривень 3% річних.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Згідно з пунктом 3.3. договору датою отримання товару вважається фактична дата отримання товару покупцем. Прийом товару по кількості та якості здійснюється за участю водія/експедитора постачальника або перевізника, з яким постачальник діє на умовах договору перевезення, та повноважного представника покупця. У разі виявлення недостачі товару та/або його брак, такий факт відображається в акті приймання, який складається покупцем товару у довільній формі, та підтверджується підписами водія/експедитора постачальника або перевізника та повноважної на прийом продукції особи покупця. На підставі видаткової накладної та акту приймання у разі його наявності сторони здійснюють відповідні записи в бухгалтерських документах. Після прийому товару відповідальною особою покупця претензії щодо браку не розглядаються, за винятком випадків окритих виробничих недоліків (п.3.3. даного договору). Підписаний акт покупець зобов`язаний надіслати засобами електронного зв`язку постачальнику не пізніше 3-ого робочого дня після прийому - передачі товару, та/або видати на руки водію/експедитору постачальника або перевізнику.

Пунктом 3.4. договору сторони визначили, що перехід права власності на товар відбувається після передачі партії товару на складі покупця та підписання представником покупця відповідної видаткової та товаро-транспортної накладних в пункті отримання товару, попередньо погодженому сторонами. Ризик випадкової втрати чи псування товару несе покупець з моменту отримання товару.

Відповідно до пункту 3.5. договору разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: товаро-транспортна накладна; видаткова накладна; декларація виробника; документи, що підтверджують якість товару; інші документи, надання яких є обов`язковою умовою при поставці певного виду товару, належним чином оформлені документи або їх легітимні копії. При ненаданні постачальником відповідно до 3.5. цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається не здійсненою, а зобов`язання постачальника по поставці невиконаними.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 153 від 06.06.2001р. затверджено спеціалізовану форму первинного обліку товарно-транспортну накладну N 1-ТТН (хліб) та Інструкцію про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №153 від 06.06.2001р., товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Вона оформлюється виробником на кожний рейс автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

За умовами пункту 1.2. Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №153 від 06.06.2001р., виконання положень Інструкції обов`язкове для всіх суб`єктів підприємницької діяльності, установ і організацій - юридичних та фізичних осіб - незалежно від форми власності: які здійснюють перевезення хлібобулочних виробів автомобільним транспортом для власних потреб або на комерційній основі; для яких виконуються перевезення хлібобулочних виробів автомобільним транспортом на комерційній основі.

Таким чином, товарно-транспортні накладні, які містяться у матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують поставку позивачем товару та прийняття його відповідачем.

Вказані товарно-транспортні накладні спільно підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача/замовника/одержувача без зауважень та заперечень.

Як зазначено позивачем у наданих суду поясненнях щодо зазначення у графі замовника/одержувача ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл", військових частин, така форма заповнення супровідних товаро-транспортних документів була вимогою замовника, яка пояснювалася метою договору поставки №266 від 29.12.2023.

Відповідач щодо наведених обставин не заперечив та їх не спростував.

Вказані товарно-транстортні накладні зазначені сторонами у акті звірки взаємних розрахунків станом на 30.01.2024, який підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін та у якому сторони відобразили та підтвердили, що заборгованість ТОВ "ВТ Девелопмент" перед ПП "Хлібзавод Дубов`язівський" з урахуванням вказаних первинних документів складає 205 720,16 гривень.

У пункті 4.2. договору сторонами не вказано кількості календарних днів щодо оплати отриманої покупцем партії товару після відвантаження товару покупцю.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, унаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Cудом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору та/або повернення отриманого товару.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 205 720,16 гривень.

Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Приймаючи до уваги, що належними та допустимими доказами підтверджено суму основного боргу у розмірі 205 720,16 гривень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 205 720,16 гривень.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 098,23 гривень пені, 8 547,93 гривень інфляційних втрат та 3 372,46 гривень 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Положеннями пункту 6.2 договору сторони погодили, що у випадку якщо покупець у терміни, зазначені у цьому договорі, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

За умовами пункту 3.3., 3.4., 4.2 договору, статті 692 ЦК України оплата товару повинна була здійснитись відповідачем після прийняття товару, товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, зобов`язання з оплати поставленого товару за товарно-транспортними накладними від 01.01.2024 мало бути виконано 02.02.2024, за товарно-транспортними накладними від 03.01.2024 - 04.01.2024, за ТТН від 05.01.2024 - 08.01.2024 (з урахуванням вимог статей 253, 254, 255 ЦК України), за ТТН від 08.01.2024 - 09.01.2024, за ТТН від 10.01.2024 - 11.01.2024, за ТТН від 11.01.2024 - 12.01.2024, за ТТН від 12.01.2024, 13.01.2024 - 15.01.2024 (з урахуванням вимог статей 253, 254, 255 ЦК України), за ТТН від 15.01.2024 - 16.01.2024, за ТТН від 16.01.2024 - 17.01.2024, за ТТН від 17.01.2024 - 18.01.2024, за ТТН від 18.01.2024 - 19.01.2024, за ТТН від 19.01.2024, 20.01.2024 - 22.01.2024 (з урахуванням вимог статей 253, 254, 255 ЦК України).

Відтак прострочення з оплати товару настало за ТТН від 01.01.2024 - 03.01.2024, за ТТН від 03.01.2024 - 05.01.2024, за ТТН від 05.01.2024 - 09.01.2024, за ТТН від 08.01.2024 - 10.01.2024, за ТТН від 10.01.2024 - 12.01.2024, за ТТН від 11.01.2024 - 13.01.2024, за ТТН від 12.01.2024, 13.01.2024 - 16.01.2024, за ТТН від 15.01.2024 - 17.01.2024, за ТТН від 16.01.2024 - 18.01.2024, за ТТН від 17.01.2024 - 19.01.2024, за ТТН від 18.01.2024 - 20.01.2024, за ТТН від 19.01.2024, 20.01.2024 - 23.01.2024.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18) (пункт 83).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).

За умовами пункту 6.2. договору сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.03.2024 по 04.09.2024.

Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 28 098,23 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем допущено помилку та не враховано, що обов`язок з оплати товару за умовами пункту 3.3., 3.4., 4.2 договору, статті 692 ЦК України настав у відповідача з наступного дня після прийняття товару, товаророзпорядчих документів на нього, а тому нарахування пені здійснено позивачем поза межами визначеного частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячного строку.

Здійснивши перерахунок пені з дати виникнення прострочення, суд дійшов висновку, що сума нарахованої пені становить 20 431,18 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 20 431,18 гривень, у задоволенні решти вимоги про стягнення пені в сумі 7 667,05 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Як вбачається із розрахунку інфляційних втрат та 3% річних здійсненого позивачем, розрахунок інфляційних втрат здійснено за період з 05.03.2024 по 31.08.2024 та 3% річних - за період з 05.03.2024 по 20.09.2024. Сума нарахованих позивачем інфляційних втрат становить 8 547,93 гривень та 3% річних - 3 372,46 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що суми інфляційних втрат та 3% річних нараховано вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 547,93 гривень та 3% річних у розмірі 3 372,46 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 238 071,73 гривень, з яких 205 720,16 гривень боргу, 20 431,18 гривень пені, 8 547,93 гривень інфляційних втрат та 3 372,46 гривень 3% річних, у задоволенні решти позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 2599 від 11.10.2024 сплачено судовий збір у розмірі 3 686,08 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 570,71 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 115,37 гривень слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" (23337, Вінницька область, Вінницький р-н, село Гришівці, вулиця Подільська, будинок 1В, ідентифікаційний код юридичної особи 43413041) на користь Приватного підприємства "Хлібзавод Дубов`язівський" (41655, Сумська область, Конотопський район, смт. Дубов`язівка, вул. Трудова, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 23638975) 238 071,73 гривень, у тому числі: 205 720,16 гривень основного боргу, 20 431,18 гривень пені, 8 547,93 гривень інфляційних втрат, 3 372,46 гривень 3% річних та 3 570,71 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 667,05 гривень пені - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 115,37 гривень покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 03 червня 2025 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.