Ухвала від 27.05.2025 по справі 910/2907/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.05.2025Справа № 910/2907/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні електромережі» про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні електромережі»

про стягнення 43 328 267,38 грн.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні електромережі» про стягнення 43 328 267,38 грн., з яких 35 575 975,52 грн. інфляційних втрат та 7 752 291,86 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість, встановлену рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9476/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У судовому засіданні 20.05.2025 Господарським судом міста Києва оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду у справі, відповідно до якого позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 7 752 291,86 грн. трьох процентів річних, 35 575 975,52 грн. інфляційних втрат та 519 939,21 грн. судового збору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" сформовано у системі «Електронний суд» заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 розгляд заяви призначено у судовому засіданні 27.05.2025.

У судове засідання 27.05.2025 з`явився представник боржника та надав усні пояснення щодо поданої заяви.

В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» посилається на настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який оприлюднений на офіційному веб-сайті ТПП України, сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-0754 від 15.02.2023 про форс-мажорні обставини. Також, за твердженнями відповідача, на виконання ним зобов`язань впливають прийняті ряд нормативно-правових актів в енергетичній галузі України, які іншим чином врегульовують правовідносини на ринку електричної енергії, ніж вони були до повномасштабної збройної агресії. Крім того, відповідач стверджує, що у нього відсутня можливість погасити усю заборгованість одним платежем та одночасно забезпечити можливість подальшого виконання обов`язків покладених на нього, як на постачальника універсальних послуг на території міста Київ. Тому, з метою уникнення негативних наслідків для діяльності відповідача у вигляді арешту рахунків та блокування діяльності товариства, що матиме в першу чергу негативний наслідок на виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії, відповідач просить розстрочити виплату заборгованості на один рік рівними частинами, що сприятиме виконанню рішення суду та дозволить мінімізувати настання негативних наслідків як для відповідача, так і для інших учасників ринку електричної енергії.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, проте про час та місце проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні із повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про розстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» були надані настанови учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (даний пункт діє з 27.02.2022).

Відповідач стверджує, що законодавчо позбавлений можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплати споживачами, в тому числі промисловістю, за спожиту електричну енергію, за яку останній в свою чергу, сплатив та сплачує в період споживання такої електричної енергії споживачами. Також, відповідач наголошує, що позбавлений механізму стимулювання (загроза штрафів) споживачів до вчасного виконання останніми обов`язків щодо оплати за спожиту електричну енергію.

Постановами Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 № 1206, від 24.03.2023 № 262, від 25.04.2023 № 384, від 30.05.2023 № 544, від 27.12.2023 № 1375, від 22.12.2023 № 1385, від 26.04.2024 № 455, від 31.05.2024 № 632 було продовжено дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі-Положення). У рамках зазначеного Положення, Державне підприємство «Гарантований покупець» здійснює компенсацію Товариству за постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до них споживачам за фіксованими цінами, встановленими додатком 3 до Положення, які є значно нижчими від ринкових.

Вищезазначеним підтверджується значне фінансове навантаження на відповідача, покладене як діючими нормативно-правовими актами у сфері купівлі-продажу електричної енергії, так і іншими об`єктивними обставинами, що викликані військовою агресією та бойовими діями Російської Федерації проти України.

Крім того, економічно обґрунтовані витрати постачальника універсальних послуг мають покриватися у відповідних тарифах, на сьогодні ні Положення, ні Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг затверджена постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1176, не передбачають врахування витрат на оплату санкцій стягнутих за рішенням суду.

Щодо посилання на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), то останні засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 10.03.2021 у справі № 922/1093/22, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що у разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Додатково необхідно зазначити, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Такі висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22.

Згідно з наведеними позиціями Верховного Суду факт наявності для сторони форс-мажорних обставин слід встановлювати в кожному конкретному випадку на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, пункт 74).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

З огляду на наведене та врахувавши обставини, викладені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення, зокрема, щодо покладення на відповідача виконання спеціальних обов`язків, беручи до уваги, що заборгованість за вказаним рішенням безпосередньо є не основною заборгованістю, а нарахованою компенсацію за прострочення відповідачем основного зобов`язання, частина якого вже є сплаченою останнім, з огляду на те, що в даному випадку мають місце обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому, суд дійшов висновку, що розстрочення рішення суду не порушить прав стягувача, а надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у даному випадку.

У контексті заявленого відповідачем строку розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Таким чином, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності Товариства-боржника, а також той факт, що у разі блокування рахунків боржника, останнім не можливо буде здійснити забезпечення життєво важливих потреб міста, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню боржника та реальній можливості виконання рішення суду.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/2907/25 на рік, тобто до 20.05.2026. При цьому, визначений судом строк розстрочення виконання рішення не призведе до порушення інтересів сторін, а натомість забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.

За наведених обставин, суд задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні електромережі" про розстрочення виконання рішення у справі.

Керуючись статтями 196, 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні електромережі» про розстрочення виконання рішення у справі задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/2907/25 до 20.05.2026 рівними частинами за наступним графіком:

до 20.06.2025 3 654 017,22 грн.,

до 20.07.2025 3 654 017,22 грн.,

до 20.08.2025 3 654 017,22 грн.,

до 20.09.2025 3 654 017,22 грн.,

до 20.10.2025 3 654 017,22 грн.,

до 20.11.2025 3 654 017,22 грн.,

до 20.12.2025 3 654 017,22 грн.,

до 20.01.2026 3 654 017,22 грн.,

до 20.02.2026 3 654 017,22 грн.,

до 20.03.2026 3 654 017,22 грн.,

до 20.04.2026 3 654 017,22 грн.,

до 20.05.2026 3 654 017,22 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 02.06.2025.

СуддяТ.Ю.Кирилюк