Рішення від 03.06.2025 по справі 910/2683/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2025Справа № 910/2683/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг"

до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

про стягнення 59 288,00 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (далі - відповідач, Університет) вартості безпідставно набутого відповідачем природного газу в розмірі 59 288,00 грн.

Ухвалою від 07.03.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/2683/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копія ухвали суду від 07.03.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/2683/25 у порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету Університету, та доставлена останньому 07.03.2025 року о 17:15 год. Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.

Дата отримання судом інформації про доставку означеного документа в кабінет ЕС відповідача - 07.03.2025 року о 17:16 год.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2023 року між Товариством (постачальник) та Університетом (споживач) був укладений договір на постачання природного газу № 01-24 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2024 році природний газ в обсягах і порядку, передбачених Договором, а відповідач зобов`язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток означених юридичних осіб.

За умовами пункту 1.2 Договору постачальник передає споживачу газ в обсягах 800,00 тис. м3, в тому числі по місяцях: січень - 270 тис. м3, лютий - 250 тис. м3, березень - 230 тис. м3, квітень - 50 тис. м3.

Згідно з пунктом 1.5.1 Договору в разі відсутності письмової заявки споживача відповідно до пункту 1.5 - постачальник здійснює постачання природного газу споживачу відповідно до пункту 1.2.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту загальнодоступної інформації з сайту https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-01-010391-a вбачається, що 23.05.2024 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, в якій погодили викласти пункт 1.2 Договору в новій редакції, за якою постачальник передає споживачу замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 693,845 тис. м3, у тому числі по місяцях: січень 2024 - 269,929 тис. м3 (фактичною вартістю 4 386 347,33 грн.), лютий 2024 - 203,984 тис. м3 (фактичною вартістю 3 314 740,81 грн.), березень 2024 - 199,288 тис. м3 (фактичною вартістю 3 238 430,80 грн.), квітень 2024 - 20,644 тис. м3 (фактичною вартістю 335 459,40 грн.). Всього: 693,845 тис. м3 фактичною вартістю 11 274 978,34 грн.

Відповідно до пункту 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 23.05.2024 року № 1 до нього) загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 9 395 815,28 грн., крім того ПДВ - 1 879 163,06 грн., разом з ПДВ - 11 274 978,34 грн.

Відповідно до пункту 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання. Термін постачання природного газу: січень 2024 року - 15 квітня 2024 року включно, в обсягах, визначених у пункті 1.2 Договору.

Згідно зі Звітом про виконання Договору про закупівлю UA-2023-12-01-010391-a (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-01-010391-a/print/contract-ongoing/pdf/9f3146385c184b13a0741761a8913eaa) сума оплати за Договором склала 11 274 978,34 грн.

Разом із тим, обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, Товариство посилалося на те, що у період з 01.11.2024 року по 02.11.2024 року спожитий Університетом природний газ обсягом 2 761,76 м3 був внесений в алокацію позивача.

Так, за даними Оператора газотранспортної системи, наведеними у листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 12.02.2025 року № ТОВВИХ-25-2363 (відповідь на адвокатський запит представника позивача від 04.02.2025 року № 8/25), саме на Товариство було проведено алокацію спожитого Університетом у період з 01.11.2024 року по 02.11.2024 року природного газу.

Враховуючи те, що між сторонами у справі у наведений період не було погоджено постачання природного газу, Товариство вказувало на те, що спожитий відповідачем у період з 01.11.2024 року по 02.11.2024 року обсяг природного газу в кількості 2 761,76 м3 є майном, набутим Університетом за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Зважаючи на вказані обставини, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з відповідача вартості цього природного газу, яка за обрахунком позивача склала 59 288,00 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України "Про ринок природного газу".

Відповідно до статті 3 цього Закону ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами: 1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; 2) вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; 3) вільного вибору постачальника природного газу; 4) рівності прав на ввезення та вивезення природного газу на/з території України; 5) невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; 6) забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG; 7) недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб`єктів ринку природного газу, у тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання державної форми власності; 8) додержання встановлених технічних норм та норм безпеки; 9) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів; 10) відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

При цьому, пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

За змістом частин 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Права та обов`язки споживачів природного газу визначені у статті 13 Закону України "Про ринок природного газу".

Так, споживач має право, зокрема, на: вільний вибір постачальника; отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником; дострокове розірвання договору постачання, якщо постачальник повідомив споживача про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання та нові умови постачання виявилися для нього неприйнятними. Споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками; необґрунтована відмова у складенні та підписанні актів приймання-передачі природного газу. У разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: попередження про необхідність усунення порушень; штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 (далі - Правила), вони розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Згідно з пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Розділом ІІ Правил визначено порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими.

Відповідно до пункту 1 вказаного розділу підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу ІІ Правил).

У пункті 5 розділу ІІ Правил визначені істотні умови договору постачання природного газу, до яких належать, зокрема: обсяги природного газу, що замовляється споживачем; режими постачання та споживання природного газу протягом розрахункового періоду; ціна постачання природного газу за договором; порядок та строки проведення розрахунків; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період.

Усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Правил постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. За умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника "останньої надії", зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.

Пунктом 10 розділу ІІ Правил визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.

Наведені положення Правил, у свою чергу, відповідають положенням Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС), які регулюють порядок функціонування інформаційної платформи Оператора ГТС.

За умовами пункту 1 глави 1 Розділу ІХ Кодексу ГТС комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Відповідно до пункту 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

За умовами пункту 6 глави 3 Розділу ІХ Кодексу ГТС визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

У пункті 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС вказано, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

За приписами пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених п. 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу.

Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.

Відповідно до пункту 4 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачальник, який має намір постачати природний газ новому споживачу, має право не пізніше кінцевого терміну подання номінації на газову добу газового місяця, визначеного цим Кодексом, зареєструвати за собою такого споживача в інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу (за умови відсутності споживача в Реєстрі іншого постачальника на період запланованого постачання крім Реєстру постачальника "останньої надії").

Якщо при реєстрації споживача за постачальником інформаційна платформа виявляє цього споживача в Реєстрі іншого постачальника (крім Реєстру постачальника "останньої надії"), зміна постачальника здійснюється з урахуванням цієї глави Кодексу та Правил.

Інформаційна платформа забезпечує можливість здійснення в автоматичному режимі перевірки за ЕІС-кодом споживача (точки комерційного обліку споживача) наявності/відсутності діючого постачальника природного газу у такого споживача та кінцеву дату постачання природного газу цим постачальником (у випадку наявності постачальника) (пункт 7 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).

За змістом пункту 8 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах) виходячи з інформації про споживачів, яким не замовлені постачальником обсяги транспортування природного газу для їх потреб, зобов`язані протягом двох робочих днів наступної доби з дати отримання відповідної інформації від оператора газотранспортної системи проінформувати таких споживачів про відсутність у них замовлених постачальником обсягів транспортування природного газу з певної дати та можливі для них наслідки та зобов`язані розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку розподілу (транспортування) природного газу на об`єкти таких споживачів.

До закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу таким споживачам, алокація їх відборів відноситься на діючого постачальника, крім випадків початку в цей період постачання природного газу таким споживачам постачальником "останньої надії".

Після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу споживачам, алокація фактичного обсягу споживання природного газу такими споживачами здійснюється на відповідного оператора газорозподільної системи (для прямих споживачів - на оператора газотранспортної системи).

Отже, як вбачається з наведених нормативних положень, підставою для постачання природного газу постачальником споживачу, та, відповідно, - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС є договір, укладений між постачальником та споживачем, в якому визначаються узгоджені сторонами періоди постачання природного газу, його обсяги та ціна.

При цьому фактичне постачання природного газу новим постачальником споживачу може починатись виключно після того, як споживач буде включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС.

Інформаційна платформа Оператора ГТС дозволяє постачальнику реєструвати період постачання природного газу відповідно до укладених із споживачем договорів без зазначення кінцевої дати.

Разом з цим, правила постачання природного газу не дозволяють постачальнику здійснювати постачання газу споживачу, який не є побутовим, без досягнення попередньої домовленості з ним щодо обсягів постачання, а порядок функціонування газотранспортної системи взагалі це унеможливлює.

Зокрема, постачальник повинен попередньо замовляти обсяги транспортування природного газу для своїх споживачів та може не замовляти таких обсягів, тобто, припинити постачання природного газу тим споживачам, договірні відносини з якими припинилися. А кожен споживач, у свою чергу, має можливість самостійно перевіряти інформацію про свого постачальника та кінцеву дату постачання природного газу цим постачальником за власним ЕІС-кодом на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Обсяги постачання природного газу постачальником кожному зареєстрованому за ним споживачу фіксуються на інформаційній платформі та контролюються трьома сторонами цих відносин - постачальником, споживачем та Оператором ГРМ/ГТС.

Як вбачається з матеріалів справи та не було спростовано відповідачем, умовами пункту 10.1 Договору передбачено, що термін постачання природного газу: січень 2024 року - 15 квітня 2024 року включно, в обсягах, визначених у пункті 1.2 Договору.

Докази, які свідчать про внесення змін до Договору в частині продовження термінів постачання Університету природного газу чи існування між сторонами у листопаді 2024 року інших чинних договорів відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", в матеріалах справи відсутні.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що у період з 01.11.2024 року по 02.11.2024 року Університетом був спожитий природний газ обсягом 2 761,76 м3, який внесений в алокацію позивача. Так, за даними Оператора газотранспортної системи, наведеними у листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 12.02.2025 року № ТОВВИХ-25-2363, саме на Товариство було проведено алокацію спожитого Університетом у період з 01.11.2024 року по 02.11.2024 року природного газу обсягом 2 761,76 м3. У наведеному листі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" також звернуло увагу на те, що споживач з ЕІС-кодом 56XS000021YOK00K (Університет) у період з 03.11.2024 року по 30.11.2024 року був закріплений в Реєстрі споживачів іншого постачальника.

Отримання відповідачем у період з 01.11.2024 року по 02.11.2024 року (тобто поза межами передбачених Договором термінів постачання) природного газу обсягом 2 761,76 м3 та внесення його в алокацію позивача підтверджує факт набуття Університетом цього майна за рахунок Товариства. У свою чергу, відповідач не спростував факту отримання ним протягом спірного періоду природного газу позивача у вищенаведеному обсязі.

Доказів оплати вказаного обсягу природного газу відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки спожитий поза межами Договору природний газ не може бути повернутий споживачем постачальнику в натурі, відповідач повинен відшкодувати позивачу його вартість.

При цьому, обставини вжиття або не вжиття позивачем заходів з обмеження споживання газу відповідачем не впливають на виникнення та існування кондиційних зобов`язань, адже частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає застосовність відповідних наслідків незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У позовній заяві Товариство зазначало, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Української енергетичної біржі (https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/medium-and-long-termmarket/), станом на 11.02.2025 року середньозважена ціна природного газу становила 17 337,39 грн. без ПДВ за 1 тис. м3. Середньозважена ціна природного газу в лютому 2025 року в розмірі 17 337,39 грн. без ПДВ за 1 тис. м3 також підтверджується довідкою Черкаської Торгово-промислової палати від 11.02.2025 року № О-57. Тариф на послуги з транспортування природного газу згідно з постановою НКРЕКП від 30.12.2024 року № 2387 "Про встановлення тарифів для ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 років" становить 501,97 грн. без ПДВ за 1 тис. м3 природного газу, з урахуванням коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед - 1,10 умовних одиниць. Відповідно, ціна природного газу об`ємом 2 761,76 м3 становить 49 406,67 грн. без ПДВ, що разом з ПДВ складає 59 288,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на те, що на момент розгляду судом цієї справи середньозважена ціна природного газу не є меншою від ціни, що була використана Товариством при проведенні розрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги Товариства про стягнення з Університету на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України вартості 2 761,76 м3 природного газу, поставленого у період з 01.11.2024 року по 02.11.2024 року, що разом з ПДВ становить 59 288,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу чи сплати його у добровільному порядку.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 10 500 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат у позовній заяві Товариство зазначало, що витрати останнього на правничу допомогу в даній справі складають 10 500,00 грн., які позивач просив стягнути з Університету.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено копію укладеного між ним (клієнт) та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (адвокат) договору про надання правничої допомоги від 17.02.2024 року № 2/24 (далі - Договір № 2/24), за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору № 2/24 гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами.

За умовами пункту 6.1 Договору № 2/24 останній набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2029 року.

03.02.2025 року між Товариством та адвокатом укладено додаткову угоду № 8/25 до Договору № 2/24, в якій означені контрагенти погодили, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту в господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з Університету перед клієнтом, яка утворилась на дату укладання цієї додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 цієї додаткової угоди від 03.02.2025 року № 8/25 статус клієнта у провадженні - позивач. Адвокат надає правову допомогу у вигляді:

- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1 господарському провадженні;

- ознайомлення адвокатом із документами щодо несплати Університетом заборгованості, яка утворилась на дату укладення цієї додаткової угоди;

- підготовка позовної заяви до господарського суду міста Києва та всіх інших необхідних документів і матеріалів, що будуть необхідними під час розгляду господарської справи;

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами.

У пункті 2.1 додаткової угоди від 03.02.2025 року № 8/25 до Договору № 2/24 позивач та адвокат погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000,00 грн. за 1 (одну) годину.

Крім того, Товариство надало суду детальний опис наданої адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем професійної правничої допомоги, а також підписаний сторонами Договору № 2/24 акт про прийняття-передачу наданих послуг від 04.03.2025 року № 1/08/25, за яким адвокат на виконання умов Договору № 2/24 та додаткової угоди від 03.02.2025 року № 8/25 до нього надав Товариству послуги тривалістю 3,5 години загальною вартістю 10 500,00 грн.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.20/20 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Разом із тим, від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи № 910/2683/25, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи відсутність заперечень Університету щодо суми заявлених витрат на професійну правничу допомогу, які складають 10 500,00 грн., не доведення відповідачем суду належними та допустимим доказами обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат є обґрунтованим, розумним, співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, а з матеріалів справи вбачається, що надані адвокатом послуги надані в межах розгляду та задля розгляду даної справи, що за своєю сукупністю є підставою для їх відшкодування відповідачем.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги задоволення позовних вимог Товариства у даній справі, суд дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 54/1; код ЄДРПОУ 02070884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного Петра, будинок 25-Б, приміщення 1; код ЄДРПОУ 44544025) 59 288 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. вартості безпідставно набутого майна, 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги, а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.06.2025 року.

Суддя В.С. Ломака