Рішення від 29.05.2025 по справі 914/3112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2025 Справа № 914/3112/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оселя - 78»

до відповідача-1: Львівської міської ради

відповідача-2: Акціонерного товариства «Укрпошта»

про: стягнення 79 324,23 грн.,

представники:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: Поліщук С.Р.,

відповідача-2: Райхель Р.П.,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оселя - 78» до відповідача-1: Львівської міської ради, відповідача-2: Акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення 79 324,23 грн.

Разом із позовом була подана заява про залучення третіх осіб.

23.12.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 22.01.2025р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

Хід справи відображено в ухвалах суду і протоколах судових засідань.

09.01.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх.№665/25).

09.01.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позов (вх.№661/25).

09.01.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 (вх.№742/25).

09.01.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмета позову шляхом уточнення позовних вимог (вх.№95/25).

22.01.2025р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив прийняти до розгляду заяву про зміну предмета позову.

17.02.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4049/25).

19.03.2025р. на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов, який містить клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх.№7010/25).

19.03.2025р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив визнати причини пропуску строку на подання відзиву відповідача-2, поновити строк та долучити відзив до матеріалів справи.

21.05.2025р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив відмовити у задоволенні заяви про залучення третіх осіб з огляду на положення ст.50 ГПК України, предмет, підстави позову, в зв`язку з недоведеністю яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки зазначених позивачем осіб.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач вважає, що у відповідачів: Львівської міської ради, як власника нежитлових приміщень, та відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта», філією якого є Львівська дирекція АТ «Укрпошта», що орендує нежитлові приміщення, є солідарний обов`язок зі здійснення витрат на утримання багатоквартирним будинком, а саме зі сплати внесків на утримання такого.

Позиція відповідача-1:

Позовні вимоги заперечено повністю. Вважає, що не наділена обов`язком ініціювати укладення відповідного договору про відшкодування витрат, про які заявив позивач, чи укладати їх від імені орендаря. Крім того, зазначено, що в даному випадку, відповідну відповідальність несе саме орендар.

Позиція відповідача-2:

Позовні вимоги заперечено повністю. Вказано на те, що відповідний договір про відшкодування витрат, про які заявив позивач, укладено з балансоутримувачем, натомість, з позивачем договір не укладався.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:

Відповідно до п. 1.1 Статуту ОСББ «Оселя - 78» (далі Статут), ОСББ «Оселя - 78» (далі Об`єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень будинку № 78 по вул. Стрийській у м. Львові відповідно до Закону України «Про ОСББ».

Пунктом 1 Розділу ІІ Статуту передбачено, що метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Відповідно до п.5.2 Статуту, співвласник зобов`язаний, серед іншого, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Пунктом 16 розділу 3 Статуту передбачено, що Об`єднання має право звертатися до суду у разі несплати заборгованості з внесків.

Територіальна громада м.Львова в особі відповідача-1: Львівської міської ради є власником нежитлових приміщень підвалу під індексами ХХХІV, ХХХV, XXXVI, XXXVII, XXXVIII, XXXIX, XL та першого поверху під індексами 16, 17, 17-а, 18, 19, 20, 21 у будинку №78 по вул. Стрийській у м.Львові, загальна площа яких становить 194,6 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 400638958 від 24 жовтня 2024 року.

Крім того, договором оренди № С-12502-21(БАП) нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 16 липня 2021 року стверджується, що Львівська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» є орендарем вказаних нежитлових приміщень.

Пунктом 12.1 згаданого договору оренди передбачено, що строк договору становить 3 роки з 16 липня 2021 року по 16 липня 2024 року. Однак, як слідує з відповіді № 2302-вих-165631 від 18 листопада 2024 року, термін дії вказаного вище договору оренди продовжений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 634 та Указу Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740.

Протоколом № 2з/1-2020 Загальних зборів ОСББ «Оселя 78», проведених 29 жовтня 2020 року за місцезнаходженням м.Львів, вул. Стрийська, буд. 78, встановлено, що на 2020-2021 роки розмір внесків для співвласників нежитлових, підвальних та допоміжних приміщень становить 6 грн 15 коп. за 1 кв.м.

Протоколом №2з/1-2021 Загальних зборів ОСББ «Оселя 78», проведених 27 грудня 2021 року за місцезнаходженням м. Львів, вул. Стрийська, буд. 78, встановлено, що на 2022-2023 роки розмір внесків для співвласників нежитлових, комерційних та підвальних приміщень становить 6 грн 63 коп. за 1 кв.м.

Протоколом № 2з/1-2023 Загальних зборів ОСББ «Оселя 78», проведених 31 жовтня 2023 року за місцезнаходженням м.Львів, вул. Стрийська, буд.78, встановлено, що на 2024 рік розмір внесків для співвласників комерційних, нежитлових та підвальних приміщень становить 8 грн 22 коп. за 1 кв.м.

Таким чином, розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території для вищевказаних нежитлових приміщень становив 1 196 грн 79 коп. в період з листопада 2020 року по грудень 2021 року, 1 290 грн 20 коп. з січня 2022 року по грудень 2023 року, а з січня 2024 року по теперішній час складає 1 599 грн 61 коп.

Для врегулювання спору в позасудовому порядку представником Об`єднання 01 листопада 2024 року відправлено відповідачам претензії про сплату заборгованості, які не були задоволені.

Позивач змінив предмет позову шляхом уточнення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з листопада 2020 року по червень 2021 року включно та просить суд стягнути солідарно з відповідачів Львівської міської ради та Акціонерного товариства «Укрпошта» таку заборгованість, а саме 9 574,32 грн. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2020 року по червень 2021 року включно, 4 892,08 грн. інфляційних втрат, нарахованих на внески за період з листопада 2020 року по червень 2021 року включно, за період з листопада 2020 року по вересень 2024 року включно, 1 160,13 грн. 3 % річних, нарахованих на внески за період з листопада 2020 року по липень 2021 року включно, які нараховані за період з 01 листопада 2021 року по 30 вересня 2024 року включно.

Разом з тим, відповідач-2 довів до відома суду наступні обставини.

31 січня 2020 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та АТ «Укрпошта» уклали договір оренди нерухомого майна №С-12080-20.

У п.7.1.13 Договору зазначено, що орендар зобов`язаний укласти угоду з балансоутримувачем на відшкодування експлуатаційних витрат. Балансоутримувачем згідно договору виступає ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради».

02.03.2020 року АТ «Укрпошта» та ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» уклали договір №529/11.2-764 про відшкодування експлуатаційних витрат.До договору долучено додаток № 1, який підписано сторонами.

16.07.2021 року Управління комунальної власності Департаменту Економічного розвитку та АТ «Укрпошта» уклали договір оренди нерухомого майна №С-12502-21.До договору між АТ «Укрпошта» та ЛКП « Агенція ресурсів Львівської міської ради» укладено договір № 1083/11.2- 1979 від 20 липня 2021 про відшкодування витрат.

У 2023 році змінився балансоутримувач, ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» було замінено на Львівське комунальне підприємство «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації. З новим балансоутримувачем укладено Договір №47 від 02 березня 2023 року про відшкодування.

Зазначені обставини стверджуються матеріалами справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами ст.11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), підставою для виникнення зобов`язань є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, які узгоджуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За визначенням в ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Приписами ч. 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» закріплено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно із вимогами ст.15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ч.1 ст.16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки, як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Згідно із частинами 1 та 3 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначені особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Кожний співвласник, згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» закріплено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми ст.322 ЦК України та ч.2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Приписами ч. 2 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що не є предметом регулювання цього Закону відносини, які виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення на підставі ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивач не є управителем в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та не надає послуги по обслуговуванню будинку, а забезпечує утримання і експлуатацію багатоквартирного будинку за рахунків внесків і платежів в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Враховуючи викладене, а також те, що у спір у цій справі виник у зв`язку із несплатою внесків і платежів за утримання будинку та прибудинкової території, а також те, що функції з управління багатоквартирним будинком здійснює ОСББ в порядку самозабезпечення, суд дійшов висновку що спірні правовідносин сторін регулюються Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», і в даному випадку, саме цей закон є спеціальним.

З приводу доводів позивача щодо того, що за спірний період витрати з внесків на управління багатоквартирним будинком повинен нести також і відповідач-2, як орендар нежитлового приміщення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ч.4 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020р. у справі № 906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у подібних правовідносинах.

Верховний Суд наголосив, що:

-«визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема, не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (ч. 6 ст. 13, Закону № 2866-III)»;.

-«з урахуванням приписів ст.511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна»;

-«виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (ст.11 ЦК України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку».

Отже, враховуючи висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 02.09.2020р. у справі №906/884/19 і є обов`язковим для врахування судами під час ухвалення рішень відповідно до ст.236 ГПК України, відповідач-2, який не є власником нежитлового приміщення, може бути зобов`язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

Між тим, матеріали справи не містять договору між відповідачем-2 та ОСББ щодо сплати внесків ОСББ на утримання будинку та прибудинкової території.

Також, судом враховано, що умовами договору оренди не передбачено безпосереднього обов`язку орендаря здійснювати щомісячну сплату внесків на рахунок ОСББ на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі встановленому відповідним рішенням ОСББ, замість власника приміщення.

Так, пунктом 3.1. Незмінюваних умов договору оренди (Розділ ІІ) передбачено наступне: «До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг у порядку, визначеному п.6.5. цього договору».

Згідно з п.3.3. Змінюваних умов договору оренди (Розділ І), Балансоутримувачем нерухомого майна комунальної власності, що становить об`єкт оренди у договорі, є ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради».

Відповідно до матеріалів справи, у 2023 році змінився балансоутримувач, ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» було замінено на Львівське комунальне підприємство «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації. З новим балансоутримувачем укладено Договір №47 від 02 березня 2023 року про відшкодування.

Отже, оскільки у договорі оренди не погоджено порядок сплати (відшкодування) та розміру внесків та не досягнуто згоди між ОСББ та відповідачем-2 щодо укладення окремого договору на оплату внесків, суд дійшов висновку, що у орендаря приміщення в оспорюваний період відсутній обов`язок зі сплати таких платежів.

Відтак, судом прийнято до уваги, що між позивачем та відповідачем-2 також відсутній окремий договір на оплату внесків. А тому, відсутній обов`язок відповідача-2 зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Наведене вище спростовує доводи позивача про те, що відповідач-2 зобов`язаний сплачувати позивачу внески на утримання будинку та прибудинкової території, а також доводи відповідача- викладені у поясненні в частині тверджень, що особою, яка зобов`язана сплачувати суми, які є предметом позову, є користувач відповідного нерухомого майна.

При цьому, суд відзначає, що чинне законодавство не передбачає механізму реалізації захисту прав об`єднання співвласників шляхом примусового стягнення відповідних коштів з користувачів приміщень багатоквартирного будинку у судовому порядку.

Господарський суд звертає увагу на те, що позивач не надає послуги по обслуговуванню будинку, співвласники сплачують ОСББ не за надані послуги, а внески на відшкодування витрат на управління будинком.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування суд, ураховуючи визначені і затверджені рішеннями загальних зборів ОСББ розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території, дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем до сплати відповідачу-1 зазначених сум.

При цьому, приймаючи до уваги, що бездіяльність відповідача-1 у виді несплати вартості внесків на утримання будинку суперечить вищевказаним нормам законодавства та Статуту Об`єднання, позивачем правомірно нараховано до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає також, що за змістом ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору, жодним із учасників по цій справі не надано доказів на підтвердження того, що рішення загальних зборів співвласників ОСББ, а також рішення установчих зборів, визнані недійсними (скасовані) у встановленому чинним законодавством порядку.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідно до положень ст.ст. 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №24-рп/2008 від 16.10.2008р., право власності, в тому числі і приватної, не є абсолютним. Його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов`язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян.

Задля розвитку конституційного положення про те, що власність зобов`язує, законодавець у ЦК України (ст. ст. 322, 382) та Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (ст. ст. 5, 7) визначив обов`язок співвласника багатоквартирного будинку утримувати спільне майно.

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018р. у справі № 910/11312/17.

З огляду на викладені вище обставини справи та норми чинного законодавства, згідно з якими обов`язки перед ОСББ несе власник приміщення, а не орендар, та відповідно орган місцевого самоврядування, як власник приміщень у будинку в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ, а також приймаючи до уваги те, що орендарем, власником приміщення і ОСББ не врегульовано порядку сплати внесків орендарем за власника приміщення, то обов`язок зі сплати таких платежів несе Львівська міська рада, як власник нежитлового приміщення, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу закону, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення частково позовних вимог ОСББ про стягнення з Львівської міської ради заявленої заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яка утворилась станом на 30.09.2024р.

У задоволені позовних вимог до відповідача-2 слід відмовити за безпідставністю.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyondreasonabledoubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021р. по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Отже, відповідач-1 належними та допустимими доказами не довів наявності підстав для звільнення його від обов`язку щодо сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, як і не довів підстав щодо перекладення такого обов`язку на інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом присудження до стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості, яка виникла станом на 30.09.2024р. та складає 79 324,23 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №376 від 21.07.2022р. на суму 2 481,00 грн. та платіжним дорученням №640 від 06.03.2024р. на суму 640,00 грн.

Водночас, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо можливості повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв`язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Однак, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд, судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Позовна заява у справі №914/3112/24 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.

Отже, за подання позовної заяви з одною вимогою майнового характеру позивач мав сплатити 2 422,40 грн, а сплатив 3 121,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, у позивача наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 698,60 грн.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у справі виник з вини відповідача-1, судовий збір слід покласти на нього повністю, а саме у сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Львівської міської ради (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код - 04055896) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оселя - 78» (адреса: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 78, квартира 57; ідентифікаційний код - 40501810):

-9 574,32 грн. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2020 року по червень 2021 року включно;

-4 892, 08 грн. інфляційних втрат, нарахованих на внески за період з листопада 2020 року по червень 2021 року включно, за період з листопада 2020 року по вересень 2024 року включно;

-1 160,13 грн. - 3 % річних, нарахованих на внески за період з листопада 2020 року по липень 2021 року включно, які нараховані за період з 01 листопада 2021 року по 30 вересня 2024 року включно;

-52 542,00 грн. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2021 року по вересень 2024 року включно;

-8 654, 48 грн. інфляційних втрат, нарахованих на внески за період з липня 2021 року по вересень 2024 року, нарахованих за період з липня 2021 року по вересень 2024 року;

-2 501,22 грн. - 3 % річних, нарахованих на внески за період з липня 2021 року по вересень 2024 року включно, які нараховані за період з 16 липня 2021 року по 30 вересня 2024 року включно;

-судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 02.06.2025р.

СуддяКороль М.Р.