Рішення від 27.05.2025 по справі 917/224/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2025 Справа № 917/224/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фермерського господарства «Ваці», 38760, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Ваці, код ЄДРПОУ 37651025,

до Державного підприємства «Чутове», 38800, Полтавська обл., смт. Чутове, вул. Центральна, 12, кім. 7, код ЄДРПОУ 00845921,

про стягнення 5 686 683,21 грн

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Фермерського господарства «Ваці» до Державного підприємства «Чутове» про стягнення 5 686 683,21 грн, з яких 325 000,00 грн заборгованість за договором поставки б/н від 09.05.2023 р., 628 755,60 грн заборгованість за договором поставки б/н від 30.05.2023 р., 1 992 286,00 грн заборгованість за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р., 818 256,00 грн заборгованість за договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р., 1 498 434,82 грн пеня, 423 950,79 грн втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.02.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

08.04.2025 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2025 р.

Ухвалою від 07.05.2025 р. відкладено судове засідання на 27.05.2025 р.

Сторони представництво в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання (довідки про доставку ухвал суду в електронні кабінети сторін містяться в матеріалах справи).

Позивач надав суду клопотання про проведення засідання без участі Фермерського господарства «Ваці», яке судом задовольняється.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, враховуючи що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за договорами поставки б/н від 09.05.2023 р. та б/н від 30.05.2023 р., а також договором на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р. та договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеними договорами та законом.

Відповідач відзив на позов не надав, натомість, посилаючись на те, що матеріалами справи не встановлено понесення збитків позивачем, а заявлені штрафні санкції складають майже 50% від суми боргу, просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

09.05.2023 року між Фермерським господарством «Ваці» та Державним підприємством «Чутове» було укладено договір поставки (а.с. 25-26).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ФГ «Ваці») зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) у власність Покупцеві (ДП «Чутове») посівний матеріал, а саме: насіння кукурудзи, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений Постачальником Товар належної якості.

Пунктом 3.8 договору б/н від 09.05.2023 р. визначено, що датою поставки Товару є дата видаткової накладної.

Після підписання видаткової накладної претензії від Покупця по недоліках Товару (зовнішньому вигляді, пакуванні, кількості та терміну придатності) Постачальником не приймаються (п. 3.9 договору б/н від 09.05.2023 р.).

На виконання зазначених норм договору поставки б/н від 09.05.2023 р. позивач передав у власність відповідача Товар на суму 325 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 104 від 16.05.2023 р. (а.с. 70), підписаною сторонами.

Згідно з п. 2.3 договору б/н від 09.05.2023 р. оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку, наданого Постачальником в безготівковій формі, після розвантаження в місці призначення Товару згідно накладної, в строк, що не перевищує 7 (сім) календарних днів з дня поставки Товару.

30.05.2023 року між Фермерським господарством «Ваці» та Державним підприємством «Чутове» було укладено договір поставки (а.с. 25-26).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ФГ «Ваці») зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) у власність Покупцеві (ДП «Чутове») посівний матеріал, а саме: насіння сої, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений Постачальником Товар належної якості.

Пунктом 3.8 договору б/н від 30.05.2023 р. визначено, що датою поставки Товару є дата видаткової накладної.

Після підписання видаткової накладної претензії від Покупця по недоліках Товару (зовнішньому вигляді, пакуванні, кількості та терміну придатності) Постачальником не приймаються (п. 3.9 договору б/н від 30.05.2023 р.).

На виконання зазначених норм договору поставки б/н від 30.05.2023 р. позивач передав у власність відповідача Товар на суму 628 755,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 111 від 01.06.2023 р. (а.с. 71), підписаною сторонами.

Згідно з п. 2.3 договору б/н від 30.05.2023 р. оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку, наданого Постачальником в безготівковій формі, після розвантаження в місці призначення Товару згідно накладної, в строк, що не перевищує 7 (сім) календарних днів з дня поставки Товару.

10.05.2023 року між Фермерським господарством «Ваці» та Державним підприємством «Чутове» було укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 (а.с. 18-20).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Замовник (ДП «Чутове») доручає, а Виконавець (ФГ «Ваці») приймає на себе зобов`язання виконати сільськогосподарські роботи по дискуванню земельних ділянок та дискування в другий слід на власному обладнанні, з власних матеріалів Виконавця і матеріалів Замовника.

Пунктом 2.6 договору 1/23 від 10.05.2023 р. визначено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, що надається Виконавцем Замовнику.

На виконання зазначених норм договору № 1/23 від 10.05.2023 р. сторонами було підписано Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 32 від 31.05.2023 р. та № 35 від 01.06.2023 р. на загальну суму 3 545 216,00 грн (а.с. 56, 59).

Згідно з п. 3.2 договору № 1/23 від 10.05.2023 р. Замовник зобов`язаний здійснити оплату повної вартості сільськогосподарських робіт до 01 серпня 2023 року, у випадку прийняття робіт за актом приймання-передачі без зауважень.

24.01.2024 року між Фермерським господарством «Ваці» та Державним підприємством «Чутове» було укладено договір про надання послуг № 1-0201/24 (а.с. 23-24).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору Замовник (ДП «Чутове») доручає, а Виконавець (ФГ «Ваці») зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на власний ризик, здійснити допоміжну діяльність у рослинництві (комплекс робіт та послуг) з використанням власних засобів, знарядь, матеріалів, а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити виконані роботи.

Для цілей цього договору допоміжна діяльність у рослинництві передбачає будь-який з видів робіт:

- збирання врожаю сільськогосподарських культур;

- за потреби надання сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом.

Сторонами було підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 01.02.2024 р., № 7 від 01.02.2024 р. та № 15 від 29.02.2024 р. на загальну суму 1 211 056,00 грн (а.с. 53-55).

Згідно з п. 2.2 договору № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. розрахунок за цим договором проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Позивач вказує, що відповідач не розрахувався за отриманий товар та виконані роботи, з огляду на що заявив до стягнення з Державного підприємства «Чутове» 5 686 683,21 грн, з яких 325 000,00 грн заборгованість за договором поставки б/н від 09.05.2023 р., 628 755,60 грн заборгованість за договором поставки б/н від 30.05.2023 р., 1 992 286,00 грн заборгованість за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р., 818 256,00 грн заборгованість за договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р., 1 498 434,82 грн штрафні санкції, 423 950,79 грн втрати від інфляції.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки б/н від 09.05.2023 р., договір поставки б/н від 30.05.2023 р., договір на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р., договір про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р., видаткові накладні № 104 від 16.05.2023 р. та № 111 від 01.06.2023 р., акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 32 від 31.05.2023 р., № 35 від 01.06.2023 р., № 6 від 01.02.2024 р., № 7 від 01.02.2024 р. та № 15 від 29.02.2024 р., рахунки на оплату та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за договорами б/н від 09.05.2023 р. та б/н від 30.05.2023 р. щодо передачі товару на загальну суму 953 755,60 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № 104 від 16.05.2023 р. та № 111 від 01.06.2023 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договорів поставки б/н від 09.05.2023 р. та б/н від 30.05.2023 р. на вищевказану суму.

Згідно з п. 2.3 договорів б/н від 09.05.2023 р. та б/н від 30.05.2023 р. оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку, наданого Постачальником в безготівковій формі, після розвантаження в місці призначення Товару згідно накладної, в строк, що не перевищує 7 (сім) календарних днів з дня поставки Товару.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договорами б/н від 09.05.2023 р. та б/н від 30.05.2023 р. щодо здійснення оплати у вищевказаному розмірі відповідачем не надано.

Також, як зазначено вище, між сторонами було укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р. та договір про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р.

Предметом договору № 1/23 від 10.05.2023 р. є виконання сільськогосподарських робіт по дискуванню земельних ділянок та дискування в другий слід, а договору № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. виконання робіт зі збирання врожаю сільськогосподарських культур та надання сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом.

При цьому, як свідчать матеріали позовної заяви ФГ «Ваці» у даній справі, заявлена позивачем до стягнення з Державного підприємства «Чутове» сума боргу за договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. в розмірі 818 256,00 грн є саме заборгованістю за виконані роботи зі збирання врожаю сільськогосподарських культур (кукурудзи).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до правовідносин, що виникли з договорів № 1/23 від 10.05.2023 р. та № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. у цій справі, підлягають застосуванню положення чинного законодавства, що регулюють порядок укладення та виконання договору підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 32 від 31.05.2023 р., № 35 від 01.06.2023 р., № 6 від 01.02.2024 р., № 7 від 01.02.2024 р. та № 15 від 29.02.2024 р., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, позивачем було виконано зобов`язання за договорами № 1/23 від 10.05.2023 р. та № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. щодо виконання робіт на загальну суму 4 562 320,00 грн (зокрема, щодо виконання робіт з дискування за договором № 1/23 від 10.05.2023 р. на суму 3 545 216,00 грн та щодо виконання робіт зі збирання врожаю сільськогосподарських культур (кукурудзи) за договором № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. на суму 1 017 104,00 грн).

Згідно з п. 3.2 договору № 1/23 від 10.05.2023 р. Замовник зобов`язаний здійснити оплату повної вартості сільськогосподарських робіт до 01 серпня 2023 року, у випадку прийняття робіт за актом приймання-передачі без зауважень.

Водночас, пунктом 2.2 договору № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. встановлено, що розрахунок за цим договором проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Отже, строк оплати виконаних робіт зі збирання врожаю сільськогосподарських культур в договорі № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. не вказаний.

Однак, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказаною нормою передбачено, зокрема, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Дана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17, від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17 та від 18.09.2024 р. у справі № 910/13345/23 та відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як зазначено вище, частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нормою ч. 1 ст. 854 ЦК України також встановлено обов`язок замовника щодо негайного (у даному випадку після підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 01.02.2024 р., № 7 від 01.02.2024 р. та № 15 від 29.02.2024 р.) виконання зобов`язання зі сплати підрядникові обумовленої вартості виконаних робіт.

З урахуванням наведеного, строк оплати виконаних робіт за договорами № 1/23 від 10.05.2023 р. та № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. на загальну суму 4 562 320,00 грн є таким, що настав.

Доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язань за договорами № 1/23 від 10.05.2023 р. та № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. щодо здійснення оплати у вказаному розмірі до суду також не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 325 000,00 грн заборгованості за договором поставки б/н від 09.05.2023 р., 628 755,60 грн заборгованості за договором поставки б/н від 30.05.2023 р., 1 992 286,00 грн заборгованості за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р. та 818 256,00 грн заборгованості за договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.2 договору поставки б/н від 09.05.2023 р. визначено, що за порушення Покупцем строків оплати за отриманий Товар, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені припиняється через три роки з дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Аналогічне положення міститься у договорі поставки б/н від 30.05.2023 р.

Позивачем наведено розрахунок пені за порушення строків поставки товару за договорами б/н від 09.05.2023 р. та б/н від 30.05.2023 р. в розмірі 480 793,63 грн (в т.ч. за порушення строків поставки товару за договором б/н від 09.05.2023 р. за період з 24.05.2023 р. по 23.12.2024 р. в розмірі 168 530,32 грн та за порушення строків поставки товару за договором б/н від 30.05.2023 р. за період з 09.06.2023 р. по 23.12.2024 р. в розмірі 312 263,31 грн) (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 3-4).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Також згідно з п. 4.2 договору на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р. за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення оплати.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором № 1/23 від 10.05.2023 р. в розмірі 843 705,90 грн за період з 02.08.2023 р. по 23.12.2024 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 4).

Водночас, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Інших строків нарахування пені, ніж передбачені вказаною нормою Господарського кодексу України, у договорі № 1/23 від 10.05.2023 р. не встановлено.

При цьому застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

До вказаних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.10.2024 р. у справі № 911/952/22.

Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р. за період з 02.08.2023 р. по 02.02.2024 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 364 686,31 грн (розрахунок в матеріалах справи).

Пунктом 5.3 договору про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. визначено, що за порушення Сторонами строків виконання їхніх зобов`язань за цим договором, винна Сторона виплачує іншій Стороні штраф в розмірі облікової ставки НБУ, що склалася на момент вчинення порушення, від вартості нанесених збитків.

Статтею 549 Цивільного кодексу України також передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (тобто, разове стягнення).

Отже, з огляду на зазначені норми, неустойка, встановлена пунктом 5.3 договору про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р., є штрафом.

Позивачем не заявлено до стягнення з відповідача у даній справі штраф у розмірі, передбаченому пунктом 5.3 договору № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. Натомість Фермерським господарством «Ваці», зокрема, викладено у позовній заяві вимогу про стягнення з Державного підприємства «Чутове» пені за прострочення виконання зобов`язання за договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. в розмірі 173 935,29 грн. (а.с. 4).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, чинне законодавство пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною шостою статті 231 ГК України, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не встановлюють розмір пені, а лише обмежують її розмір, встановлений за згодою сторін.

Таким чином, стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Якщо сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали їх розмір, відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 908/1501/18.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договором № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. не встановлено відповідальності у вигляді пені за порушення строків оплати виконаних робіт.

Чинне законодавством України також не містить обов`язку щодо сплати пені за порушення зазначених зобов`язань.

Таким чином, вимоги позивача у даній частині є безпідставними.

Відповідач у заяві від 26.05.2025 р. (вх. № 6986 від 27.05.2025 р.) просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16.

Враховуючи, що відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також не надано доказів надмірності як заявлених Фермерським господарством «Ваці», так і задоволених судом штрафних санкцій, специфіку правовідносин, що виникли між сторонами (укладаючи договір, відповідач був обізнаний про загальну ситуацію в країні та нестабільність цін на продукцію), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання Державного підприємства «Чутове».

Крім того, відповідач як суб`єкт підприємницької діяльності, яка здійснюється ним на власний ризик, повинен був усвідомлювати можливі наслідки та ризики укладення договорів договір поставки б/н від 09.05.2023 р. та б/н від 30.05.2023 р., а також договору на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р. та договору про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р. Так, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик; особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні та виконанні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 р. у справі № 910/17876/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 423 950,79 грн (в т.ч. 38 523,60 грн інфляційних втрат у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання за договором поставки б/н від 09.05.2023 р., 74 529,01 грн інфляційних втрат у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання за договором поставки б/н від 30.05.2023 р., 231 812,49 грн інфляційних втрат у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р. та 79 085,69 грн інфляційних втрат у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання за договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р.) (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 3-4).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фермерського господарства «Ваці» в частині стягнення з Державного підприємства «Чутове» 325 000,00 грн заборгованість за договором поставки б/н від 09.05.2023 р., 628 755,60 грн заборгованість за договором поставки б/н від 30.05.2023 р., 1 992 286,00 грн заборгованість за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р., 818 256,00 грн заборгованість за договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р., 845 479,94 грн пеня, 423 950,79 грн втрати від інфляції. В задоволенні решти позовних вимог позивача у даній справі слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, ставка судового збору за звернення з позовом у даній справі становила 68 240,20 грн (5 686 683,21 грн х 1,5 % х 0,8).

Оскільки позовні вимоги Фермерського господарства «Ваці» у даній справі задоволено в частині стягнення з Державного підприємства «Чутове» 5 033 728,33 грн, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, становить 60 404,74 грн (5 033 728,33 грн х 1,5 % х 0,8).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чутове» (38800, Полтавська обл., смт. Чутове, вул. Центральна, 12, кім. 7, код ЄДРПОУ 00845921) на користь Фермерського господарства «Ваці» (38760, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Ваці, код ЄДРПОУ 37651025) 325 000,00 грн заборгованість за договором поставки б/н від 09.05.2023 р., 628 755,60 грн заборгованість за договором поставки б/н від 30.05.2023 р., 1 992 286,00 грн заборгованість за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 1/23 від 10.05.2023 р., 818 256,00 грн заборгованість за договором про надання послуг № 1-0201/24 від 24.01.2024 р.,

845 479,94 грн пеня, 423 950,79 грн втрати від інфляції, 60 404,74 грн судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 03.06.2025 р.

Суддя О.С. Мацко