Рішення від 27.05.2025 по справі 404/10403/24

Справа № 404/10403/24

Номер провадження 2/404/2907/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропив ницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Солук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Української державної льотної академії, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, допомоги по оздоровленню, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у листопаді 2024 року звернувся до суду з позовом про стягнення з Української державної льотної академії заборгованості по заробітній платі в сумі 339663,48 грн, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 42881,40 грн, допомоги по оздоровленню в сумі 61463,50 грн, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 84333,42 грн, та моральної шкоди в сумі 30000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом виконуючого обов`язки директора Льотної академії Національного авіаційного університету від 29.08.2024 року № 805/о ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки доцента кафедри військової підготовки з 31 серпня 2024 року, а згідно з наказом № 800/о від 29.08.2024 року звільнено також від внутрішнього сумісництва. В день звільнення позивачу невиплачено заробітну плату, компенсації, за невикористану щорічну відпустку та допомогу на оздоровлення, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.31).

На виконання вимог ухвали судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 грудня 2024 року позивачем подана заява (вх. № 52166 від 17.12.2024 року) якою усунуто недоліки вказані в ухвалі судді від 11.12.2024 року (а.с.31а-32).

У зв`язку з чим, ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання (а.с. 33).

Через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позов (вх. № 3702 від 31.01.2025 року) в яких останнній зазначає, що позивач перебував в трудових відносинах з Льотної академією Національного авіаційного університету, та був звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору. Льотна академія Національного авіаційного університету, була філією (відокремленим структурним підрозділом) Національного авіаційного університету та входила до структури Національного авіаційного університету (пункт 5.3.3. Статуту Національного авіаційного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.09.2022 № 781 (далі Статут). У навчальному закладі йшов процес реорганізації, а саме: відокремлення Льотної академії Національного авіаційного університету від Національного авіаційного університету та утворення нового вищого навчального закладу Української державної льотної академії України, на підставі розпорядження Міністерства освіти і науки України № 1249 від 13.10.2023 «Про реорганізацію Національного авіаційного університету». Наразі, Льотна академія Національного авіаційного університету як філія була припинена з 06.11.2024 року, а на її матеріально-технічній базі створено самостійну юридичну особу Українську державну льотну академію, натомість в період виникнення спору між позивачем та відповідачем, Льотна академія Національного авіаційного університету провадила свою діяльність відповідно до Статуту Національного авіаційного університету та Положення «Льотна академія Національного авіаційного університету. Так, пунктом 3.5. Положення Льотної академії Національного авіаційного університету визначено, що фінансування Льотної академії Національного авіаційного університету здійснюється за рахунок Державного бюджету України (загального та спеціального фондів). Відтак, Льотна академія Національного авіаційного університету реалізовувала свою діяльність, як відокремлений структурний підрозділ Національного авіаційного університету з окремими правами фінансово-господарської самостійності зі збереженням коду мережі державного фінансування. Посада на якій перебував позивач на момент звільнення виконуючий обов`язки доцента військової кафедри, згідно зі штатним розписом фінансувалася за рахунок коштів спеціального фонду. З початку 2023 року існує заборгованість по виплаті заробітної плати зі спецфонду, оскільки заробітна плата відрізняється джерелами фінансування, а тому в академії одним працівникам нараховувається заробітна плата з державного бюджету, іншим - зі спецфонду. Щодо стягнення заробітної плати в сумі 339663,48 грн: відповідно до довідки № 243 від 30.11.2023 року за період з 01.04.2023 року по 31.102023 року заборгованість у відповідача про нараховану, але невиплачену заробітну плату складає 186753,72 грн. 08.01.2024 року, відповідно до статтей 115, 226, 227, 230, Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», розділом 5 Колективного договору позивач звернувся до Комісії з трудових спорів Льотної академії Національного авіаційного університету про зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість відповідно довідки № 243 від 30.11.2023 року за період з 01.04.2023 року по 31.10.2023 року сумі 186753,72 грн. Згідно прийнятого рішення комісії з трудових спорів (протокол № 5 від 10 січня 2024 року) було вирішено стягнути з Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету на користь позивача заробітну плату в розмірі 186753,72 грн та відповідно до статті 228 Кодексу законів про працю України надано строк для його виконання роботодавцем (копія додається). 29.01.2024 року, у зв`язку з невиплатою заборгованості по заробітній платі, на засіданні комісії було прийнято рішення про видачу позивачу Посвідчення № 5 від 29.01.2024 року, де боржником є Льотна академія Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету яке відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом для пред`явлення до органів, які здійснюють примусове виконання. Посвідчення № 5 від 29.01.2024 року позивач отримав особисто. Заборгованість за квітень 2023 року в сумі 20312,66 грн. позивачу було виплачено згідно платіжної відомості № 848 від 13.11.2023 року. Фактичний залишок боргу за період з 01.04.2023 року по 31.10.2023 року: 186753,72 грн.- 20312, 66 грн. = 166441, 06 грн. (із заявлених позивачем заборгованості за період з 01.04.2023 року по 31.10.2023 року в сумі 186753, 72 грн). Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження зареєстровано відкрите виконавче провадження (№ АСВП: 74168266) від 16.02.2024 року, де боржником є юридична особа Національний авіаційний університет, а стягувачем позивач, тому вважає, що заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2023 року по 31.10.2023 року сумі 186753,72 грн не підлягає повторному стягненню і розгляду в цій справі. Відповідно до довідки № 611 від 01.10.2024 року за період з 01.11.2023 року по 31.12.2023 року заборгованість у відповідача про нараховану, але невиплачену заробітну плату складає 37106,62 грн. За вищевказаний період розрахунок з позивачем не проводився. Відповідно до довідки № 612 від 01.10.2024 року за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року заборгованість у відповідача про нараховану, але невиплачену заробітну плату складає 115803,14 грн. Заборгованість за квітень 2024 в сумі 20490,38 грн позивачу було виплачено згідно платіжної відомості № 880 від 06.11.2024 року. Фактичний залишок боргу за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року: 115803, 14 грн.- 20490, 38 грн. = 95 312,76 грн. (із заявлених Позивачем заборгованості в сумі 115803, 14 грн.). Щодо заявленої позивачем компенсації за невикористану щорічну відпустку в 2024 році в сумі 42881,40 грн. Компенсація за невикористану відпустку в вересні 2024 року складає 23259, 00 грн. (після відрахування податків 18490, 90 грн.) Позивачем не проводилось. Щодо стягнення заборгованості по допомозі по оздоровленню за 2023 та 2024 роках в сумі 61463, 50 грн. Допомога по оздоровленню за 2023 рік була нарахована в червні 2023 року в сумі 10982,34 грн, та входить до загальних виплат в сумі 30397,59 грн. Допомога по оздоровленню за 2024 рік була нарахована в липні 2024 року в сумі 12128,97 грн та входить до загальних виплат в сумі 28373,10 грн. Загальна сума заборгованості по допомозі по оздоровленню складає: 2023 рік 10982, 34 грн. 2024 рік 12128, 97 грн. 10982, 34 грн. + 12128, 97 грн.= 23111, 31 грн. ( із заявлених Позивачем заборгованості в сумі 61463, 50 грн.) Після відрахування податків: 2023 рік 8840, 34 грн. 2024 рік 9763, 82 грн. 8840, 34 грн. +9763, 82 грн.= 18604, 16 грн. Щодо обрахування середньомісячного заробітку в сумі 30731,75 грн та середньоденного заробітку в сумі 1429,38 грн позивача, то вважає, що середній заробіток позивача шляхом додавання заробітної плати за останні два місяці, що передують місяцю звільнення та діленням на два: за червень 2024 25774,06 грн.; за липень 2024 3361, 84 грн.; 25774, 06 грн. + 3361, 84 грн.= 29135, 90 грн.; 29135, 90 грн. / 2 = 14567, 95 грн. Таким чином, середній заробіток позивача фактично складає 14567,95 грн. (із заявлених 30731,75 грн.) середній заробіток позивача за один день шляхом ділення середнього заробітку за два місяці, що передують місяцю звільненняна кількість робочих днів в цих місяцях: за червень 2024 20 днів; за липень 2024 3 дні; 20 днів + 3 дні = 23 дні; 29135, 90 грн./23 дні = 1266, 78 грн. Отже, середній заробіток Позивача за день становить 1266,78 грн. (із заявлених 1429,38 грн.). Щодо моральної шкоди зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження завданих йому моральних та душевних страждань, як він вирахував саме суму у 30000,00 грн, а тому дана вимога задоволенню не підлягає (а.с.38-56).

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив (вх. № 4642 від 07.02.2025 року) в якій останній зазначає, що перевіривши розрахунки позивач і справді отримав заробітну плату за квітень 2023 року в сумі 20312,66 грн. Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 166441,06 грн, зазначає, що ні норми цивільного процесуального законодавства, ні норми Кодексу законів про працю України не обмежують працівника в зверненні до суду для стягнення заробітної плати в судовому порядку при наявності рішення комісії по трудових спорах, тим більше рішення комісії по трудових спорах не стосується відповідача. Щодо заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2024 року по 30 вересня 2024 року, позивач підтверджує, що отримав заробітну плату за ківтень 2024 року в сумі 20490,38 грн, та погоджується із залишком заборгованості за цей період в сумі 95312,76 грн. Щодо розрахунку за невикористану щорічну відпустку та допомогу по оздоровленню наполягає на задоволенні саме тієї суми яка розрахована позивачем. Вказує, щодо обрахування середнього заробітку, вважає, що відповідач неправильно розрахував суми середнього заробітку, оскільки в довідці № 6 від 29.01.2025 року відповідач змінив лише заробіток позивача за липень 2024 року (вказав 3361,84 грн). При цьому, подаючи суду довідку № 8 від 29.01.2025 року відповідач зазначив суду заробіток відповідача за липень 2024 року в сумі 35689,43 грн. Саме таку суму за липень 2024 року позивач брав в своєму розрахунку. Тому вважає, свій розрахунок вірним. А також, зазначає, що належно обгрунтував стягнення моральної шкоди (а.с.79-82).

Представником відповідача подано до суду заперечення (вх. № 5606 від 13.02.2025 року) в яких останній зазначає, що на підставі посвідчення № 5 від 29.01.2024 року було відкрито виконавче провадження датоване 16.02.2024 згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження зареєстровано відкрите виконавче провадження (№ АСВП: 74168266) від 16.02.2024, де боржником є юридична особа Національний авіаційний університет, а стягувачем - позивач. Отже, станом на час розгляду цієї справи в суді на примусовому виконанні перебуває виконавчий документ щодо стягнення на користь позивача суми в розмірі 166 441,06 грн, а тому розгляд вимоги щодо стягнення цієї частини боргу з відповідача у судовому провадженні є об`єктивно неможливим. Таким чином, рішення суду про стягнення на користь позивача суми заборгованості в розмірі 166 441,06 грн та посвідчення комісії з трудових спорів про стягнення заборгованості на аналогічну суму означатиме неможливість одночасного пред`явлення двох виконавчих документів до виконання, зважаючи на те, що це означатиме подвійне стягнення однієї й тієї ж суми на користь одного й того ж суб`єкту, що суперечитиме основоположним принципам права, зокрема заборони притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яка гарантована статтею 61 Конституції України. Крім того, зазначає, що відповідачем було викладено у відзиві на позовну заяву пояснення щодо причин невиплати та несвоєчасної виплати заборгованості із заробітної плати на користь позивача, зокрема у зв`язку з введенням воєнного стану на території України та закриттям повітряного простору в її межах, що враховуючи специфіку академії як закладу вищої освіти, основним напрямком господарської-діяльності якої є здійснення польотів та забезпечення експлуатації авіаційної техніки, означало зменшення надходжень до спеціального фонду та відповідно зменшення витрат на покриття заробітної плати працівників, що фінансуються за рахунок цих видатків. Зауважує, що заборгованість по сплаті заробітної плати, що фінансується за рахунок загального фонду бюджету, який формується та забезпечується Міністерством освіти і науки України відсутня. Отже, умисел в обмеженні трудових прав позивача, зокрема в частині виплати йому заробітної плати також відсутній, з огляду на характер та специфіку трудових відносин та обмеження, що на них впливали (воєнний стан, закритий повітряний простір). Слід відзначити, що моральна шкода завдана позивачеві не була спричинена умислом в діях вдповідача, тобто без наявності його вини (а.с.83-88).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити посилаючись на обставини викладені в позові та відповіді на відзив. В судове засідання призначене на 27 травня 2025 року позивач не з`явився, представником позивача подано до суду заяву (вх. № 21112 від 22.05.2025 року) про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та підтриманні позовних вимог (а.с.110).

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву (вх. № 20943 від 22.05.2025 року) про розгляд справи за його відсутності (а.с.104-106).

Розглянувши наявні матеріали справи, заслузавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина третя статті 12 Цивільного процесуального кодексу України покладає на кожну сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що з 01 вересня 2023 року позивач прийнятий за строковим трудовим договором на посаду доцента кафедри військової підгтовки Льотної академії Національного авіаційного університету, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.15-18).

Наказом Льотної академії Національного авіаційного університету від 29 серпня 2024 року № 805/о звільнено виконуючого обов`язки доцента кафедри військової підготовки ОСОБА_1 31 серпня 2024 року з займаної посади згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з закінченням терміну дії трудового договору. Визначено виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за робочі періоди з 01.01.2024 року по 31.08.2024 року за 30 календарних днів (а.с.10).

Наказом Льотної академії Національного авіаційного університету № 805/о від 29 серпня 2024 року про звільнення від сумісництва звільнено 31 серпня 2024 року з займаної посади згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з закінченням терміну дії трудового договору з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку доцента кафедри військової підготовки ОСОБА_1 , 01.01.2024-31.08.2024 року за 30 каледндарних дні (а.с.11).

Згідно довідки про одержані доходи та утримані податки від 30 листопада 2023 року заборгованість Льотної академії Національного авіаційного університету по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з лютого 2023 року по жовтень 2023 року складає 186753,72 грн (а.с.12), за період з листопада 2023 року по грудень 2023 року заборгованість по заробітній платі складає 37106,62 грн (довідка № 611 від 01 жовтня 2024 року; а.с.13), за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року заборгованість по заробітній платі складає 115803,14 грн (довідка № 612 від 01 жовтня 2024 року; а.с.14).

Згідно рішення комісії з трудових спорів Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету від 10 січня 2024 року вирішено стягнути з Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 зароютіну плату в сумі 186537,72 грн (а.с. 45 а звороті).

Льотна академія Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 37939527), була філією (відокремленим структурним підрозділом) Національного авіаційного університету, код ЄДРПОУ 01132330 (далі НАУ, Університет), та входила до структури Національного авіаційного університету. У навчальному закладі йшов процес реорганізації, а саме, відокремлення Льотної академії НАУ від Національного авіаційного університету та утворення нового вищого навчального закладу Української державної льотної академії України, на підставі розпорядження Міністерства освіти і науки України № 1249 від 13.10.2023 «Про реорганізацію Національного авіаційного університету». Наразі, Льотна академія НАУ як філія була припинена з 06.11.2024, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.55-56).

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома стаття 43 Конституції).

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом частини четвертої статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами колективними договорами.

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (частина перша статті 47 Кодексу законів про працю України).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробтіній платі за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2023 року в сумі 186753,72 грн, суд зазначає наступне.

Згідно рішення комісії з трудових спорів Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету від 10 січня 2024 року вирішено стягнути з Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 зароютіну плату в сумі 186537,72 грн (а.с. 45 а звороті).

29.01.2024 року, у зв`язку з невиплатою заборгованості по заробітній платі, на засіданні комісії ( Протокол № 6 копія додається) було прийнято рішення про видачу позивачу посвідчення № 5 від 29.01.2024 року, де боржником є Льотна академія Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету (а.с.44).

Згідно витягу з Автоматизовної системи виконавчих проваджень, на виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 74168266 де боржником є Національний авіаційний університет, а стягувачем ОСОБА_1 (а.с.111).

Відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває відкрите виконавче провадження, з примусового виконання посвідчення комісії по трудових спорах, що видано на підставі відповідного рішення такої комісії, про стягнення з Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, а відтак заборгованість по заробітній платі в сумі 186537,72 грн, не підлягає стягненню, оскільки призведе до подвійного стягнення.

Крім того, щодо заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2024 року по 30 вересня 2024 року, позивач підтвердив, що отримав заробітну плату за ківтень 2024 року в сумі 20490,38 грн, та погоджується із залишком заборгованості за цей період в сумі 95312,76 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 132419,38 грн, компенсація за невикористану щорічну відпустку в сумі 42881,40 грн, та допомога по оздоровленню в сумі 61463,50 грн.

Разом з цим, за приписами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що останнім своєчасно не виплачено заробітну плату, а тому на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України підлягає стягненню і середній заробіток за період затримки розрахунку - але не більш як за шість місяців.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 .

Пунктом 2 розділу II Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що позивач був звільнений із займаної посади 31 серпня 2024 року, останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є липень 2024 року та серпень 2024 року, загалом 45 робочі дні, а тому середньоденна заробітна плата позивача складає 1368,41 грн. (35689,43,00 грн.+25889,12 грн.:45 дні) / (23 дн.+22 дн.) ).

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 01.09.2024 року і по 01.03.2025 року (не більше як за шість місяців стаття 117 Кодексу законів про працю України) становить 191577,40 грн. (1368,41 грн. х 140 дн), з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку: з 01.09.2024 року і по 01.03.2025 року в сумі 191577,40 грн.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (стаття 23 Цивільний кодекс України).

Крім того, у частині першій статті 237-1 Кодексу законів про працю України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкод має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, з урахуванням наведених обставин, характеру страждань позивача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на роз`яснення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, суд вважає, що моральна шкода у розмірі 10000,00 грн є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторонни у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05 листопада 2024 року (а.с. 26-27), за умовами пунктів 6-7 якого консультування клієнта щодо порядку подання позовної заяви та необхідного переліку документів щодо підготовки позовної заяви, підготовка позовної заяви, підготовчка адвокатських запитів, підготовка, підготовка позовної заяви та подання позовної заяви до суду, участь в судових засіданнях незадежно від кількості судових засідань 10000,00 грн. Кошти оплачуються клієнтом після підписання акту наданих послуг протягом 10 банківських днів з дня набрання рішенням законної сили.

В свою чергу, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній зазначає, що судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені або доведені. Серед матеріалів справи жодних документів, які підтверджували б надання позивачеві правової допомоги немає, а тому, на думку відповідача судові витрати в цій частині є необґрунтованими.

В Додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначена правова позиція є усталеною та такою, що послідовно підтримувалась судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, додатковій постанові Верховного суду від 13 березня 2024 року у cправі № 910/5724/23, додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №206/5280/21 тощо.

Отже, оскільким представником позивача проведена значна робота щодо збирання доказів, з`ясування обставин цієї справи, надання всіх письмових пояснень та заперечень, понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача, у зв`язку з чим, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційної до розміру задоволених вимог.

А відтак, оскільки позивач при звернені до суду з позовною вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та стягнення допомои по оздоровленню, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягнення судового збору в сумі 3239,96 грн.

Крім того, при зверненні суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні, моральної шкоди, та компенсації за невикористану щорічну відпустку позивачем сплачено судовий збір позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 3663,60 грн.

У зв`язку з тим, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір 2826,13 грн.

Керуючись статтями 47, 94, 97, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 10-13, 81, 141, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , до Української державної льотної академії, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, допомоги по оздоровленню, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Української державної льотної академії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 132419,38 грн; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 42881,40 грн; допомогу по оздоровленню в сумі 61463,50 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 191577,40 грн, та моральної шкоди в сумі 10000,00 грн, судовий збір в сумі 2826,13 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн

Стягнути з Української державної льотної академії в дохід держави судовий збір 3239,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Українська державна льотна академія, код ЄДРПОУ 45826348, місцезнаходження: 25005, місто Кропивницький, вулиця Чобану Степана, будинок № 1.

Повний текст рішення суду складено 02.06.2025 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка