Рішення

від 03.06.2025 по справі 420/8930/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/8930/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 27.03.2025 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницька митниця, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000232/2 від 04.10.2024.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі Контракту № EK-15022024 від 15.02.2024, Інвойсу № EKS2024000012248 від 27.09.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» ввезло на митну територію України: Товар №1.Код ТН ЗЕД 34025090 00 - мийні засоби та засоби для чищення на основі поверхнево-активних речовин, розфасовані для роздрібної торгівлі, в упаковці що не містить озоноруйнуючих речовин (не в аерозольній упаковці); Товар №2.Код ТН ЗЕД 34013000 00 - засоби для миття шкіри, у вигляді рідини чи крему, розфасовані для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці, з вмістом поверхнево-активних речовин; Товар №3.Код ТН ЗЕД 33051000 00 - засоби для догляду за волоссям, не в аерозольній упаковці, шампуні; Товар №4.Код ТН ЗЕД 34011900 00 - неткані матеріали, просочені милом для гігієнічних цілей, розфасовані для роздрібної торгівлі, в упаковці що не містить озоноруйнуючих речовин (не в аерозольній упаковці); Товар №5.Код ТН ЗЕД 34012090 00 - мило в інших формах, розфасоване для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці, з вмістом поверхнево-активних речовин; Товар №6.Код ТН ЗЕД 34052000 00 засоби, призначені для догляду за меблями, розфасовані для роздрібної торгівлі, в упаковці, що не містить озоноруйнуючих речовин, мають очищувальні властивості і залишають на поверхнях тонкий захисний шар; Товар №7.Код ТН ЗЕД 33030090 00 - туалетні води, розфасовані для роздрібної торгівлі, в упаковці, що не містить озоноруйнуючих речовин, мають очищувальні властивості і залишають на поверхнях тонкий захисний шар; Товар №8.Код ТН ЗЕД 49111010 00 - друкована рекламна продукція, товарні каталоги; Товар №9.Код ТН ЗЕД 94038900 00 - презентаційний стенд. У зборі являє собою конструкцію для встановлення на підлозі, із нанесеним зображенням рекламного характеру, для торговельної марки «KAL YON». 03.10.2024, Хмельницькою митницею було прийнято до митного оформлення товари зазначені вище та електронну митну декларацію № 24UA400040025229U7. Відповідач надіслав декларанту Рішення про коригування митної вартості № UA400000/2024/000232/2 від 04.10.2024 (Додаток 11) (далі за текстом Рішення) відповідно до якого: «Джерелом числового значення митної вартості товару: - № 1 є МД від 25.12.2023 №UA500490/2023/008457 (1,21 дол.США), - № 3 є МД від 12.09.2024 № 24UA100100044339U0 (2,81 дол.США), - № 6 є МД від 27.08.2024 № 24UA100060224117U7 (1,74 дол.США), - № 7 є МД від 09.08.2024 № 24UA500080009452U8 (7,01 дол.США), - № 8 є МД від 12.09.2024 № 24UA500080010434U6 (1,31 дол.США), - № 9 є МД від 18.07.2024 № 24UA100430284901U4 (4,82 дол.США), згідно з якими здійснено митне оформлення подібних товарів за рівнем митної вартості, зазначеної у графі 30 даного рішення. Коригувань на обсяг партії подібних товарів не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості та в зв`язку з тим, що даний рівень митної вартості є мінімальним серед ідентичних товарів, дата час яких є максимально наближеною до дати на часу ввезення оцінюваних товарів». Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими Позивачем і скорегованими Відповідачем за оскаржуваним Рішенням, склала: 69588,27 грн. (у тому числі по мито 15419,53 грн, ПДВ 54168,74 грн). У зв`язку з прийнятим Рішенням, відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000683. Не погоджуючись з оскаржуваним Рішенням, позивач 04.10.2024 випустив у вільний обіг товари за ЕМД № 24UA400040025298U0 (Додаток 13), відповідно до ст. 55 МК України, з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України, по якій (графа В ЕМД № 24UA400040025298U0) було надмірно сплачено митні платежі в загальному розмірі 69588,27 грн.

01.04.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.

14.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява (вхід. №ЕС/35223/25) про усунення недоліків.

17.04.2025 ухвалою судді, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.04.2025 до суду надійшов відзив (вх. №ЕС/41245/25) представника відповідача Хмельницької митниці, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У вказаному відзиві представник покликається на те, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за митною декларацією від 03.10.2025 № 24UA400040025229U7 у митного органу виникли сумніви щодо «дійсної вартості» та у правильності визначення митної вартості. Зокрема: заявлена митна вартість - товару №1 0,9117 дол. США/кг, не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення ідентичних та подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 1,21 дол. США/кг; - товару №3 1,9912 дол. США/кг не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 2,81 дол. США/кг; - товару №6 1,1343 дол. США/кг не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 1,74 дол. США/кг; - товару №7 5,9227 дол. США/кг не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 7,01 дол. США/кг; - товару №8 0,1496 дол. США/кг не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 1,31 дол. США/кг; - товару №9 0,0931 дол. США/кг не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 4,82 дол. США/кг. В результаті опрацювання документів, поданих згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ виявлено розбіжності, що впливають на правильність визначення митної 14 вартості та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару: - оплату за товар здійснено до видачі рахунку-фактури, що не відповідає умовам оплати згідно з пунктом 4.1 зовнішньоекономічного контракту; - умови оплати відповідно до рахунку-фактури не відповідають умовам оплати, визначених сторонами в зовнішньоекономічному контракті.

Між ТОВ «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» (Покупець) та ENDEKS KIMYA SAN.VE TIC. A.S. (Продавець) укладено контракт № ЕК-1502024 від 15.02.2024. Проте, поданий до митного оформлення інвойс від 27.09.2024 № EKS2024000012248, а платіжний документ № 14 від 23.09.2024, що стосується товару (на суму 17 216,82 дол. США, а фактурна вартість 17 620,17 дол. США), не відповідає умовам контракту. Також у поданій до митого оформлення платіжній інструкції в графі 70x «Призначення платежу» зазначено лише оплата згідно Контракту ЕК-15022024 від 15.02.2024. Таким чином, вказана платіжна інструкція не оформлена належним чином, її не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, тобто не зрозуміло щодо якої саме партії товарів, придбаних Позивачем на підставі цього контракту, була здійснена оплата (адже предметом цього Контракту є не одна поставка, а невизначена кількість таких поставок).

Крім того, до митного оформлення було подано автотранспортну накладну CMR від 27.09.2024 А№927573 в якій зазначено фактичного перевізника PE GNEZDILOVA GANNA, а не ELIF INTERNATIONAL LOGISTIK VE DIS TIC.LTD.STI з яким укладено договір № 3007 від 27.09.2024 (ELIF INTERNATIONAL LOGISTIK VE DIS TIC.LTD.STI. надав ще довідку про транспортно-експедиційні витрати на підтвердження транспортних витрат). В зв`язку з тим, що в даному випадку доставку товару здійснював фактичний перевізник PE GNEZDILOVA GANNA, а ELIF INTERNATIONAL LOGISTIK VE DIS TIC.LTD.STI надавав лише експедиторські послуги, тому відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» витрати на перевезення під час митного контролю та оформлення не були підтверджені належним чином. Таким чином, розбіжності стосувались документів, поданих згідно з переліком частини 2 статті 53 МКУ, а саме транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, комісійної та брокерської винагороди.

Враховуючи вищевикладені обставини, Хмельницькою митницею було надіслано декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, зі складанням відповідного переліку: 1)якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та / або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, оскільки декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МКУ, Хмельницькою митницею було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 04.10.2024 №UA400000/2024/000232/2.

Також у вказаному відзиві представник відповідача Хмельницька митниця заявлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін

Ухвалою суду від 06.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання (вх. №ЕС/41245/25 від 30.04.2025) представника відповідача Хмельницької митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

15.02.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» (Покупець) та компанією ENDEKS KIMYA SAN.VE TIC. A.S. (Продавець) було укладено Контракт №ЕК-15022024, за умовами якого продавець зобов`язаний зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар, на умовах передбачених цим контрактом. Найменування, ціни та асортимент Товару вказуються в Інвойсах до кожної конкретної поставки та є невід`ємною частиною цього КОНТРАКТУ.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 даного контракту визначено, що продавець продає, а покупець купує товари турецького походження на умовах FCA, Стамбул згідно ІНКОТЕРМС 2020 або інші умови відповідно до інвойсів, доданих до цього контракту і які є його невід`ємними частинами

Продавець гарантує, що Товар абсолютно новий, не мас дефектів, повністю відповідає справжньому контракту.

Товар, що поставляється за цим контракту, буде використаний Покупцем на території держави Україна

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 контракту №ЕК-15022024 визначено, що ціни на товари, що постачаються за цим контрактом, зазначені в Інвойсах, які є невід`ємними частинами цього контракту.

В Інвойсі на кожну партію Товару мають бути графи: код та найменування Товару, кількість відвантаженого товару, ціна одиниці Товару, сума за даний Товар, номер та дата підписання цього контракту, загальна вартість Товарів за Інвойсом.

Ціни встановлені в доларах США і розуміються як FCA, Стамбул відповідно ІНКОТЕРМС 2020, включаючи вартість упаковки та маркування, а також податки, мита, збори та витрати на виконання формальностей, що стягуються на території країни продавця у зв`язку з виконанням цього контракту.

Загальна вартість контракту становить: 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) доларів США.

Пунктом 2.6 контракту №ЕК-15022024 визначено, що продавець при відвантаженні товару надає покупцю такі документи:

- інвойс;

- пакувальний лист;

- експортна декларація;

- фото вмісту;

- сертифікати якості (англійська мова);

- технічна документація (англійська);

- Інструкція з використання (англійська мова).

Розділом 4 контракту №ЕК-15022024 визначено умови платежу: Передоплата у розмірі 40% від загальної вартості Товару, зазначеної в Інвойсі, яка є невід`ємною частиною Цього контракту, оплачується покупцем не пізніше ніж за 5 банківських днів з дати виставлення інвойсу, виставленого продавцем. Решта 60% від загальної вартості Товару, зазначеної в Інвойсі, яка є невід`ємною частиною цього контракту, сплачується покупцем не пізніше 5 банківських днів з дати отримання повідомлення покупцем від продавця про готовність Товару до відвантаження Товару відповідно до п. 2.7. цього контракту виходячи з рахунку, виставленого продавцем.

Дата оплати покупцем Товару є дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Банківські витрати в банку продавця за рахунок продавця, у банку покупця за рахунок покупця.

Валюта Контракту Долар США.

Розрахунки за контрактом здійснюються у долараx США

На підставі інвойсу № EKS2024000012248 від 27.09.2024 компанією «ENDEKS KIMYA SAN.VE TIC. A.S.» (Продавець) було поставлено позивачу партію товару.

03.10.2024 уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ», звернулась до Хмельницької митниці, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 24UA400040025229U7 від 03.10.2024).

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 24UA400040025229U7 від 03.10.2024 року відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing list) №EKS2024000012248 від 27.09.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № EKS2024000012248 від 27.09.2024;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № A927573 від 27.09.2024;

- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № B1662695 від 27.09.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №14 від 23.09.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 27.09.2024;

- документ, що підтверджує вартість страхування №FO-02086660 від 27.09.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №ЕК-15022024 від 15.02.2024;

- договір (контракт) про перевезення №б/н від 15.02.2024;

Хмельницькою митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, банківські документи, прайс-листи виробника товарів, копії митної декларації країни відправлення.

У відповідь декларантом повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів.

Хмельницька митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № №UA400000/2024/000232/2 від 04.10.2024 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Хмельницька митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/00683.

Так, у рішенні №UA400000/2024/000232/2 від 04.10.2024 відповідачем було вказано, При здійсненні аналізу поданих відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ документів, митним органом було встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, зокрема:

- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,3,6,7,8,9), не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- оплату за товар здійснено до видачі рахунку-фактури, що не відповідає умовам оплати згідно з пунктом 4.1 зовнішньоекономічного контракту. Крім того, умови оплати відповідно до рахунку-фактури не відповідають умовам оплати, визначених сторонами в зовнішньоекономічному контракті;

- до митного оформлення не надано копію декларації країни відправлення, передбаченою пунктом 2.6 зовнішньоекономічного контракту;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно-транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка не включена до складових митної вартості товарів;

- до митного оформлення не подано документів, які підтверджують витрати на транспортування (рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг);

- відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати, навантаження товару здійснюється за рахунок вантажовідправника, однак за умовами контракту у ціну товару вартість навантаження, розвантаження не включено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Щодо покликань відповідача на те, що оплату за товар здійснено до видачі рахунку-фактури, що не відповідає умовам оплати згідно з пунктом 4.1 зовнішньоекономічного контракту та що умови оплати відповідно до рахунку-фактури не відповідають умовам оплати, визначених сторонами в зовнішньоекономічному контракті.

Як вже встановлено судом, контрактом №ЕК-15022024 визначено умови платежу: Передоплата у розмірі 40% від загальної вартості Товару, зазначеної в Інвойсі, яка є невід`ємною частиною Цього контракту, оплачується покупцем не пізніше ніж за 5 банківських днів з дати виставлення інвойсу, виставленого продавцем. Решта 60% від загальної вартості Товару, зазначеної в Інвойсі, яка є невід`ємною частиною цього контракту, сплачується покупцем не пізніше 5 банківських днів з дати отримання повідомлення покупцем від продавця про готовність Товару до відвантаження Товару відповідно до п. 2.7. цього контракту виходячи з рахунку, виставленого продавцем.

Цін товару згідно інвойсу № EKS2024000012248 від 27.09.2024 складає 17620,17 дол.США.

На підтвердження здійснення оплати позивачем надано до митного оформлення копію платіжної інструкції №14 від 23.09.2024 про сплату 17216,82 дол. США.

У розділі «призначення платежу» даного платіжного документу вказано: «prepayment 15022024 15.02.2024».

Умовами контракту визначено, що поставці товару передує здійснення позивачем передоплати.

Фактично, позивачем розмір такої передоплати визначено більший, аніж це передбачено умовами контракту № EKS2024000012248 від 27.09.2024.

В той же час, умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача як необґрунтовані.

Щодо покликань відповідача на те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно-транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка не включена до складових митної вартості товарів, а також на те, що до митного оформлення не подано документів, які підтверджують витрати на транспортування (рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг), суд зазначає.

В першу чергу, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що особа, яка надала інформацію про вартість перевезення, не є перевізником згідно з даними CMR-накладної, саме по собі не є достатнім доказом наявності у вартості перевезення експедиційної винагороди, яка нібито не включається до митної вартості.

Відповідно до ч.1, п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідачу до митного оформлення було надано Довідку про транспортні витрати від 27.09.2024.

Згідно даної довідки ELЭF INTERNATIONAL LOJISTIK VE DIS TIC.LTD.STI наступним інформує, що вартість транспортно-експедиційних послуг згідно замовлення, транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 причіп АА1086XJ, за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) м. Одеса (Україна), складають 3200,00 дол США, в тому числі:

1900,00 дол США транспортні послуги на дільниці м. Стамбул (Туреччина) м/п Порубне (Україна);

1300,00 дол США транспортні послуги на дільниці м/п Порубне (Україна) - м. Одеса (Україна)

Позивач вказує, що він позбавлений можливості, перевіряти взаємовідносини логістичною компанією ELIF INTERNATIONAL LOJISTIK VE DIS TIC.LTD.STI з фактичними перевізниками.

Факт того, що у CMR зазначено іншого перевізника не виключає можливості здійснення перевезення за участі експедитора або субпідрядника.

Водночас відповідач не довів, що склад сплачених декларантом транспортних витрат згідно довідки про транспортно-експедиційні витрати від 25.12.2024 не охоплюється сплата всіх послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.

Також, у вказаному Наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надана контролюючому органу довідка про вартість міжнародного перевезення вантажу від 13.10.2023 року, яка містить інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду № 804/16553/14 від 31.05.2019 року, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Щодо покликань відповідача на те, що відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати, навантаження товару здійснюється за рахунок вантажовідправника, однак за умовами контракту у ціну товару вартість навантаження, розвантаження не включено, суд зазначає.

Судом встановлено, що постачання товару здійснювалось на умовах FCA.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найманому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці.

Таким чином, обов`язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов`язаний сплатити експортні витрати, тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження.

Щодо покликань відповідача на те, що до митного оформлення не надано копію декларації країни відправлення, передбаченою пунктом 2.6 зовнішньоекономічного контракту, суд зазначає, що копія декларації країни відправлення не є первинним документом, в силу приписів ч.2 ст.53 Митного кодексу України, на підставі якого визначається митна вартість, оскільки є лише додатковим документом.

Розглядаючи дану справу суд також враховує, що ВС у постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

ВС вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 ВС вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Хмельницькою митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №372 від 25.03.2025 року (а.с.25).

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Хмельницької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000232/2 від 04.10.2024.

Стягнути з Хмельницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 5, код ЄДРПОУ 41892911);

Відповідач Хмельницька митниця (29010, м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 2, код ЄДРПОУ 43997560.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА